Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №380/15215/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

справа №380/15215/26

провадження № П/380/15357/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в

Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал” (місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 64; ЄДРПОУ: 03348471) звернулось до суду із позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 44045187), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.04.2026 № 482/33-00-07-02 повністю.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за звітний період жовтень 2020 року на суму ПДВ 122 328,40 грн., контролюючим органом вказано нереальність здійснених господарських операцій позивача із ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" (надалі - контрагент), оскільки ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту. Позивач заперечує встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства щодо нереальності господарських операцій із контрагентом ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ", оскільки всі первинні бухгалтерські документи складені належним чином та є в наявності, спірні господарські операції мали реальну господарську ціль – забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети – роботи по переміщенню та плануванню ґрунту згідно умов Договору № 15-1229 ДТ від 24.12.2019. Спростовує доводи контролюючого органу про пов`язаність директора контрагента з іншими суб`єктами господарювання, оскільки зазначена особа набула статусу керівника ТОВ «СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ» лише в жовтні 2023 року — тобто через три роки після спірних господарських операцій (жовтень 2020 року), одночасно зі зміною місцезнаходження товариства. Зазначає, що продовження строку дії договору додатковою угодою, яку відповідач вважає ознакою фіктивності, передбачено положеннями статей 6, 627, 651, 654 Цивільного кодексу України та умовами договору, який є договором про закупівлю в розумінні пп.6 п.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі». Також спростовує відсутність конкретної адреси виконання робіт у тексті договору, відсутність розшифрування прізвища, імені, по батькові у формі КБ-3, відсутність документів щодо авторського нагляду та дозвільних документів. Разом з тим, позивачем під час перевірки були надані належні підтвердження реального вчинення господарських операцій.

Також покликається на порушення процедури проведення перевірки, зокрема, відсутність передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України підстав для перевірки, оскільки використання відповідачем звичайного інформаційного запиту як підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки суперечить вимогам пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Окрім цього, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України пов`язує право на призначення перевірки виключно з ненаданням пояснень і документів, а не із суб`єктивною оцінкою контролюючим органом їх повноти.

Ухвалою суду від 28.07.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

12.08.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що на порушення вимог п.44.1, п.44.6. ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України ЛМКП “Львівводоканал” завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2020 року у сумі ПДВ 122 328,40 грн. по операціях з ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ", оскільки господарські операції ЛМКП “Львівводоканал” з контрагентом-постачальником ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" не мали реального характеру. Вказує, що ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, оскільки в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено, що в Договорі не зазначено адреси за якою мали проводитись роботи; Договір та додаток 2 до Договору Календарний план виконання робіт на переміщення та планування грунту «Термін початок робіт грудень 2019 закінчення робіт грудень 2019», проте виконання робіт з переміщення та планування грунту мали проводитись у жовтні 2020 року; відповідно до п.3.2., п.3.4 Договору не надано жодних пояснень, документально підтверджених об`єктивних обставин щодо термінів виконання робіт; акт виконаних робіт за формою КБ-2в не містить конкретної адреси проведення робіт, а лише зазначено – переміщення та планування грунту на КОС в м.Львові; Акт №1 містить лише підпис без зазначення прізвища, ім`я, по батькові; Довідка про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 не містить конкретної адреси проведення робіт та містить лише підпис без зазначення прізвища, ім`я, по батькові; відсутня інформація у відомостях про об`єкти оподаткування, щодо земельних ділянок та не подано Форму 20-ОПП; не надано жодних підтверджуючих документів про склад, роботу комісії, як того вимагає пункт 4.2.2. Договору; не надано жодних підтверджуючих документів щодо авторського нагляду за дотриманням вимог проектно-кошторисної документації, що передбачено пунктом 4.2.3. Договору; не надано дозволів на проведення робіт та інших дозволів згідно чинного законодавства, технічної документації. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Разом з відзивом представник відповідача подала клопотання, у якому просила розглядати справу № 380/15215/26 у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (спрощене з викликом) або за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 14.08.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про перехід в загальне позовне провадження та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивачем 19.08.2026 подано відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначає, що відповідач у відзиві не спростовує відсутності законних підстав для призначення та проведення перевірки, не навів жодного контраргументу щодо цієї обставини, не спростував висновку позивача про формальність посилання на пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України в наказі та направленні на перевірку. Оскільки перевірка, за результатами якої складено Акт перевірки та прийнято оскаржуване рішення, призначена і проведена за відсутності визначених ПК України законних підстав, її результати не можуть породжувати правомірних податкових наслідків для позивача, а прийняття на їх основі оскаржуваного рішення є похідним від незаконного контрольного заходу. Щодо реальності здійснення господарських операцій вказує, що доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ» є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Просить позовні вимоги задовольнити.

Інших заяв по суті позовних вимог не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.02.2026 №23 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ЛМКП “Львівводоканал” (код ЄДРПОУ 03348471)», направлення від 10.02.2026 № 22/33-00-07-02 та наказу від 27.02.2026 №34 «Про продовдення документальної позапланової виїзної перевірки ЛМКП “Львівводоканал” (код ЄДРПОУ 03348471)» проведена документальна позапланова виїзна перевірка ЛМКП “Львівводоканал” з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ", ТОВ "ЗАВОД СТАЛЕВИХ ПРОФІЛІВ", ТОВ "КЛЕВЕР МЕТЕР УКРАЇНА". Період проведення перевірки з 10.02.2026 тривалістю 15 робосихх днів та продовжено з 03.03.2026 тривалістю 5 робочих днів.

Відповідно до наказу від 10.02.2026 №23 підставою призначення позапланової виїзної перевірки позивача вказано п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями) (далі також – ПК України).

За результатами проведеної перевірки Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт від 16.03.2026 №116/33-00-07 02/03348471, яким встановлено порушення вимог п.44.1, п.44.6. ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України по взаємовідносинах з ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 42294587) за жовтень 2020 року в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2020 року у сумі ПДВ 122 328,40 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за звітний період жовтень 2020 року на суму ПДВ 122 328,40 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивного значення), яке сплачується до державного бюджету.

Зокрема, при проведені перевірки ЛМКП “Львівводоканал” встановлено взаємовідносини з ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" за жовтень 2020 року, що відображено у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року. До перевірки надані наступні копії документів: декларація з податку на додану вартість від 18.11.2020 №9304373234, податкова накладна від 30.10.2020 №20, Договір №01-1020С3 від 10.11.2020, Договір №15-1229ДТ від 24.12.2019, платіжні доручення від 18.11.2020 № 25021, від 20.11.2020 №25099, 25.11.2020 №25158, від 27.11.2020 №25249, картка рахунку 631 за жовтень 2020 – листопад 2020 року.

Проаналізувавши вказані документи та комп`ютерні автоматизовані інформаційні системи податкового органу, інформацію з системи «Податковий блок», «Єдиний реєстр податкових накладних», та ін. контролюючий орган дійшов висновку про те, що ЛМКП “Львівводоканал” на порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2020 року у сумі ПДВ 122 328,40 грн. по операціях з ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ".

30.03.2026 позивач подав заперечення на Акт перевірки (вих. № ДВ-5823, вх. Відповідача № 1140/6 від 01.04.2026).

14.04.2026 Постійною комісією відповідача з розгляду спірних питань, заперечень та пояснень до актів перевірок розглянуто заперечення позивача, за результатами чого встановлені перевіркою порушення визнано правомірними, а надані до заперечення документи та аргументи — такими, що не спростовують висновків Акта перевірки (лист від 15.04.2026 № 1323/6/33-00-07-02-05, отриманий позивачем 17.04.2026 за вх. № ВД-К-748).

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 17.04.2026 прийнято податкове повідомлення рішення № 482/33-00-07-02, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 122 328,40 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 30 582,10 грн (25 відсотків на підставі п.123.2 ст.123 ПК України).

30.04.2026 позивач в порядку статті 56 ПК України подав до Державної податкової служби України скаргу (вих. № ДВ-7797, вхідний № 3378/С/6 від 04.05.2026) на зазначене рішення. Рішенням ДПС України від 21.05.2026 № 13170/6/99-00-06-01-03-06 строк розгляду скарги продовжено до 02.07.2026 (включно) на підставі п.56.9 ст.56 ПК України. Рішенням ДПС України від 16.06.2026 № 15829/6/99-00-06-01-03-06 «Про результати розгляду скарги» оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу позивача — без задоволення.

Не погоджуючись з наказом на проведення перевірки, висновками акту перевірки та спірним рішенням суб`єкта владних повноважень, ЛМКП “Львівводоканал” звернулось до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також – ПК України).

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Статтею 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. статті ПК України закріплено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що підставою призначення позапланової виїзної перевірки позивача відповідно до Наказу від 10.02.2026 №23 є п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України.

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, передбачає загальне право податкового органу проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановленні пунктом 78.1 статті 78 ПК України, однією з яких є отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п.78.1.1).

Також відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

У постанові від 22 лютого 2023 року у справі №620/309/20, Верховний Суд вказав, що надіслати на адресу платника (вручити платнику) обов`язковий письмовий запит з пропозицією надати пояснення та їх документальні підтвердження контролюючий орган має право лише у разі виявлення фактів, які свідчать про порушення таким платником податкового, валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, за наслідками отримання податкової інформації.

У наведеній вище постанові, покликаючись на правові висновки Верховного Суду України у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, зазначено, що аналіз норми підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України дає підстави для висновку, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 820/4605/17, наголошено, що «змістовна конструкція цієї норми обумовлює наявність інформації, як така, що допускає порушення, але не обов`язково. Внаслідок отримання такої інформації виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю. Належною формою реалізації такого обов`язку, є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про існуючі порушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу, при чому достовірність такої інформації про порушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Тому наведення у запиті з посиланням на інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про порушення з боку платника податків, передбачає наявність інформації, яка потребує додаткової перевірки, яку можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведеного аналізу після її отримання.

Отже, узагальнюючи наведене слід зазначити, що виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. При цьому у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки та оспорити його у суді, тоді суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №160/8721/23.

З наведеного аналізу норм законодавства суд приходить до висновку, що обов`язковою передумовою здійснення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України є отримання платником податків належним чином оформленого запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження та ненадання ним відповіді або надання відповіді, в якій не усунуто сумніви щодо отриманої податкової інформації наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. При цьому суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення про призначення перевірки після отримання за його оцінкою неповної відповіді від платника податків з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Як з`ясовано судом, Західне управління Офісу великих платників податків ДПС у зв`язку з надходженням завдання ДПС України від 15.12.2020 щодо відпрацювання податкових ризиків з ПДВ та на підставі пп.16.1.5 п. 16.1. ст. 16, пп.20.1.2., 20.1.12. п. 20.1. ст. 20, о.73.1, пп. 73.3.6 п.73.3 ст.73, п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України звернулось до позивача із запитом від 24.12.2020 за №39677/10/28-10-52-06 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо проведення взаємовідносин з ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" за жовтень 2020 року. В запиті також зазначено орієнтовний перелік документів, які необхідно відобразити при наданні пояснень.

На вказаний запит ЛМКП "Львівводоканал" надало відповідь за №ДВ-265 від 11.01.2021, в якій зазначило про надання документів, що засвідчують фінансово-господарські відносини з ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ", а саме копію договору на виконання робіт з переміщення та планування ґрунту № 15-1229 ДТ від 24.12.2019, копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму 733 970,40 грн., оборотну відомість по розрахунках з дебіторами/кредиторами (рахунок 631) з 01.01.2020 по 31.12.2020, реєстр зареєстрованих та віднесених в податковий кредит податкових накладних за жовтень 2020 року, копії платіжних доручень за листопад 2020 року на суму 733 970,40 грн.

Отже, позивач надав відповідь на отриманий запит контролюючого органу 11.01.2021, тобто у строк, що не перевищує встановлених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України 15 робочих днів. Водночас у вказаній відповіді позивача відсутні будь-які пояснення щодо проведених господарських операцій з ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" за жовтень 2020 року, не наведено жодних обгрунтувань щодо умов укладеного договору та його продовження, не розкрито зміст господарської операції та розбіжності в строках проведення, тобто не усунуто сумніви податкового органу щодо спірної операції, а подано лише перелік документів в її підтвердження.

Суд наголошує, що відсутність обгрунтованих пояснень платника податку на вимогу контролюючого органу з метою спростування сумнівів податкового органу щодо отриманої податкової інформації є належною підставою в розумінні пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України для призначення перевірки, оскільки у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. З цих підстав доводи позивача про те, що пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України пов`язує право на призначення перевірки виключно з ненаданням пояснень і документів, а не із суб`єктивною оцінкою контролюючим органом їх повноти є необгрунтованими.

Тож з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки ЛМКП “Львівводоканал” з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ".

Щодо суті зафіксованих актом перевірки порушень, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, то суд зазначає таке.

За матеріалами справи актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.6. ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України по взаємовідносинах з ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 42294587) за жовтень 2020 року в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2020 року у сумі ПДВ 122 328,40 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за звітний період жовтень 2020 року на суму ПДВ 122 328,40 грн., оскільки господарські операції ЛМКП “Львівводоканал” з контрагентом-постачальником ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" не мали реального характеру.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V ПК України врегульовано питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як встановлено судом, висновок контролюючого органу про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за звітний період жовтень 2020 року на суму ПДВ 122 328,40 грн., грунтувався на аналізі первинних документів, матеріалах податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів. Зокрема, контролюючим органом встановлено, що в Договорі не зазначено адреси за якою мали проводитись роботи; Договір та додаток 2 до Договору Календарний план виконання робіт на переміщення та планування грунту «Термін початок робіт грудень 2019 закінчення робіт грудень 2019», проте виконання робіт з переміщення та планування грунту мали проводитись у жовтні 2020 року; відповідно до п.3.2., п.3.4 Договору не надано жодних пояснень, документально підтверджених об`єктивних обставин щодо термінів виконання робіт; акт виконаних робіт за формою КБ-2в не містить конкретної адреси проведення робіт, а лише зазначено – переміщення та планування грунту на КОС в м.Львові; Акт №1 містить лише підпис без зазначення арізвища, ім`я, по батькові; Довідка про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 не містить конкретної адреси проведення робіт, та містить лише підпис без зазначення прізвища, ім`я, по батькові; відсутня інформація у відомостях про об`єкти оподаткування, щодо земельних ділянок та не подано Форму 20-ОПП; не надано жодних підтверджуючих документів про склад, роботу комісії, як того вимагає пункт 4.2.2. Договору; не надано жодних підтверджуючих документів щодо авторського нагляду за дотриманням вимог проектно-кошторисної документації, що передбачено пунктом 4.2.3. Договору; не надано дозволів на проведення робіт та інших дозволів згідно чинного законодавства, технічної документації.

Відтак, для надання правильної оцінки спірним правовідносинам сторін, в даній адміністративній справі підлягають дослідженню обставини, щодо фактичного вчинення ЛМКП “Львівводоканал” спірних господарських операцій із контрагентом ТзОВ "СПЕЦ ТЕХІНВЕСТ", а також належність їх оформлення первинними документами, на підставі яких позивачем були сформовані дані бухгалтерського та податкового обліку в періоді, що був охоплений перевіркою.

За умовами укладеного між позивачем та ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" Договору №15-1229 ДТ на виконання робіт з переміщення та планування грунту від 24.12.2019 підрядник ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ" зобов`язується в обумовлений термін у відповідності до замовлення і вимог проектно кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи по переміщенню та плануванню грунту кількістю 16700 м., а Замовник приймає об`єкт і здійснює фінансування виконаних робіт. Ціна договору, загальна вартість робіт, що підлягають виконанню за договором, визначена на підставі твердої договірної ціни (додаток 1). складає 1 999 980,00 грн. Строки виконання робіт - роботи за договором повинні бути виконані відповідно до календарного плану виконання робіт (додаток 2). Термін початок робіт грудень 2019-закінчення робіт грудень 2019. Підрядник має право приймати від Підрядника акти виконаних робіт за формою КБ-2в, та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 тільки в межах бюджетних призначень на поточний рік, перевірити їх і підписати на протязі .5-ти робочих днів, чи повернути в цей ж строк підряднику для виправлення. До здачі об`єкта в експлуатацію передати Замовнику всю виконавчу документацію, необхідну технічну документацію, паспорти та сертифікати на використовувані матеріали й обладнання, акти пусконалагоджувальних робіт і випробувань та інше. Розрахунки і платежі, проводяться тільки за фактично виконані роботи після підписання Замовником представлених підрядником належно оформлених актів виконаних робіт (Форма КБ - 2в) та довідки (Форма КБ-3), рахунку на оплату, шляхом проміжних платежів, протягом 30-ти календарних днів та тільки в межах бюджетних призначень. У випадку порушення термінів здачі об`єкта в експлуатацію з вини Підрядника, інфляційне подорожчання робіт, що виникло після цих термінів. Підряднику не компенсується. Підрядник несе відповідальність за відповідність якості будівельних матеріалів, конструкцій, устаткування, що постачається ним, специфікаціям, державним стандартам, технічним умовам, а також за наявність самих сертифікатів, технічних паспортів та інших документів, що засвідчують їх характеристики і якість. Термін дії Договору вступає в силу з моменту підписання його тексту та усіх додатків і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Термін дії договору - до 31.12.2019 та згідно додаткової угоди від 31.12.2019 №1 до договору про закупівлю №15-1229 ДТ від 24.12.2019 термін дії Договору – до 31.12.2020.

В підтвердження факту виконання умов договору та здійснення господарських операцій позивачем подано копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму 733 970,40 грн., оборотну відомість по розрахунках з дебіторами/кредиторами (рахунок 631) з 01.01.2020 по 31.12.2020, копії платіжних доручень за листопад 2020 року на суму 733 970,40 грн., зокрема, платіжні доручення від 18.11.2020 № 25021, від 20.11.2020 №25099, 25.11.2020 №25158, від 27.11.2020 №25249, картка рахунку 631 за жовтень 2020 – листопад 2020 року, а також реєстр зареєстрованих та віднесених в податковий кредит податкових накладних за жовтень 2020 року.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд проаналізував вказані первинні документи, які містять обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату складання, зміст та обсяг господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо доаодів контролюючого органу про відсутність в договорі конкретної адреси виконання робіт, то суд погоджується з доводами позивача про те, що місце виконання робіт погоджено сторонами у Додатку № 1 до Договору («Договірна ціна») як «КОС у м. Львові» — Комплекс очисних споруд ЛМКП «Львівводоканал». Цей об`єкт є єдиним у Львові. Він знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 13. Місце виконання робіт додатково підтверджується тендерною документацією, розміщеною у відкритому доступі в системі Prozorro (UA-2019-11-18-000671-a), за результатами якої й укладено спірний договір як договір про закупівлю в розумінні пп.6 п.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідно до статті 532 ЦК України та статей 837, 628 ЦК України місце виконання робіт не віднесено до істотних умов договору підряду, а тому його відсутність у тексті самого договору (за наявності в додатку до нього) не є ознакою нереальності операції.

В акті перевірки контролюючий орган вказує, що Договір та додаток 2 до Договору Календарний план виконання робіт на переміщення та планування грунту «Термін початок робіт грудень 2019 закінчення робіт грудень 2019», проте виконання робіт з переміщення та планування грунту мали проводитись у жовтні 2020 року.

Водночас, як вже зазначено судом, додатковою угодою від 31.12.2019 № 1 термін дії Договору № 15 1229 ДТ продовжено до 31.12.2020. Договір передбачав (п.3.4, п.12.2) можливість продовження строків за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, а додаткова угода, укладена в тій самій формі, що й основний договір, і є належним та достатнім документальним підтвердженням такого продовження. Відповідно до статей 6, 627, 651, 654 Цивільного кодексу України сторони вільні у визначенні умов договору та його зміні за взаємною згодою. Оскільки виконання робіт у жовтні 2020 року відбувалося в межах продовженого до 31.12.2020 строку дії Договору, доводи відповідача про невідповідність первісного календарного плану фактичним строкам виконання не спростовує реальності господарської операції.

Щодо відсутності розшифрування підпису у формах КБ-2в та КБ-3, то суд зазначає, що станом на момент складення первинних документів (жовтень 2020 року) частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV не містила вимоги про обов`язкове зазначення прізвища підписанта — така вимога запроваджена лише Законом України № 2435-IX з 19.07.2022. Відповідно до статті 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, а тому вимога, яка на момент складення документів не існувала, не може братися до уваги при оцінці їх достовірності. Суд враховує, що довідка про вартість виконаних будівельних робіт містить підписи, прізвища та ініціали інших осіб, які брали участь у прийманні робіт, зокрема, Головного інженера ЛМКП «Львівводоканал» ОСОБА_1 , Інженера ВТВ (працівника ЛМКП «Львівводоканал») Процевича Ю.А., начальника виробничого відділу ЛМКП «Львівводоканал» Хамана М.Д., а також представника підрядника Пономаренко К.В. Аналогічна інформація та підписи містяться на Акті приймання виконаних будівельних робіт.

Щодо відсутності документів про роботу комісії та авторський нагляд, то відповідно до статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» та Порядку про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903, авторський нагляд здійснюється виключно під час будівництва об`єкта архітектури. Предметом Договору № 15-1229 ДТ є виконання робіт з переміщення та планування ґрунту, які не є будівництвом об`єкта архітектури, не потребують архітектурного проекту, а відтак і авторського нагляду. Відсутність окремих документів про склад та роботу приймальної комісії (п.4.2.2 Договору) є внутрішньоорганізаційним питанням взаємодії сторін договору, яке не спростовує факту виконання та прийняття робіт, підтвердженого належно оформленими Актом № 1 приймання виконаних робіт та Довідкою за формою КБ-3, наявність яких відповідач не заперечує.

Щодо статусу контрагента як ризикового платника та пов`язаності його директора з іншими суб`єктами господарювання, то суд враховує, що відомості про набуття ТОВ «СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ» статусу «ризикового платника» та про здійснення останньої податкової звітності у квітні 2023 року стосуються періоду, що настав через два з половиною роки після спірної господарської операції (жовтень 2020 року), а тому не можуть мати зворотної дії та не спростовують реальності операції, вчиненої в 2020 році, коли контрагент був чинним платником податку на додану вартість, самостійно виписав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідну податкову накладну.

З цих же підстав суд критично оцінює доводи контролюючого органу про пов`язаність директора контрагента з іншими суб`єктами господарювання, а саме що засновник/директор ТОВ «СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ» ОСОБА_2 є засновником/посадовою особою 908 інших суб`єктів господарювання. Вказана особа набула статусу керівника ТОВ «СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ» лише в жовтні 2023 року — тобто через три роки після спірних господарських операцій (жовтень 2020 року), одночасно зі зміною місцезнаходження товариства. Відтак дана обставина не має жодного правового значення для оцінки реальності операцій, вчинених у 2020 році.

Суд також зазначає, що одне лише порушення виконавцем робіт (підрядником) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків – замовником (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо суд не встановив фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність форми 20-ОПП та відомостей про земельні ділянки, а також дозвільних документів, то вказані обставини жодним чином не пов`язані з критеріями формування податкового кредиту, визначеними пунктами 198.1– 198.3, 198.6 статті 198 ПК України та пунктом 201.10 статті 201 ПК України, а тому не беруться до уваги при оцінці реальності господарської операції з виконання підрядних робіт.

В акті перевірки відповідач стверджує, що придбання послуг у вказаного контрагента не було обумовлено розумними економічними причинами (діловою метою) та відповідно такі операції були спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем, тобто позивачем.

Суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки не зазначено, що доцільність господарських операцій для позивача взагалі ним досліджувалась.

Відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані па отримання виключно необгрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем також не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №340/422/19.

Судом досліджено та проаналізовано вищенаведені документи бухгалтерського обліку ЛМКП "ЛЛьвівводоканал", якими оформлено спірні господарські операції та встановлено, що такі документи не мають дефектів і відповідають вимогам Закону № 996-ХІV, розкривають зміст господарських операцій.

Також суд враховує, що вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами у розумінні статей 73-76 КАС України.

Щодо недоліків у первинних документах, на які звертає увагу контролюючий орган, то суд також зазначає, що системною та послідовною є позиція Верховного Суду про те, що формальні недоліки первинних документів повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце. Така позиція наведена Верховним Судом у справі № 803/1810/16 постанова від 15.02.2023, справі № 805/4446/15-а від 24.01.2020,

Також Верховний Суд у справі №815/4998/16 від 19.09.2023 відзначив, що недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для не визнання факту господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Відповідно до статті 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок, підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В силу приписів статей 44, 83 ПК України, посадові особи податкового органу під час проведення перевірки були зобов`язані врахувати надані позивачем первинні документи. У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій.

Верховний Суд у справі № 826/10104/16 із посилання на підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначив, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Проаналізувавши подані позивачем документи суд дійшов висновку, що оспорюванні податковим органом господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мсти.

Суд також враховує, що позивач не має обов`язку відслідковувати правильність чи законність ведення господарської діяльності кожним із його контрагентів. Реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ» підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, а тому відсутні законні підстави для визначення позивачу податкових зобов`язань. Допущені самим контрагентом порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо цього ж контрагента та не впливають на податкові зобов`язання позивача. Наявність у позивача первинних докумеитів по господарських операціях, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача.

Також суд зазначає, що неподання контрагентами фінансової та податкової звітності, або ж подання її з порушенням строків, чи з допущенням помилок, і взагалі будь-яке порушення податкової дисципліни, не може свідчити про неотримання виконаних робіт позивачем, а наслідки такого порушення перекладатися на контрагентів, з якими замовник перебуває у взаємовідносинах. Формування суб`єктом господарювання витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд звертає увагу на те, що при складанні Акту податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів позивача та його контрагентів; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання, а лише міститься інформація щодо неможливості підтвердити формування податковлшл кредиту з податку на додану вартість у зв`язку із неможливістю відповідачем перевірити та встановити факт виконаних робіт, а отже, і не спростовується відповідачем факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом. Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 824/1078/16-а та від 07.03.2023 № 805/2847/16-а.

В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на нереальність господарських операцій. Висновки відповідача в основному ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагента, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, що, в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операційц за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

По своїй суті, інформація з інформаційно-аналітичних баз податкової є лише результатом службової діяльності працівників податкового органу при виконанні ними своїх службових обов`язків. Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно- аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Така інформація не створює для платника податків самостійного юридичного наслідку. А тому посилатись на таку інформацію, як на доказ нереальності операцій або як на доказ фіктивності конкретного платника податків, є неправомірним.

Подібного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 15.11.2022 № 815/4241/16, щодо неприйнятності посилання контролюючого органу на узагальнену податкову інформацію, наявну в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, а також отриману від інших податкових органів щодо контрагентів позивача, яка вказує на неможливість виконання операцій позивача з цими суб`єктами господарювання, оскільки відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів цих обставин у визначеному законодавством порядку. До того ж, податкова інформація щодо контрагентів сама по собі не може бути самостійною та беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Наведеним вище, спростовуються висновки відповідача про те, що отримання позивачем виконаних робіт від ТзОВ «СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ» фактично не відбувалося.

В ході судового розгляду адміністративної справи висновки контролюючого органу щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими позивачем доказами.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі № 3991/03 Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Разом з тим, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Зважаючи на викладене, суд вважає неправомірним висновок податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2020 року у сумі ПДВ 122 328,40 грн. по операціях з ТзОВ "СПЕЦ-ТЕХІНВЕСТ".

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, встановлені у цій справі обставини спростовують висновки податкового органу, що висловлені у акті перевірки та слугували підставою для прийняття спірного рішення суб`єктом владних повноважень, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 17.04.2026 № 482/33-00-07-02 підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 3328 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 257, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

вирішив:

адміністративний позов Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” (місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 64; ЄДРПОУ: 03348471) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 44045187) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.04.2026 № 482/33-00-07-02.

Стягнути з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 44045187) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” (місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 64; ЄДРПОУ: 03348471) 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.