Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №420/1255/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1255/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач в/ч НОМЕР_1 ), у якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , що полягає у нездійсненні перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2022 року по 19.05.2023 року включно а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення, тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня відповідного календарного року станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн, станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб».

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2022 року по 19.05.2023 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення, тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн, станом на 01.01.2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше сплачених коштів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають в обчисленні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 18.06.2025 року по 16.10.2025 року, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення, тощо) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн).

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.06.2025 року по 16.10.2025 року включно, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премій, допомоги на оздоровлення, тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2025 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше сплачених коштів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог представник позивача вказує на те, що Позивач у період з 07.11.2022 року по 31.07.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яку з 01.08.2025 р. було розформовано та її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 . В подальшому, з 01.08.2025 року по 16.10.2025 року Позивач продовжив проходження військової служби вже у військовій частині НОМЕР_1 . Представник позивача вважає, що з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникли підстави для перерахунку його грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017. На адвокатський запит від військової частини НОМЕР_1 були отримані відповідь від 12.12.2025 р. та Довідка про щомісячний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 10.12.2025 року №2265/ФЕС, з яких було встановлено, що у період з 07.11.2022 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 16.10.2025 року грошове забезпечення Позивача було протиправно обчислено відповідачем з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при цьому відповідач фактично відмовив у здійснені перерахунку грошового забезпечення з урахуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року, покликаючись на те, що військова частина НОМЕР_1 не несе відповідальність за діїбездіяльність військової частини НОМЕР_2 . Вказані обставини спонукали позивача звернутися до суду з даним позовом.

30.01.2026 року судом зареєстровано від відповідача відзив на позовну заяву, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи, зокрема тим, що Позивач протягом спірного періоду з 07.11.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 31.07.2025 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка до 31.07.2025 в якості окремого батальйону оперативно підпорядковувалась військовій частині НОМЕР_1 з наявними у її штаті власними підрозділами фінансово-економічного забезпечення. Разом з тим, зауважує, що відсутні підстави для правонаступництва військовою частиною НОМЕР_1 прав та обов`язків військової частини НОМЕР_2 . По суті заявлених вимог відповідач вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін. Однак, на переконання відповідача вказані обставини свідчать про виникнення правової колізії, яка полягає в тому, що пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 скасований в повному обсязі за рішенням суду, в тому числі і пункт 3 Змін, яким були внесені зміни в пункт 4 Постанови №704. У той же час, Кабінетом Міністрів України не було внесено зміни в пункт 4 Постанови №°704, та фактичне правозастування вказаного пункту відбувалось в редакції, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Військова частина НОМЕР_1 є військовим формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються обов`язки оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Враховуючи зазначене, військові частини, як установи, що фінансується з державного бюджету та отримують фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовців виходячи з розміру 1762 гривні, не можуть нести відповідальність за правову колізію, яка стала передумовою виникнення спірних правовідносин, та була належним чином вирішена лише 20.05.2023. Щодо компенсації витрат Позивача на правову допомогу у розмірі 6000 грн., то відповідач вважає, що заявлені витрати на правову допомогу вбачаються явно завищеними, необґрунтованими щодо всієї заявленої суми, оскільки є неспівмірними зі складністю судової справи, характером, що не відповідає критерію розумності щодо їх розміру.

05.02.2026 р. судом зареєстровано від представника позивача відовідь на відзив, якою вважає, твердження Відповідача про відсутність інформації щодо передачі компетенції військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_1 є юридично необґрунтованим і таким, що суперечить офіційним управлінським рішенням органів військового управління. Військова частина НОМЕР_1 , як правонаступник, зобов`язана нести відповідальність за права та обов`язки військової частини НОМЕР_2 , а тому посилання на «невідомість» правонаступництва не може бути підставою для ухилення від виконання покладених законом обов`язків та не звільняє Відповідача від належного виконання своїх функцій.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 07.10.2026 року відмовлено у задоволені клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 07.10.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2026 р. про зупинення провадження у справі.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 у період з 07.11.2022 по 16.10.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та військовій частині НОМЕР_1 , зокрема

- згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 262 від 07.11.2022 року, лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного на посаду помічника командира батальйону з фінансово - економічної служби штабу військової частини НОМЕР_2 з 07.11.2022 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення;

- згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 212 від 31.07.2022 року відповідно спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-321/65/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році", директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-22/дск "Про проведення додаткових заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році" з 31.07.2025 року військову частину НОМЕР_2 вважати розформованою. Особовий склад, відповідно до наказів (по особовому складу), вибув до нових місць служби. Службові документи довгострокового та короткострокового зберігання передано правонаступнику військовій частині НОМЕР_1 .(пункти 13, підпункти 13.1, 13.3. цього наказу)

- згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 212 від 31.07.2022 року, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 31.07.2025 року № 216 звільнено від займаної посади і призначено на посаду офіцер стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , з 31.07.2025 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до військової частини НОМЕР_1 дія подальшого проходження військової служби.

- згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 232 від 01.08.2022 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який прибув 01.08.2025 року з військової частини НОМЕР_2 , з 01.08.2025 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення.

- згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 315 від 16.10.2025 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у відставку за підпунктом “б” за станом здоров`я (на підставі висновку (постанови) військово - лікарської комісії про непридатність до військової служби або про непридатність до військової служби відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, вважати таким, що 16.10.2025 року справи та посаду здав та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.11.2025 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до командира Військової частини НОМЕР_1 , яким просив, у т.ч. підтвердити чи розформовано військову частину НОМЕР_2 станом на дату подання запиту, чи відповідає/відповідала військова частина НОМЕР_2 самостійно за своїми фінансовими зобов`язаннями? чи відповідає військова частина НОМЕР_1 самостійно за своїми фінансовими зобов`язаннями? надати довідку про розмір і складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 весь період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та НОМЕР_1 (щомісячний детальний розрахунок) із зазначенням тарифного розряду, надати інформацію про розмір прожиткового мінімуму, який застосовано при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 (шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт) у 2022, 2023 та 2025 роках.

12.12.2025 року Військова частина НОМЕР_1 листом за №1156/15/11438 повідомила представника Позивача, що згідно п.4 постанови КМУ №704 від 30.08.207 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Станом на 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762,00 гривні. Зазначений розмір був застосований при розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.06.2022 по 16.10.2025 року. Також проінформовано, що з червня 2022 по липень 2025 року військова частина НОМЕР_2 , як і низка інших військових частин Збройних Сил України, дійсно перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 як розпорядника бюджетних коштів третього рівня. До вказаного листа додано Довідку № 2265/ФЕС від 10 грудня 2025 р. про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 за період з 29.10.2022 по 16.10.2025.

Вважаючи, застосовування при нарахуванні грошового забезпечення у спірний період з 07.11.2022 по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 по 16.10.2025 року посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, протиправними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII), яким передбачено, зокрема, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами. (стаття 40 цього Закону).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема, -

- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII );

- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.01.2018 року та якою, зокрема -

- затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами [ …] та за посадами [ …] згідно з додатком 2 - 11; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців строкової військової служби згідно з додатком 12; схему тарифних коефіцієнтів за посадами [ …], згідно з додатком 13; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16. ( пункт 1 Постанови № 704)

- установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. ( пункт 2 Постанови № 704)

-розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. ( первинна редакція пункту 4 Постанови № 704)

Редакція пункту 4 Постанови № 704 неодноразово змінювалась.

Так, 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №103 “Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103), яка набрала законної сили 01.03.2018 рок, пунктом 6 якої внесені зміни та викладено в новій редакції пункт 4 Постанови № 704 “ … розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. ( Примітка: пункт 6 Постанови № 103 - визнано протиправним та скасований постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022 р.)

12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 481 “ Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704” ( далі Постанова № 481) , якою внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 260).

- грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. ( пункт 2 розділу І Порядку № 260)

- грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). (пункт 8 розділу І Порядку № 260)

- виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. ( пункт 16 розділу І Порядку № 260).

VI. Оцінка та висновок суду.

Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку свідчить, що грошове забезпечення складається з посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються згідно постанови КМ України № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови.

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності нарахування відповідачем у спірний період з 07.11.2022 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 по 16.10.2025 року грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом застосування в якості розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом встановленого на 01 січня 2018 року, в редакції пункту 4 Постанови № 103.

Як встановлено судом та підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) та командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) Позивач у період з 07.11.2022 року по 31.07.2025 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , після чого внаслідок її розформування Позивач продовжив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.08.2025 по 16.10.2025 року.

Щодо доводів відповідача про відсутність у військовій частині НОМЕР_1 відповідальності за оскаржувані дії під час проходження служби Позивача у військовій частині НОМЕР_2 з огляду на недоведеність правонаступництва військової частини НОМЕР_1 , то суд враховує наступне.

Військова частина - це базова організаційна одиниця Збройних Сил України (або інших військових формувань, утворених відповідно до законів України), яка утримується за рахунок державного бюджету. Військова частина має окремий штат (структуру) і може виконувати визначені завдання самостійно або у складі вищого рівня управління. Військові частини утворюються як юридичні особи публічного права (КОПФГ 425 - державна організації (установа, заклад)), або як їх відокремлені підрозділи (КОПФГ 610 - філія (інший відокремлений підрозділ)), що дозволяє їм мати відокремлене майно (закріплене на праві оперативного управління), вести фінансову діяльність та відповідати за своїми зобов`язаннями коштами, що надходять на їх рахунок.

Військові частини (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб) є суб`єктами Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а їх відомчий облік як суб`єктів, відомості про які становлять державну таємницю, ведеться відповідними центральними органами виконавчої влади.

Наказом Міністерства оборони України від 12.03.2024 року №173 з метою ідентифікації юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів Міністерства оборони України та Збройних Сил України, їх обліку, здійснення моніторингу за структурними та організаційно-штатними змінами в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, які відбуваються під час формування, переформування та розформування військових частин, затверджено Інструкцію з організації ведення відомчого обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів Міністерства оборони України та Збройних Сил України. Організацію ведення відомчого обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів Міністерства оборони України та Збройних Сил України покладено на Управління корпоративного менеджменту (Орган управління). Відомчий облік ведеться Органом управління на підставі наказів (директив) про проведення організаційних заходів (для включення до відомчого обліку та виключення з нього).

Виключення військової частини з відомчого обліку здійснюється після виконання всіх заходів, передбачених вимогами Настанови з організаційно-штатної роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.10.2022 року №22дск, щодо розформування військової частини.

На підставі прийнятого рішення про розформування військової частини та виконання всіх заходів, командир (начальник) заповнює і подає до Органу управління ліквідаційну картку встановленого зразка (додаток) та оригінал довідки з відомчого обліку, що є підставою для виключення військової частини з відомчого обліку та анулювання ідентифікаційного коду ЄДР.

Пунктами 8.2.1, 8.2.2 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300, передбачено, що військова частина (з`єднання) розформовується на підставі директиви (наказу) відповідного командування, у якій визначаються: строк розформування та її правонаступник; термін закінчення фінансування та час закриття поточного і бюджетного рахунків в установах Держказначейства; терміни (з обов`язковим погодженням з Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони України) проведення обревізування військової частини (з`єднання).

На підставі директиви (наказу) про розформування командир військової частини зобов`язаний видати наказ по військовій частині, у якому визначити перелік (з обов`язковим погодженням з Державним галузевим архівом Міністерства оборони України) та терміни передачі правонаступнику первинних документів, регістрів і звітності, що не здаються до Державного галузевого архіву Міністерства оборони України.

Відповідальним за розформування військової частини (з`єднання) і ліквідацію військового господарства є командир частини (з`єднання).

Як вбачається з матеріалів справи, то згідно пункту 9 з витягу Директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України № Д-22/ДСК від 22.05.2025 р. "Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році" командиру військової частини НОМЕР_3 : до 31 липня 2025 року переформувати Командування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), що утримується за штатом № 57/633-01, військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), що утримується за штатом № 57/760-01...... , у військову частину НОМЕР_1 , утримувати за штатом № 58/182-01, дислокувати на попередніх фондах, підпорядкувати командиру військової частини НОМЕР_1 , умовне найменування - військова частина НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 . Умовні найменування - військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та ідентифікаційні коди - 26623460, 26623566, 26623552, 26623595, 26623684, 26629787, 26637433 - анулювати.

На підставі вказаної Директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України № Д-22/ДСК від 22.05.2025 р. командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ № 212 від 31.07.2022 року, яким з 31.07.2025 року військову частину НОМЕР_2 вважати розформованою, особовий склад, відповідно до наказів (по особовому складу), вибув до нових місць служби, а службові документи довгострокового та короткострокового зберігання передано правонаступнику військовій частині НОМЕР_1 .(пункти 13, підпункти 13.1, 13.3. цього наказу)

Доказів зворотного відповідачем до суду не надано.

З огляду на вказане, суд вважає недоведеними аргументи відповідача щодо відсутності підстав для правонаступництва військовою частиною НОМЕР_1 прав та обов`язків військової частиниА7347.

Вирішуючи спірність правовідносин, з урахуванням викладених відповідачем у відзиві на позов аргументів по суті заявлених вимог, суд враховує наступне.

Як зазначалось вище, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови №103, а саме: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

З набуттям чинності Постанови № 103, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)” передбачено використання “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року”.

В подальшому, з 29 січня 2020 року унаслідок набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), при обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу відбувалось шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Застосування з 29 січня 2020 року положень пункту 4 Постанови №704 в частині визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року було предметом розгляду у Верховному Суді у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема в постанові від 02.08.2022 справа № 440/6017/21 та в подальшому підтримано Верховним Судом в постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21, від 28 березня 2024 року по справі № 160/8290/23, від 25 квітня 2024 року по справі № 240/16735/21 та ін.

Надалі, з 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704", якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

В свою чергу, Верховний Суд постановою від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасував та визнав законною постанову КМУ від 12.05.2023 № 481 про внесення змін до п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 і запровадження правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб “ 1762,00 грн”, починаючи з 20.05.2023.

У вказаній постанові Верховний Суд констатував, що за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців,) встановлюються та регулюються актами КМУ, а саме Постановою № 704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Отже, з 20.05.2023 пункт 4 постанови № 704 діє у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови № 704.

Вказану позицію підтримує П`ятий апеляційний адміністративний суд, зокрема у постановах по справах: № 420/510/26, № 420/5849/26, № 420/9769/26, № 420/41228/25, № 420/16259/25 тощо.

При цьому, суд зазначає, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Отже, у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону № 2011-ХІІ, належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акту.

Повертаючись до обставин справи, грошове забезпечення (щомісячні основні та щомісячні додаткові види) позивача у спірний період з 07.11.2022 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 по 16.10.2025 року обчислювалось відповідно до вимог п. 4 Постанови № 704, в редакції постанови КМ України від 21.02.2018 № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, а саме із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року - 1762 грн., що підтверджується Довідкою № 2265/ФЕС від 10 грудня 2025 р. про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 за період з 29.10.2022 по 16.10.2025.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що з 29.01.2020 – з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до Постанови № 704, то обчислюючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” станом на 01.01.2018 року, військова частина НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , діяла протиправно.

Щодо спірного періоду, який охоплюється, починаючи з 20.05.2023, то враховуючи, що на момент вирішення спірних правовідносин діюча редакція пункту 4 постанови № 704 після внесення змін Постановою № 481, передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови № 704, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, які охоплюють період з 18.06.2025 по 16.10.2025 року.

Як вбачається з наведених вище норм статті 9 Закону № 2011-XII, пункту 2 Постанови № 704, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, включення до складу грошового забезпечення щомісячних основних та щомісячних додаткових видів, повністю узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду щодо порядку обрахунку розміру грошового забезпечення.

При цьому, за нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, на обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер), премії впливають відповідно розмір посадового окладу, окладу за військове звання. Згаданими Постановою № 704 та Порядком № 260 також встановлено, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення розраховуються у відсотках посадового окладу.

Крім того, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби. Зазначене передбачене пунктами 1, 2 розділу XVI Порядку № 260.

З огляду на вказане та враховуюче, що визначення розрахункової величини при обчисленні грошового забезпечення позивача впливає на обчислення розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер), премії, то суд вважає, що наявні підстави для перерахунку відповідно до їх переліку, які були нараховані та виплачені позивачу у спірному періоді з 07.11.2022 по 19.05.2023 року включно.

Щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, з огляду на її обчислення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Згідно п.1 Розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

У пункті 1 Розділу XXIV Порядку № 260 зазначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Отже, на розрахунок грошового забезпечення для обчислення допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань має розмір посадового окладу та окладу за військовим званням у складі місячного грошового забезпечення.

Як вбачається з Довідки № 2265/ФЕС від 10 грудня 2025 р. про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , у спірний період з 07.11.2022 по 19.05.2023 позивачу було нараховано та виплачені суми грошової допомоги для оздоровлення 15 279,70 грн. у листопаді 2022 року.

Щодо виплати суми грошової допомоги для оздоровлення 25 906,50 грн. у серпні 2023 року, то вказаний період виходить за межі спірного періоду, який закінчується 19.05.2023 року.

Враховуючи, що посадовий оклад та оклад за військовим званням у спірний період з 07.11.2022 по 19.05.2023 року мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно наявні підстави для перерахунку грошової допомоги для оздоровлення Позивача за 2022 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 вересня 2025 року по справі № 620/16204/24.

Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, позовна вимога щодо компенсації при виплаті матеріальної допомоги сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку є правомірною.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність – це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За загальним правилом діями суб`єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.

Отже, під протиправними діями суб`єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов`язану з виконанням дій, які такий суб`єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов`язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.

Частиною другої статті 9 КАС України дає підстави стверджувати, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, та за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення і виплати позивачу у період з 07 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року та зобов`язання відповідача здійснити позивачу у період з 07 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції від 29 січня 2020 року, та провести їх виплату з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України не здійснюється.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Витрати на професійну правничу допомогу врегульовані статтею 134 КАС України, якою передбачено, зокрема,

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

- для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 3 ст.134 КАС України).

- для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст.134 КАС України).

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 5 ст.134 КАС України).

- у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст.134 КАС України).

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( частина 7 статі 134 КАС України)

Розподіл судових витрат врегульований статтею 139 КАС України, якою передбачено, зокрема, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. ( частина 7 статі 139 КАС України)

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.( частина 9 статі 139 КАС України)

Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, зокрема, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. ( пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI)

З огляду на наведені вище правові норми є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.

При цьому, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару адвоката у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що надання правової допомоги позивачу здійснювалось адвокатом Пушкаренко Олександрою Олександрівною, яка діє на підставі Ордеру про надання правової допомоги серія ВН № 1644119, виданим адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. представником позивача надано наступні документи, зокрема

1) угоду про надання правничої допомоги № б/н від 17.11.2025 року, підписану між ОСОБА_1 (Замовником) та адвокатом Пушкаренко Олександрою Олександрівною (Виконавцем), предметом якої є надання Адвокатом правової допомоги Клієнту, представляючи його інтереси в установах суду всіх інстанцій (загальної юрисдикції, адміністративних, третейських судах, арбітражі) з питань мобілізації та проходження військової служби, з усіма правами, що надані законодавством України позивачу, відповідачу, заявнику, апелянту, скаржнику тощо.

2) додаток № 1 від 17.11.2025 року до вказаної угоди про надання правничої допомоги, відповідно до п.1 якого сторони встановили, що вартість надання правничої допомоги Клієнту щодо судового супроводу справи, пов`язаної з оскарженням протиправних дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 07.11.2022 року по 19.05.2023 року включно та з 18.06.2025 року по 16.10.2025 року включно (…), що може включати складання та направлення заяв, адвокатських запитів, для отримання інформації та документів, необхідних для належного захисту прав Клієнта в суді, підготовку позовної заяви та інших необхідних процесуальних заяв по судовій справі, супровід судової справи становить: 1.1. в суді першої інстанції – 6000 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.). Відповідно до п. 2 сторони погодили, що оплата суми визначеної пунктом 1.1. здійснюється Клієнтом протягом 5-ти днів з моменту підписання угоди.

3) акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 16/01/2026 від 16.01.2026 до Угоди про надання правничої допомоги № б/н від 17.11.2025 року, за яким виконані адвокатом роботи, що передбачені договором про надання правової допомоги, а саме: - надання попередньої консультації щодо справи Клієнта; - складання та направлення заяв, адвокатських запитів, для отримання інформації та документів, необхідних для належного захисту прав Клієнта в суді; - складання та подання позовної заяви про визнання дій, бездіяльності військової частини НОМЕР_1 протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, до Одеського окружного адміністративного суду; - представлення інтересів Клієнта в Одеському окружному адміністративному суді по адміністративній справі про визнання дій, бездіяльності військової частини НОМЕР_1 протиправною та зобов`язання вчинити певні дії і вартість послуг загалом 6000 гривень без ПДВ.

4) платіжна інструкція № 23 від 20.11.2025, якою підтверджується отримання ОСОБА_2 6000 гривень згідно додатку № 1 від 17.11.2025 р. Угоди про надання правничої допомоги б/н від 17.11.2025 р. з ОСОБА_1 .

Так, суд визнає, що надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.

При цьому, за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, відповідач у відзиві на позов заперечуючи проти заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу, вказує, що вартість послуг, зазначених в Акті від 16.01.2026, має явно завищений характер, у порівнянні із середньою ринковою вартістю послуг з представництва у справах аналогічного характеру, підготовка та подання позову до суду у даних справах не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи, оскільки основні доводи у даній категорії справ викладені в численних судових рішеннях в аналогічних спорах і саме такі доводи були і відображені Представницею позивача при підготовці позовної заяви, тому враховуючи предмет спору, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, справедливим та співмірним буде зменшення розміру витрат на правничу допомогу від тих, що першочергово заявлені. Також зазначає, що Представницею позивача не зазначено час, витрачений для надання правової допомоги клієнту. При цьому, представник Відповідача у відзиві просить враховувати наявність обумовленого сторонами «гонорару успіху», що дорівнює 20% від усіх отриманих Позивачем виплат в результаті співпраці з Представницею, що може мати наслідком підвищення загального розміру гонорару.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд насамперед звертає увагу на те, що предмет спору у цій справі не є складним, наслідком чого є розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Витрати на збирання доказів та організація подання позову до суду фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову.

У той же час, суд не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному конкретному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах цієї справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування у вказаному розмірі (6000 грн.) з іншої сторони у справі, адже відповідний розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, несуттєву складність справи, яка, у свою чергу, не мала публічного інтересу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та їх стягнення з відповідача у розмірі 3000,00 грн., що цілком відповідає вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 9, 77-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 у період з 07 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 у період з 07 листопада 2022 року по 19 травня 2023 року включно перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції від 29 січня 2020 року, та провести їх виплату з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна