Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/10596/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10596/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ). в інтересах якого діє адвокат Струтинська Юлія Миколаївна, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач-1, в/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач-2, в/ч НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 (далі – відповідач-3, в/ч НОМЕР_3 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії Військових частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати позивачу грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 10.04.2022 по 20.03.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати Військові частини НОМЕР_4 та НОМЕР_2 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» позивачу з 10.04.2022 по 20.03.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», 3 урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військових частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки;

- зобов`язати Військові частини НОМЕР_4 та A4638 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» позивачу компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 10.04.2022 по 18.09.2022 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_5 , яка в подальшому перейшла у підпорядкування та фінансове забезпечення в/ч НОМЕР_1 , а в період з 19.09.2022 по 20.03.2024 у в/ч НОМЕР_2 . Зазначає, що в період проходження ним військової служби з 10.04.2022 по 20.03.2024 відповідачі невірно нараховували та виплачували йому грошове забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Окрім того вважає, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за 2022-2024 роки. Вважаючи поведінку відповідачів щодо неповноти розрахунку з ним протиправною, звернувся до суду із цим позовом.

Відповідачем-1 позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому що, у спірний період з 10.04.2022 по 18.09.2022 військова частина НОМЕР_1 не виплачувала позивачу грошове забезпечення. Військова частина НОМЕР_6 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_7 , яка в свою чергу здійснювала виплату грошового забезпечення. В свою чергу, військова частина НОМЕР_8 також розформована, правонаступником визначено військову частину НОМЕР_3 . Тому стосовно нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивача за періоди вказані у позовній заяві слід звертатись до військової частини НОМЕР_3 . Під час роботи по розформуванню військової частини НОМЕР_5 військова частина НОМЕР_4 участі роботі комісії не приймала та командуванням військової частини НОМЕР_9 до роботи комісії не залучалась, жодних документів відносно позивача до військової частини НОМЕР_4 з військової частини НОМЕР_5 не надходило. Військова частина НОМЕР_4 не володіє інформацією про раніше виплачені суми грошового забезпечення позивача.

Відповідач-2 не визнав позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення відповідної розрахункової величини на тарифний коефіцієнт. Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 пункт 4 постанови №704 було викладено в новій редакції. З 20.05.2023 він прямо передбачає розрахунок посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи зі сталої величини 1 762 грн. Отже, починаючи саме з 20.05.2023, відсутні правові підстави для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, як розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням. Окремо зазначає, що вимога позивача застосувати з 18.06.2025 розрахункову величину 3 028 грн є необґрунтованою. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у сумі 3 028 грн, сам по собі не змінював пункт 4 постанови №704 у період після 20.05.2023. На цей період діяла редакція пункту 4 постанови №704, внесена постановою № 481, яка встановлювала саме 1 762 грн як розрахункову величину.

Відповідачем-3 заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому що, військовою частиною НОМЕР_7 не готувалися документи, які були підставами для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_10 (зокрема позивачу), не здійснювалися розрахунки грошового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_5 , а також не приймалося рішень (розпорядчих актів - наказів) щодо виплат грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_5 (зокрема позивачу), військової частиною НОМЕР_7 та її посадовими особами не вчинялося будь-яких дій/ бездіяльності стосовно позивача, якими могли би бути порушені права, свободи чи інтереси позивача. Таким чином, у зв`язку із відсутністю предмета оскарження - рішення чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (військової частини НОМЕР_7 ), здійснених (не здійснених) при реалізації владних управлінських функцій, якими могли би бути порушені права, свободи чи інтереси позивача, відсутній публічно-правовий спір між військовою частиною НОМЕР_3 та позивачем. У зв`язку з чим позовні вимоги позивача до військової частини НОМЕР_3 є безпідставними.

Ухвалою суду від 27.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем-1 09.06.2026 (вх. №49533) подано відзив на позовну заяву.

Відповідачем-2 11.06.2026 (вх №50136) подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 04.09.2026 залучено співвідповідача у справі – військову частину НОМЕР_3 .

Відповідачем-3 21.09.2026 (вх. №84267) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_11 ОСОБА_1 у період з 10.04.2022 по 18.09.2022 проходив службу у військовій частині НОМЕР_5 , а з 19.09.2022 по 20.03.2024 у військовій частині НОМЕР_2 .

Військова частина НОМЕР_5 відповідно до вимог директив Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.07.2022 №Д-168/дск та від 30.07.2022 №Д-170/дск розформована. Наказом командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України №252/ДСК від 02.08.2022 правонаступником визначено військову частину НОМЕР_4 .

За період свого функціонування військова частина НОМЕР_5 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_7 , що підтверджується листом №331/1558/в1 від 28.04.2022.

У свою чергу, військова частина НОМЕР_8 також розформована, правонаступником визначено військову частину НОМЕР_3 .

Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 27.03.2026 №179/1/3379 ОСОБА_1 за період з квітня 2022 по вересень 2022 року грошове забезпечення розраховувалось виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, шляхом множення на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Військова частина НОМЕР_2 у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 06.02.2026 повідомила, що грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось ОСОБА_1 у відповідності до пунктів 4, 5, 6, Постанови Кабінету Міністрів України від 704 від 30.08.2017. Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови №704 (в чинній редакції - від 20.05.2023) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Вважаючи, що відповідачі у період з 10.04.2022 по 20.03.2024 здійснювали невірне нарахування грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а не станом на 01 січня календарного року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (надалі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховний Суд вкотре наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Натомість зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX (надалі - Закон № 294-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX (далі – Закон № 1082-IX) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX (далі - Закон №1928-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ХІ (далі – Закон №2710-ХІ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Ураховуючи наведене в сукупності, суд виснує, що відповідачі, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням за відповідною посадою позивача у період з 10.04.2022 по 19.05.2023 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, діяли протиправно.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошового забезпечення за період проходження військової служби з 20.05.2023 по 20.03.2024, суд зазначає таке.

20.05.2023 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування п.п.1 п. 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі – Постанова №481), якою:

- скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»;

- абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14»;

- установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з 20.05.2023 у зв`язку із внесенням Постановою № 481 змін до Постанови №103 та Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Частиною 8 статті 49 Закону №794-VII передбачено, що акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

Частиною 9 статті 49 Закону №794-VII визначено, що адміністративні акти Кабінету Міністрів України оскаржуються до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Постанова №481 оскаржувалася у порядку адміністративного судочинства.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №320/29450/24 визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено.

Таким чином, за результатами судового розгляду адміністративної справи №320/29450/24, Верховним Судом було відмовлено у визнанні Постанови №481 протиправною в оскаржуваній частині, вона залишилася чинною, та повинна застосовуватися до спірних правовідносин.

Отже, вимоги позивача про проведення перерахунку його грошового забезпечення за спірний період з 20.05.2023 по 20.03.2024 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти є безпідставними.

Щодо визначення належного відповідача у справі, суд зазначає таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 10.04.2022 по 18.09.2022 позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_5 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_7 , що підтверджується листом №331/1558/в1 від 28.04.2022.

У свою чергу, відповідно до вимог директив Головнокомандувача Збройних Сил України від 28.07.2022 №Д-168/дск та від 30.07.2022 №Д-170/дск військова частина НОМЕР_5 розформована. Наказом командувача Сил спеціальних операцій Збройних Сил України №252/ДСК від 02.08.2022 правонаступником визначено військову частину НОМЕР_4 .

Суд встановив, що у спірний період з 10.04.2022 по 18.09.2022 підготовка, організація та оформлення документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини у тому числі в частині нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців здійснювалась Військовою частиною НОМЕР_5 .

У свою чергу обов`язком військової частини НОМЕР_7 було здійснення забезпечення своєчасної виплати відповідних сум, тобто розпорядником бюджетних коштів була військова частина НОМЕР_7 .

Розрахунково-платіжні відомості, накази командира військової частини НОМЕР_5 щодо виплати грошового забезпечення та інша документація військової частини НОМЕР_10 слугували підставами для виплати військовою частиною НОМЕР_7 всіх видів грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_5 .

В подальшому як зазначено відповідачем-1, та не заперечується відповідачем-3, військова частина НОМЕР_8 також розформована, правонаступником визначено військову частину НОМЕР_3 .

За таких обставин, суд доходить до висновку, що обов`язки розпорядника бюджетних коштів, зокрема щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям перейшли від в/ч НОМЕР_7 до в/ч НОМЕР_3 .

Таким чином, зобов`язати нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.04.2022 по 18.09.2022 належить в/ч НОМЕР_3 .

Водночас, суд погоджується з твердженнями відповідача-3, що в його поведінці відсутні протиправні дії в частині неправильного обчислення заробітної плати позивача, оскільки такі обов`язки були покладені на в/ч НОМЕР_5 , правонаступником якої стала в/ч НОМЕР_1 .

Виходячи з викладеного, слід визнати протиправною поведінку в/ч НОМЕР_1 в частині неналежного обчислення та нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог в частині неправильного розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної російської федерації проти України.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Саме такі правові висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 23.09.2024 в справах №240/25672/23, №240/32125/23, №240/33138/23, №260/8841/23, від 07.11.2024 в справі №240/23909/23, від 16.01.2025 в справі №240/31239/23, від 10.04.2025 в справі №240/31708/23, від 23.04.2025 в справі №580/769/23, від 27.11.2025 в справі №240/34321/23 та інших.

Таким чином, на дату виникнення спірних правовідносин додаткова винагорода, установлена Постановою №168, не підлягала врахуванню при обрахунку розміру компенсації за невикористані дні відпусток.

Щодо доводів позивача про те, що згідно з правовими висновками Верховного Суду у постановах, від 07.11.2024 у справі №240/23909/23, від 06.12.2024 у справі №240/12225/23, від 20.12.2024 у справі №240/21650/23, від 10.04.2025 у справі №420/35446/23, винагорода, передбачена Постановою №168 повинна входити до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір грошової допомоги на оздоровлення.

Суд зауважує, що у згаданих постановах Верховний Суд, вирішуючи питання, чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби та допомога на оздоровлення, зазначив, що за правилами підпункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 зазначила таке: «Дослідивши природу додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою КМУ № 168, ВП ВС виснувала, що така додаткова винагорода є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим, відповідно до усталеної судової практики, приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються…».

Водночас, суд звертає увагу, що Наказом Міністерства оборони № 23 від 15.01.2025 викладено в новій редакції підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260, а саме: після слів «щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» доповнено словами «крім винагород». Зазначені зміни набрали чинності з 25.02.2025.

Наведене свідчить, що відповідно до вимог Наказу № 260 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 23 від 15.01.2025, з 25.02.2025 винагорода, передбачена Постановою №168, також не підлягає включенню і до місячного грошового забезпечення військовослужбовця, з якого визначається розмір грошового забезпечення для нарахування грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки.

Крім того, 17.04.2026 Верховний Суд у постанові по справі №420/39934/24, предметом позову у якій була бездіяльність Прикордонного загону щодо невключення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_2 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за 140 невикористаних календарних днів додаткової відпустки за 2015 2024 роки як учаснику бойових дій згідно з пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, щодо відповідач при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2022-2024 роки правомірно не включив до складу грошового забезпечення суму додаткової винагороди, передбачену Постановою №168.

Щодо виплати позивачу належних сум за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Відповідно до п.1.1. Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 (далі - Інструкція №333), економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.

Пунктом 2.1.1.2. Інструкції №333 визначено Код 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»: 1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат; 2) заохочення, передбачені законодавством; 3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород тa інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв?язку з виконанням обов?язків несення служби, згідно із законодавством.

Разом з тим, п. 2.6. Інструкції № 333 передбачено Код 2800 «Інші поточні видатки».

За цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі: 9) виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу).

Отже, виконання судових рішень здійснюється за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», оскільки КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» має інше цільове призначення.

Згідно з п.1.1 розділу 1 Інструкції №333 економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

Пунктом 1.8 визначено, що за правильність віднесення видатків до поточних або капітальних відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.

Таким чином, визначення коду економічної класифікації видатків здійснюється розпорядник (одержувач) бюджетних коштів при виконанні рішення суду.

Отже вимоги позивача щодо визначення коду економічної класифікації видатків є передчасними та стосуються виключно питання виконання рішення суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаний обов`язок виконано частково.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_12 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_13 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_14 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_15 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_13 ) щодо нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_12 ) з 10.04.2022 по 18.09.2022 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_15 ) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_12 ) щомісячне грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 10.04.2022 по 18.09.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_14 ) щодо нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_12 ) з 19.09.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_14 ) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_12 ) щомісячне грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 19.09.2022 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О.П.