Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №320/23511/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Київ №320/23511/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у правильному обрахуванні розміру індексації пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2026;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у виплаті заборгованості, що утворилася з грудня 2025 року та виплаті щомісячно у повному обсязі пенсії ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у застосуванні для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.06.2024 року оптимального коефіцієнту зарплати у розмірі 2,65412 замість 2,34564, що визначений за період роботи з найменшою зарплатою і застосований при перерахунку;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати станом на 01.06.2024 року ОСОБА_1 розмір пенсії, застосувавши коефіцієнт зарплати 2,65412 як найбільш оптимального замість взятого коефіцієнту 2, 34564, який визначений за найменшою зарплатою та здійснити пенсію з доплатою різниці з 01.06.2024;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно і правильно обрахувати ОСОБА_1 розмір індексації станом на 01.03.2026, виходячи з пенсії за віком 18591,45 грн та коефіцієнту індексації 12,1% а також виплатити доплату з 01.03.2026;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 заборгованість, що утворилася з грудня 2025 року станом на 19.05.2026 року в сумі 13783,2 грн., в подальшому виплачувати пенсію в повному обсязі щомісячно з урахуванням всіх доплат і не утворювати заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком. Вважає, що відповідачем неналежним чином здійснюється обчислення та виплата пенсії, унаслідок чого порушено його право на отримання пенсійного забезпечення в належному розмірі. Позивач стверджує, що під час перерахунку пенсії станом на 01.06.2024 відповідач застосував індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,34564, який, на його думку, визначений за період роботи з найменшою заробітною платою. Вважає, що для обчислення пенсії має застосовуватися оптимальний коефіцієнт заробітної плати 2,65412, що зумовить збільшення основного розміру пенсії та виникнення права на доплату відповідних сум з 01.06.2024. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем неправильно проведено індексацію пенсії з 01.03.2026. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, якою передбачено збільшення показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнта 1,121, позивач вважає, що відповідач не забезпечив належного перерахунку його пенсії з урахуванням установленого коефіцієнта індексації. У зв`язку із цим просить повторно обчислити розмір індексації, виходячи з основного розміру пенсії 18 591,45 грн, та виплатити належну доплату з 01.03.2026. Також позивач вказує на наявність заборгованості з виплати пенсії, яка, за його твердженням, утворилася починаючи з грудня 2025 року. Зазначає, що фактично отримувані ним суми пенсії не відповідають належному розміру пенсійного забезпечення, а відповідач не забезпечив виплату всіх належних сум. У зв`язку із цим просить виплатити заборгованість станом на 19.05.2026 у розмірі 13 783,20 грн, а надалі здійснювати щомісячну виплату пенсії в повному обсязі з урахуванням усіх передбачених законодавством доплат. З огляду на викладене позивач просить суд визнати протиправними відмови відповідача щодо застосування оптимального коефіцієнта заробітної плати, належного обчислення індексації пенсії та виплати заборгованості, зобов`язати відповідача провести відповідні перерахунки пенсії, виплатити належні суми та забезпечити її подальшу виплату в повному обсязі.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі №320/39546/24, залишеним без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025, вирішено спір щодо пенсійного забезпечення позивача. На виконання судових рішень Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком пенсії станом на 01.06.2024, складеним відповідачем, до виконання зазначених судових рішень розмір пенсії позивача становив 13 694,35 грн. Після виконання судових рішень розмір пенсії за цей період визначено в сумі 19 331,02 грн.

При проведенні перерахунку відповідач застосував показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018– 2020 роки в розмірі 9 118,81 грн, збільшений із застосуванням коефіцієнтів індексації: 1,14 — з 01.03.2022, 1,197 — з 01.03.2023 та 1,0796 — з 01.03.2024. Також у розрахунку враховано індивідуальний коефіцієнт заробітку позивача 2,34564, коефіцієнт страхового стажу 0,59000, доплату за понаднормативний стаж, підвищення дітям війни та додаткову пенсію особі, віднесеній до другої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до розрахунку пенсії станом на 01.03.2026 її розмір визначено в сумі 19 451,50 грн. Зазначена сума складається з основного розміру пенсії, обчисленого із застосуванням наведених показників, доплати за понаднормативний стаж у розмірі 622,80 грн, підвищення дітям війни в розмірі 66,43 грн та додаткової пенсії особі, віднесеній до другої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 170,82 грн.

На виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 у справі № 320/23511/26 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало суду розрахунки пенсії позивача та довідку про суми нарахованої і фактично виплаченої пенсії за період з 01.06.2024 по 30.09.2026 із зазначенням помісячної заборгованості після виконання рішення суду у справі № 320/39546/24.

Згідно з довідкою від 24.09.2026 № 191, за період з 01.06.2024 по 30.09.2026 позивачу нараховано пенсію на загальну суму 543 477,45 грн, фактично виплачено 400 279,05 грн. У довідці також зазначено суму виплати заборгованості відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 821 та № 1046 у розмірі 116 753,63 грн. Визначена відповідачем різниця між нарахованими та фактично виплаченими сумами пенсії становить 23 932,87 грн.

Із наведеного помісячного розрахунку вбачається, що з червня 2024 року по вересень 2025 року включно пенсія виплачувалася в розмірах, менших за нараховані. Зокрема, у червні 2024 року нарахований розмір пенсії становив 19 331,02 грн, тоді як фактично виплачено 13 694,35 грн; у липні 2024 року — відповідно 19 362,15 грн та 13 725,47 грн; з серпня 2024 року по лютий 2025 року — 19 395,34 грн та 13 758,67 грн відповідно. Починаючи з березня 2025 року фактично виплачувана пенсія становила 14 484,29 грн за нарахованого розміру 19 395,34 грн.

У жовтні та листопаді 2025 року в довідці відображено виплату заборгованості в розмірах 38 382,51 грн та 56 546,97 грн відповідно, у зв`язку з чим у графі різниці за ці місяці зазначено від`ємні значення. Надалі, у грудні 2025 року та січні 2026 року, розмір нарахованої пенсії становив 19 395,34 грн та 19 451,50 грн відповідно, тоді як фактично виплачено 14 484,29 грн та 14 540,45 грн.

З лютого 2026 року в довідці відображено окремі виплати заборгованості, а з березня по серпень 2026 року фактично виплачуваний розмір пенсії становив 15 019,52 грн за нарахованого розміру 19 451,50 грн щомісяця. За вересень 2026 року вказано нараховану пенсію в розмірі 19 451,50 грн, фактичну виплату в розмірі 15 019,52 грн та виплату заборгованості в сумі 1 425,05 грн.

Таким чином, на підтвердження виконання судового рішення у справі № 320/39546/24 відповідач надав суду розрахунки пенсії за відповідні періоди та довідку про нараховані й фактично виплачені суми пенсійного забезпечення позивача. Водночас питання щодо повноти виконання судового рішення та правильності визначення суми заборгованості підлягає оцінці судом з урахуванням позовних вимог, змісту судових рішень у справі №320/39546/24 та наданих сторонами доказів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» № 2040-ІХ, яким частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було викладено в новій редакції.

Так, частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Преамбулою названого Закону України закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року видано постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

К = (ЗСЦ+ЗСЗ )х 50% / 100% + 1,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсій щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» установлено, що з 01 березня 2026 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,121 з урахуванням положень цієї постанови. Пунктом 7 постанови № 236 на Пенсійний фонд України покладено обов`язок забезпечити відповідний перерахунок за матеріалами пенсійних справ.

На виконання ухвали суду від 18 вересня 2026 року відповідач надав розрахунок пенсії позивача, з якого вбачається, що станом на 01 березня 2026 року її розмір визначено в сумі 19 451,50 грн. При цьому в розрахунку зазначено показник середньої заробітної плати 13 433,83 грн, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,34564 та коефіцієнт страхового стажу 0,59000.

Водночас із наданих документів не вбачається, що під час визначення розміру пенсії станом на 01 березня 2026 року відповідач застосував передбачений постановою Кабінету Міністрів України №236 коефіцієнт збільшення 1,121. Зокрема, відповідач не навів розрахунку нового показника середньої заробітної плати після застосування відповідного коефіцієнта та не зазначив, яким чином проведено перерахунок основного розміру пенсії з 01 березня 2026 року.

Крім того, з наданої відповідачем довідки про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії вбачається, що в січні та лютому 2026 року розмір нарахованої пенсії становив 19 451,50 грн і у березні 2026 року залишився незмінним. Проте це не є безумовним доказом непроведення індексації, однак у сукупності з відсутністю відповідного розрахунку не дає змоги підтвердити, що перерахунок здійснено відповідно до вимог постанови № 236.

Отже, відповідач, надавши розрахунок пенсії станом на 01 березня 2026 року, не підтвердив належними доказами застосування передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 236 коефіцієнта збільшення під час обчислення пенсії позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача у частині непроведення належного перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2026 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 236.

З метою ефективного захисту порушеного права належить зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2026 року відповідно до зазначеної постанови, із застосуванням установленого нею коефіцієнта збільшення, а також здійснити виплату належних сум з урахуванням раніше виплачених коштів.

При цьому, суд не визначає конкретного розміру пенсії після перерахунку, оскільки його обчислення належить до повноважень пенсійного органу та потребує здійснення відповідного розрахунку з урахуванням усіх складових пенсійної виплати.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про виплату заборгованості з пенсії, суд зазначає таке.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача виплатити заборгованість з пенсії в сумі 13 783,20 грн, яка, за його твердженням, утворилася внаслідок виплати пенсії в меншому розмірі.

На виконання ухвали суду відповідач надав довідку про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії за період з 01 червня 2024 року по 30 вересня 2026 року із зазначенням помісячних сум та виплат заборгованості після виконання рішення суду у справі №320/39546/24.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що в окремі місяці фактично виплачена позивачу пенсія була меншою за зазначений відповідачем розмір нарахованої пенсії. Водночас довідка також містить відомості про здійснення окремих виплат заборгованості, зокрема за постановами Кабінету Міністрів України № 821 та № 1046.

Таким чином, надані відповідачем документи підтверджують наявність розбіжностей між нарахованими та фактично виплаченими сумами пенсії в окремі періоди. Разом із тим вони не підтверджують, що остаточний розмір заборгованості саме на суму 13 783,20 грн визначено за результатами повного помісячного розрахунку з урахуванням усіх нарахувань і виплат.

Крім того, під час оцінки довідки необхідно враховувати, що суми, нараховані за відповідний місяць, суми фактичної виплати поточної пенсії та суми погашення заборгованості за попередні періоди є різними показниками. Їх механічне підсумовування без установлення періоду та призначення кожної виплати не дає змоги достовірно визначити остаточний залишок заборгованості.

За таких обставин, суд не має достатніх підстав для висновку про доведеність заявленої позивачем суми заборгованості 13 783,20 грн. Водночас наявні матеріали свідчать про необхідність належного визначення сум пенсії, які підлягали виплаті позивачу за відповідні періоди, з урахуванням результатів перерахунку та сум, фактично виплачених відповідачем.

Вимога про виплату заборгованості може бути задоволена лише в межах сум, щодо яких судом установлено факт нарахування та невиплати або які підлягають виплаті за результатами перерахунку, проведення якого зумовлене встановленим судом порушенням. Якщо заявлена сума 13 783,20 грн не підтверджена належним розрахунком, підстав для присудження саме цієї суми немає.

Також, позивач не погоджується із застосуванням відповідачем індивідуального коефіцієнта заробітної плати 2,34564 та вважає, що під час обчислення його пенсії має застосовуватися коефіцієнт 2,65412.

суд звертає увагу на те, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається з урахуванням, зокрема, заробітної плати (доходу), яка враховується для обчислення пенсії, та індивідуального коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.

Як убачається з наданого відповідачем розрахунку, під час обчислення пенсії позивача застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,34564. Водночас зазначений розрахунок не містить відомостей, які б давали змогу перевірити формування цього показника, зокрема щодо врахованих періодів заробітку та щомісячних коефіцієнтів заробітної плати.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Саме по собі посилання позивача на правильність коефіцієнта 2,65412 не є достатнім доказом необхідності його застосування, оскільки матеріали справи не містять належного розрахунку, який підтверджував би правильність цього показника.

Як убачається з листа Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.04.2018, під час розрахунку пенсії позивача з 14.03.2018 було застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,65412. Водночас зазначений розрахунок здійснювався з використанням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014– 2016 роки в розмірі 3 764,40 грн та коефіцієнта страхового стажу 0,58917.

Разом із тим із наданих до суду матеріалів, зокрема розрахунку пенсії станом на 01.06.2024, убачається, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,34564 визначений на підставі відомостей про заробітну плату позивача за відповідні періоди, які містяться в матеріалах пенсійної справи. Зазначені відомості відображають помісячні показники заробітної плати та відповідні коефіцієнти, використані для обчислення індивідуального коефіцієнта заробітної плати.

Таким чином, зазначення у листі від 12.04.2018 коефіцієнта 2,65412 не спростовує правильності коефіцієнта 2,34564, застосованого відповідачем під час подальшого обчислення пенсії, оскільки відповідні розрахунки здійснювалися з використанням різних показників середньої заробітної плати та за різних умов обчислення пенсії. Визначальне значення для оцінки доводів позивача мають відомості про його заробітну плату за відповідні періоди та результати їх обчислення відповідно до встановленого законом порядку.

Так, як убачається з розрахунком відповідача щодо заробітної плати для обчислення пенсії, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача визначався на підставі відомостей про його заробітну плату за період з 01.07.2000 по 31.03.2017.

Згідно з розрахунком, за період з 01.07.2000 по 26.04.2015 враховано заробітну плату за даними персоніфікованого обліку, при цьому період з 01.10.2006 по 31.08.2011 оптимізовано як менш вигідний. Середня заробітна плата за вказаний період, використана для обчислення пенсії, становила 9 991,17 грн. Середня заробітна плата в Україні за 2014– 2016 роки становила 3 764,40 грн.

За результатами розрахунку відповідач застосував індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,34564 та коефіцієнт страхового стажу 0,59000, які використано для визначення розміру пенсії позивача.

Водночас у листі Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.04.2018 зазначено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,65412, визначений під час попереднього розрахунку пенсії.

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи містять відомості про застосування до позивача різних індивідуальних коефіцієнтів заробітної плати на різних етапах обчислення пенсії. При цьому наданий відповідачем розрахунок заробітної плати та відповідних коефіцієнтів дає змогу встановити показники, використані під час обчислення пенсії у спірний період.

З огляду на наведене, суд оцінює правомірність застосування відповідачем індивідуального коефіцієнта заробітної плати 2,34564 з урахуванням наявних у матеріалах справи відомостей про заробітну плату позивача, а не лише з огляду на коефіцієнт, зазначений у листі від 12.04.2018.

Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року у справі № 320/39546/24 відповідача зобов`язано провести індексацію пенсії із застосуванням визначених судом коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати. При цьому обов`язку застосувати індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,65412 зазначене рішення не містить.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності правових та фактичних підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 2,65412. Відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач також просить зобов`язати відповідача надалі щомісячно виплачувати пенсію в повному обсязі з урахуванням належних доплат та не допускати утворення заборгованості.

Відповідно до статті 5 КАС України особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Судовому захисту підлягає право, яке вже порушене, не визнане або оспорюється. Водночас вимога про зобов`язання відповідача в майбутньому не допускати можливих порушень загалом не пов`язана з конкретним установленим фактом порушення та фактично спрямована на встановлення загального обов`язку суб`єкта владних повноважень дотримуватися вимог законодавства.

Оскільки обов`язок пенсійного органу нараховувати та виплачувати пенсію відповідно до вимог законодавства існує незалежно від окремого судового рішення, підстав для покладення на відповідача абстрактного обов`язку не допускати будь-яких можливих порушень у майбутньому суд не вбачає.

Відтак позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати 2,65412 та для присудження заявленої суми заборгованості 13 783,20 грн без належного підтвердження її розрахунку.

Водночас відповідачем не надано достатніх доказів проведення перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236. Надані відповідачем документи також свідчать про наявність розбіжностей між нарахованими та фактично виплаченими сумами пенсії в окремі періоди, однак це не дає змоги встановити остаточний розмір заборгованості, заявлений позивачем.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в частині вимоги щодо проведення належного перерахунку пенсії з 01 березня 2026 року. В іншій частині позовні вимоги підлягають вирішенню відповідно до наведених вище висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення належного перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року з урахуванням коефіцієнта збільшення, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053) провести з 01 березня 2026 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236, та провести виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.