Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №380/12625/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 рокусправа № 380/12625/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України ( 79000, м. Львів, вул. Клепарівська, 35, ЄДРПОУ 08571340) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік;

- зобов`язати Львівський державний університет безпеки життєдіяльності виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності з 17.02.2014 по 25.03.2026. Позивач звернувся до Відповідача з рапортом № Р-458/90 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік. Відповідь на вказаний рапорт не надано. Представник Позивача звернувся до Відповідача з адвокатським запитом, щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік. У листі від 27.04.2026 № 90 01-2021/90 11 відповідач повідомив, що виплата зазначеної допомоги можлива лише за наявності відповідних бюджетних призначень, які у 2026 році не виділялися, у зв`язку з чим правові підстави для її виплати були відсутні. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності ДСНС України ( далі – відповідач ) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що спеціальним законом, що регулює відносини у сфері проходження служби цивільного захисту, є Кодекс цивільного захисту України, яким гарантовано соціальний і правовий захист осіб рядового і начальницького складу та достатнє грошове забезпечення. Розміри, порядок і умови його виплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), грошове забезпечення складається, зокрема, з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 передбачено право керівників державних органів у межах відповідних бюджетних асигнувань один раз на рік надавати особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. При цьому згідно з пунктом 7 Постанови № 704 видатки, пов`язані з її реалізацією, здійснюються виключно в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті. На виконання зазначених положень наказом МВС України від 20.07.2018 № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі – Інструкція № 623). Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XXIX Інструкції № 623 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається один раз на рік за рішенням керівника та в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого кошторисом відповідного органу. Відповідно до наказу ДСНС України від 05.01.2026 № НС-18 ЛДУБЖД зобов`язаний здійснювати видатки на грошове забезпечення виключно в межах затверджених бюджетних призначень та з дотриманням вимог бюджетного законодавства. Водночас кошторисом ЛДУБЖД на 2026 рік видатки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не передбачені, а станом на 31.03.2026 додаткових бюджетних призначень на зазначені цілі ДСНС України Університету не виділяло. Таким чином, виплата спірної матеріальної допомоги без відповідного бюджетного фінансування суперечила б вимогам бюджетного законодавства. Правова позиція щодо залежності соціальних виплат від фінансових можливостей держави неодноразово висловлювалася Конституційним Судом України та Європейським судом з прав людини. Зокрема, Конституційний Суд України наголошував, що забезпечення соціальних гарантій здійснюється виходячи з фінансових можливостей держави та за умови дотримання принципів справедливості й пропорційності. Крім того, відповідно до вимог Інструкції № 623 позивачу було видано грошовий атестат № 4 із зазначенням нарахованих та виплачених видів грошового забезпечення, з якими він погодився, що підтверджується його підписом. Факт ознайомлення та погодження з проведеними при звільненні виплатами також підтверджується його підписом у листі-повідомленні № 4 від 30.03.2026. Відтак, просить відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності у період з 17.02.2014 по 25.03.2026.

Наказом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності від 25.03.2026 № 385-НК/90 Позивача звільнено зі служби цивільного захисту та виключено з кадрів ДСНС України.

13.02.2026 Позивач звернувся до ректора Львівського державного університету безпеки життєдіяльності із рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік.

Відповіді на вказаний рапорт позивачем не отримано.

Представник позивача направив адвокатський запит у якому просив надати інформацію щодо виплати або причин невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік.

Листом № 90-01-2021/90-11 від 27.04.2026, повідомлено, що кошторисом ЛДУБЖД не передбачено видатків на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а станом на 31.03.2026 ДСНС України не виділило додаткових бюджетних асигнувань на такі цілі. У зв`язку з відсутністю відповідного фінансування відповідач повідомив про відсутність правових підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2026 рік.

Вважаю бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з статтею 101 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до статті 115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Приписами статті 125 КЦЗ України визначено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі державні органи).

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надане право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, зокрема надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

За змістом пункту 7 Постанови № 704 видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 та з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623 затверджена Інструкція про порядок виплати грошовою забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIX Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Підставами для виплати особам рядового і начальницького складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є їх рапорт про надання зазначеної матеріальної допомоги та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати зазначеної матеріальної допомоги (пункт 2 XXIX Інструкції № 623).

Отже, з системного аналізу наведених норм права вбачається, що допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і входить до його складу, її виплата здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

У матеріалах справи наявний рапорт позивача про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік .

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази належного розгляду вказаного рапорту.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом МВС України від 20.07.2018 № 623 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі по тексту - Інструкція № 623).

Згідно з пунктами 1,2 Розділу XXIX Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Зі змісту вищезазначених положень розділу XXIX Інструкції № 623 судом встановлено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається один раз на рік, за наявності рапорту особи з проханням надати їй зазначену матеріальну допомогу.

Умовою для надання особі матеріальної допомоги є відповідне рішення (наказ) керівника (начальника) на здійснення виплати зазначеної допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 затверджене Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі - Положення ДСНС).

Пунктом 9 Положення ДСНС визначено, що ДСНС в межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів МВС видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Отже, підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що за результатами розгляду рапорту та доданих до нього документів відповідач повинен був прийняти відповідний наказ про нарахування та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а за відсутності правових підстав для цього - повідомити про це заявника.

Проте жодного доказу на підтвердження опрацювання та надання відповіді по суті порушеного позивачем в рапорті питання матеріали справи не містять, відповідачем не було надано відповідних доказів і на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Отже, у цьому випадку відповідачем не розглянуто рапорт позивача про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань по суті, відповідно, й не прийнято обґрунтованого та вмотивованого рішення за результатами його розгляду, а тому позовна вимога про зобов`язання нарахувати і виплатити матеріальну допомогу є передчасною.

Враховуючи те, що відповідач не розглянув рапорт від 13.02.2026 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік, суд дійшов висновку про задоволення позову частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Львівського державного університету безпеки життєдіяльності щодо не розгляду рапорту позивача від 13.02.2026 та зобов`язання Львівський державний університет безпеки життєдіяльності розглянути рапорт позивача від 13.02.2026 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік і прийняти вмотивоване рішення за результатом його розгляду, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України про визнання протиправною бездіяльність , зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського державного університету безпеки життєдіяльності щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 13.02.2026 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2026 рік.

Зобов`язати Львівський державний університет безпеки життєдіяльності розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.02.2026 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2026 рік і прийняти вмотивоване рішення за результатом його розгляду, з урахуванням висновків суду.

У решті позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович