Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/16800/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/16800/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у перерахунку пенсії №134550033039 від 24.07.2026, яке виразилось у відмові ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у формі 10-ти місячних пенсій;

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги у формі 10-ти місячних пенсій.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася пенсійного органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на підставі пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 134550033039 від 24.07.2026 у виплаті зазначеної допомоги було відмовлено з тих підстав, що позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України № 1058-IV (60 років), та отримує пенсію за віком на пільгових умовах. Позивач вважає такі дії протиправними та дискримінаційними, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду про те, що пенсія за віком на пільгових умовах за своєю правовою суттю є саме пенсією за віком зі зниженням пенсійного віку, а відтак відмова пенсійного органу позбавляє її законного права на соціальний захист.

Ухвалою від 14.08.2026 залишено позовну заяву без руху.

На виконання вимог ухвали від позивача надійшло клопотання (вх.№75477 від 25.08.2026).

Ухвалою судді від 27.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином відповідно до положень КАС України. Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки КНП ЛОР «Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр» № 264 від 24.06.2026 безперервно з 08.08.1995 по теперішній час працює на посадах сестри медичної у вказаному комунальному закладі охорони здоров`я.

Згідно з матеріалами пенсійної справи та розрахунком стажу позивач має загальний страховий стаж понад 32 роки, а з урахуванням кратності/пільгового обчислення за роботу за Списком № 1 — понад 49 років страхового стажу; спеціальний стаж роботи на посадах медичної сестри закладу охорони здоров`я комунальної форми власності становить понад 30 років.

Рішенням територіального органу Пенсійного фонду України позивачу довічно призначено пенсію за віком з 08.05.2026 (код виду пенсії — 103, пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку за роботу за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України № 1058-IV) у розмірі 8400,97 грн щомісячно, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 10.06.2026.

До досягнення зазначеного віку та до 08.05.2026 позивач будь-яких інших пенсій не отримувала, пенсія призначена їй вперше.

17.07.2026 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розд. XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 134550033039 від 24.07.2026 позивачу відмовлено у виплаті зазначеної допомоги. Підставою для відмови зазначено, що позивач не досягла загального пенсійного віку (60 років), встановленого статтею 26 Закону України № 1058-IV, та є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах.

Вважаючи дії пенсійного органу відмови в призначенні та виплаті грошової допомоги протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок №1191).

Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з:

1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах;

2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності;

3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

При цьому, за умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Також законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Суд звертає увагу, що суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судом з`ясовано, що позивачу з 08.05.2026 призначено пенсію за віком відповідно до Закону 1058-ІV.

До моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії позивач не отримував.

Відмова відповідача вмотивована тим, що під час розгляду заяви виявлено, що позивач не досягла загального пенсійного віку (60 років), встановленого статтею 26 Закону України № 1058-IV, та є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи питання щодо того, чи відноситься посада на якій працювала до переліку робіт, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «е-ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII) суд керується таким.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, посада сестри медичної закладів охорони здоров`я віднесена до посад, які дають право на пенсію за вислугу років згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судом встановлено, що стаж позивача на зазначених посадах медичної сестри у комунальному некомерційному підприємстві охорони здоров`я становить понад 30 років, на момент виходу на пенсію позивач продовжувала працювати на такій посаді і до призначення поточної пенсії будь-яких виплат не отримувала.

Таким чином, суд дійшов висновку, що медична сестра у комунальному некомерційному підприємстві охорони здоров`я і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі – Перелік №909), до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори, слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не має права на зазначену допомогу через недосягнення загального пенсійного віку за статтею 26 Закону України № 1058-IV у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах (ст. 114 Закону № 1058-IV), суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а та Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, від 22.10.2024 у справі № 300/5450/23) сформували сталу правову позицію щодо єдності правової природи пенсії за віком. Згідно з цією позицією, призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням загального пенсійного віку не створює самостійного або окремого виду пенсійного забезпечення, а є різновидом пенсії за віком. Зниження пенсійного віку для осіб, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, є гарантією підвищеного соціального захисту працівників і не може тлумачитись на звуження або позбавлення їх інших прав, передбачених законодавством про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Оскільки позивачу на законних підставах призначено саме пенсію за віком вперше, вона відповідає усім критеріям щодо тривалості спеціального медичного стажу та місця роботи, встановленим пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Звужувальне тлумачення пенсійним органом приписів законодавства щодо вікового цензу суперечить статтям 22, 24, 46 Конституції України, принципу правової визначеності та принципу верховенства права (ст. 6 КАС України).

Враховуючи зазначене в сукупності, суд висновує, що стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на день досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, тому такі дії потрібно визнати протиправними, задовольнивши першу позовну вимогу.

Друга позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги та підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, тому позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 122, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( адреса : 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 134550033039 від 24 липня 2026 року про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (08 травня 2026 року) відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна