Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/18271/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/18271/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Стрийської міської ради (далі відповідач, Стрийська міська рада), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Стрийської міської ради, що супроводжувалася забороненою в Україні дискримінацією конституційних прав громадянина України, члена Стрийської міської територіальної громади ОСОБА_1 у сфері суспільно-правових відносин участі у місцевому самоврядуванні, та зобов`язати розглянути подане до Стрийської міської ради звернення-скаргу вих. № 337-зс від 06.03.2026 відповідно до вимог статей 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.03.2026 подав до Стрийської міської ради звернення-скаргу вих. № 337-зс, адресовану міському голові, секретарю міської ради та головам постійних депутатських комісій, з вимогами, зокрема, призначити посадову особу для об`єктивної, всебічної і вчасної перевірки скарги за його участю, оформити протокол та акт перевірки, розглянути скаргу на засіданнях постійних комісій, прийняти рішення ради з питань, порушених у скарзі, та надати обґрунтовану відповідь. Згідно відповіді від 06.04.2026 № ЗВГ-Ш-149/26 відповідач по суті вимог не відповів, а лише процитував статтю 19 Конституції України, статтю 7 Закону України «Про звернення громадян» та повідомив про скерування звернення головам постійних комісій. Відповіді на запити на інформацію від 15.06.2026 № 343-зп та № 344-зп, на думку позивача, підтверджують відсутність будь-яких документів щодо перевірки його скарги. Позивач вважає, що відповідач порушив вимоги статей 3, 4, 7, 16, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», не врахував висновки Верховного Суду у справах № 813/1761/16, № 826/3849/16, № 802/2001/16-а, № 280/4698/19, а також допустив дискримінацію позивача та членів територіальної громади у сфері участі в місцевому самоврядуванні.

Ухвалою суду від 04.09.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

14.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, зазначив, що позов, хоч формально і стосується звернення-скарги № 337-зс від 06.03.2026, за змістом, доказовою базою та правовим обґрунтуванням побудований на обставинах звернення-скарги ОСОБА_2 № 17-зс від 18.08.2025, спір щодо якого вирішено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 380/23494/25, де позивач діяв як представник ОСОБА_2 . Вказане рішення набрало законної сили та виконане: розпорядженням міського голови від 03.07.2026 № 185 створено робочу групу, проведено засідання 09, 21 та 28 липня 2026 року за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , надано мотивовану відповідь від 06.08.2026. Відповідач вважає, що спори є аналогічними за предметом і підставами, просить оцінити поведінку позивача з огляду на статтю 45 КАС України, у разі встановлення тотожності спору - вирішити питання про застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, а у разі розгляду справи по суті - відмовити в позові. Вказує також, що законодавство про доступ до публічної інформації не зобов`язує розпорядника створювати «акти» чи «протоколи» перевірки, а позивач не обґрунтував дискримінаційного ставлення до нього зі сторони відповідача.

20.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що справа № 380/23494/25 та ця справа не є тотожними ні за сторонами, ні за предметом (розгляд різних звернень), ні за підставами, а відповідач не надав доказів належного розгляду звернення-скарги № 337-зс від 06.03.2026. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

24.09.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що статті 18– 20 Закону України «Про звернення громадян» не покладають на орган місцевого самоврядування обов`язку складати акт перевірки, виносити кожне звернення на засідання постійних комісій чи сесію ради та приймати рішення визначеного заявником змісту; що позивач не довів дискримінації, оскільки посадові особи та депутати ради не перебувають у тотожній ситуації із заявником. Просив у задоволенні позову відмовити.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 є громадянином України та керівником Громадської організації «Громадська ініціатива 1» (код ЄДРПОУ 41576735), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

06.03.2026 позивач звернувся до Стрийської міської ради із зверненням-скаргою вих. № 337-зс, адресованим Стрийському міському голові, секретарю міської ради та головам шести постійних депутатських комісій (зареєстровано відповідачем 06.03.2026) (а.с. 59-73).

У пункті 2 (підпункти 2.1– 2.15) скарги позивач, посилаючись на відповіді відповідача на запити на публічну інформацію, подані у період з 14.11.2024 по 01.05.2025, стверджував про бездіяльність органу місцевого самоврядування, його посадових осіб і депутатів у таких питаннях: забезпечення доступу до публічної інформації та система її обліку; фінансове забезпечення державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності та громадянської освіти; створення та легалізація органів самоорганізації населення, у тому числі будинкового комітету за адресою: м. Стрий, вул. С. Петлюри, 101-А; проведення загальних зборів (конференцій) жителів за місцем проживання; правочини територіальної громади та спеціальне доручення; програма короткострокового тренінгового курсу «Стрийська Ініціатива 2019».

До скарги позивач долучив відповіді виконавчого комітету Стрийської міської ради та запити ОСОБА_2 від 14.11.2024 № 1-зі, від 25.11.2024 № 2-зі, від 03.12.2024 № 3-зі, від 10.12.2024 № 4-зі, від 16.12.2024 № 5-зі, від 22.12.2024 № 6-зі, від 29.12.2024 № 7-зі, від 06.01.2025 № 8-зі, від 13.01.2025 № 8а-зі та № 9-зі, від 20.01.2025 № 10-зі, від 27.01.2025 № 11-зі, від 04.02.2025 № 12-зі, від 10.02.2025 № 13-зі та від 01.05.2025 № 14-зі.

Листом від 06.04.2026 № ЗВГ-Ш-149/26 (а.с. 160) за підписом першого заступника міського голови М. Дмитришина відповідач повідомив позивача, що відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються або скеровуються за належністю; інформацію, викладену у зверненні доведено до відома та скеровано головам постійних депутатських комісій для розгляду в межах повноважень, а органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо встановлення складу правопорушення або притягнення осіб до юридичної відповідальності.

15.06.2026 позивач надіслав відповідачу запити на інформацію № 343-зп (щодо відповідальної особи, яка перевіряла скаргу, дати початку та строків перевірки) та № 344-зп (щодо протоколів, актів та інших матеріалів перевірки скарги).

Листами від 22.06.2026 № 03-07/54дост та № 03-07/53дост виконавчий комітет Стрийської міської ради запитувану інформацію не надав, запропонував позивачу конкретизувати запити (які саме документи, їх реквізити, період, конкретні матеріали перевірки). Законність цих відповідей у цій справі не оскаржується.

Позивач не погодився з діями відповідача щодо розгляду його скарги та звернувся до суду.

Норми права, що підлягають застосуванню та висновки щодо правозастосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частинами першою, другою статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засади організації та діяльності органів місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР). За пунктом 18 частини четвертої статті 42 цього Закону сільський, селищний, міський голова забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань. Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. За частиною десятою цієї статті за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації, які приймаються відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів від загального складу комісії; протоколи засідань комісії, її висновки і рекомендації є відкритими та оприлюднюються на офіційному веб-сайті ради.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією права вносити пропозиції, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга – це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

За частиною першою статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень органу, воно в термін не більше п`яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Частиною четвертою статті 7 цього Закону заборонено направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Статтею 16 Закону № 393/96-ВР визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням – безпосередньо до суду.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів місцевого самоврядування, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян.

Статтею 20 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу встановлює необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення; при цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Порядок реєстрації, обліку та контролю за розглядом звернень деталізовано Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348.

Закон України від 06.09.2012 № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі Закон № 5207-VI) у статті 1 визначає дискримінацію як ситуацію, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками (певні ознаки) зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов`язок відповідних суб`єктів своєчасно, об`єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.

Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним, зокрема у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 19 листопада 2019 року у справі №813/1761/16, від 31 липня 2020 року у справі № 826/3849/16 та від 17 вересня 2020 року у справі № 802/2001/16-а від 21 червня 2023 року у справі № 160/24869/21.

Щодо суті спору суд зазначає таке.

Звернення позивача від 06.03.2026 за своїм змістом є скаргою у розумінні статті 3 Закону № 393/96-ВР, оскільки містить твердження про бездіяльність органу місцевого самоврядування та його посадових осіб. У скарзі наведені вимоги щодо порядку її розгляду (пункти 4.1– 4.8). Відповідач звернення позивача отримав та надав письмову відповідь у місячний строк, визначений статтею 20 Закону № 393/96-ВР. Проте, у відповіді від 06.04.2026 № ЗВГ-Ш-149/26 не зазначено, чи перевірялися обставини, викладені у підпунктах 2.1– 2.15 скарги, який результат такої перевірки, яке рішення прийнято за скаргою, а також з яких підстав відхилено чи задоволено кожну з вимог пунктів 4.1– 4.8 скарги. Також відповідь не містить роз`яснення заявнику порядку оскарження, що передбачено статтею 19 Закону № 393/96-ВР.

Відповідач мав перевірити твердження позивача наведені у скарзі та висловити мотивовану позицію щодо кожного з них: чи є порушення, чи належить питання до його відання і яких заходів вжито. Відповідь від 06.04.2026 такої інформації не містить.

Відповідач не надав результатів розгляду скарги позивача постійними комісіями ради відповідно до частини десятої статті 47 Закону № 280/97-ВР (висновки чи рекомендації комісій та протоколи їх засідань).

Таким чином, скаргу позивача не було об`єктивно, всебічно і по суті перевірено, а надана відповідь носить формальний характер. Це не відповідає вимогам статті 40 Конституції України, статей 18, 19 Закону № 393/96-ВР і свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо належного розгляду звернення-скарги.

Водночас суд зауважує, що Закон № 393/96-ВР не передбачає обов`язку складати за результатами розгляду скарги документи за певною формою, як вказує позивач «протокол чи акт перевірки», а також обов`язку ради ухвалити визначені заявником рішення (пункт 4.3 скарги), притягнути певних осіб до відповідальності чи відшкодувати моральну шкоду. Рішення за результатами розгляду скарги відповідач приймає в межах власних повноважень, і суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень у цій частині. Обов`язком відповідача є розглянути кожну з вимог скарги, перевірити викладені в ній факти, ухвалити за нею вмотивоване рішення та надати позивачу обґрунтовану відповідь, а щодо питань, що не належать до його компетенції, - діяти в порядку частини третьої статті 7 Закону № 393/96-ВР.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. За частиною четвертою цієї статті суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача лише тоді, коли для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на це належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу відповідно до Закону № 393/96-ВР та з урахуванням висновків суду.

Щодо доводів відповідача про відсутність обов`язку дотримуватися запропонованої заявником процедури, суд враховує, що матеріалами справи не підтверджується що скаргу № 337-зс було предметно розглянуто у будь-якій формі та письмово повідомлено заявника про результати перевірки і прийняте рішення.

Щодо вимоги позивача визнати, що бездіяльність відповідача супроводжувалася забороненою дискримінацією, суд зазначає, що неналежний розгляд звернення сам по собі є порушенням Закону № 393/96-ВР, та не свідчить про дискримінацію особи певною ознакою у порівнянні з іншими особами в аналогічній ситуації, тому такі обґрунтування позову суд відхиляє.

Щодо доводів відповідача про зловживання позивачем процесуальними правами та подання аналогічного спору, який розглянутий судом (справа №380/23494/25), то суд встановив наступне.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 380/23494/25 за позовом ОСОБА_2 визнано протиправною бездіяльність Стрийської міської ради щодо належного розгляду звернення-скарги ОСОБА_2 від 18.08.2025 № 17-зс та зобов`язано відповідача повторно розглянути це звернення.

За пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова або ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У справі № 380/23494/25 позивачем був ОСОБА_2 , а предметом спору - бездіяльність щодо розгляду його звернення-скарги № 17-зс від 18.08.2025. У цій справі позивачем є ОСОБА_1 , який діє у власних інтересах, а предметом - бездіяльність щодо розгляду іншого звернення, поданого ним особисто 06.03.2026, відповідь на яке надано окремим листом від 06.04.2026. Отже, підстав для закриття провадження немає.

З тих самих підстав суд не вбачає у зверненні позивача до суду зловживання процесуальними правами у розумінні пункту 2 частини другої статті 45 КАС України.

Будь-яких посилань на те, що скарга № 337-зс була повторною у розумінні статті 8 Закону № 393/96-ВР, відповідь від 06.04.2026 не містить.

Суд враховує, що скарга № 337-зс за фактичними обставинами та вимогами значною мірою відтворює скаргу ОСОБА_2 № 17-зс. Проте це не звільняло відповідача від обов`язку розглянути звернення позивача. За статтею 8 Закону № 393/96-ВР не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Звернення іншої особи з аналогічних питань повторним у цьому розумінні не є, а сам відповідач такої підстави у відповіді від 06.04.2026 не наводить. Участь позивача як представника ОСОБА_2 у засіданнях робочої групи не замінює розгляду його власної скарги та надання йому письмової відповіді про результати розгляду, передбаченої статтею 18 Закону № 393/96-ВР.

Щодо посилання відповідача на частину четверту статті 78 КАС України, то обставини, встановлені рішенням у справі № 380/23494/25, стосуються розгляду іншого звернення та не визначають того, чи належно розглянуто скаргу № 337-зс від 06.03.2026.

Суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04), згідно якого обов`язок обґрунтування рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

За частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідач правомірності дій щодо розгляду скарги № 337-зс не довів, позовні вимоги не спростував.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

За частиною третьою статті 139 КАС України в разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Позивач заявив одну вимогу немайнового характеру (визнання бездіяльності протиправною як передумова зобов`язання вчинити дії), яку суд задовольнив, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72– 78, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 262, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Стрийської міської ради щодо належного розгляду звернення-скарги ОСОБА_1 від 06.03.2026 вих. № 337-зс.

Зобов`язати Стрийську міську раду повторно розглянути звернення - скаргу ОСОБА_1 від 06.03.2026 вих. № 337-зс відповідно до вимог статей 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стрийської міської ради (адреса: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шевченка, 71, код ЄДРПОУ 26256903) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення виконується негайно відповідно до частини першої статті 371 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна