Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №320/34738/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Київ № 320/34738/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

- визнати протиправними дії та/або бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з укладенням першого контракту в розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2024 року.

В обґрунтування позову зазначає, що 26.04.2024 уклав перший контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу на строк до оголошення демобілізації. Після звернення з рапортом про виплату одноразової грошової допомоги відповідач відмовив у її виплаті, пославшись на невідповідність строку контракту умовам пункту 1 розділу ХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки укладений ним контракт є строковим, а визначення строку його дії оголошенням демобілізації зумовлене особливостями проходження військової служби під час воєнного стану. На його думку, зазначена умова контракту не позбавляє права на допомогу, передбачену підпунктом 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, та не належить до підстав її невиплати, визначених пунктом 4 розділу ХХІІ Порядку №260.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2026 продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання відзиву на позовну заяву. Прийнято відзив на позовну заяву у справі №320/34738/25.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що правові підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту відсутні. Посилаючись на пункт 1 розділу ХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, відповідач наголосив, що особам офіцерського складу зазначена допомога виплачується у разі прийняття на військову службу за контрактом строком на один рік і більше. Водночас укладений позивачем 26.04.2024 контракт передбачає проходження військової служби до оголошення рішення про демобілізацію. На переконання відповідача, такий контракт відрізняється від контракту, укладеного на визначений календарний строк, оскільки припинення його дії пов`язане з настанням певної події, а конкретна дата закінчення або тривалість у роках у ньому не встановлені. У зв`язку із цим відповідач вважає, що позивач не належить до кола осіб, які мають право на отримання спірної допомоги. Обґрунтовуючи наведене, відповідач послався на положення частин другої та третьої статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які, за його доводами, розмежовують укладення контракту на визначений строк у календарному обчисленні та укладення контракту до оголошення рішення про демобілізацію. При цьому зазначив, що під час дії воєнного стану законодавством передбачено можливість укладення контрактів за обома зазначеними варіантами визначення строку військової служби. Посилання позивача на пункт 3 укладеного контракту як на підтвердження його строкового характеру відповідач вважає необґрунтованим, оскільки відповідне формулювання міститься у типовій формі контракту, затвердженій як додаток до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. На думку відповідача, використання такої форми саме по собі не свідчить про укладення контракту на календарний строк, необхідний для виникнення права на одноразову грошову допомогу. Відповідач також зазначив, що передбачена пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 одноразова грошова допомога є стимулюючою виплатою саме за укладення контракту на визначений законодавством строк. Оскільки контракт позивача не містить конкретної календарної дати закінчення або фіксованої тривалості служби у роках, відповідач вважає його таким, що не відповідає умовам призначення зазначеної виплати.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з наказу від 13.05.2022 №119 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

26.04.2024 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командувача Сухопутних військ Збройних Сил України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.

Пунктом 3 контракту передбачено, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін — до оголошення демобілізації.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 26.04.2024 №398 ОСОБА_1 призначено на посаду командира взводу спеціального призначення роти спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 .

24.06.2025 позивач подав рапорт про виплату одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту, який зареєстровано у Військовій частині НОМЕР_1 26.06.2025 за №343/3628.

Листом від 28.06.2025 №20/2473 Військова частина НОМЕР_1 повідомила про відмову у виплаті допомоги з мотивів того, що укладений позивачем контракт не є строковим у розумінні умов, які надають право на таку виплату.

Вважаючи ненарахування та невиплату допомоги протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади проходження військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

За положеннями статті 2 цього Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку - за контрактом або за призовом.

Військова служба за призовом під час мобілізації та військова служба за контрактом є окремими видами військової служби.

Основні засади соціального і правового захисту військовослужбовців визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається уповноваженими керівниками відповідних державних органів, зокрема Міністром оборони України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) урегульовано питання грошового забезпечення зазначених осіб.

За підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704 військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується одноразова грошова допомога: особам рядового складу - у розмірі восьми, особам сержантського і старшинського складу - дев`яти, особам офіцерського складу - десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Отже, зазначена допомога належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення та пов`язана з прийняттям особою зобов`язань щодо проходження військової служби за першим контрактом.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 1 розділу ХХІІ Порядку №260, у редакції зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України від 01.06.2020 №180, одноразова грошова допомога після укладення першого контракту виплачується, зокрема, особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на один рік і більше.

Пунктом 3 розділу ХХІІ Порядку №260 визначено, що виплата допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов`язків за посадою на підставі наказу командира.

Відповідно до пункту 4 розділу ХХІІ Порядку №260 одноразова грошова допомога не виплачується особам рядового складу, які під час проходження військової служби за контрактом уклали контракт на посадах сержантського та старшинського складу; особам сержантського та старшинського складу, яких під час контрактної служби прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу; особам офіцерського складу, які під час кадрової військової служби добровільно виявили бажання проходити службу за контрактом; у разі продовження служби за новим контрактом; повторного прийняття на контрактну службу осіб, звільнених з такої служби; підписання контракту для служби у Збройних Силах України особами, звільненими з контрактної служби з інших військових формувань, а також зі служби у правоохоронних органах.

Абзацом дев`ятим пункту 18 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, у редакції Указу Президента України від 02.04.2024 №214/2024, передбачено можливість укладення першого контракту з особами, які приймаються на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану, у тому числі з військовослужбовцями військової служби за призовом під час мобілізації, до оголошення демобілізації або на строки, визначені частиною другою статті 23 Закону №2232-XII.

Таким чином, на час укладення позивачем контракту визначення строку його дії оголошенням демобілізації становило прямо передбачений нормативним регулюванням спосіб установлення тривалості контрактної служби.

Відсутність у такому контракті конкретної календарної дати його закінчення сама по собі не свідчить про відсутність визначеної сторонами умови щодо строку його дії.

Посилання відповідача на те, що визначення контракту як строкового міститься у його типовій формі, не спростовує погодженої сторонами умови про проходження військової служби до оголошення демобілізації.

Відтак, висновок суду щодо характеру укладеного контракту ґрунтується на передбаченому законодавством способі визначення строку його дії, а не лише на використанні у типовій формі слова «строковий».

Підпункт 8 пункту 6 Постанови №704 встановлює право на допомогу після укладення першого контракту та визначає її розмір залежно від категорії військовослужбовця.

У цій нормі не передбачено виключення для осіб, які уклали перший контракт на строк до оголошення демобілізації.

Порядок №260 прийнято на виконання Закону №2011-XII та Постанови №704, а тому його положення підлягають застосуванню у взаємозв`язку із зазначеними актами та спеціальними нормами щодо строків контрактної служби під час воєнного стану.

Передбачена пунктом 1 розділу ХХІІ Порядку №260 умова щодо тривалості контракту не може тлумачитися ізольовано від нормативно встановленої можливості визначити строк першого контракту оголошенням демобілізації.

Визначення строку дії контракту до оголошення демобілізації відповідає передбаченому законодавством порядку проходження військової служби та саме по собі не може бути підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки Постанова №704 не пов`язує право на її отримання виключно із зазначенням у контракті конкретної кількості років служби.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на таку допомогу, належить надати оцінку сукупності встановлених законодавством умов її виплати, зокрема укладення першого контракту, набрання ним чинності, призначення на відповідну посаду та вступ до виконання обов`язків за цією посадою.

Відмова, зумовлена лише способом визначення строку контракту, без урахування зазначених обставин, не відповідає змісту правового регулювання спірних відносин.

Встановлені судом обставини укладення позивачем першого контракту, набрання ним чинності, призначення на посаду офіцерського складу, вступу до виконання обов`язків за цією посадою та звернення з відповідним рапортом свідчать про наявність передбачених пунктом 3 розділу ХХІІ Порядку №260 підстав для оформлення виплати допомоги.

Водночас, відмову у її нарахуванні та виплаті відповідач обґрунтував способом визначення строку контракту.

Крім того, пункт 4 розділу ХХІІ Порядку №260 окремо визначає випадки, у яких допомога не виплачується.

Укладення першого контракту до оголошення демобілізації до таких випадків не віднесено.

Зазначена обставина у сукупності з наведеним системним тлумаченням норм підтверджує відсутність підстав для відмови лише з мотивів обраного сторонами способу визначення строку контракту.

До укладення контракту від 26.04.2024 позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується наказом Військової частини НОМЕР_2 №119 від 13.05.2022.

Зазначений вид військової служби відрізняється від військової служби за контрактом, тому зарахування позивача до списків особового складу військової частини у 2022 році не свідчить про попереднє проходження ним контрактної служби та не є підставою для застосування передбачених пунктом 4 розділу ХХІІ Порядку №260 обмежень.

За встановлених у справі обставин визначення у контракті від 26.04.2024 строку його дії до оголошення демобілізації не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту на посадах осіб офіцерського складу.

Щодо визначення розміру допомоги, суд зазначає таке.

За підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704 допомога особам офіцерського складу виплачується у розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, установлених законом на 1 січня календарного року.

Для визначення відповідного року суд виходить із моменту виникнення права на допомогу, який пов`язаний із сукупністю передбачених пунктом 3 розділу ХХІІ Порядку №260 обставин щодо першого контракту та виконання обов`язків за посадою.

Контракт позивача укладено 26.04.2024, наказ про призначення на посаду також датований 26.04.2024.

Оскільки перший контракт позивача набрав чинності та позивач приступив до виконання обов`язків за посадою офіцерського складу у 2024 році, розмір одноразової грошової допомоги підлягає визначенню виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2024 року. Подання рапорту про виплату допомоги у червні 2025 року не змінює моменту виникнення відповідного права.

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року встановлено у розмірі 3028 гривень. Відповідно, розмір допомоги становить 30 280,00 грн (3028 грн Ч 10).

Наявність письмової відповіді на рапорт свідчить про повідомлення позивачу позиції військової частини, проте не усуває факту невчинення дій з нарахування та виплати допомоги, щодо яких виник спір.

Зважаючи на зміст позовних вимог, порушене право підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати належної позивачу допомоги та покладення обов`язку здійснити її нарахування і виплату.

За частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. При цьому суд оцінює докази відповідно до статті 90 цього Кодексу на підставі їх безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

Наведене відповідачем обґрунтування невиплати, яке пов`язане з визначенням строку контракту до оголошення демобілізації, не доводить правомірності ненарахування та невиплати допомоги за встановленої судом наявності інших необхідних умов її отримання.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту, суд враховує приписи статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо всі передбачені законом умови виконано, а суб`єкт владних повноважень не має права обирати між декількома правомірними варіантами поведінки, суд може зобов`язати його вчинити дії, необхідні для відновлення порушеного права.

Повноваження командира щодо оформлення виплати наказом не означають права відмовити у ній на власний розсуд за наявності встановлених нормативними актами підстав. За таких обставин єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача є нарахування та виплата допомоги у визначеному законодавством розмірі.

Зобов`язання лише повторно розглянути рапорт не забезпечувало б повного відновлення права позивача, оскільки спір стосується наявності права на конкретну виплату, а наведені військовою частиною правові підстави її нездійснення отримали оцінку суду.

Відтак, належним способом захисту є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2024, що становить 30 280,00 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, передбаченої підпунктом 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту від 26.04.2024 про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року, що становить 30 280,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.