Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №380/13686/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 рокусправа № 380/13686/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про повернення безпідставно сплачених коштів ,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму завданої матеріальної шкоди за втрачене військове майно в розмірі 34 304,50 гривень (тридцять чотири тисячі триста чотири гривні 50 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає про те, що відповідач після самовільного залишення військової частини не повернув отримане раніше майно. У ході службового розслідування виявлено факт самовільного залишення військової частини і нанесення військовій частині матеріальної шкоди за отримане майно. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 6 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Конверт з копією вказаної ухвали повернувся на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.08.2022 року у справі №522/3598/16-а, до повноважень адміністративних судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Згідно з наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №26 від 24.01.2026 солдата ОСОБА_1 , , вважається таким, що з “24” січня 2026 року справи та посаду прийняли і приступили до виконання службових обов`язків за посадою, а саме курсанта навчального батальйону, на посаду навідника-оператора 1 взводу навчально-бойового озброєння та техніки 1 роти навчально-бойового озброєння та техніки батальйону навчально-бойового озброєння та техніки.

Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №27 від 25.01.2026 ОСОБА_2 , навідника-оператора 1 взводу навчально бойового озброєння та техніки 1 роти навчально-бойового озброєння та техніки батальйону навчально-бойового озброєння та техніки вважається такими, що з “25” січня 2026 року вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ), зі сніданку “26” січня 2026 року знятий з продовольчого забезпечення, забезпечений сухим пайком на 2 доби, та продовольчим атестатом, а саме: солдата. Особиста зброя: 5,45 мм АК-74 № НОМЕР_5 .

Як випливає з рапорту командира батальону навчально – бойового озброєння та техніки підполковника ОСОБА_3 з телеграми, отриманої від начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_6 полковника ОСОБА_4 №652дск від 27.02.2026 стало відомо, що 20.02.2026 кулеметник кулеметного відділення кулеметного взводу батальйонної тактичної групи НОМЕР_7 Навчального центру (навідник оператор взводу навчально-бойового озброєння та техніки роти навчально-бойового озброєння та техніки військової частини НОМЕР_1 ) солдат ОСОБА_1 , який знаходився у відрядженні та був залученим до складу зведеної батальйонної тактичної групи НОМЕР_7 навчального центру, з метою реагування на зміни в обстановці, а також виконання бойових (спеціальних завдань), самовільно залишив бойові позиції зі штатною зброєю 5,45 мм автомат АК-74 № НОМЕР_5 в комплекті. На даний час його місцезнаходження не відоме. Про свою відсутність не повідомляв. Документи, які засвідчують законну відсутність не подавав. На телефонні дзвінки не відповідав.

Наказом військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2026 № 1237-АД “Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби в БТГр 184 НЦ навідником-оператором роти навчально-бойового озброєння та техніки батальйону навчально-бойового озброєння та техніки військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_5 ” призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби.

Відповідно до довідки-доповіді по факту самовільного залишення бойових позицій батальйонної тактичної групи НОМЕР_7 Навчального центру кулеметником кулеметного відділення кулеметного взводу батальйонної тактичної групи НОМЕР_7 Навчального центру (навідником-оператором взводу навчально-бойового озброєння та техніки роти навчально-бойового озброєння та техніки військової частини НОМЕР_1 ) солдатом ОСОБА_6 (зі зброєю) вих. №5196 від 05.03.2026, з телеграми, отриманої від начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_6 полковника ОСОБА_7 №652дск від 27.02.2026 стало відомо, що 20.02.2026 кулеметник кулеметного відділення кулеметного взводу батальйонної тактичної групи НОМЕР_7 Навчального центру (навідник-оператор взводу навчально бойового озброєння та техніки роти навчально-бойового озброєння та техніки військової частини НОМЕР_1 ) солдат ОСОБА_8 , який знаходився у відрядженні та був залученим до складу зведеної батальйонної тактичної групи НОМЕР_7 навчального центру, з метою реагування на зміни в обстановці, а також виконання бойових (спеціальних завдань), самовільно залишив бойові позиції зі штатною зброєю 5,45 мм автомат АК-74 № НОМЕР_5 в комплекті. На даний час його місцезнаходження не відоме. Про свою відсутність не повідомляв. Документи, які засвідчують законну відсутність не подавав. На телефонні дзвінки не відповідав.

Відповідно до відомості закріплення зброї за особовим складом 2 навчальної роти НОМЕР_8 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 вх. №2105/1 від 28.01.2026 зброя АК-74 № НОМЕР_5 закріплений за солдатом ОСОБА_5 , який отримав 25.01.2026 під особистий підпис.

Згідно з “Книги видачі зброї та боєприпасів 2 навчальної роти НОМЕР_8 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 ”, зареєстрованої 17.12.2025 №4063 встановлено, що солдат ОСОБА_8 25.01.2026 отримав зброю НОМЕР_9 в комплекті.

Відповідно до відомості, щодо визначення залишкової вартості зброї та військового майна, яке було втрачено під час самовільного залишення бойової позиції БТГр 184 НЦ в районі н.п. Покровськ Донецької області 20.02.2026 роком солдатом ОСОБА_6 на 23.03.2026, що 5,45 мм автомат АК-74 заводський №6475617, 1989 року випуску у кількості 1 шт. в комплекті станом на 01.01.2018 року становить 5445,156 грн. Залишкова вартість становить у сумі 3430,450 грн.

Відповідно до довідки, про вартісну оцінку завданої шкоди з урахуванням підвищення матеріальної відповідальності у кратному співвідношенні (десятикратному розмірі) до вартості відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604 за втрату 5,45 мм автомату АК-74 зав. № НОМЕР_5 , 1989 року випуску, що перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_1 , становить 34304,50 грн.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №67 від 05.03.2026 пункт 29 солдата ОСОБА_9 з “20” лютого 2026 року знято з усіх видів забезпечення припинено виплату грошового забезпечення з дня, з якого самовільно залишив військову частину – “20” лютого 2026 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

За нормами ч. 4 ст. 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до ст. 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту).

Відповідно до норм ст. ст. 26-24 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Правове врегулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців здійснюється на підставі Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” від 24.03.1999 № 551-XIV, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

За нормами ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Зважаючи на наведені норми Дисциплінарного статуту суд зауважує, що дисциплінарне стягнення застосовується у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Відповідно до положень ст. ст. 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно з ст. ст. 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної відповідальності за ці правопорушення.

На підставі службового розслідування та зібраних матеріалів було встановлено, що 20.02.2026 близько 08 години 00 хвилин, кулеметник кулеметного відділення кулеметного взводу батальйонної тактичної групи НОМЕР_7 Навчального центру (навідник-оператор взводу навчально-бойового озброєння та техніки роти навчально бойового озброєння та техніки батальйону навчально-бойового озброєння та техніки військової частини НОМЕР_1 ) солдат ОСОБА_1 самовільно залишив бойові позиції зі штатною зброєю 5,45 мм автомат АК-74 № НОМЕР_5 в комплекті.

Відповідно до відомості закріплення зброї за особовим складом 2 навчальної роти НОМЕР_8 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 вх. №2105/1 від 28.01.2026 зброя АК-74 № НОМЕР_5 закріплений за солдатом ОСОБА_1 , який отримав 25.01.2026 під особистий підпис.

Згідно з “Книги видачі зброї та боєприпасів 2 навчальної роти НОМЕР_8 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 ”, зареєстрованої 17.12.2025 №4063 встановлено, що солдат ОСОБА_8 25.01.2026 отримав зброю НОМЕР_9 в комплекті.

Відповідно до відомості, щодо визначення залишкової вартості зброї та військового майна, яке було втрачено під час самовільного залишення бойової позиції БТГр 184 НЦ в районі н.п. Покровськ Донецької області 20.02.2026 солдатом ОСОБА_1 на 23.03.2026, що 5,45 мм автомат АК-74 заводський №6475617, 1989 року випуску у кількості 1 шт. в комплекті станом на 01.01.2018 року становить 5445,156 грн. Залишкова вартість становить у сумі 3430,450 грн.

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначає Закон України від 21 вересня 1999 року №1075-XIV “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” (далі - Закон № 1075-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1075-XIV військове майно - це державне майно, передане військовим частинам, органам військового управління, підрозділам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб (далі - корпоративні права), майнові права інтелектуальної власності тощо.

Статтею 3 Закону № 1075-XIV передбачено, що державне майно передається військовим частинам на праві узуфрукта державного майна.

З моменту передачі державного майна військовій частині на праві узуфрукта державного майна таке майно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 7 Закону №1075-XIV особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 3 жовтня 2019 року №160-IX “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” (далі - Закон № 160-IX)

У статті 1 цього Закону визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано;

За змістом ч. ч.1-3 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Згідно з статті 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Статтею 7 Закону № 160-IX передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Закону № 160-IX у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Розслідування може не призначатися, якщо шкоду завдано діями противника під час воєнних (бойових) дій, внаслідок ракетних (авіаційних) атак чи інших проявів збройної агресії проти України та/або у зв`язку з виконанням особами, зазначеними у частині першій статті 2 цього Закону, бойового (спеціального) завдання.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Відповідно до статті 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Згідно з статтею 12 Закон №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Відповідно до довідки про вартісну оцінку завданої шкоди з урахуванням підвищення матеріальної відповідальності у кратному співвідношенні (десятикратному розмірі) до вартості відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №604 за втрату 5,45 мм автомату АК-74 зав. № НОМЕР_5 , 1989 року випуску, що перебуває на обліку у військовій частині НОМЕР_1 , становить 34 304,50 грн.

Загальна сума вартості матеріальних цінностей становить 34 304,50 грн.

При цьому, відповідач доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про повернення безпідставно сплачених коштів – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму завданої матеріальної шкоди за втрачене військове майно в розмірі 34 304,50 гривень (тридцять чотири тисячі триста чотири гривні 50 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович