Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/32168/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32168/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТФАН» (Масив 34, буд. 26, Таїровська територіальна громада, Одеський район, Одеська область, 65037, код ЄДРПОУ 42511066) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166), Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТФАН» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Рівненській області №1969-п від 09.07.2025 року про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЕКСПЕРТФАН»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №44775/15-32-07-06 від 15.08.2025 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 127049,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що оскаржуваний наказ про проведення фактичної перевірки прийнято з порушенням вимог податкового законодавства, зокрема, без належних правових підстав та з невідповідністю його форми і змісту встановленим законом вимогам. Також позивач посилається на істотні порушення, допущені контролюючим органом під час проведення та оформлення результатів перевірки, зокрема на передчасне складання та подальше внесення змін до акта перевірки. Крім того, позивач зазначає, що акти про зняття залишків товарних запасів та про ненадання документів були складені без його участі та відома, а документи, що підтверджують оприбуткування товарів, фактично надавалися контролюючому органу під час перевірки та повторно разом із запереченнями на акт перевірки. У зв`язку з цим позивач вважає висновки перевірки необґрунтованими, а зазначені документи — неналежними доказами вчинення ним порушення. Також позивач посилається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки, складеного з наведеними порушеннями, та зазначає про відсутність у його діях порушення, за яке до нього застосовано штрафні санкції. З огляду на викладене позивач просить визнати протиправними та скасувати наказ про проведення фактичної перевірки і податкове повідомлення-рішення.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 262 КАС України.

Головне управління ДПС у Рівненській області проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає їх безпідставними. Відповідач зазначає, що фактичну перевірку ТОВ «Експертфан» проведено на підставі наказу №1969-п від 09.07.2025 року відповідно до вимог Податкового кодексу України, підставою для її проведення був лист ДПС України від 13.06.2025 року. На думку відповідача, посилання у наказі на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є достатнім для визначення правової та фактичної підстави проведення перевірки. Відповідач також зазначає, що перевірку проведено у присутності представника позивача, якому було надано можливість ознайомитися з матеріалами перевірки, надати пояснення та документи. Водночас, за твердженням відповідача, на момент початку перевірки позивачем не було надано документів, які підтверджують облік та походження товарів на загальну суму 127 049,00 грн., у зв`язку з чим контролюючим органом встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР. Крім того, відповідач вказує, що первинні документи, надані позивачем після проведення перевірки, не спростовують встановлених під час перевірки порушень, посилаючись на відповідну практику Верховного Суду. За результатами перевірки та розгляду заперечень позивача висновки акта перевірки залишено без змін, на підставі чого Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №44775/15-32-07-06 від 15.08.2025 року. З огляду на викладене Головне управління ДПС у Рівненській області просить суд відмовити у задоволенні позову.

Від позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління ДПС у Рівненській області, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача. Позивач зазначає, що лист ДПС України від 13.06.2025 року №15169/7/99-00-07-03-01-07 не містить конкретної інформації про ТОВ «ЕКСПЕРТФАН», магазин «Чудо острів» або здійснення позивачем порушень податкового законодавства. Позивач також зазначає, що зазначений лист має загальний інформаційно-аналітичний характер та не може сам по собі свідчити про наявність передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України інформації щодо можливих порушень саме позивачем. Позивач заперечує доводи відповідача щодо ненадання документів та зазначає, що відповідні документи подавалися контролюючому органу як безпосередньо перевіряючим особам, так і через канцелярію контролюючого органу. Позивач також заперечує факт відмови представника від підписання акта перевірки та посилається на наявність у його примірнику акта підпису представника та зауважень щодо часу проведення перевірки.

Від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає їх необґрунтованими.

Позивачем подано відповідь на відзив Головного управління ДПС в Одеській області, в якій він зазначає про відсутність доказів правомірності застосування до нього штрафної санкції.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, відзивів на позовну заяву, відповіді на відзив, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив, що 09.07.2025 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано наказ №1969-п «Про проведення фактичної перевірки».

Згідно із зазначеним наказом з 10.07.2025 року терміном 10 діб призначено проведення фактичної перевірки магазину іграшок «Чудо острів» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, буд. 23, де здійснює господарську діяльність ТОВ «ЕКСПЕРТФАН».

Підставою для проведення перевірки у наказі зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

14.07.2025 року посадові особи Головного управління ДПС у Рівненській області прибули до господарської одиниці позивача та пред`явили наказ про проведення фактичної перевірки.

Фактична перевірка фактично розпочата 14.07.2025 року о 15 год. 53 хв.

14.07.2025 року позивачу вручено запит про надання документів, відповідно до якого вимагалося надати документи, що підтверджують право користування господарською одиницею, договір з банком або анкету-заяву на еквайрингове підключення, а також банківські виписки по еквайрингу в розрізі трансакцій за період з 01.10.2023 року по 14.07.2025 року.

17.07.2025 року складено акт фактичної перевірки №11655/Ж5/17-00-07-05-17/42511066.

У зазначеному акті контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону №265, а саме щодо ненадання документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів, що знаходилися у місці продажу, на загальну суму 127049,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подані заперечення на акт фактичної перевірки, до яких додано документи щодо обліку та переміщення товарів.

За результатами розгляду заперечень висновки акта перевірки залишені контролюючим органом без змін.

15.08.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №44775/15-32-07-06, яким до ТОВ «ЕКСПЕРТФАН» застосовано штрафну санкцію у розмірі 127049,00 грн.

У графі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо правової підстави застосування штрафних санкцій зазначено підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункт 1 статті 17 Закону України №265/95-ВР.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення та наказу про проведення фактичної перевірки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною перевіркою вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, у тому числі щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо оформлення трудових відносин.

Згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 березня 2024 року в справі № 420/9909/23 викладено наступний правовий висновок:

«У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».

При цьому суд зазначає, що питання правомірності наказу про призначення фактичної перевірки у даному випадку необхідно розглядати з урахуванням того, що фактична перевірка проведена контролюючим органом після допуску його посадових осіб до її проведення.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 дійшов висновку, що у разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі наказу про її проведення та прийняття за наслідками такої перевірки податкового повідомлення-рішення наказ як акт індивідуальної дії вичерпує свою дію його застосуванням, а тому його подальше скасування не є належним способом захисту права платника податків. Водночас процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки підлягають оцінці судом при розгляді вимог про скасування рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Таким чином, враховуючи, що наказ №1969-п від 09.07.2025 року був реалізований шляхом фактичного проведення перевірки, вимога позивача про його скасування як самостійна вимога задоволенню не підлягає.

Разом з тим, доводи позивача щодо дотримання контролюючим органом встановленої законом процедури призначення та проведення перевірки підлягають оцінці судом під час вирішення питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №44775/15-32-07-06 від 15.08.2025 року.

Судом встановлено, що підставою для проведення перевірки відповідач визначив підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

При цьому відповідач посилається на лист ДПС України від 13.06.2025 року №15169/7/99-00-07-03-01-07 та доповідну записку №2915/17-00-07-05-10 від 09.07.2025 року.

Разом з тим, сам по собі факт наявності листа ДПС України не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести існування передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства саме відповідним платником податків.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23 звернув увагу, що суд при перевірці правомірності наказу повинен дослідити наявність фактичної підстави для призначення перевірки, а саме наявність відповідної інформації, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Разом з тим, незалежно від висновків щодо достатності наведеної відповідачем інформації як підстави для проведення фактичної перевірки, вирішальним у даній справі є питання відповідності застосованої до позивача фінансової санкції встановленому контролюючим органом порушенню.

Так, відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, а також надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи у паперовій або електронній формі, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Як встановлено судом, саме порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зазначено контролюючим органом в акті фактичної перевірки №11655/Ж5/17-00-07-05-17/42511066 від 17.07.2025 року.

Зокрема, згідно з актом перевірки позивачу поставлено у вину ненадання документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів, що знаходилися у місці продажу, на загальну суму 127049,00 грн.

Водночас оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано фінансову санкцію на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 1 статті 17 Закону №265.

Суд зазначає, що підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначає повноваження контролюючого органу самостійно визначати суми грошових зобов`язань та/або застосовувати штрафні санкції у випадках, передбачених податковим та іншим законодавством, однак сам по собі не встановлює складу конкретного правопорушення та розміру відповідної фінансової санкції.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР фінансові санкції застосовуються, зокрема, у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення;

Отже, пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за порушення порядку проведення розрахункових операцій.

Натомість порушення вимог щодо обліку товарних запасів та ненадання під час перевірки документів, що підтверджують облік товарів, прямо врегульовано статтею 20 Закону №265.

Статтею 20 Закону №265/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, законодавець розмежував склади порушень, передбачені пунктом 1 статті 17 та статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР не передбачає відповідальності за ненадання документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів.

Водночас саме ненадання таких документів покладено контролюючим органом в основу висновку про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону №265.

Отже, контролюючим органом встановлено один склад правопорушення, а фінансову санкцію до позивача застосовано на підставі норми, яка передбачає відповідальність за інший склад правопорушення.

При цьому суд не може самостійно змінювати правову підставу застосування контролюючим органом фінансової санкції та замінювати зазначену в податковому повідомленні-рішенні норму права іншою нормою, яка, на думку суду, могла б бути застосована до встановлених обставин.

З огляду на наведене, посилання відповідача, що за результатами перевірки встановлено ненадання документів на товарні залишки, саме по собі не підтверджує правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у такому випадку контролюючий орган повинен був застосувати відповідну норму закону, яка передбачає відповідальність за встановлене порушення.

Суд також враховує, що розмір застосованої до позивача фінансової санкції — 127049,00 грн. — відповідає вартості товарів, щодо яких контролюючий орган дійшов висновку про відсутність документів, що підтверджують їх облік та походження.

Зазначена обставина, однак, не усуває необхідності застосування саме тієї норми закону, яка встановлює відповідальність за відповідне порушення.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем документів під час проведення перевірки суд зазначає, що положення пункту 12 статті 3 Закону №265 дійсно встановлюють обов`язок суб`єкта господарювання надати на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які знаходяться у місці продажу.

Разом з тим, навіть встановлення факту невиконання цього обов`язку не змінює правової природи встановленого контролюючим органом порушення та не надає можливості застосувати до платника фінансову санкцію за іншою нормою, яка такого порушення не передбачає.

Судом також враховується, що позивач надавав контролюючому органу документи щодо обліку та переміщення товарів, про що свідчать долучені до матеріалів справи супровідні листи, документи з відмітками про їх отримання та документи з відміткою канцелярії контролюючого органу.

Водночас оцінка зазначених документів не має вирішального значення для висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки останнє у будь-якому випадку ґрунтується на пункті 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, який не передбачає відповідальності за встановлене контролюючим органом порушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №44775/15-32-07-06 від 15.08.2025 року прийнято без належної правової підстави, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При цьому суд зазначає, що встановлена невідповідність між порушенням, зафіксованим в акті перевірки, та нормою, на підставі якої застосовано фінансову санкцію, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

З огляду на це, інші доводи сторін щодо порядку оформлення акта перевірки, часу його складання та внесення виправлень, факту підписання або відмови від підписання акта, а також проведення зняття залишків товарів не впливають на кінцевий висновок суду щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 4239,20 грн., з яких 3028,00 грн. припадає на майнову вимогу щодо скасування податкового повідомлення-рішення та 1211,20 грн. — на немайнову вимогу щодо скасування наказу.

Оскільки судом задоволено вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення та відмовлено у задоволенні вимоги про скасування наказу, судовий збір підлягає стягненню з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТФАН» (Масив 34, буд. 26, Таїровська територіальна громада, Одеський район, Одеська область, 65037, код ЄДРПОУ 42511066) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 44070166), Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №44775/15-32-07-06 від 15.08.2025 року.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТФАН» про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Рівненській області №1969-п від 09.07.2025 року – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТФАН» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання і тривалість повітряних тривог, знаходження судді у відпустці, текст рішення складено та підписано суддею 08 жовтня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка