Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/16818/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/16818/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2022 року по травень 2026 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2022 року по травень 2026 року включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 19.03.2022 по 15.05.2026 включно проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та перебував на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . Під час виключення позивача зі всіх видів забезпечення відповідач не нарахував і не виплатив йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. На заяву позивача про виплату такої компенсації та про надання довідки про вартість речового майна, належного при звільненні, відповідач відповів відмовою з посиланням на підп.5 п.4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення в Державній прикордонній службі України в мирний час та особливий період. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки право на речове забезпечення він набув з дня зарахування до списків особового складу, а норма підзаконного акта, яка передбачає невидачу при звільненні предметів речового майна, не виданих під час служби, спрямована на збереження такого майна у військовій частині і не звужує права на грошову компенсацію, встановленого ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.06.2025 у справі №560/4729/24 та від 18.06.2026 у справі №560/17635/24.

Ухвалою судді від 17.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 09.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено. Доводи відзиву зводяться до того, що згідно з п.4 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.05.2024 №310, речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів. На переконання відповідача, позивач забезпечувався майном фонду зборів та непорушного запасу, яке призначене на випадок мобілізації, а тому у позивача як у військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не було потреби в отриманні всього переліку майна, як це передбачено для військовослужбовців за контрактом. Відповідач також зазначає, що відповідно до підп.5 п.4 розділу III цієї Інструкції предмети речового майна, які не були видані незалежно від причини, під час звільнення не видаються, а майно, видане в особисте користування, підлягає здачі на речовий склад, у зв`язку з чим правових підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно немає. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2026/003679271, сформованим 09.03.2026.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 №247-ос позивача зараховано у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з 19.03.2022.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.03.2022 №85-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, призначено молодшим інспектором прикордонної служби 2 категорії - кухарем відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; постановлено вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків з 20.03.2022.

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 17.08.2025 №847-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, призначено молодшим інспектором прикордонної служби 2 категорії - кухарем відділення забезпечення мінометної прикордонної застави четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування.

Витягом з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 08.05.2026 №503-ОС позивача звільнено з військової служби в запас за підп.«б» (за станом здоров`я - за наявності інвалідності, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, з правом носіння військової форми одягу. Підставою для видання наказу зазначено рапорт позивача від 04.04.2026 №28/36274/26-Вн, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10483/26/556/В (рішення від 17.03.2026 №10483/26/556/Р) та лист комунального некомерційного підприємства «Новояворівська лікарня ім.Ю.Липи» Новояворівської міської ради від 20.04.2026 №543.

Витягом з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.05.2026 №524-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 15.05.2026; останнім днем проходження військової служби визначено 15.05.2026. Вислуга років станом на 15.05.2026 становить: календарна - 29 років 07 місяців 20 днів, пільгова - 02 роки 09 місяців 18 днів, всього - 32 роки 05 місяців 08 днів. Цим же наказом визначено виплати, що підлягають нарахуванню позивачу при звільненні, а саме: грошова компенсація за невикористані щорічні основні відпустки за 2022-2026 роки, грошова компенсація за 70 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, надбавка за виконання особливо важливих завдань та премія за період з 01 по 15.05.2026, допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік, одноразова грошова допомога. Виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно цим наказом не встановлювалася.

З архівних відомостей особистих карток на грошове забезпечення за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та за період з січня по травень 2026 року слідує, що позивач перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 протягом усього спірного періоду. Відомостей про нарахування чи виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ці картки не містять.

Згідно з розрахунковим листом за травень 2026 року позивачу при звільненні нараховано посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, компенсацію невикористаної щорічної відпустки, компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, премію від окладу, додаткову премію, допомогу для оздоровлення та одноразову грошову допомогу при звільненні, а всього нараховано 257979,12 грн. Нарахування грошової компенсації вартості за неотримане речове майно розрахунковий лист не містить. З розрахунковим листом позивач ознайомився 25.05.2026.

14.07.2026 представник позивача звернувся до начальника НОМЕР_3 прикордонного загону зі зверненням (клопотанням), до якого долучив заяву ОСОБА_1 від 14.07.2026. У заяві позивач просив виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно, надати довідку про вартість речового майна, належного при звільненні, та копію наказу про виплату компенсації вартості неотриманого речового майна при звільненні. Звернення зареєстровано відповідачем 15.07.2026 за вх. ЗВГ №К-2628.

Листом від 15.07.2026 №06.1.4/16291-26-Вих «Про надання інформації» начальник НОМЕР_3 прикордонного загону, пославшись на п.4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, та на підп.5 п.4 розділу III Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.05.2024 №310, повідомив, що грошова компенсація за неотримане речове майно під час проходження військової служби військовослужбовцям, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, не виплачується. До листа додано речовий атестат на 1 арк. та копію арматурної картки на 2 арк.

Атестатом на предмети речового майна №210/26 від 15.07.2026, виданим штаб-сержанту ОСОБА_1 на підставі наказу начальника загону від 14.05.2026 №524-ОС (група 1, категорія 5), засвідчено, що на день вибуття позивачу видано речове майно особистого користування 16 найменувань загальною кількістю 23 штуки, а саме: берет, кашкет польовий, шапка зимова, костюм літній польовий - два, шарф-труба літній, шарф-труба зимовий, черевики з високими берцями демісезонні, труси - два, фуфайка з довгими рукавами та кальсони, шкарпетки літні - чотири, шкарпетки зимові - два, рушник - два, ремінь брючний, а також куртка утеплена польова, рукавички демісезонні та білизна для холодної погоди. У графі «Строки видачі (місяць, рік)» щодо перших з перелічених предметів зазначено лютий 2022 року, а щодо куртки утепленої польової, рукавичок демісезонних і білизни для холодної погоди - лютий 2024 року.

Згідно з арматурною карткою №14/9123, оформленою на позивача, перелік предметів речового майна, за якими ведеться облік речового забезпечення, налічує 55 позицій. Відмітки про видачу проставлені лише щодо частини позицій і датовані лютим 2022 року та лютим 2024 року. Щодо решти позицій відмітки про видачу відсутні.

Отже, за час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 19.03.2022 по 15.05.2026, тобто протягом понад чотирьох років, видача речового майна особистого користування відображена у документах речової служби двічі. Наступна видача предметів речового майна після закінчення строків їх експлуатації (носіння) не проводилася, а грошова компенсація вартості за неотримане речове майно позивачу не нараховувалася і не виплачувалася. Ці обставини відповідач не заперечує; навпаки, відповідач послідовно стверджує про відсутність у нього обов`язку здійснювати таку виплату мобілізованим військовослужбовцям.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч.5 ст.17 Конституції України).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно з ч.2 ст.1-2 Закону №2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Згідно з п.2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Пунктом 3 Порядку №178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно з п.5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.05.2024 №310 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення в Державній прикордонній службі України в мирний час та особливий період, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 30.05.2024 за №797/42142 (далі - Інструкція №310).

Пунктом 1 Інструкції №310 визначено, що ця Інструкція визначає організацію речового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, які проходять, зокрема, військову службу за контрактом та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з підп.2 п.1 розділу III Інструкції №310 право на речове забезпечення набувають військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, прийняті на військову службу за контрактом, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а також резервісти, військовозобов`язані, призвані на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, - у день зарахування до списків особового складу органу Держприкордонслужби. Наступна видача речового майна проводиться після закінчення строків експлуатації (носіння) раніше виданих предметів.

Підпунктом 14 п.1 розділу III Інструкції №310 передбачено, що у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця, переведення до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини, такому військовослужбовцю (членам сім`ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця) виплачується грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку №178. Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, неотримане під час проходження служби.

Водночас підп.5 п.4 розділу III Інструкції №310 визначено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, строкової військової служби, під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом із числа резервістів в особливий період, звільняються в тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням таких військовослужбовців вони можуть звільнятися в запас або у відставку у власному цивільному одязі. У такому випадку речове майно, що перебувало в їхньому особистому користуванні, здається на речовий склад органу Держприкордонслужби.

Відповідно до п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що право військовослужбовця на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виникає з моменту, коли настав строк отримання конкретного предмета речового майна відповідно до норм забезпечення, проте такий предмет фактично не був виданий. Підставою для фактичної виплати компенсації є, зокрема, звільнення з військової служби, а механізмом її реалізації - подання військовослужбовцем заяви (рапорту) за місцем військової служби, за результатами розгляду якої видається наказ із зазначенням розміру компенсації на підставі довідки речової служби про вартість речового майна, що належить до видачі.

Позивач набув право на речове забезпечення 19.03.2022 - у день зарахування до списків особового складу органу Держприкордонслужби, і зберігав це право до 15.05.2026 - дня виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Обставини щодо неповного забезпечення позивача речовим майном протягом цього періоду підтверджуються атестатом на предмети речового майна №210/26 від 15.07.2026 та арматурною карткою №14/9123, тобто документами, складеними самим відповідачем.

Основним доводом відповідача є посилання на підп.5 п.4 розділу III Інструкції №310, за яким предмети речового майна, не видані військовослужбовцю, призваному під час мобілізації, під час звільнення не видаються.

Суд відхиляє це посилання з таких підстав.

Право військовослужбовця на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно встановлено ч.1 ст.9-1 Закону №2011-XII. Цією ж нормою на Кабінет Міністрів України покладено визначення лише порядку виплати такої компенсації. Визначення порядку виплати не наділяє ані Кабінет Міністрів України, ані тим більше центральний орган виконавчої влади правом обмежувати чи звужувати саме право, яке прямо встановлено законом. Норма підп.5 п.4 розділу III Інструкції №310 регулює питання руху речового майна у військовій частині під час звільнення військовослужбовця, тобто спрямована на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям, і не змінює обсягу гарантованого законом права на компенсацію.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом. Так, у постановах від 14.08.2019 у справі №820/3719/17 та від 24.06.2025 у справі №560/4729/24 Верховний Суд дійшов висновку, що тотожна за змістом норма п.29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, спрямована на збереження у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям і жодним чином не обмежує права військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі та право на яке встановлено ст.9-1 Закону №2011-XII, а тому не може бути підставою для відмови у виплаті такої компенсації.

У постанові від 18.06.2026 у справі №560/17635/24 Верховний Суд підтвердив цей висновок і зазначив, що сам по собі факт невидачі речового майна при звільненні мобілізованого військовослужбовця не позбавляє його права на отримання компенсації вартості такого майна, а виплата компенсації не може бути поставлена в залежність від обмежень, передбачених підзаконними нормативними актами. Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення того, чи набув військовослужбовець право на отримання конкретних предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, чи були такі предмети фактично видані під час проходження служби, а також визначення обсягу невиданого майна і відповідного розміру грошової компенсації.

У силу приписів ч.5 ст.242 КАС України наведені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права враховуються судом при вирішенні цієї справи. Та обставина, що зазначені висновки сформульовані щодо Інструкції №232, яка регулює речове забезпечення у Збройних Силах України, не перешкоджає їх застосуванню, оскільки підп.5 п.4 розділу III Інструкції №310 є тотожним за змістом і регулює ті самі відносини в системі Державної прикордонної служби України, тоді як право на компенсацію для військовослужбовців обох формувань установлене однією нормою закону - ч.1 ст.9-1 Закону №2011-XII - та реалізується за єдиним Порядком №178.

Суд відхиляє також доводи відповідача про те, що позивач забезпечувався майном фонду зборів та непорушного запасу. За п.4 Інструкції №310 майно поточного забезпечення призначається для використання військовослужбовцями, військовозобов`язаними, резервістами, призваними на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, ліцеїстами та працівниками; майно фонду зборів призначається для резервістів та військовозобов`язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, а під час мобілізації - для мобілізаційного розгортання Держприкордонслужби; майно непорушного запасу призначається для забезпечення мобілізаційного розгортання Держприкордонслужби і створення запасів на особливий період. Позивач у спірний період не був ані резервістом, ані військовозобов`язаним, призваним на збори, а проходив військову службу і перебував на всіх видах забезпечення військової частини НОМЕР_1 , тобто підлягав забезпеченню майном поточного забезпечення. Крім того, поділ речового майна за цільовим призначенням стосується організації обліку та використання майна у військовій частині і не визначає обсягу прав військовослужбовця на речове забезпечення та на компенсацію вартості неотриманого майна. Доказів того, що позивачу видавалося саме майно фонду зборів або непорушного запасу, відповідач не надав.

Доводи відповідача про те, що у позивача як у мобілізованого військовослужбовця не було потреби в отриманні всього переліку майна, передбаченого для військовослужбовців за контрактом, зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду. Норми забезпечення речовим майном військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.05.2024 №310. Відповідач не зазначив, яка саме норма забезпечення поширювалася на позивача, які предмети речового майна і в які строки належали йому до видачі та в якому обсязі вони фактично видані, а відтак не довів, що позивач був забезпечений речовим майном у повному обсязі.

Суд враховує, що згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач такого обов`язку не виконав.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2022 року по травень 2026 року включно не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправною.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з такого.

Пунктом 4 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач не заявляв вимоги про стягнення конкретної грошової суми, а просив зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації. Такий спосіб захисту відповідає механізму, встановленому п.4 і п.5 Порядку №178, за яким розмір грошової компенсації визначається наказом командира (начальника) військової частини на підставі довідки речової служби про вартість речового майна, що належить до видачі, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня поточного року. Облік речового забезпечення позивача (арматурна картка, речовий атестат) ведеться відповідачем, довідка про вартість речового майна видається його речовою службою, а тому саме відповідач наділений повноваженнями та має необхідні дані для визначення переліку невиданих предметів і розміру компенсації. Суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень у здійсненні такого розрахунку.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, то порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2022 року по травень 2026 року включно.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI як учасник бойових дій у справі, пов`язаній з порушенням його прав. Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано, а тому судові витрати в силу приписів ст.139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2022 року по травень 2026 року включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби з березня 2022 року по травень 2026 року включно.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.