Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №380/17817/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 рокусправа № 380/17817/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України оформлених листом “Про надання інформації” №50/02/2/3-1967-2026 від 24.02.2026 щодо повернення заяви ОСОБА_1 від 27.10.2025 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ-ї групи інвалідності, що пов`язана із виконанням обов`язків військової служби, на доопрацювання;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно прийняти заяву ОСОБА_1 про 10 виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ-ї групи інвалідності, що пов`язана із виконанням обов`язків військової служби;

- визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України оформлених листом “Про надсилання документів” №27/13/3/04-3456- 2026 від 20.01.2026 про надіслання документів щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України;

- зобов`язати Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої (ІІІ-ї) групи інвалідності, що пов`язана із виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення про проведення виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та був звільнений у відставку за станом здоров`я. Унаслідок ушкодження здоров`я, одержаного 11.09.2022 під час виконання обов`язків служби, йому встановлено третю групу інвалідності, причинний зв`язок якої з виконанням обов`язків військової служби підтверджено постановою медичної (військово-лікарської) комісії та витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Позивач стверджує, що подав уповноваженому органу заяву про виплату одноразової грошової допомоги з повним пакетом документів, перелік яких є вичерпним, однак рішення про призначення такої допомоги або про відмову в її призначенні прийнято не було, а документи повернуто на доопрацювання. Позивач наголошує, що жодного рішення про повернення документів на доопрацювання він не отримував, а надіслані йому листи не містять обґрунтування мотивів повернення, як цього вимагає п.23 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Позивач також зазначає, що узгодження причинного зв`язку, зазначеного у витязі з рішення експертної команди, з рішенням медичної (військово-лікарської) комісії не належить до компетенції Головного управління Національної гвардії України, оскільки цей орган не є закладом охорони здоров`я та не наділений повноваженнями у сфері охорони здоров`я. На переконання позивача, розбіжності між цими документами відсутні, а ускладнення основного діагнозу, зазначені у витязі, кореспондують із захворюваннями та станами, визначеними в постанові медичної (військово-лікарської) комісії.

Ухвалою від 31.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачам установлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

15.09.2026 від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позову. Доводи відзиву зводяться до того, що на військову частину покладено обов`язок направити до органу, який здійснює керівництво військовим формуванням, висновок і документи для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а прийняття такого рішення віднесено до компетенції відповідного органу управління. Відповідач-1 зазначає, що за результатами розгляду документів установлено невідповідність причинного зв`язку, зазначеного у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, причинному зв`язку, зазначеному в постанові медичної (військово-лікарської) комісії, у зв`язку з чим Головне управління Національної гвардії України запропонувало повернути документи на доопрацювання. Крім того, відповідач-1 стверджує про пропуск позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, та просить у разі встановлення неповажності причин пропуску цього строку залишити позовну заяву без розгляду на підставі ч.3 ст.123 цього Кодексу. Просив у задоволенні позову відмовити.

29.09.2026 від Головного управління Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про продовження строку на його подання. Відповідач-2 зазначає, що право повертати документи на доопрацювання прямо передбачене абз.2 п.23 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, зокрема у разі, коли документи потребують підтвердження обставин, зазначених у документах. Відповідач-2 указує, що як довідка військово-лікарської комісії, так і рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи є обов`язковими документами для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, а розбіжність між ними має принциповий характер і ставить під сумнів причинний зв`язок, наявність якого є обов`язковою умовою призначення такої допомоги. Крім того, відповідач-2 стверджує, що спори щодо виплати одноразової грошової допомоги є спорами, пов`язаними з проходженням публічної служби, а тому до них застосовується місячний строк звернення до суду, встановлений ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, який позивачем пропущено, і просить залишити позов без розгляду. Пропуск строку на подання відзиву відповідач-2 пояснює введенням правового режиму воєнного стану та виконанням його представниками завдань з відсічі збройної агресії проти України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 02.03.2022 по 10.05.2023 на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 39 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення). Зазначені обставини підтверджуються довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.10.2025 №50/02/10/1-6069 та військовим квитком НОМЕР_3 .

11.09.2022 близько 17 год. 30 хв., перебуваючи у складі варти з охорони важливого державного об`єкта, під час виконання обов`язків служби на посту №5 за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 73, позивач зазнав ушкодження здоров`я внаслідок укусу кліща. За результатами розслідування, проведеного комісією, призначеною наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2023 №616, складено акт від 12.05.2023 №39/23 про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1 та акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався, за формою Н-5. Висновком комісії встановлено, що нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Під час проходження диспансеризації 13.01.2023 в поліклініці ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» у позивача виявлено фібриляцію та тріпотіння передсердь і скеровано його до КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр», де встановлено діагноз «підгострий міокардит середнього ступеня», що підтверджується витягом з історії хвороби стаціонарного хворого №2493. У період з 01.02.2023 по 20.02.2023 позивач проходив лікування в ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області», де встановлено діагноз «хвороба Лайма, інфекційний міокардит, фібриляція передсердь».

05.04.2023 Медична (військово-лікарська) комісія ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» видала Свідоцтво про хворобу №182, за змістом п.12 якого позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. У п.11 цього Свідоцтва зазначено діагноз і постанову медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 10.05.2023 №137 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням відповідно до підп.«б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) у відставку згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 10.05.2023 №33 о/с.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі №380/3682/24, яке набрало законної сили 19.11.2024, визнано протиправною бездіяльність Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» щодо не проведення військово-лікарської експертизи ОСОБА_1 на підставі направлення на медичний огляд від 23.05.2023 №50/02/30-277 та зобов`язано цю комісію провести військово-лікарську експертизу позивача з урахуванням акта про нещасний випадок від 12.05.2023 №39/23 і акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5.

На виконання зазначеного судового рішення 28.04.2025 Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» прийнято Постанову №38 (на час звільнення зі служби 10.05.2023), якою ухвалено таке рішення: «Наслідки укусу кліща (11.09.2022р.) у вигляді Хвороби Лайма, підгострого міокардиту середнього ступеню важкості, ускладнений порушенням ритму у вигляді тривало персистуючої форми фібриляції-тріпотіння передсердь, електрична кардіоверсія 26.01.2023р. СН II А ст. зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка. Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.» Щодо вертеброгенної люмбалгії на ґрунті остеохондрозу поперекового відділу хребта, деформуючого артрозу правого плечового суглоба, сечокам`яної хвороби, конкрементів обох нирок, хронічного простатиту та ангіопатії сітківки обох очей цією ж постановою прийнято рішення: «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби». Підставою прийняття постанови зазначено протокол засідання М(ВЛ)К від 28.04.2025 №21, акт від 12.05.2023 №39/23 про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1, акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 12.05.2023 за формою Н-5 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі №380/3682/24.

30.07.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр» прийнято рішення №183/25/3880/Р, на підставі якого видано витяг з рішення №183/25/3880/В. Цим рішенням позивачу встановлено третю (III) групу інвалідності безстроково, дата, з якої встановлено інвалідність, - 30.07.2025.

У п.16 витягу з рішення експертної команди зазначено обґрунтування рішення за результатами оцінювання: «Згідно постанови КМУ №1338 від 15.11.2024р., постанови ВЛК №38 від 28.04.2025 на підставі аналізу наданої медичної документації та огляду по наявній патології серцево-судинної системи в експертованої особи - помірний ступінь обмеження життєдіяльності (1 ступінь). Рішення: визнано особою з інвалідністю 3 групи, категорія - травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, безстроково.»

У п.17.1.7 витягу з рішення експертної команди зазначено діагноз, за яким особу було направлено на оцінювання: основний діагноз - I51.8 «Інші неточно позначені хвороби серця»; ускладнення основного діагнозу - I50.0 «Застійна серцева недостатність», I34.0 «Недостатність мітрального клапана», I49.3 «Передчасна деполяризація шлуночків», I47.9 «Пароксизмальна тахікардія, неуточнена», I48.1 «Стійка фібриляція передсердь».

У п.17.1.10 витягу з рішення експертної команди як причину інвалідності зазначено: «поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій». У цьому ж пункті вказано: «Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК. НГУ Національна гвардія України: Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби».

21.10.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III-ї групи інвалідності, що пов`язана із виконанням обов`язків військової служби. Заяву зареєстровано відділенням документального забезпечення та контролю штабу військової частини НОМЕР_1 27.10.2025 за №К-828. До заяви долучено, зокрема, копію Свідоцтва про хворобу №182, копію Постанови ВЛК №38, копію витягу з історії хвороби стаціонарного хворого №2493, копію виписки з медичної карти №4436, копію акта від 12.05.2023 №39/23 про нещасний випадок за формою Н-1, копію акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5, копію постанови суду, копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №183/25/3880/В, витяг з наказу від 10.05.2023, довідку про розмір прожиткового мінімуму, довідки про виплату грошової допомоги, лист ПАТ «НАСК «ОРАНТА», копію паспорта, копію документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків та довідку за реквізитами.

Довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 03.11.2025 №769 підтверджено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу не виплачувалась. Листом Львівської обласної дирекції ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 13.10.2025 №1390-07-06/895 повідомлено, що позивач не зазначений у базі даних з державного обов`язкового особистого страхування з Міністерствами і відомствами України як особа, яка отримала за втрату працездатності страхове відшкодування.

Листом Головного управління Національної гвардії України від 20.01.2026 №27/13/3/04-3456-2026 «Про надсилання документів» військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України надіслано документи щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Зміст цього листа обмежується зазначенням про надсилання документів на доопрацювання та про необхідність детального опрацювання документів перед надсиланням їх до Головного управління Національної гвардії України. До листа долучено документ під назвою «Інформація» на двох аркушах, у якому відтворено положення п.21 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги та зазначено про невідповідність причинного зв`язку, вказаного у витязі з рішення експертної команди, причинному зв`язку, вказаному в Постанові ВЛК №38. Цей документ не містить дати, реєстраційного номера та підпису уповноваженої особи.

Листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.02.2026 №50/02/2/3-1967-2026 «Про надання інформації» позивачу надіслано документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги на доопрацювання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Цей лист не містить викладення мотивів повернення документів на доопрацювання. Лист вручено позивачу 24.02.2026, що сторонами не заперечується.

Рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні за заявою позивача від 21.10.2025 станом на час розгляду справи не прийнято.

Не погоджуючись із діями відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом, який здано до відділення поштового зв`язку 22.08.2026 та зареєстровано в суді 26.08.2026.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Щодо клопотання Головного управління Національної гвардії України про продовження строку на подання відзиву суд виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Відзив подано після закінчення встановленого ухвалою суду строку, проте з огляду на закріплені у ч.3 ст.2 КАС України принципи змагальності сторін, диспозитивності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також на те, що відповідач-2 є головним органом військового управління Національної гвардії України, який у період дії воєнного стану виконує службово-бойові завдання, суд з власної ініціативи продовжує цей строк і приймає відзив Головного управління Національної гвардії України до розгляду.

Щодо клопотань відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За приписами ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Застосування місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, обумовлене предметом спору, а не статусом його сторін. Ця норма є спеціальною і поширюється виключно на спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

Предметом спору в цій справі є не умови проходження позивачем військової служби і не його звільнення зі служби, а реалізація права на одноразову грошову допомогу, передбаченого ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до п.1 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Отже, одноразова грошова допомога не є ані грошовим забезпеченням, ані виплатою, що здійснюється у зв`язку зі звільненням, а є самостійною державною соціальною гарантією.

Суд також враховує, що позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини 10.05.2023, тоді як право на одноразову грошову допомогу виникло в нього 30.07.2025 - з дати, зазначеної у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин позивач уже не перебував на публічній службі, а відтак ці правовідносини за своїм змістом не є відносинами проходження публічної служби.

З огляду на наведене до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України. Саме із цього строку виходив Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 у справі №140/9165/23 (адміністративне провадження №К/990/41891/23), вирішуючи спір щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності, та у постанові від 23.01.2025 у справі №320/48164/23 (адміністративне провадження №К/990/26127/24), предметом якої було рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги.

Суд відхиляє посилання відповідача-2 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №761/27364/17, оскільки викладені в ній висновки стосуються спорів про виплату заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто виплат, похідних від проходження служби та її припинення, і не поширюються на спори щодо державної соціальної гарантії, право на яку виникає після звільнення у зв`язку зі встановленням інвалідності. Суд також зауважує, що наведені відповідачем-2 у відзиві доводи про виплату одноразової грошової допомоги позивачу «як члену сім`ї військовослужбовця» та «у зв`язку з проходженням померлим військовослужбовцем військової служби» не відповідають обставинам цієї справи, в якій допомога витребовується самим військовослужбовцем у зв`язку зі встановленням йому інвалідності.

Про порушення свого права позивач дізнався 24.02.2026 - з дня отримання листа військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.02.2026 №50/02/2/3-1967-2026. Перебіг шестимісячного строку звернення до суду розпочався 25.02.2026 та закінчився 25.08.2026. Позовну заяву здано до відділення поштового зв`язку 22.08.2026, що підтверджується поштовим відправленням №7902600541268 та описом вкладення. Згідно з ч.9 ст.120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить висновку, що позивач звернувся до суду в межах установленого законом строку, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України відсутні. Клопотання відповідачів у цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до підп.4 п.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з підп.«б» п.1 ст.16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підп.4 п.2 ст.16 цього Закону).

Пунктом 9 ст.16-3 Закону №2011-XII визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975). Дія цього Порядку поширюється, зокрема, на осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з абз.4 п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 21 Порядку №975 визначено вичерпний перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу, а саме: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності; постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення; документа, що посвідчує особу; документа, виданого контролюючим органом, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Відповідно до п.22 Порядку №975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями.

Згідно з абз.1 п.23 Порядку №975 керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги, подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Абзацом 2 п.23 Порядку №975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Згідно з абз.3 п.23 Порядку №975 доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні. Абзацом 5 п.23 Порядку №975 встановлено, що під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів.

Аналіз наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що процедура розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги має завершуватися прийняттям розпорядником бюджетних коштів одного з рішень, визначених абз.2 п.23 Порядку №975. Повернення документів на доопрацювання є проміжним рішенням, яке не завершує процедуру і допускається лише за наявності однієї з трьох визначених цією нормою підстав: подання документів не в повному обсязі, потреба в підтвердженні обставин, зазначених у документах, або подання документів не за належністю. При цьому рішення про повернення документів на доопрацювання має бути оформлене розпорядником бюджетних коштів та доведене до відома заявника через уповноважений орган у письмовій формі з обґрунтуванням мотивів такого повернення.

Обов`язок письмово повідомити заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання підтверджено Верховним Судом у постанові від 23.01.2025 у справі №320/48164/23, в якій Суд, застосовуючи відповідні положення Порядку №975, виходив з того, що розпорядник бюджетних коштів мав розглянути заяву упродовж місячного строку та письмово повідомити заявника про мотиви повернення документів на доопрацювання.

У цій справі суд встановив, що рішення Головного управління Національної гвардії України про повернення документів на доопрацювання як окремий акт у матеріалах справи відсутнє. Лист Головного управління Національної гвардії України від 20.01.2026 №27/13/3/04-3456-2026 адресовано військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а не позивачу, і мотивів повернення документів не містить. Доданий до цього листа документ «Інформація» не містить дати складення, реєстраційного номера та підпису уповноваженої особи, що унеможливлює його ідентифікацію як рішення суб`єкта владних повноважень. Лист військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.02.2026 №50/02/2/3-1967-2026, яким документи надіслано позивачу, також не містить жодного обґрунтування мотивів повернення.

Отже, вимогу абз.2 п.23 Порядку №975 щодо письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів повернення документів на доопрацювання відповідачами не виконано. Позивач був позбавлений можливості з`ясувати, які саме документи подано не в повному обсязі або які обставини потребують підтвердження, а відтак - і можливості усунути відповідні недоліки. Таке повернення документів за своїми наслідками унеможливило реалізацію позивачем права на одноразову грошову допомогу та за змістом є відмовою у її призначенні, здійсненою поза встановленою процедурою.

Перевіряючи наведені відповідачами у відзивах мотиви повернення документів на доопрацювання на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступним.

Єдиним мотивом, на який посилаються обидва відповідачі, є неузгодженість причинного зв`язку, зазначеного у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, з рішенням медичної (військово-лікарської) комісії.

Відповідно до підп.3 п.2 розділу I Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2024 №331) (далі - Положення №285), одним з основних завдань М(ВЛ)К є визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Згідно з п.13 розділу IX Положення №285 рішення (постанови) М(ВЛ)К про причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців приймаються, зокрема, у формулюванні «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби».

Відповідно до підп.6 п.9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - постанова №1338), експертні команди встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів. Згідно з підп.15 п.9 цього Положення експертні команди встановлюють причинний зв`язок інвалідності осіб за наявністю документів, що їх підтверджують, визначених пунктом 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою №1338.

Пунктом 23 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою №1338, встановлено, що на підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності, зокрема травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язані з проходженням військової служби, служби в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, СБУ, інших військових формуваннях. Водночас цим пунктом визначено, що у разі коли документом, що підтверджує причину інвалідності, є рішення (постанова) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) або лікарсько-експертної комісії про встановлення причинного зв`язку, під час фіксації експертною командою причини інвалідності також зазначається формулювання з такого рішення (постанови) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) або лікарсько-експертної комісії.

З установлених судом обставин слідує, що експертна команда діяла саме в описаний спосіб. У п.16 витягу з рішення експертної команди прямо зазначено, що рішення прийнято згідно з постановою №1338 та Постановою ВЛК №38 від 28.04.2025, і відтворено формулювання цієї постанови: «категорія - травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби». У п.17.1.10 витягу поряд із зазначенням причини інвалідності за переліком, наведеним у п.23 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, окремо вказано на наявність висновку військово-лікарської комісії у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби», яке відповідає формулюванню, передбаченому п.13 розділу IX Положення №285.

Таким чином, слово «травма», використане у Постанові ВЛК №38, охоплюється узагальненим формулюванням «Поранення (контузія, травма, каліцтво)», наведеним у витязі з рішення експертної команди. Обидва документи фіксують один і той самий причинний зв`язок - з виконанням обов`язків військової служби. Жодних розбіжностей, які б свідчили про різні причини настання інвалідності, ці документи не містять.

Не свідчить про розбіжність і посилання відповідачів на основний діагноз I51.8 «Інші неточно позначені хвороби серця», зазначений у п.17.1.7 витягу. Цей пункт містить діагноз, за яким особу було направлено на оцінювання, а не формулювання причинного зв`язку. Крім того, зазначені у цьому ж пункті ускладнення основного діагнозу - I50.0 «Застійна серцева недостатність», I34.0 «Недостатність мітрального клапана», I48.1 «Стійка фібриляція передсердь», I47.9 «Пароксизмальна тахікардія, неуточнена», I49.3 «Передчасна деполяризація шлуночків» - кореспондують із захворюваннями та станами, зафіксованими в Постанові ВЛК №38 (підгострий міокардит, порушення ритму у вигляді тривало персистуючої форми фібриляції-тріпотіння передсердь, серцева недостатність II А ст.).

Суд відхиляє посилання відповідачів на абз.5 та абз.20 п.20 Порядку №975 як на підтвердження обов`язковості поданих позивачем документів, оскільки п.20 Порядку №975 регулює перелік документів, які подаються особами, що мають право на одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця. Документи, які подає особа у разі настання інвалідності, визначені п.21 Порядку №975. Водночас це не впливає на висновки суду, оскільки обидва документи, про які йдеться, - постанова медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв`язку та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи - передбачені п.21 Порядку №975 і позивачем подані.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) віднесено законодавством до компетенції медичної (військово-лікарської) комісії, а фіксація причини інвалідності - до компетенції експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Розпорядник бюджетних коштів наділений повноваженнями перевірити комплектність поданих документів і наявність підтвердження зазначених у них обставин, однак не наділений повноваженнями переглядати по суті медико-експертні рішення цих комісій або давати їм власне тлумачення. Головне управління Національної гвардії України не є закладом охорони здоров`я та не здійснює військово-лікарську експертизу, а тому його незгода з формулюваннями, використаними у витязі з рішення експертної команди, не може підміняти собою передбачену законодавством процедуру перегляду відповідних рішень.

Доводи відповідачів про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що визначеної абз.2 п.23 Порядку №975 підстави для повернення документів на доопрацювання - потреби в підтвердженні обставин, зазначених у документах, - у спірному випадку не існувало. Відомості про те, що документи подано не в повному обсязі або не за належністю, у матеріалах справи відсутні; навпаки, перелік поданих позивачем документів відповідає п.21 Порядку №975.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що дії Головного управління Національної гвардії України щодо повернення документів позивача на доопрацювання, оформлені листом від 20.01.2026 №27/13/3/04-3456-2026, та дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо повідомлення позивача про повернення документів на доопрацювання без обґрунтування мотивів такого повернення, оформлені листом від 24.02.2026 №50/02/2/3-1967-2026, не відповідають вимогам діяти у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, і обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), визначеним п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України, а відтак є протиправними. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, а також про вжиття інших визначених законом заходів. Пунктом 10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено можливість прийняття рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Повноваження щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні належать розпорядникові бюджетних коштів, яким у спірних правовідносинах є Головне управління Національної гвардії України. Це повноваження передбачає оцінку поданих документів на предмет відповідності умовам, визначеним підп.4 п.2 ст.16 Закону №2011-XII, та визначення розміру допомоги за правилами ст.16-2 цього Закону. Станом на час розгляду справи таке рішення по суті заяви позивача не приймалося. За таких обставин суд не може перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень і вирішувати замість нього питання, яке віднесено до його виключної компетенції.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі №120/17960/23 (адміністративне провадження №К/990/27414/24), в якій за наслідками визнання протиправним рішення про повернення документів на доопрацювання належним способом захисту визначено зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, то порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2025 про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти одне з рішень, передбачених абз.2 п.23 Порядку №975, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Позовна вимога про зобов`язання Головного управління Національної гвардії України прийняти рішення саме про проведення виплати задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно прийняти заяву позивача задоволенню не підлягає з огляду на таке. Заява позивача від 21.10.2025 зареєстрована військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України 27.10.2025 за №К-828 і позивачу не поверталася; на доопрацювання повернуто документи щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Обов`язок подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги разом з документами військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виконано. Повторне прийняття тієї самої заяви не є способом, який забезпечує ефективний захист права позивача, оскільки таке право відновлюється шляхом покладення на розпорядника бюджетних коштів обов`язку повторно розглянути заяву та прийняти рішення по суті.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява №4909/04, п.58) рішення судів та інших органів вирішення спорів мають бути належним чином умотивовані; водночас обов`язок наводити підстави для рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторони.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судом задоволено 2 позовні вимоги немайнового характеру до обох відповідачів, то судовий збір слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача у розмірі 1331,20 грн з кожного.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 120-123, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлені листом «Про надання інформації» від 24.02.2026 №50/02/2/3-1967-2026, щодо повернення ОСОБА_1 документів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги на доопрацювання без обґрунтування мотивів такого повернення.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України, оформлені листом від 20.01.2026 №27/13/3/04-3456-2026, щодо повернення документів про можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) від 21.10.2025 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, та за результатами розгляду прийняти одне з рішень, передбачених абз.2 п.23 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803498) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.