Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/14820/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/14820/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/14820/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 20.06.2025 №52, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2025 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із наявністю сестри з інвалідністю ІІ групи, ОСОБА_1 має право на відстрочку на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як здійснює догляд за нею та утримує її.

Сестра позивача, ОСОБА_2 , являється особою з ІІ групою інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою МСЕК Серія ЛВА-1 №269495 щодо встановлення 2 групи інвалідності, видана 09.11.2005 року.

Окрім цього, згідно довідки ЛКК №123 щодо необхідності здійснення догляду, виданої 27.01.2025 (форма №080-4/о, затверджена Наказом МОЗ України 09.03.21 р. №407) встановлено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Мати позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія ЛВА-1, №346364. Її власний стан здоров`я та інвалідність унеможливлюють здійснення постійного та повноцінного догляду за іншою особою з ІІ групою інвалідності.

Батько позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою пенсійного віку, що підтверджується пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_1 .

Незважаючи на відсутність офіційно встановленої медичної потреби у постійному догляді за висновком МСЕК або ЛКК для нього самого, фактично він не може здійснювати постійний догляд за своєю дочкою ОСОБА_2 . Будучи особою пенсійного віку, він має обмежені фізичні та, що не менш важливо, фінансові можливості для забезпечення повноцінного догляду за дочкою, яка має ІІ групу інвалідності та потребує дорого вартісного лікування, у тому числі за кордоном. Догляд за особою з інвалідністю передбачає не лише побутову допомогу, але й значні матеріальні витрати на ліки, реабілітацію, спеціалізоване харчування, транспортні послуги (включаючи закордонні поїздки) тощо, що є непосильним для особи, яка отримує лише пенсійні виплати та не має додаткових джерел доходу, а отже, не є працездатною у контексті забезпечення всебічного догляду.

ОСОБА_2 не має чоловіка, так як шлюб між ними розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , виданим 19.11.2009. Дітей у ОСОБА_2 немає. ОСОБА_2 часто здійснює поїздки за кордон на лікування, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 . Такі поїздки вимагають значних фінансових можливостей для оплати лікування, проїзду, проживання та супутніх витрат. Через стан здоров`я ОСОБА_2 потребує постійного супроводу під час цих поїздок, що також вимагає значних зусиль та ресурсів.

Позивач, ОСОБА_1 , є єдиним членом сім`ї, який фізично та фінансово спроможний забезпечити постійний та належний догляд за своєю сестрою ОСОБА_2 , враховуючи її потреби, включно з частими поїздками на лікування за кордон, що вимагають, як супроводу, так і значних коштів. Це підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду №14 від 25.01.2025.

12.06.2025 ОСОБА_1 направлено на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, встановленого Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, зразка.

Відповідач відмовив у надані відстрочки на підставі ст. 23 ч.1 п.14 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно із ухвалою про відкриття провадження, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Копію вказаної ухвали доставлено відповідачу 25.07.2025, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 25.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

12.06.2025 ОСОБА_1 направлено на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

08.09.2025 у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 на адвокатський запит від 08.07.2025 за № 9359, зазначено наступне:

« ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянуто Ваш адвокатський запит від 30.06.20226, що надійшов 02.07.2025, щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та з інших питань.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та 20.06.2025 (протокол №52) ухвалено рішення про відмову у наданні такої, у зв`язку з неможливістю підтвердження останнім відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров`я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Для повторного розгляду заяви щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації просимо надавати документи в повному обсязі та у передбаченому Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується із спірним рішенням відповідача про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного рішення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 2102-IX, введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє станом на момент ухвалення рішення суду.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції на час спірних правовідносин), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

- члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Згідно із п. 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560 (в редакції на час спірних правовідносин), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно із п. 581 цього ж Порядку, військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за членами сім`ї другого ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд. Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за членами сім`ї третього ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність членів сім`ї першого і другого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд.

Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Переліком документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (згідно Додатку 5 до вказано Порядку», документи, що підтверджують право на відстрочку за пунктом 14:

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

З матеріалів справи судом встановлено, що:

ОСОБА_2 , являється особою з ІІ групою інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою МСЕК Серія ЛВА-1 №269495 щодо встановлення 2 групи інвалідності, видана 09.11.2005.

Згідно Висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розгляду №123 від 27.01.2025 ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія ЛВА-1, №346364 від 20.04.2007.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою пенсійного віку, що підтверджується пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_1 від 28.04.2010.

Підстава відмови у наданні відстрочки позивачу у зв`язку з неможливістю підтвердження ним відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров`я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Належним доказом є: довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ.

До справи позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували неможливість батьків позивача здійснювати догляд за своєю донькою.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 року у справі № 380/16966/24 вказав, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Так позивач стверджує, що батьки позивача є особами похилого віку, які не можуть здійснювати належний догляд за особою з інвалідністю ІІ групи, проте жодних доказів реальної неможливості батьків здійснювати догляд за донькою не надано.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають повністю

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р ІШ И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович