Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №320/10816/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року справа № 320/10816/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Державна службу України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулось Приватне акціонерне товариство "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 07.01.2025 №106668 про застосування до Приватного акціонерного товариства "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" 17000,00 грн адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.11.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів", за результатами якої складено акт №083571 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме про відсутність у водія документів, передбачених статтею 48 цього Закону, зокрема документів щодо режиму праці та відпочинку водія.

На підставі вказаного акта постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області від 07.01.2025 №106668 до ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки, на його переконання, висновок контролюючого органу про відсутність у водія передбачених законодавством документів не відповідає фактичним обставинам.

Позивач зазначає, що водій ОСОБА_1 є штатним працівником ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів", а підприємством здійснюється облік його робочого часу. На підтвердження дотримання режиму праці та відпочинку водія позивач посилається на табель обліку використання робочого часу, який, на його думку, підтверджує дотримання водієм установленого режиму роботи та відпочинку.

При цьому позивач стверджує, що положення пункту 6.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, передбачають ведення перевізником табеля обліку використання робочого часу, у якому відображаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початку та закінчення робочої зміни. Заповнення додатків 1 та 2 до цього Положення, за твердженням позивача, є обов`язковим лише у випадку, якщо перевізник не веде табель обліку використання робочого часу.

З огляду на те, що ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" веде табель обліку використання робочого часу водія ОСОБА_1 , позивач вважає, що останній не був зобов`язаний мати при собі індивідуальну контрольну книжку водія, а тому висновок відповідача про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт є необґрунтованим.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем не доведено відсутності у водія документів, обов`язковість наявності яких під час здійснення відповідного перевезення прямо передбачена законодавством, а відтак відсутні передбачені законом підстави для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області від 07.01.2025 №106668 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Державну службу України з безпеки на транспорті.

11.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2026 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" про забезпечення позову – відмовлено.

05.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому Укртрансбезпека проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що під час проведення 20.11.2024 рейдової перевірки транспортного засобу MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , який використовувався позивачем для перевезення вантажу, водій ОСОБА_1 не пред`явив документів щодо дотримання режиму праці та відпочинку, передбачених законодавством. За результатами перевірки складено акт №083571, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову від 07.01.2025 №106668 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті посилається на положення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та зазначає, що наведений у ній перелік документів, які повинні мати автомобільний перевізник і водій та пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті, не є вичерпним, оскільки передбачає також наявність інших документів, установлених законодавством. На підтвердження такої позиції Державна служба України з безпеки на транспорті посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.03.2020 у справі №823/1199/17 та від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Державна служба України з безпеки на транспорті зазначає, що відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Також Державна служба України з безпеки на транспорті посилається на Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, та зазначає, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі передбачені цією Інструкцією документи, зокрема протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а також відповідно заповнені тахокарти або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа залежно від його виду. Перевізники, у свою чергу, зобов`язані забезпечувати належну експлуатацію тахографів та наявність у водіїв відповідних документів.

За твердженням третьої особи, матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перевірки водієм ОСОБА_1 не було пред`явлено документів, передбачених законодавством щодо режиму праці та відпочинку, а тому в діях позивача наявне порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону. У зв`язку з цим вважає постанову від 07.01.2025 №106668 правомірною та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті не скористався правом подати відзив на позовну заяву, копію ухвали суду від 03.04.2025 про відкриття провадження в адміністративній справі отримав до електронного кабінету 04.04.2025.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 05408059, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16.

Наказом ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" від 23.07.2024 №45-к ОСОБА_1 прийнято на роботу з 24.07.2024 на посаду водія автотранспортних засобів (основне робоче місце роботи на умовах повного робочого дня).

На підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області у період з 18.11.2024 по 24.11.2024 (відповідно до п. 13 постанови КМУ від 08.11.2006 №1567) від 14.11.2024 №101756/31/27-24 14.11.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Мартинюком Р. видано направлення №002160 головному спеціалісту та старшим державним інспекторам на проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) у період з 18.11.2024 по 24.11.2024 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, в місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території Київської області та м. Києва.

20.11.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Козлюком О.П. на підставі направлення на перевірку від 14.11.2024 №002160 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.11.2024 №083571.

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 вбачається, що транспортний засіб MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, належить ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів". Повна маса транспортного засобу становить 18132 кг, маса без навантаження - 6350 кг.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , був обладнаний аналоговим тахографом. При цьому позивач факту обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом не заперечує, а його доводи щодо відсутності документів за 03.11.2024, 10.11.2024 та 17.11.2024 стосуються саме відсутності реєстраційних листків (тахокарт) у зв`язку з тим, що у зазначені дні водій не працював.

На момент проведення перевірки ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу на підставі товарно-транспортної накладної від 20.11.2024 №10605548, з якої вбачається, що замовником та вантажоодержувачем вантажу – ПЦ П/А-Ш-500Р-Н насип портландцемент зазначено ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів", водієм - ОСОБА_1 ; вантажовідправником зазначено Київський термінал ПрАТ "Віпцем", ідентифікаційний код 04880386. Вага транспортного засобу визначена 15,14 тонн, вага з вантажем – 38,58 тонн.

В акті перевірки від 20.11.2024 №083571 посадовою особою контролюючого органу зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме здійснення перевезення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", щодо режиму праці та відпочинку водія. В акті, зокрема, зазначено про відсутність реєстраційних листків (тахокарт) щодо режиму праці та відпочинку водія за 03.11.2024, 10.11.2024 та 17.11.2024 або бланків підтвердження діяльності за ці дні та зроблено посилання на наказ Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340.

У відповідній графі акта міститься підпис водія ОСОБА_1 та зазначено пояснення про те, що водій не був ознайомлений з наявністю відповідного бланка.

16.12.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області направлено ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" повідомлення №112275/31/24-24 про розгляд 07.01.2025 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. У повідомленні позивачу роз`яснено можливість надати відповідні заперечення, пояснення та документи.

07.01.2025 в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Мартинюком Р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову №106668 про застосування адміністративно-господарського штрафу, з якої вбачається, що на підставі акта від 20.11.2024 №083571 встановлено допущення ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону, у зв`язку з чим до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

20.01.2025 ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" звернулось до Голови Державної служби України з безпеки на транспорті зі скаргою №23 на постанову від 07.01.2025 №106668, в якій зазначило, зокрема, що водій ОСОБА_1 є його штатним працівником, а підприємство веде табель обліку використання робочого часу. До скарги позивачем додано копію акта перевірки, копію постанови №106668, роздруківки з GPS-навігації, табель обліку використання робочого часу та копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції.

За результатами розгляду скарги Державна служба України з безпеки на транспорті повідомила ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів" про відсутність підстав для скасування постанови від 07.01.2025 №106668 та залишення її без змін. У відповіді від 27.01.2025 №704/3.4/15-25, зокрема, зазначено, що під час рейдової перевірки транспортного засобу MERCEDES-BENZ водієм не було пред`явлено документів щодо режиму праці та відпочинку водія, передбачених законодавством.

Не погоджуючись із постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області від 07.01.2025 №106668 про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання таких відносин.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2344 законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Частиною 1 статті 5 Закону №2344 визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Абзацом 2 частини 7 статті 6 Закону №2344 встановлено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до статті 6 Закону №2344 державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 3 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 "Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів" для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки в будь-який час на маршруті руху.

Абзацом 7 пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення.

Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39, 48 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до частин 1-2 статті 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядком №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункт 21); справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25); справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26); у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27).

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 6 Закону №2344 до системи органів державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту належить центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту. Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Згідно з Положенням про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

За змістом частини третьої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 "Про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" традиційні засоби контролю (індивідуальна контрольна книжка та відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює у перевізника), якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами, установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до зазначеної Конвенції та статті 18 Закону №2344 наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).

Пунктом 1.3 Положення №340 встановлено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пункт 1.4 Положення №340 містить перелік перевезень, на які його дія не поширюється, а саме: перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, а також вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до пункту 6.2 Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Пунктом 6.4 Положення №340 передбачено, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція №385), визначено порядок установлення, технічного обслуговування та використання тахографів на автомобільному транспорті.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

При цьому кількість заповнених тахокарт, які водій повинен мати при собі, пунктом 3.3 Інструкції №385 визначена шляхом відсилання до вимог ЄУТР.

Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі №816/179/17, аналізуючи положення Інструкції №385 та ЄУТР, зазначив, що з 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до ЄУТР у частині надання для контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а у разі відсутності тахокарт - бланка підтвердження діяльності.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 у справі №816/124/17, у якій Суд зазначив, що з 20.12.2010 відповідно до Поправки №6 до ЄУТР під час контролю надаються реєстраційні листки (тахограми) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт - бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, водій транспортного засобу, обладнаного аналоговим тахографом, під час проведення контролю повинен мати документи, які дають можливість підтвердити режим його праці та відпочинку за відповідний контрольний період.

При цьому відповідно до статті 1 Закону №2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до пункту 3.5 Інструкції №385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх у подальшому.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344 визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що встановлений частиною другою статті 48 Закону №2344 перелік документів, які автомобільний перевізник та водій повинні мати під час здійснення внутрішнього перевезення вантажів, не обмежується документами, зазначеними у цій нормі.

Так, поряд із посвідченням водія відповідної категорії, реєстраційними документами на транспортний засіб та товарно-транспортною накладною частина друга статті 48 Закону №2344 передбачає необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Отже, зміст обов`язку автомобільного перевізника та водія щодо документального забезпечення перевезення визначається не лише положеннями статті 48 Закону №2344, а й іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відповідний вид автомобільних перевезень.

До таких нормативно-правових актів належать, зокрема, Положення №340, яким врегульовано питання робочого часу і часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, та Інструкція №385, якою визначено порядок використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті.

При цьому обов`язки щодо організації та документального обліку робочого часу і часу відпочинку водіїв покладені законодавством як на автомобільного перевізника, так і безпосередньо на водія, однак зміст таких обов`язків не є тотожним.

Зокрема, пунктом 6.2 Положення №340 на перевізника, який використовує працю найманих водіїв, покладено обов`язок здійснювати облік їх робочого часу на основі табеля обліку використання робочого часу, щомісяця складати графік змінності водіїв та вести відомість обліку робочого часу та відпочинку водія. Водночас пунктом 6.4 Положення №340 передбачено зберігання графіка змінності водіїв та відомості обліку робочого часу і відпочинку водіїв саме у перевізника.

Поряд із цим Положення №340 встановлює спеціальні вимоги до контролю за режимом праці та відпочинку водіїв залежно від характеристик транспортного засобу та його обладнання тахографом. Так, відповідно до пункту 6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, тоді як положення пункту 6.3 цього Положення щодо ведення водієм індивідуальної контрольної книжки або наявності у нього копії графіка змінності стосуються транспортного засобу, який не обладнаний тахографом.

Отже, передбачені пунктами 6.2 та 6.3 Положення №340 форми обліку не можуть ототожнюватися. Табель обліку використання робочого часу, графік змінності та відомість обліку робочого часу і відпочинку водія є документами, за допомогою яких перевізник організовує та здійснює облік робочого часу найманих водіїв, тоді як індивідуальна контрольна книжка або копія графіка змінності передбачені пунктом 6.3 Положення №340 для водія транспортного засобу, не обладнаного тахографом.

У свою чергу, для транспортного засобу, обладнаного тахографом, спеціальні вимоги щодо використання такого контрольного пристрою та документів, які повинен мати при собі водій, визначені Інструкцією №385. Зокрема, пунктом 3.3 цієї Інструкції передбачено обов`язок водія належним чином використовувати тахограф, своєчасно встановлювати, змінювати та заповнювати тахокарти, а залежно від виду тахографа - використовувати тахокарти або особисту картку водія та мати при собі передбачені цим пунктом документи. Водночас пунктом 3.5 Інструкції №385 на автомобільного перевізника покладено обов`язок забезпечувати водіїв необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, зберігати отриману за допомогою тахографа інформацію та здійснювати її аналіз щодо дотримання водіями режимів праці та відпочинку.

Таким чином, ведення автомобільним перевізником табеля обліку використання робочого часу відповідно до пункту 6.2 Положення №340 не виключає виконання інших вимог законодавства щодо обліку та підтвердження режиму праці і відпочинку водія, якщо такі вимоги є застосовними до конкретного транспортного засобу та виду перевезення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням наведеного нормативного регулювання, суд враховує, що 20.11.2024 позивачем здійснювалося внутрішнє перевезення вантажу транспортним засобом MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який перебуває з позивачем у трудових відносинах.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником автомобіля MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ПрАТ "Бориспільський комбінат будівельних матеріалів", а повна маса цього транспортного засобу становить 18 132 кг.

Крім того, товарно-транспортною накладною від 20.11.2024 №10605548 підтверджується здійснення вказаним транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_1 перевезення вантажу.

За таких обставин позивач у спірних правовідносинах відповідає визначенню автомобільного перевізника, наведеному у статті 1 Закону №2344, оскільки здійснював перевезення вантажу належним йому транспортним засобом із використанням праці найманого водія.

З огляду на те, що повна маса автомобіля MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 18 132 кг, тобто перевищує встановлену пунктом 6.1 Положення №340 межу у 3,5 тонни, на зазначений транспортний засіб поширюється вимога щодо його обладнання діючим та повіреним тахографом.

Відтак доводи позивача щодо ведення підприємством табеля обліку використання робочого часу водія не є достатніми для висновку про дотримання усіх вимог законодавства щодо контролю режиму праці та відпочинку водія. Ведення такого табеля передбачене пунктом 6.2 Положення №340 як форма обліку робочого часу водіїв перевізником та не підміняє собою документів, необхідність використання або наявності яких у водія встановлена іншими положеннями Положення №340 та Інструкції №385.

Разом з тим саме по собі встановлення обов`язку автомобільного перевізника щодо забезпечення обліку робочого часу та часу відпочинку водіїв не є достатньою підставою для застосування відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344.

Із зазначеної норми вбачається, що підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу є здійснення перевезення пасажирів або вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону №2344.

Отже, для вирішення питання про правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу суду необхідно встановити, які саме документи відповідно до вимог законодавства повинен був мати та пред`явити водій ОСОБА_1 під час проведення рейдової перевірки 20.11.2024, відсутність якого саме документа була встановлена посадовою особою Укртрансбезпеки та чи підтверджується така обставина належними і допустимими доказами.

Як установлено судом, підставою для прийняття оскаржуваної постанови став акт проведення перевірки від 20.11.2024 №083571, у якому посадовою особою контролюючого органу зафіксовано здійснення перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених статтею 48 Закону №2344, щодо режиму праці та відпочинку водія, з посиланням на вимоги Положення №340.

Отже, предметом оцінки у цій справі є наявність передбачених законом підстав для притягнення позивача до відповідальності саме за те порушення, яке було виявлено та зафіксовано контролюючим органом під час проведення рейдової перевірки і покладено в основу оскаржуваної постанови.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що пункт 6.2 Положення №340 регулює порядок обліку робочого часу водіїв автомобільним перевізником. Згідно з цією нормою такий облік здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу, а перевізник, який використовує працю найманих водіїв, складає графік змінності водіїв та веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія.

Водночас пунктом 6.4 Положення №340 визначено місце зберігання графіка змінності водіїв та відомості обліку робочого часу і відпочинку водіїв - у перевізника. Таким чином, наведені положення не встановлюють обов`язку водія під час кожного перевезення мати при собі табель обліку використання робочого часу або відомість обліку робочого часу та відпочинку водія та пред`являти їх посадовій особі Укртрансбезпеки під час рейдової перевірки.

Тому посилання позивача на ведення підприємством табеля обліку використання робочого часу ОСОБА_1 має оцінюватися з урахуванням правової природи цього документа. Такий табель є формою обліку робочого часу, що ведеться перевізником, однак його ведення не звільняє водія та автомобільного перевізника від виконання інших обов`язків щодо контролю режиму праці та відпочинку, прямо встановлених Положенням №340 та Інструкцією №385.

Разом із тим відсутність такого табеля у водія під час проведення рейдової перевірки не може розглядатися як відсутність документа, за яку передбачена відповідальність абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344, якщо законодавством не встановлено обов`язку водія мати та пред`являти цей документ під час здійснення перевезення.

Суд також вважає необхідним розмежувати передбачені Положенням №340 способи контролю режиму праці та відпочинку водія залежно від обладнання транспортного засобу тахографом.

Пунктом 6.1 Положення №340 встановлено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водночас пункт 6.3 цього Положення передбачає ведення індивідуальної контрольної книжки водія або наявність копії графіка змінності саме для водія, який керує транспортним засобом, не обладнаним тахографом.

У спірних правовідносинах повна маса транспортного засобу MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 18 132 кг, тобто істотно перевищує встановлену пунктом 6.1 Положення №340 межу у 3,5 тонни.

Отже, до спірного транспортного засобу застосовується передбачена пунктом 6.1 Положення №340 вимога щодо обладнання діючим та повіреним тахографом. Відтак положення пункту 6.3 Положення №340, які регулюють порядок обліку режиму праці та відпочинку водія транспортного засобу, не обладнаного тахографом, не можуть бути підставою для висновку про те, що у водія ОСОБА_1 під час перевірки обов`язково мала бути індивідуальна контрольна книжка водія.

З цих же підстав доводи позивача щодо відсутності обов`язку ОСОБА_1 мати при собі індивідуальну контрольну книжку не спростовують необхідності дотримання тих вимог законодавства щодо режиму праці та відпочинку, які встановлені для водіїв транспортних засобів, що підлягають обладнанню тахографами.

Окремої оцінки потребує питання щодо бланка підтвердження діяльності водія, на відсутність якого під час перевірки посилається контролюючий орган.

Абзацом другим пункту 6.4 Положення №340 передбачено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності за формою згідно з додатком 4.

Водночас використане у пункті 6.4 Положення №340 формулювання "перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності" не може тлумачитися ізольовано від інших норм, які визначають обсяг документів, необхідних для підтвердження режиму праці та відпочинку водія протягом установленого контрольного періоду.

Зміст пункту 6.4 Положення №340 свідчить, що бланк підтвердження діяльності призначений для документального підтвердження тих періодів, протягом яких у водія відсутні записи тахографа у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у відпустці або нездійсненням перевезень.

Отже, вирішення питання про те, чи повинен був водій мати такий документ під час проведення контролю, потребує врахування не лише пункту 6.4 Положення №340, а й вимог Інструкції №385 щодо документів, які водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі, а також вимог щодо підтвердження режиму його праці та відпочинку за відповідний контрольний період.

Як зазначалося судом вище, пунктом 3.3 Інструкції №385 встановлено перелік обов`язків водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема щодо використання тахокарт у разі обладнання транспортного засобу аналоговим тахографом або особистої картки водія у разі використання цифрового тахографа. При цьому обов`язок використання відповідного засобу фіксації режиму роботи пов`язаний саме з днем, протягом якого водій керував транспортним засобом.

Так, відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385 водій використовує тахокарти у разі використання аналогового тахографа або особисту картку водія у разі використання цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом. Крім того, водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а також заповнені тахокарти у кількості, передбаченій ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Отже, обов`язок щодо використання тахокарти або особистої картки водія законодавством пов`язаний із фактичним керуванням транспортним засобом у відповідний день. Натомість у разі, якщо водій у певний день не здійснював перевезення та не керував транспортним засобом, пункт 3.3 Інструкції №385 сам по собі не встановлює обов`язку використання ним тахокарти або особистої картки водія за такий день.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм законодавства сформований у практиці Верховного Суду.

Так, у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 Верховний Суд дійшов висновку, що передбачене статтею 48 Закону №2344 поняття "інші документи, передбачені законодавством" охоплює документи, обов`язковість яких встановлена Положенням №340 та Інструкцією №385, а їх відсутність під час здійснення перевезення є підставою для застосування відповідальності, встановленої статтею 60 Закону №2344.

У постанові від 17.07.2019 у справі №816/179/17 Верховний Суд, застосовуючи пункт 3.3 Інструкції №385 у взаємозв`язку з вимогами ЄУТР, зазначив, що під час проведення контролю водій повинен надати реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, а за періоди, за які такі листки відсутні, - бланк підтвердження діяльності.

Подібний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 01.02.2024 у справі №600/3906/22-а. У цій справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що належним чином заповнені щоденні реєстраційні листи обліку робочого часу та бланк підтвердження діяльності водія належать до документів, передбачених статтею 48 Закону №2344, пунктом 6.1 Положення №340 та пунктом 3.3 Інструкції №385, відсутність яких під час здійснення перевезення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344.

У постанові від 14.12.2023 у справі №340/5660/22 Верховний Суд підтвердив, що документи, пов`язані з використанням тахографа, є обов`язковими також під час здійснення внутрішніх перевезень, а уповноважені посадові особи мають право перевіряти їх наявність.

У постанові від 10.07.2025 у справі №620/5897/23 Верховний Суд наголосив, що для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни пунктом 6.1 Положення №340 встановлено обов`язкову вимогу щодо обладнання діючим та повіреним тахографом, тоді як передбачена пунктом 6.3 цього Положення індивідуальна контрольна книжка водія не є альтернативним способом обліку режиму праці та відпочинку для транспортних засобів, на які поширюється обов`язкова вимога щодо обладнання тахографом.

Аналогічний підхід щодо застосування пунктів 6.1 та 6.3 Положення №340 викладено Верховним Судом у постанові від 31.10.2023 у справі №440/17062/21.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження режиму роботи ОСОБА_1 позивачем надано табель обліку використання робочого часу за листопад 2024 року.

Суд звертає увагу, що зазначений табель не є документом, який замінює тахокарти, картку водія чи інші документи, передбачені Інструкцією №385. Разом з тим відомості такого табеля мають значення для встановлення фактичних обставин щодо того, чи здійснював ОСОБА_1 трудову діяльність та, зокрема, керування транспортним засобом у дні, за які контролюючим органом констатовано відсутність документів щодо режиму праці та відпочинку.

Відтак при вирішенні питання про наявність у водія передбачених законодавством документів за контрольний період підлягає встановленню не лише факт здійснення ним керування транспортним засобом у відповідні дні, а й наявність документального підтвердження періодів, протягом яких водій транспортним засобом не керував.

Як убачається з табеля обліку використання робочого часу за листопад 2024 року, 03.11.2024, 10.11.2024 та 17.11.2024 були для ОСОБА_1 вихідними днями. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували зазначені відомості або підтверджували, що у ці дні ОСОБА_1 фактично керував транспортним засобом та здійснював перевезення.

Водночас зазначена обставина пояснює відсутність реєстраційних листків (тахокарт) за відповідні дні, але не виключає необхідності документального підтвердження діяльності водія за ці періоди в межах установленого строку контролю. Як зазначено судом вище, Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі №816/179/17, застосовуючи пункт 3.3 Інструкції №385 у взаємозв`язку з вимогами ЄУТР, виходив із необхідності надання під час контролю реєстраційних листків за поточний день та попередні 28 календарних днів, а у разі їх відсутності - бланка підтвердження діяльності.

При цьому табель обліку використання робочого часу, на який посилається позивач, відповідно до пунктів 6.2 та 6.4 Положення №340 є документом обліку робочого часу, який ведеться та зберігається перевізником, і не є документом, який водій використовує замість реєстраційних листків (тахокарт) або бланка підтвердження діяльності для підтвердження режиму праці та відпочинку під час здійснення перевезення.

Доказів наявності у ОСОБА_1 під час проведення рейдової перевірки 20.11.2024 бланків підтвердження діяльності, які б підтверджували нездійснення ним перевезень 03.11.2024, 10.11.2024 та 17.11.2024, матеріали справи не містять.

Таким чином, установлені судом обставини підтверджують, що під час здійснення 20.11.2024 внутрішнього перевезення вантажу водій ОСОБА_1 не мав документального підтвердження режиму своєї діяльності за 03.11.2024, 10.11.2024 та 17.11.2024 у межах установленого законодавством контрольного періоду, зокрема бланків підтвердження діяльності за дні, протягом яких, за даними табеля обліку використання робочого часу, він не працював. Наданий позивачем табель обліку використання робочого часу не є документом, який водій відповідно до наведеного нормативного регулювання повинен мати при собі для підтвердження режиму праці та відпочинку під час здійснення перевезення.

За таких обставин суд доходить висновку, що зафіксована в акті перевірки від 20.11.2024 №083571 відсутність документів щодо режиму праці та відпочинку водія становить відсутність інших документів, передбачених законодавством, у розумінні статті 48 Закону №2344, за що абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону передбачено застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 07.01.2025 №106668 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законодавством, а відповідачем доведено наявність передбачених абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344 підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, враховуючи докази позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до положень статті 139 КАС України, не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 – 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.