Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/16839/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/16839/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «КДЗ» до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними та скасування розрахунків, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «КДЗ» до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, складені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області: №7473/Р від 09.04.2026 на суму 7626,39 грн; №8026/Р від 14.04.2026 на суму 18309,51 грн; №8092 від 14.04.2026 на суму 38616,17 грн; №8193/Р від 14.04.2026 на суму 24224,49 грн; №8237/Р від 14.04.2026 на суму 11331,08 грн; №8820/Р від 12.05.2026 на суму 38616,17 грн; №9111/Р від 13.05.2026 на суму 11331,08 грн; №9340/Р від 15.05.2026 на суму 24146,82 грн; №9362/Р від 15.05.2026 на суму 18309,51 грн; №9763/Р від 11.06.2026 на суму 44908,59 грн, що включає поточну суму 24146,82 грн і доплату 20761,77 грн; №9793/Р від 11.06.2026 на суму 18309,51 грн; №9802/Р від 11.06.2026 на суму 7629,24 грн, яка включає доплату 6,70 грн; №10080/Р від 15.06.2026 на суму 38616,17 грн; №10186/Р від 15.06.2026 на суму 11331,08 грн, а також розрахунки, складені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області: №96/060327 від 06.04.2026 на суму 7656,60 грн; №103/060327 від 05.05.2026 на суму 4539,34 грн; №114/060327 від 02.06.2026 на суму 2458,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не заперечує встановленого законом загального обов`язку підприємств відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, однак оспорює законність індивідуального визначення конкретних сум, належність доказів фактичного понесення витрат, дотримання адміністративної процедури та можливість перевірити вихідні дані, на підставі яких кожен із відповідачів поклав на позивача грошовий обов`язок. Позивач вказує, що оскаржувані розрахунки відповідають ознакам адміністративного акта, визначеним п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки прийняті адміністративними органами, адресовані конкретній особі, визначають розмір платежу та вже використані як частина підстав позову про стягнення з позивача 423609,39 грн у справі №380/15195/26. Позивач стверджує, що жоден із відповідачів не відкривав адміністративного провадження, не повідомляв підприємство про його початок, не надавав доступу до матеріалів і не забезпечив права бути заслуханим до прийняття акта, а подані позивачем заперечення залишилися без належного розгляду. На думку позивача, у спірних розрахунках наведено лише підсумкові показники та не розкрито дату і документ кожної виплати, період, за який її віднесено до витрат, підставу включення особи, тривалість і місце пільгового стажу, частку позивача, причину перерахунку, що позбавило підприємство можливості перевірити акт і надати предметні заперечення. Позивач також наголошує, що відшкодуванню підлягають фактичні, а не прогнозні чи непідтверджені витрати, а розрахунок є похідним документом, який не доводить достовірності вихідних даних, правомірності включення кожної особи, правильності пільгового стажу, пропорції між підприємствами, факту виплати та вартості доставки. Окремо позивач просить перевірити доплату 20761,77 грн у межах розрахунку №9763/Р, доплату 6,70 грн, враховану в розрахунку №9802/Р, а також відповідність кожної персоніфікованої суми документам щодо призначення, виплати та доставки пенсії. Позивач зазначає, що наявність справи №380/15195/26 про стягнення коштів не позбавляє його права самостійно оскаржити індивідуальні акти, які стали підставою заявленого стягнення, оскільки відмова у стягненні з мотивів недостатності доказів не усуває самі розрахунки з обліку Пенсійного фонду України та не припиняє їх формальної дії.

Ухвалою від 17.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надати документи щодо призначення пільгових пенсій та щодо підтвердження виплати пенсій у розрізі пенсіонерів.

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України, тоді як підприємство зобов`язане здійснити відшкодування у визначених розмірах. Відповідач зазначив, що підставою для відшкодування є розрахунки фактичних витрат за відповідний період, законодавство передбачає відшкодування всіх виплачених особі сум пенсії без розмежування підвищень та індексацій, які є складовими пенсійних виплат, а позивач, посилаючись на неправомірність розміру фактичних витрат, не навів належних обставин, не надав достовірних доказів на спростування визначених сум і не подав жодного контррозрахунку. Відповідач також повідомив, що оскільки позивач зареєстрований у м. Львові та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, всі розрахунки надсилаються до зазначеного управління, яким вони і направляються підприємству, а тому докази надіслання розрахунків на адресу позивача знаходяться у третьої особи. На виконання ухвали суду від 17.08.2026 відповідач надав документи щодо призначення пільгових пенсій та щодо підтвердження виплати пенсій у розрізі пенсіонерів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в повному обсязі.

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що порядок покриття фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій встановлений безпосередньо законом, а порядок обчислення та сплати цих сум визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Відповідач зазначив, що оскаржувані розрахунки складені відповідно до вимог чинного законодавства та встановленого порядку, визначення сум здійснюється органами Пенсійного фонду України, а позивачем не наведено належних та достатніх доказів порушення вимог законодавства при формуванні цих розрахунків. Відповідач також вказав, що саме по собі заперечення позивача щодо визначених у розрахунках сум не свідчить про їх протиправність і не є достатньою підставою для скасування, а направлення підприємству розрахунку є передбаченим законодавством способом повідомлення про визначену до відшкодування суму фактичних витрат. Щодо посилання позивача на справу №380/15195/26 відповідач зазначив, що наявність іншого судового спору не є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування складених ним розрахунків. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області також подало заяву про долучення до матеріалів справи опису про направлення відзиву представнику позивача.

Третя особа письмових пояснень щодо позову у встановлений судом строк не подала.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив таке.

Приватне акціонерне товариство «КДЗ» зареєстроване як юридична особа 21.03.1994, місцезнаходження: вул. Гоголя М., буд. 6/8, м. Львів, Львівська область, 79007; код ЄДРПОУ 00191738. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за формою додатка 6 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України склало на ім`я позивача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2-8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розрахунок від 09.04.2026 №7473/Р з квітня 2026 року складений щодо однієї особи, стаж роботи на підприємстві, що врахований при обчисленні плати, становить 12 років 6 місяців при необхідному для призначення пенсії на пільгових умовах стажі 12 років 6 місяців, частка плати підприємства визначена у розмірі 100 відсотків, місячний розмір фактичних витрат - 7626,39 грн.

Розрахунки від 14.04.2026 №8026/Р, від 15.05.2026 №9362/Р та від 11.06.2026 №9793/Р складені щодо шести осіб кожен із визначенням щодо кожної особи дати призначення пенсії, дати досягнення пенсійного віку, необхідного та врахованого стажу, загального місячного розміру пенсії, розміру надбавок, доплат і підвищень з інших джерел, суми, що підлягає відшкодуванню щомісяця, та частки плати підприємства, яка щодо різних осіб становить від 2,87 до 100 відсотків. Загальний місячний розмір фактичних витрат за кожним із цих розрахунків становить 18309,51 грн.

Розрахунки від 14.04.2026 №8092/Р, від 12.05.2026 №8820/Р та від 15.06.2026 №10080/Р складені щодо восьми осіб кожен, частка плати підприємства щодо окремих осіб становить від 10,29 до 100 відсотків, загальний місячний розмір фактичних витрат за кожним із цих розрахунків становить 38616,17 грн.

Розрахунок від 14.04.2026 №8193/Р складений щодо одинадцяти осіб із загальним місячним розміром фактичних витрат 24224,49 грн. Розрахунок від 15.05.2026 №9340/Р складений щодо дев`яти осіб із загальним місячним розміром фактичних витрат 24146,82 грн. Різниця між цими розрахунками зумовлена тим, що до квітневого розрахунку додатково включено двох осіб із частками плати підприємства 0,02 та 8 відсотків і сумами 0,03 грн та 77,64 грн відповідно.

Розрахунки від 14.04.2026 №8237/Р, від 13.05.2026 №9111/Р та від 15.06.2026 №10186/Р складені щодо чотирьох осіб кожен, загальний місячний розмір фактичних витрат за кожним із цих розрахунків становить 11331,08 грн.

Розрахунок від 11.06.2026 №9763/Р з червня 2026 року складений щодо десяти осіб. Щодо дев`яти з них визначено ті самі показники, що й у розрахунку від 15.05.2026 №9340/Р, із загальним місячним розміром фактичних витрат 24146,82 грн.

Розрахунок від 11.06.2026 №9802/Р з червня 2026 року складений щодо однієї особи із визначенням місячного розміру фактичних витрат 7629,74 грн та суми фактичних витрат за період з дати призначення (перерахунку) пенсії до дати формування розрахунку в розмірі 6,70 грн. У позовній заяві цей розрахунок зазначено на суму 7629,24 грн.

У всіх складених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розрахунках показники у графах, призначених для відображення фактичних витрат на доставку пенсій, не визначені.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області склало на ім`я позивача розрахунок від 06.04.2026 №96/060327 на суму 7656,60 грн, розрахунок від 05.05.2026 №103/060327 на суму 4539,34 грн та розрахунок від 02.06.2026 №114/060327 на суму 2458,00 грн. Усі три розрахунки складені щодо однієї особи.

Оскаржувані розрахунки надсилалися позивачу через Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області супровідними листами фінансово-економічного управління цього органу, зокрема листом від 20.04.2026 №1300-0604-8/62262, листом від 22.06.2026 №1300-0604-8/99079 та листом від 30.06.2026 №1300-0604-8/103140, у яких перелічено реквізити кожного направленого розрахунку, кількість аркушів і зазначено, що кореспонденція надсилається з повідомленням про вручення.

Після одержання розрахунків позивач подавав до органів Пенсійного фонду України письмові заперечення, в яких просив надати первинні документи, що підтверджують фактичне здійснення виплат, відомості, на підставі яких сформовано розрахунок, розшифровку розрахунку в розрізі кожного пенсіонера, відомості щодо дат та обставин здійснення виплат, провести звірення розрахунку з наданими первинними документами, а також забезпечити реалізацію права підприємства на участь в адміністративному провадженні шляхом повідомлення про дату, час і місце розгляду заперечення, надання можливості участі у розгляді та проведення слухання у справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №380/15195/26 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Приватного акціонерного товариства «КДЗ» про стягнення заборгованості зі сплати відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у сумі 423609,39 грн.

На виконання ухвали суду від 17.08.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало щодо кожної особи, включеної до оскаржуваних розрахунків, витяги з відомості (списку) на зарахування пенсії за період з 01.04.2026 по 30.06.2026 із зазначенням місяця та року виплати, місяця та року, за який проведено виплату, номера відомості, найменування банківської установи, номера поточного рахунку одержувача, прізвища, імені та по батькові одержувача, суми у гривнях, номера пенсійної справи та реєстраційного номера облікової картки платника податків, а також роздруківки з підсистеми «Призначення і перерахунок пенсій» інформаційної системи Пенсійного фонду України, що містять форму РС-право з переліком періодів трудової діяльності, кодами ЄДРПОУ підприємств, позначенням роботи за Списком №1 або Списком №2, тривалістю стажу на право, відомостями про пільговий стаж у розрізі підприємств та відсоток, що припадає на кожне підприємство, а також рішення про призначення та про перерахунок пенсій із зазначенням умов призначення, середньомісячного заробітку, тривалості страхового та пільгового стажу, коефіцієнта стажу, розміру пенсії за віком, надбавок і доплат та загального розміру пенсії, призначеної до виплати.

Суми, зазначені у графі «Загальний місячний розмір пенсії, усього» оскаржуваних розрахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, збігаються із сумами, фактично зарахованими відповідним особам у квітні, травні та червні 2026 року згідно з наданими витягами з відомостей (списків) на зарахування пенсії. Відомості про пільговий стаж, наведені у формах РС-право, містять код ЄДРПОУ 00191738 та найменування Приватного акціонерного товариства «КДЗ», а також відсоток, що відповідає частці плати підприємства, визначеній у відповідному розрахунку.

Щодо суми 20761,77 грн, визначеної у графі 15 розрахунку від 11.06.2026 №9763/Р, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало рішення про призначення пенсії від 30.01.2026, яким пенсію за віком призначено з 29.03.2025 у розмірі 2541,04 грн, а з 01.01.2026 - у розмірі 2595,00 грн, із зазначенням особливості «призначення за рішенням суду - з 29.03.2025 по довічно»; рішення про перерахунок пенсії від 27.02.2026, яким з 01.03.2026 розмір пенсії визначено 2695,00 грн; форму РС-право, згідно з якою пільговий стаж за Списком №2 тривалістю 12 років 4 місяці 25 днів набутий на Приватному акціонерному товаристві «КДЗ» за кодом ЄДРПОУ 00191738, урахований для призначення пенсії на пільгових умовах стаж становить 10 років, а частка цього підприємства - 100 відсотків; а також витяг з відомості (списку) на зарахування пенсії за період з 01.04.2026 по 30.06.2026, згідно з яким у квітні 2026 року цій особі зараховано 3270,00 грн, 53,96 грн та 2541,04 грн, у травні 2026 року - 2487,00 грн та 2458,00 грн, у червні 2026 року - 2440,00 грн та 2932,00 грн. Особовий рахунок цієї особи відкрито 09.07.2025, тоді як рішення про призначення пенсії прийнято 30.01.2026, а пенсію призначено з 29.03.2025.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надало відомості за формою додатка 8 до Інструкції з квітня 2026 року, з 03.05.2026 та з червня 2026 року, довідки управління з питань виплат цього органу про розмір отриманої пенсії за квітень 2026 року - 4790,57 грн, за травень 2026 року - 3007,95 грн та за червень 2026 року - 4036,05 грн, роздруківку форми РС-право, згідно з якою стаж за Списком №2 на Приватному акціонерному товаристві «КДЗ» становить 13 років 4 місяці 6 днів та 2 місяці 1 день, а урахований стаж для призначення пенсії на пільгових умовах - 10 років, рішення про призначення пенсії від 04.12.2025, згідно з яким пенсію призначено з 11.07.2025 у розмірі 3038,00 грн, а також копії наказів відкритого акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» про підсумки атестації робочих місць за умовами праці 2005, 2010 та 2015 років.

Відомості за формою додатка 8 з 03.05.2026 містять загальний місячний розмір пенсії 4790,57 грн, розмір пенсії 4539,34 грн, надбавки, доплати та підвищення з інших джерел 251,23 грн і суму, що підлягає відшкодуванню, 4539,34 грн, яка відповідає розрахунку від 05.05.2026 №103/060327. Відомості за формою додатка 8 з червня 2026 року містять загальний місячний розмір пенсії 3007,95 грн, розмір пенсії 2458,00 грн, надбавки, доплати та підвищення з інших джерел 549,95 грн і суму, що підлягає відшкодуванню, 2458,00 грн, яка відповідає розрахунку від 02.06.2026 №114/060327. Відомості за формою додатка 8 з квітня 2026 року містять загальний місячний розмір пенсії 7908,83 грн, розмір пенсії 7656,60 грн, надбавки, доплати та підвищення з інших джерел 252,23 грн і суму, що підлягає відшкодуванню, 7656,60 грн, яка відповідає розрахунку від 06.04.2026 №96/060327. Пенсію призначено рішенням від 04.12.2025 з 11.07.2025 із зазначенням особливостей «призначення за рішенням суду - з 13.11.2025 по довічно» та «рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 13.11.2025 по довічно». Надані відповідачем довідки управління з питань виплат охоплюють квітень, травень і червень 2026 року.

Не погодившись із оскаржуваними розрахунками, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абз.4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до вимог ст.13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах; працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з п.2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1).

Відповідно до п.6.1 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Згідно з п.6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го числа січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.5 Інструкції №21-1 передбачено порядок формування відповідних розрахунків: розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а.

Згідно з п.6.6 Інструкції №21-1 додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», доплати, надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з п.6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України, а підприємство зобов`язане здійснити відшкодування зазначених витрат у визначених розмірах. Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду України витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період. При цьому відшкодуванню підлягають саме фактичні витрати, здійснені Пенсійним фондом України із виплати та доставки пільгових пенсій.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі №813/1375/17 та від 05.01.2021 у справі №640/18421/19.

Щодо правової природи оскаржуваних розрахунків та обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.

Кожен із оскаржуваних розрахунків складений визначеним законодавством органом, адресований конкретному платнику - Приватному акціонерному товариству «КДЗ» із зазначенням його коду ЄДРПОУ та місцезнаходження, містить перелік конкретних осіб, періоди і показники стажу, частку плати цього підприємства та підсумкову грошову суму, яку підприємство зобов`язане внести до Пенсійного фонду України щомісяця до 25-го числа. Отже, розрахунок не є внутрішнім обліковим документом органу Пенсійного фонду України, а є рішенням суб`єкта владних повноважень індивідуальної дії, яке безпосередньо породжує для позивача грошовий обов`язок у визначеному розмірі. Такий акт може бути предметом самостійного оскарження в порядку адміністративного судочинства, а належним способом захисту у разі встановлення його протиправності є визнання його протиправним та скасування відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України.

Цей висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, який у постанові від 30.09.2021 у справі №821/1065/16 переглядав по суті рішення судів попередніх інстанцій, якими розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій визнано протиправним і скасовано, та застосував до оцінки такого розрахунку положення статті 77 КАС України щодо обов`язку органу Пенсійного фонду України довести правомірність свого рішення.

Суд відхиляє посилання відповідачів на те, що наявність у провадженні Львівського окружного адміністративного суду справи №380/15195/26 про стягнення з позивача заборгованості виключає потребу в окремій оцінці законності розрахунків. Предмет доказування у справі про стягнення та у цій справі не є тотожним. У справі про стягнення перевіряється наявність і розмір заборгованості, тоді як у цій справі перевіряється відповідність самих актів, якими цей обов`язок визначено, критеріям, встановленим ч.2 ст.2 КАС України. Відмова у стягненні з мотивів недоведеності розміру заборгованості не припиняє дії розрахунку як документа обліку органу Пенсійного фонду України та не перешкоджає подальшому його використанню у взаєморозрахунках. Стаття 177 КАС України надає відповідачу право пред`явити зустрічний позов, однак наявність процесуального права не перетворює його на обов`язок і не позбавляє особу права на самостійне звернення з позовом про оскарження індивідуального акта.

Щодо доводів позивача про порушення вимог законодавства про адміністративну процедуру суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-IX) порядок здійснення адміністративного провадження встановлюється Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, при цьому враховується практика Європейського суду з прав людини. Частина 2 цієї статті допускає встановлення законом особливостей адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ за умови, що такі особливості відповідають принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом. Органи Пенсійного фонду України є адміністративними органами у розумінні Закону №2073-IX, на що Верховний Суд вказав, зокрема, у постанові від 08.12.2025 у справі №420/13975/24.

Разом із тим порушення процедурних вимог є підставою для скасування адміністративного акта тоді, коли таке порушення вплинуло або могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Складення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не передбачає дискреції органу Пенсійного фонду України щодо визначення розміру платежу: сума є похідною від розміру фактично виплаченої пенсії, складу виплати та співвідношення пільгового стажу, набутого на відповідному підприємстві, до стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах. За таких умов саме по собі незабезпечення участі підприємства у формуванні розрахунку не змінює змісту акта, якщо визначені в ньому показники відповідають дійсності.

Крім того, підприємство не позбавлене можливості заперечувати проти визначених сум як шляхом подання заперечень до органу Пенсійного фонду України, так і в судовому порядку, що позивач і зробив. Під час розгляду цієї справи відповідачі надали первинні документи, на підставі яких сформовано оскаржувані розрахунки, а позивач мав змогу з ними ознайомитися та надати заперечення по суті. Отже, доступ до матеріалів, на відсутність якого посилається позивач, йому забезпечено, а відповідні доводи не можуть бути самостійною підставою для скасування розрахунків, показники яких знайшли документальне підтвердження.

Водночас суд не погоджується з позицією відповідачів про те, що розрахунок як такий є достатнім доказом розміру фактичних витрат і що обов`язок спростування визначених у ньому сум покладається виключно на підприємство.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом п.2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та глави 6 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають фактичні витрати, тобто кошти, які Пенсійний фонд України реально спрямував на виплату та доставку пенсії конкретній особі. Розрахунок за формою додатка 6 до Інструкції №21-1 є документом, який фіксує результат обчислення, однак сам по собі не підтверджує здійснення виплати. Первинні дані, на підставі яких формується розрахунок, перебувають виключно у розпорядженні органів Пенсійного фонду України, які володіють пенсійними справами, відомостями про призначення та перерахунок пенсій і даними про зарахування коштів одержувачам. Відтак, у спорі, ініційованому підприємством, орган Пенсійного фонду України зобов`язаний підтвердити належними доказами як факт здійснення виплати, так і правильність визначення частки, що припадає на це підприємство.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі №818/763/18 зазначив, що «розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є підставою для стягнення заборгованості», однак «це стягнення не є безумовним, якщо органом пенсійного фонду допущено помилки в проведенні обрахунку або включено будь-які додаткові суми до стягнення». Цей висновок Верховний Суд виклав у постанові від 07.09.2022 у справі №818/450/17 та не вбачав підстав для відступу від нього. У постанові від 15.05.2024 у справі №640/31886/20 Верховний Суд вказав, що встановлення неправильності розрахунків заборгованості, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійною підставою для відмови у позові органу Пенсійного фонду України про стягнення. У постанові від 29.08.2022 у справі №826/3159/17 Верховний Суд визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій, які не перевірили доводів підприємства про помилковість показників розрахунків.

Наведені правові висновки свідчать, що розрахунок фактичних витрат підлягає перевірці по суті, а не лише за формальними ознаками його складення уповноваженим органом за встановленою формою.

Застосовуючи викладене до обставин цієї справи, суд виходить з такого.

Щодо розрахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.04.2026 №7473/Р, від 14.04.2026 №8026/Р, від 14.04.2026 №8092/Р, від 14.04.2026 №8193/Р, від 14.04.2026 №8237/Р, від 12.05.2026 №8820/Р, від 13.05.2026 №9111/Р, від 15.05.2026 №9340/Р, від 15.05.2026 №9362/Р, від 11.06.2026 №9793/Р, від 11.06.2026 №9802/Р, від 11.06.2026 №9763/Р, від 15.06.2026 №10080/Р та від 15.06.2026 №10186/Р суд встановив, що визначені у них місячні розміри фактичних витрат підтверджені первинними документами. Факт призначення пенсій на пільгових умовах підтверджується рішеннями про призначення та перерахунок пенсій; наявність і тривалість пільгового стажу на Приватному акціонерному товаристві «КДЗ», а також відсоток, що припадає на це підприємство, підтверджуються формами РС-право з кодом ЄДРПОУ 00191738; факт фактичного зарахування пенсійних коштів у квітні, травні та червні 2026 року підтверджується витягами з відомостей (списків) на зарахування пенсії із зазначенням дат, номерів рахунків, сум і номерів пенсійних справ. Суми, включені до розрахунків як такі, що підлягають відшкодуванню, визначені без урахування надбавок, доплат і підвищень з інших джерел, що відповідає п.6.6 Інструкції №21-1, а витрати на доставку пенсій до розрахунків не включено, оскільки пенсії зараховуються на рахунки одержувачів у банківських установах.

Доводи позивача про неможливість перевірити ці розрахунки спростовані змістом наданих відповідачем документів. Позивач не вказав жодної особи, яка, на його думку, безпідставно включена до розрахунку, не навів жодного періоду, врахованого повторно, не заперечив жодного показника стажу та не подав контррозрахунку. Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 у справі №804/4849/17 зазначив, що відповідач не довів неправомірності обчислення місячного розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. Аналогічний підхід застосовний і тоді, коли з позовом звертається підприємство: загальні заперечення щодо недостатності документів не можуть замінити конкретних доводів про помилковість визначених показників, якщо такі документи надані та досліджені судом.

Не знайшов підтвердження і довід позивача про те, що розрахунки не містять розмежування складових пенсійної виплати, у зв`язку з чим неможливо перевірити дотримання п.6.6 Інструкції №21-1. Форма додатка 6 до Інструкції №21-1 передбачає окремі графи для загального місячного розміру пенсії, для розміру пенсії та для надбавок, доплат і підвищень з інших джерел. В оскаржуваних розрахунках ці графи заповнені, а сума, що підлягає відшкодуванню щомісяця, визначена як різниця між загальним місячним розміром пенсії та надбавками, доплатами і підвищеннями з інших джерел. Так, щодо однієї з осіб, включених до розрахунків від 14.04.2026 №8026/Р, від 15.05.2026 №9362/Р та від 11.06.2026 №9793/Р, із загального місячного розміру пенсії 23151,10 грн до відшкодування визначено 14235,10 грн, а 8916,00 грн виключено як надбавки, доплати та підвищення з інших джерел. Отже, твердження позивача про включення до розрахунків складових, які згідно з п.6.6 Інструкції №21-1 не підлягають відшкодуванню підприємством, не підтверджене.

Суд не бере до уваги і посилання позивача на об`єктивно обмежений доступ до первинних документів у зв`язку з перебуванням виробничих потужностей та частини документації підприємства на території, де ведуться бойові дії. Ця обставина не впливає на правомірність складення розрахунків органами Пенсійного фонду України та не є критерієм, за яким відповідно до ч.2 ст.2 КАС України перевіряється рішення суб`єкта владних повноважень. Крім того, первинні документи, на недоступність яких посилається позивач, стосуються призначення та виплати пенсій і перебувають не у підприємства, а в органах Пенсійного фонду України, які надали їх до матеріалів цієї справи. Отже, після одержання цих документів позивач не був позбавлений можливості навести конкретні доводи про помилковість визначених показників.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що розрахунок, сформований 9-15 числа місяця, не може відображати фактично понесені витрати, оскільки виплата та доставка пенсій здійснюються у межах виплатного періоду з 4 по 25 число. Витягами з відомостей (списків) на зарахування пенсії підтверджено, що суми, зазначені у графі «Загальний місячний розмір пенсії, усього», фактично зараховані одержувачам у відповідних місяцях. Отже, розбіжність між датою формування розрахунку та датою завершення виплатного періоду у цій справі не призвела до включення до розрахунків сум, які не були виплачені.

Суд також відхиляє доводи позивача, пов`язані з розбіжністю в позначенні номера розрахунку від 14.04.2026. У супровідному листі цей розрахунок зазначено як №8092, тоді як сам документ має номер 8092/Р. Така розбіжність є технічною, не створює невизначеності щодо того, який саме акт оскаржується, і не впливає на зміст визначеного ним обов`язку. Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі №640/18421/19 вказав, що наявність формальних недоліків в оформленні розрахунків не спростовує наявності у підприємства обов`язку з відшкодування фактичних витрат. Так само не свідчить про протиправність розрахунку від 11.06.2026 №9802/Р розбіжність між зазначеною позивачем сумою 7629,24 грн та визначеними у самому документі показниками - місячним розміром фактичних витрат 7629,74 грн і сумою 6,70 грн за період з дати перерахунку пенсії до дати формування розрахунку. Обидва показники цього розрахунку підтверджені витягом з відомості (списку) на зарахування пенсії, згідно з яким відповідній особі у спірному періоді зараховано пенсію у розмірах 7626,39 грн та 7629,74 грн, а різниця між цими розмірами становить 3,35 грн за кожен із двох попередніх місяців.

Окремо суд відхиляє посилання позивача на несвоєчасність або неналежність направлення розрахунків. Направлення розрахунків через Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відповідає п.6.8 Інструкції №21-1, оскільки позивач перебуває на обліку саме в цьому органі, а пенсії призначені органами Пенсійного фонду України за іншим місцезнаходженням. Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі №821/1065/16 зазначив, що «незважаючи на несвоєчасне направлення розрахунків, у підприємства наявний обов`язок відшкодування зазначених витрат».

Окремої оцінки потребує довід позивача щодо суми 20761,77 грн, визначеної у графі 15 розрахунку від 11.06.2026 №9763/Р.

Зазначена графа розрахунку за формою додатка 6 до Інструкції №21-1 призначена для відображення суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення (перерахунку) пенсії до дати формування розрахунку. Відповідно до п.6.7 Інструкції №21-1 така сума сплачується одночасно зі сплатою фактичних витрат за перший поточний місяць. Отже, визначення у розрахунку суми, що охоплює період, який передує місяцю формування розрахунку, прямо передбачене Інструкцією №21-1 і саме по собі не є відступом від встановленого порядку.

Підстави для нарахування цієї суми підтверджені наданими відповідачем документами. Пенсію призначено за рішенням суду з 29.03.2025, однак рішення органу Пенсійного фонду України про її призначення прийнято лише 30.01.2026, а особовий рахунок відкрито 09.07.2025. Таким чином, за період з дати, з якої пенсію призначено, до прийняття рішення про призначення виплата не здійснювалася, а відповідні кошти були спрямовані одержувачу після 30.01.2026. Саме ця обставина і зумовила виникнення суми фактичних витрат за минулий період, яка відображена у графі 15 першого ж розрахунку, складеного після включення цієї особи до відомостей, тобто у розрахунку від 11.06.2026 №9763/Р.

Розмір цієї суми узгоджується з установленими розмірами пенсії. Відповідно до рішення про призначення пенсії від 30.01.2026 та рішення про перерахунок пенсії від 27.02.2026 щомісячний розмір пенсії становив 2541,04 грн з 29.03.2025, 2595,00 грн з 01.01.2026 та 2695,00 грн з 01.03.2026, а частка позивача у покритті витрат становить 100 відсотків. Сума 20761,77 грн не перевищує сукупного розміру пенсії, яка підлягала виплаті за період з дати призначення до дати формування розрахунку, що виключає висновок про її завищення.

Факт виплати коштів за минулий період підтверджується і витягом з відомості (списку) на зарахування пенсії: у квітні 2026 року одержувачу зараховано три окремі суми - 3270,00 грн, 53,96 грн і 2541,04 грн, у травні 2026 року - 2487,00 грн і 2458,00 грн, у червні 2026 року - 2440,00 грн і 2932,00 грн, тобто щомісяця зараховувалося більше, ніж установлений щомісячний розмір пенсії. Це узгоджується з доводом відповідача про поетапну виплату визначеної за минулий період суми.

Проставлення щодо цієї особи нульових показників у графах, призначених для відображення загального місячного розміру пенсії, суми, що підлягає відшкодуванню щомісяця, та місячного розміру фактичних витрат, не свідчить про протиправність розрахунку. Такий спосіб відображення не збільшив, а зменшив визначений до сплати місячний розмір фактичних витрат, який залишився на рівні 24146,82 грн, тобто не погіршив становища позивача. Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі №640/18421/19 вказав, що наявність формальних недоліків в оформленні розрахунків не спростовує наявності у підприємства обов`язку з відшкодування фактичних витрат.

Довід позивача про можливе повторне врахування цієї суми має характер припущення. Жоден з інших шістнадцяти оскаржуваних розрахунків суми за період з дати призначення (перерахунку) пенсії щодо цієї особи не містить, а у розрахунках від 14.04.2026 №8193/Р і від 15.05.2026 №9340/Р ця особа взагалі не фігурує. Отже, підстав вважати, що 20761,77 грн враховані двічі, матеріали справи не дають.

Доводи позивача про те, що розрахунок не містить розшифровки суми за минулий період, також не можуть бути підставою для скасування акта. Форма додатка 6 до Інструкції №21-1 такої розшифровки не передбачає, а відсутність у формі додаткових реквізитів не є дефектом конкретного розрахунку. Водночас позивач, отримавши у межах цієї справи рішення про призначення та перерахунок пенсії, відомості про пільговий стаж і дані про зарахування коштів, не навів жодного конкретного розрахунку, який свідчив би про інший розмір витрат за цей період, і не вказав, який саме місяць або яка саме виплата, на його думку, врахована безпідставно.

Отже, підстав для визнання протиправними та скасування розрахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у тому числі розрахунку від 11.06.2026 №9763/Р у частині суми 20761,77 грн, суд не встановив.

Щодо розрахунків Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області суд зазначає таке.

Розрахунок від 05.05.2026 №103/060327 на суму 4539,34 грн відповідає відомостям за формою додатка 8 з 03.05.2026, згідно з якими загальний місячний розмір пенсії становить 4790,57 грн, а надбавки, доплати та підвищення з інших джерел - 251,23 грн. Факт виплати пенсії у розмірі 4790,57 грн підтверджений довідкою управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про розмір отриманої пенсії за квітень 2026 року. Розрахунок від 02.06.2026 №114/060327 на суму 2458,00 грн відповідає відомостям за формою додатка 8 з червня 2026 року, згідно з якими загальний місячний розмір пенсії становить 3007,95 грн, а надбавки, доплати та підвищення з інших джерел - 549,95 грн; факт виплати пенсії у розмірі 3007,95 грн підтверджений довідкою про розмір отриманої пенсії за травень 2026 року. Наявність та тривалість пільгового стажу на Приватному акціонерному товаристві «КДЗ» підтверджені формою РС-право, згідно з якою стаж за Списком №2 на цьому підприємстві перевищує необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим частку плати підприємства правомірно визначено у розмірі 100 відсотків. Право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджене також наказами про підсумки атестації робочих місць за умовами праці. Виключення з розміру фактичних витрат надбавок, доплат і підвищень, що виплачуються за рахунок інших джерел, відповідає п.6.6 Інструкції №21-1.

Розрахунок від 06.04.2026 №96/060327 на суму 7656,60 грн також сформований у передбаченому Інструкцією №21-1 порядку - на підставі відомостей за формою додатка 8 з квітня 2026 року, в яких загальний місячний розмір пенсії становить 7908,83 грн, надбавки, доплати та підвищення з інших джерел - 252,23 грн, а сума, що підлягає відшкодуванню, - 7656,60 грн. Відомості підписані уповноваженою посадовою особою та скріплені печаткою органу.

Суд враховує особливості призначення пенсії цій особі. Пенсію призначено рішенням від 04.12.2025 з 11.07.2025 за рішенням суду згідно з постановою Кабінету Міністрів України №821, тобто з виплатою за минулий час. За таких обставин розмір коштів, спрямованих одержувачу у період, що передував формуванню розрахунку від 06.04.2026 №96/060327, перевищував звичайний щомісячний розмір пенсії, що і відображено у відомостях за формою додатка 8 з квітня 2026 року.

Надані відповідачем довідки управління з питань виплат охоплюють квітень, травень і червень 2026 року. Ці довідки не спростовують показників відомостей за формою додатка 8 з квітня 2026 року, оскільки стосуються інших розрахункових періодів. Зіставлення наданих документів свідчить, що кожен наступний розрахунок відображає розмір пенсійної виплати, що передувала даті формування відповідних відомостей: відомості з 03.05.2026 відтворюють розмір 4790,57 грн, підтверджений довідкою за квітень 2026 року, а відомості з червня 2026 року - розмір 3007,95 грн, підтверджений довідкою за травень 2026 року. Застосування того самого підходу до відомостей з квітня 2026 року не дає підстав для висновку про їх хибність, оскільки відповідний період довідками не охоплений, а позивач жодним доказом розміру виплати за цей період не спростував. При цьому відомості за формою додатка 8 складаються відділом з призначення пенсій органу Пенсійного фонду України на підставі даних пенсійної справи, підписуються уповноваженою посадовою особою і є офіційним документом, достовірність якого презюмується, доки протилежне не доведено. У сукупності з рішенням про призначення пенсії, яким виплату визначено з 11.07.2025 за рішенням суду, та з даними про пільговий стаж ці відомості підтверджують як підставу, так і розмір фактичних витрат, покладених на позивача розрахунком від 06.04.2026 №96/060327.

Доводи позивача щодо цього розрахунку зводяться до загального твердження про ненадання повного комплексу первинних документів. Позивач не заперечив ані факту призначення пенсії на пільгових умовах, ані тривалості пільгового стажу на підприємстві, ані частки у розмірі 100 відсотків, ані правильності виключення надбавок, доплат і підвищень з інших джерел. Контррозрахунку позивач не подав і конкретної помилки в обчисленні не навів. Таке заперечення не є достатнім для висновку про протиправність акта.

Положення ч.2 ст.77 КАС України, на яке посилається позивач, покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, однак не звільняє позивача від обов`язку, передбаченого ч.1 ст.77 цього Кодексу, довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідачі надали рішення про призначення та перерахунок пенсій, відомості про пільговий стаж із зазначенням підприємства та частки, відомості за формою додатка 8, довідки про розмір отриманих пенсій і витяги з відомостей (списків) на зарахування пенсії, чим підтвердили підстави та порядок визначення сум. За таких обставин загальне заперечення позивача, не підкріплене жодним доказом чи розрахунком, не спростовує правомірності оскаржуваних актів.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування розрахунків Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідачів на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується тим, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить висновку, що всі сімнадцять оскаржуваних розрахунків прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою воно надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно, а визначені в них суми підтверджені належними і допустимими доказами. Порушення, яке вплинуло або могло вплинути на зміст цих актів, суд не встановив.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до п.30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно з п.29 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін; відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат позивача відсутні, а сплачений ним судовий збір відшкодуванню не підлягає.

З цих же підстав не підлягають відшкодуванню і витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.