Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №380/12400/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокусправа № 380/12400/26 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач-1, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №134550021946 від 05.03.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.07.1979 до 08.04.1981 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 25.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача-1 із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 24.07.1979 до 08.04.1981 у РБУ-6 Львівського міськрембудтресту, однак отримав відмову. Підставою для відмови слугувало відсутність первинних документів, що підтверджують факт роботи. Позивач звертає увагу, що відповідачем не враховано записи у трудовій книжці, які підтверджують трудову діяльності. Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною та такою, що порушує його права на належний соціальний захист, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

01.07.2026 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка від 25.02.2026 про призначення пенсії за віком та пакетом документів. За принципом екстериторіальності, за результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області 05.03.2026 прийнято рішення №134550021946 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Стверджує, що згідно рішення про відмову від 05.03.2026 до страхового стажу не зараховано період роботи за записами трудової книжки з 24.07.1979 по 08.04.1981, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою; період виплати допомоги по безробіттю з 27.03.2000 до 20.06.2000, оскільки запис про скорочення виплати допомоги внесено з порушенням вимог п. 2.3 Інструкції ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме відсутній номер, дата наказу (підстава видачі) про скорочення виплати допомоги. Крім того вказує, що позивач в подальшому звернувся до відповідача із заявою довільної форми, на яку надано відповідь листом від 23.03.2026 №15276-15961/Л-02/8-1330/26, та повідомлено про порядок зарахуванням до страхового стажу періодів роботи. Зважаючи на наведене просить відмовити у задоволенні позову.

13.07.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій наголошує, що на сторінці трудової книжки, де міститься запис про звільнення від 08.04.1981, чітко наявні контури (відбиток) печатки підприємства та її окремі реквізити. Той факт, що відбиток є нечітким чи частково зблід від часу (враховуючи, що запис здійснювався понад 40 років тому), не може прирівнюватися до повної відсутності печатки. Крім того, зважаючи на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №134550021946 від 05.03.2026; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.07.1979 до 08.04.1981 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 25.02.2026.

Ухвалою суду від 24.09.2026 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням уточнених позивачем позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.09.2026 залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач-2, ГУ ПФУ в Рівненській області). Запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області надати суду належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 від 25.02.2026 та доданих до неї документів.

07.10.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання вимог ухвали суду від 24.09.2026 надало запитувані документи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

Згідно з копією трудової книжки від 25.07.1979 серії НОМЕР_1 позивач за спірний період має такий трудовий стаж:

- 23.07.1979 – прийнятий на роботу в РБУ-6 Львівського міського ремонтно-будівельного тресту в якості тесляра 3-го розряду (наказ №118-к від 23.07.1979);

- 05.01.1981 – присвоєно кваліфікаційний розряд тесляра (наказ №2-к від 05.01.1981);

- 08.04.1981 – звільнений відповідно до ст. 36 п. 3 у зв`язку з призовом до радянської армії (наказ №25-к від 07.04.1981).

Листом від 14.01.2026 №Л-3771/07-12 Державний архів Львівської області повідомив позивачу про відсутність в архіві документах Державного будівельного підприємства «Явір», Ремонтно-будівельного управління по замовленню населення Львівського міськрембудтресту, РБУ-6 Львівського міськрембудтресту відомостей стосовно ОСОБА_1 . Зважаючи на це зазначив про неможливість надання архівної довідки про стаж праці за період з 23.07.1979 по 08.04.1981.

Відповідно до інформаційної довідки Державного архіву Львівської області від 29.01.2026 №Л-144/07-12 документи організації за назвою РБУ – 6 Львівського Міськрембудтресту на зберігання в Державний архів Львівської області не надходили.

Листом від 02.02.2026 №110003-вих-13348 міський архів Львівської міської ради повідомив позивачу про те, що документи РБУ-6 «Львівського міськрембудтресту» в міський архів Львівської міської ради не передавалися та на зберіганні відсутні.

У відповідь на звернення від 29.01.2026, листом від 10.02.2026 №06-вих-17423 повідомлено позивача, що документи РСУ-6 Львівського «Горремстройтреста» до Комунальної установи Львівської міської ради «Трудовий архів» не надходили і на зберіганні не знаходяться, тому надати архівну довідку про стаж ОСОБА_1 немає можливості у зв`язку з відсутністю інформації.

25.02.2026 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ в Рівненській області.

За результатом розгляду заяви відповідач-2 прийняв рішення від 05.03.2026 №134550021946 про відмову у призначенні пенсії.

За змістом рішення «Вік заявника 63 роки 1 місяць 24 дні.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу від 23 до 33 років, після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу 15 років.

Страховий стаж особи становить 20 років 8 місяців 18 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи за записами трудової книжки з 24.07.1979 по 08.04.1981, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою;

- період виплати допомоги по безробіття з 27.03.2000 по 20.06.2000, оскільки запис про скорочення виплати допомоги внесено з порушенням вимог п. 2.3 Інструкції ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме відсутній номер, дата наказу (підстава видачі) про скорочення виплати допомоги.

Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу».

У відповідь на звернення від 07.03.2026, листом від 23.03.2026 №15278-15981/Л-02/8-1300/26 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило про порядок призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідь на звернення від 31.03.2026 на вебпортал Пенсійного фонду України, листом від 16.04.2026 №20694-21573/Л-02/8-1300/26 відповідач-1 повідомив позивачу, що у разі надання інформації про місцезнаходження первинних документів за період роботи з 24.07.1979 до 08.04.1981 Головним управлінням буде скеровано запит щодо надання уточнюючої довідки про зазначений період роботи.

Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком та вважаючи його протиправним, позивач пред`явив цей позов до суду.

Спірні правовідносини між сторонами склалися у зв`язку із прийняттям рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюється Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

За дефініцією, закріпленою у ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком передбачено ст. 26 Закону №1058-IV.

Цією нормою регламентовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Приписами ст.1 Закону №1058-IV унормовано, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За правилами ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Як вбачається з оскаржуваного акту індивідуальної дії, період роботи за записами трудової книжки з 24.07.1979 до 08.04.1981 не зараховано до страхового стажу, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою.

Згідно з приписами ст. 62 Закону 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - порядок № 637).

Відповідно до п. 1, п. 2 порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз. 1 п. 3 порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Приписами п. 18 порядку № 637 унормовано, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п. 3 порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

На момент заведення трудової книжки позивача була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (далі - інструкція №162).

Підпунктом 1.1 інструкції №162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Згідно з пп. 2.1 інструкції №162 заповнення трудових книжок і вкладок до них здійснюється мовою союзної республіки, на території якої розташоване підприємство та офіційною мовою СССР.

Підпунктом 2.2 інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну після прийняття на роботу.

У трудову книжку заносяться, серед іншого: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Згідно з абз. 1 п. 2.10 інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до пп. 2.11 інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

За правилами пп. 2.3 інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з п. 2.5 інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення робляться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи повинна надати працівнику необхідну в цьому допомогу.

Заразом суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - інструкція №58).

Відповідно до п. 1 інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За правилами п. 2.4 інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до абз. 1 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4 постанови №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Суд установив, що для підтвердження страхового стажу позивачем надана трудова книжка 25.07.1979 серії НОМЕР_1 , яка містить такі записи щодо трудової діяльності позивача у спірний період:

- 23.07.1979 – прийнятий на роботу в РБУ-6 Львівського міського ремонтно-будівельного тресту в якості тесляра 3-го розряду (наказ №118-к від 23.07.1979);

- 05.01.1981 – присвоєно кваліфікаційний розряд тесляра (наказ №2-к від 05.01.1981)

- 08.04.1981 – звільнений відповідно до ст. 36 п. 3 у зв`язку з призовом до радянської армії ( наказ №25-к від 07.04.1981).

Відповідно до Форми РС-право позивачу зараховано періоди навчання у вищих /середніх навчальних закладах з 01.09.1978 до 23.07.1979.

Позивачем подано інформаційні довідки від 14.01.2026 №Л-3771/07-12, від 29.01.2026 №Л-144/07-12, за змістом яких Державний архів Львівської області Львівської обласної державної адміністрації повідомив позивача про те, що документи організації за назвою РБУ – 6 Львівського Міськрембудтресту в Державний архів Львівської області на зберігання не надходили, тому надати архівну довідку про стаж праці за період з 23.07.1979до 08.04.1981 неможливо.

Крім того суд враховує, що листом від 02.02.2026 №110003-вих-13348 міський архів Львівської міської ради повідомив позивачу про те, що документи РБУ-6 «Львівського міськрембудтресту» в міський архів Львівської міської ради не передавалися та на зберіганні відсутні. Також у відповідь на звернення від 29.01.2026, листом від 10.02.2026 №06-вих-17423 повідомлено позивача, що документи РСУ-6 Львівського «Горремстройтреста» до Комунальної установи Львівської міської ради «трудовий архів» не надходили і на зберіганні не знаходяться, тому надати архівну довідку про стаж ОСОБА_1 немає можливості у зв`язку з відсутністю інформації.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період.

Суд звертає увагу, що записи в трудовій книжці, які підтверджують трудовий стаж позивача, є чіткими, перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст не містять, мають реквізити наказів.

Водночас суд звертає увагу, що запис про звільнення завірений печаткою. Суд погоджується з доводами позивача, що нечіткість відбитку печатки не може свідчити про її відсутність.

Жодних інших доводів та доказів на спростування трудової діяльності позивача в спірний період відповідачі не наводять.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачами суду не надано. При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених у ній записах.

Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з огляду на наявність дефектів, не засвідчення печаткою запису про звільнення (судом встановлено нечіткість відбитку печатки), ГУ ПФУ тягар доказування переклало на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працював з 23.07.1979 до 08.04.1981 у РБУ-6 Львівського міськрембудтресту. Позивачу з 01.09.1978 до 23.07.1979 зараховано період навчання у вищих/середніх навчальних закладах, що підтверджується відомостями з Форми РС-право.

З урахуванням наведеного, суд виснує, що період роботи з 24.07.1979 до 08.04.1981 у РБУ-6 Львівського міськрембудтресту підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оцінюючи рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, суд дійшов висновку, що в частині незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у РБУ-6 Львівському міськрембудтресті воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 24.07.1979 до 08.04.1981. Відтак, позовна вимога про визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень підлягає частковому задоволенню.

Стосовно вимоги зобов`язального характеру суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Суд установив, що у межах спірних правовідносин заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Рівненській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Тому дії зобов`язального характеру щодо зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв рішення – ГУ ПФУ в Рівненській області.

Наведена правова позиція корелюється з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 24.07.1979 до 08.04.1981.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Водночас суд звертає увагу, що відшкодуванню підлягає уся сума сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн, оскільки, незважаючи на часткове задоволення позову, суд установив порушення прав позивача внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень протиправного акту індивідуальної дії і спір по суті вирішено на його користь.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.03.2026 №134550021946 у частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 24.07.1979 до 08.04.1981.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 24.07.1979 до 08.04.1981.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).

Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, 33028; ЄДРПОУ 21084076).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна