Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №320/38196/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року справа №320/38196/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (адреса вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151 ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14 квітня 2025 року № 16006/2412 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, увалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Правова позиція сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.03.2003. Починаючи з 01 січня 2012 року безстроково перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

01 травня 2025 року позивач отримав рішення № 16006/2412 від 14.04.2025 Головного управління ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 3 970,69 грн за період з 20.10.2015 по 14.01.2019 та нараховано пеню у розмірі 3 032,83 грн.

Не погоджуючись із застосуванням зазначених санкцій, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою № 07/05-03 від 07.05.2025, якою просив скасувати рішення. Копія скарги без додатків додається, оригінал перебуває у володінні Державної податкової служби України. В обґрунтування скарги позивач зазначав, що відповідно до наведеного на звороті рішення розрахунку штрафної санкції підставою для її застосування є документи з нарахування єдиного внеску за періоди з 19.10.2015 по 19.07.2018. Водночас, згідно з відомостями електронного кабінету платника позивача за 2016– 2018 роки, наведеним у розрахунку до рішення документам передують документи, які підтверджують зарахування позивачем єдиного внеску у сумах, що відповідають нарахуванням. При цьому суми надходжень орган адміністрування частково спрямовував на погашення недоїмки, яка виникла внаслідок помилкового подвійного нарахування ним єдиного внеску за 2013 рік.

Позивач також зазначав, що факт такого помилкового подвійного нарахування, яке призводило до постійного утворення штучної недоїмки зі сплати єдиного внеску, а також безпідставність рішення від 26.03.2019 № 0051925406 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску були визнані Головним управлінням ДПС у Київській області у листі № 16642/6/10-36024-10 від 13.04.2021. Зокрема зазначено, що внаслідок подвійних нарахувань за 2013 рік та застосування рішення від 26.03.2019 сума неправомірної заборгованості з єдиного внеску становила 13 447,52 грн. Також зазначено, що станом на 13.04.2021 інтегровану картку платника з єдиного внеску позивача за кодом платежу 71040000 приведено у відповідність шляхом коригування із зменшенням суми заборгованості на 13 447,52 грн. та що заборгованість відсутня.

У рішенні Державної податкової служби України від 09.07.2025 № 19644/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги також було визнано факт приведення відповідачем інтегрованої картки платника з єдиного внеску позивача у відповідність шляхом виведення подвійних нарахувань єдиного внеску за 2013 рік у сумі 3 606,73 грн та штрафних санкцій і пені згідно з рішенням від 29.03.2019 № 0051925406/838 на загальну суму 9 840,79 грн.

Разом із тим спірне рішення залишено без змін з огляду на те, що, як зазначено у рішенні Державної податкової служби України, під час розгляду скарги встановлено неналежне виконання позивачем вимог статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: єдиний внесок за третій та четвертий квартали 2015 року, перший – четвертий квартали 2016 року, перший – четвертий квартали 2017 року, перший та другий квартали 2018 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. При цьому, за висновком Державної податкової служби України, до порушення строків сплати за зазначені періоди призвело те, що єдиний внесок за третій квартал 2015 року в сумі 1 323,47 грн позивач сплатив на неналежний рахунок, що спричинило виникнення заборгованості в інтегрованій картці платника за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність.

Не погоджуючись із наведеним позивач звернувся з позовом до суду, де в обґрунтування своїх зазначає, що відповідно до відомостей електронного кабінету платника єдиного внеску позивача за 2015 рік саме за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, обліковується сплачена позивачем 19.10.2015 сума єдиного внеску за другий квартал 2015 року в розмірі 1 323,47 грн. Зазначена сума була сплачена 19.10.2015, тобто у строк, встановлений абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Таким чином, на думку позивача, твердження Державної податкової служби України про те, що зазначена сума була сплачена на неналежний рахунок та це призвело до виникнення заборгованості в інтегрованій картці платника позивача, спростовується даними цієї картки.

Крім того, позивач вказує, що відсутність такої заборгованості була визнана відповідачем у листі № 16642/6/10-36024-10 від 13.04.2021. У свою чергу, 06.05.2025 позивач отримав рішення Державної податкової служби України від 23.04.2025 № 11363/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду його скарги на вимогу відповідача № Ф-5654-1036 від 17.03.2025 про сплату боргу, недоїмки з єдиного внеску в розмірі 2 736,66 грн. У зазначеному рішенні Державна податкова служба України, скасовуючи вказану вимогу та задовольняючи скаргу позивача, зазначила, що 14.04.2025 відповідачем повторно проведено коригування інтегрованої картки платника позивача шляхом виведення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0051925406 від 26.03.2019. Згідно з відомостями електронного кабінету в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивача 14.04.2025 податковим органом було проведено 51 операцію з назвою: «Скас. донар. ШС за неспл/неперах/несв спл ЄВ за рішен. контрол. органу (акт мин. р) № 7420/10-36-24-12 від 14.04.2025 по Рішення про застосування штр. санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску (Дод. 12) № 0051925406 від 26.

03.09.2025 представник Головного управління Державної податкової служби у Київській області подав до суду письмовий відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що згідно з інформаційною системою «Податковий блок» ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування з 18.03.2003 року. Відповідно до інформаційної системи «Податковий блок» Головним управлінням Пенсійного фонду України станом на 01.10.2013 року до Головного управління ДПС у Київській області щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 сальдо з єдиного внеску не передано у зв`язку з тим, що в результаті сплати позивачем єдиного внеску Головним управлінням Пенсійного фонду України було проведено розрахунки за 2013 рік та зараховано кошти за перший та другий квартали 2013 року на загальну суму 2 388,06 грн.

Станом на 19.10.2013 року нарахування єдиного внеску за третій квартал 2013 року в сумі 1 194,03 грн не відбулося. Після автоматично проведених нарахувань єдиного внеску за четвертий квартал 2013 року в сумі 1 218,67 грн та в результаті самостійно поданого 01.02.2015 року позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на суму 4 800,60 грн в інтегрованій картці платника за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 відбулося помилкове зайве нарахування за перший, другий та четвертий квартали 2013 року на загальну суму 3 606,73 грн, що призвело до виникнення заборгованості.

19.10.2015 року позивач сплатив єдиний внесок на невірний рахунок у сумі 1 323,47 грн, а саме за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності. Це призвело до збільшення заборгованості в інтегрованій картці платника за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи наведене, відповідачем було сформовано рішення № 0051925406 від 26.03.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Рішення було направлено засобами поштового зв`язку та отримано 27.04.2019 року, відповідно, в інформаційній системі «Податковий блок» воно було відображено датою отримання. За результатами цього 13.05.2019 року в інтегрованій картці платника було нараховано суму 9 840,79 грн. Також було сформовано рішення № 0035465405 від 27.03.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальну суму 4 562,64 грн. За результатами звернення позивача до Київського окружного адміністративного суду це рішення на підставі ухвали від 10.07.2020 року у справі № 320/5648/20 було виведено з інтегрованої картки платника. Таким чином, у результаті подвійних нарахувань за 2013 рік та застосування рішення від 26.03.2019 року сума неправомірної заборгованості становила 13 447,52 грн. 13.04.2021 року інтегровану картку платника позивача за кодом платежу було приведено у відповідність шляхом коригування із зменшенням суми заборгованості на 13 447,52 грн. За результатами проведеного аналізу було виявлено, що рішення № 0051925406 від 26.03.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальну суму 9 840,79 грн не було виведено з інтегрованої картки платника з єдиного внеску за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 позивача, а також було застосовано без урахування коригування пені та штрафної санкції за період з 02.02.2015 року по 20.10.2015 року. У зв`язку з цим рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0051925406 від 26.03.2019 року було скасовано. У зв`язку з цим застосовано нове рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 16006/2412 від 14.04.2025 року на загальну суму 7 003,52 грн, яке направлено засобами поштового зв`язку на адресу платника.

01.09.2025 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 скерував письмову відповідь на відзив. Вказує, що оскаржене до суду рішення відповідач прийняв на підставі відомостей інтегрованої картки платника позивача за кодом платежу 71040000 єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, у якій у результаті подвійних нарахувань за 2013 рік та застосування відповідачем рішення № 0051925406 від 26.03.2019 обліковувалася сума неправомірної заборгованості у розмірі 13 447,52 грн. Однак штучність утворення цієї недоїмки була визнана відповідачем ще 13.04.2021, і того ж дня відповідач самостійно привів відомості інтегрованої картки платника з єдиного внеску позивача у відповідність шляхом коригування. У листі відповідача № 16642/6/10-36024-10 від 13.04.2021, який є додатком до позову, прямо зазначено, що станом на 13.04.2021 заборгованість відсутня.

Позивач зазначає, що відповідач 14.04.2025, тобто через чотири роки після самостійного коригування неправомірної заборгованості, скасувавши рішення № 0051925406 від 26.03.2019, прийняв нове оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій на суму недоїмки з єдиного внеску, помилковість якої та відсутність заборгованості за якою були визнані відповідачем у 2021 році. На думку позивача, такі дії контролюючого органу не відповідають положенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 та Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, а також суперечать принципу належного урядування.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

У відзиві представник просив суд розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.

Водночас, суд враховуючи зазначені обставини, обсяг та характер доказів у справі, для об`єктивного та повного з`ясування обставин справи, дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Справа, що є предметом розгляду, до категорій спорів, для яких законом передбачено розгляду в порядку загального позовного провадження, не відноситься.

До того ж обсяг доказової бази та кількість учасників у даній справі не є значним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Так, спрощене провадження (як з викликом, так і без виклику сторін) спрямоване на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги.

Таким чином, суд вважає, що зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин, підстави для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження – відсутні.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 18.03.2003 та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

За даними інтегрованої картки платника за кодом платежу 71040000 у позивача обліковувалися нарахування та заборгованість з єдиного внеску.

У 2013 році щодо позивача було здійснено нарахування єдиного внеску, у тому числі за перший, другий та четвертий квартали 2013 року. У подальшому в інтегрованій картці платника відбулося зайве нарахування за зазначені періоди на загальну суму 3 606,73 грн.

19.10.2015 позивач сплатив єдиний внесок у сумі 1 323,47 грн за кодом платежу 71010000.

26.03.2019 відповідач прийняв рішення № 0051925406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. За цим рішенням в інтегрованій картці платника 13.05.2019 було нараховано 9 840,79 грн.

27.03.2020 відповідач прийняв рішення № 0035465405 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальну суму 4 562,64 грн. Зазначене рішення було виведено з інтегрованої картки платника на підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі № 320/5648/20.

13.04.2021 інтегровану картку платника позивача було скориговано зі зменшенням суми заборгованості на 13 447,52 грн.

У листі відповідача № 16642/6/10-36024-10 від 13.04.2021 зазначено, що внаслідок подвійних нарахувань за 2013 рік та застосування рішення від 26.03.2019 сума неправомірної заборгованості з єдиного внеску становила 13 447,52 грн, а станом на 13.04.2021 заборгованість була відсутня.

За результатами проведеного аналізу відповідач встановив, що рішення № 0051925406 від 26.03.2019 на загальну суму 9 840,79 грн не було виведено з інтегрованої картки платника з єдиного внеску за кодом класифікації доходів бюджету 71040000, а також було застосовано без урахування коригування пені та штрафної санкції за період з 02.02.2015 по 20.10.2015.

14.04.2025 рішення № 0051925406 від 26.03.2019 було скасовано.

14.04.2025 відповідач прийняв рішення № 16006/2412 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальну суму 7 003,52 грн, яке було направлено позивачу засобами поштового зв`язку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У статті 1 Закону №2464-VI закріплено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, у тому числі фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім використання праці домашніх працівників).

Нормами частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.

Нарахування та сплата єдиного внеску за осіб, зазначених в абзацах дев`ятому, одинадцятому - тринадцятому пункту 1 та пункті 17 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Нормами частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Нормами статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Єдиний внесок, нарахований на суми, зазначені в абзаці другому частини другої статті 7 цього Закону, сплачується одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів для здійснення їх виплати.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку", положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Порядок обміну інформацією між податковими органами та органами державної виконавчої служби визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

У випадках, зазначених в абзаці одинадцятому цієї частини, податковий орган також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 25 Закону №2464-VI вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Нормами частини десятої статті 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання такої звітності, у порядку та розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно із частинами тринадцятою-чотирнадцятою статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Згідно із частинами п`ятнадцятою шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк податковий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується..

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 №790), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Нормами пункту 5 розділу VI Інструкції №449 визначено, що протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком податкового органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Оцінивши доводи сторін і докази в їх сукупності, суд виходить з такого.

Предметом спору є законність рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.04.2025 № 16006/2412 про застосування до позивача штрафу в розмірі 3 970,69 грн і пені в розмірі 3 032,83 грн, разом 7 003,52 грн, за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 18.03.2003, з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний внесок за себе.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2013 році в інтегрованій картці платника за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 було допущено помилкове зайве нарахування єдиного внеску за перший, другий і четвертий квартали 2013 року на суму 3 606,73 грн. Відповідач визнає, що це призвело до виникнення заборгованості.

На підставі даних картки відповідач прийняв рішення від 26.03.2019 № 0051925406, за яким у картці платника 13.05.2019 було відображено суму 9 840,79 грн. У результаті, як зазначає сам відповідач, сума неправомірної заборгованості становила 13 447,52 грн.

13.04.2021 відповідач привів інтегровану картку платника у відповідність шляхом коригування із зменшенням заборгованості на 13 447,52 грн. У листі від 13.04.2021 № 16642/6/10-36024-10 він підтвердив, що заборгованість відсутня.

Рішенням від 23.04.2025 № 11363/6/99-00-06-02-01-06 відповідач скасував вимогу від 17.03.2025 № Ф-5654-1036 про сплату недоїмки в сумі 2 736,66 грн. Підставою було те, що 14.04.2025 повторно проведено коригування картки шляхом виведення рішення від 26.03.2019 № 0051925406.

14.04.2025 відповідач скасував рішення від 26.03.2019 № 0051925406 і прийняв оскаржуване рішення від 14.04.2025 № 16006/2412. Підставою, як вказано у відзиві, було те, що рішення 2019 року не було виведено з картки та було застосовано без урахування коригування штрафу і пені за період з 02.02.2015 по 20.10.2015.

Скаргу позивача від 07.05.2025 № 07/05-03 на це рішення залишено без задоволення рішенням Державної податкової служби України від 09.07.2025 № 19644/6/99-00-06-02-01-06, отриманим позивачем 18.07.2025.

У цьому рішенні порушення строків сплати єдиного внеску за III–IV квартали 2015 року, I–IV квартали 2016 і 2017 років та I–II квартали 2018 року пояснено тим, що внесок за третій квартал 2015 року в сумі 1 323,47 грн сплачено на неналежний рахунок. Це, на думку відповідача, спричинило заборгованість у картці за кодом 71040000.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) санкції застосовуються у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску.

Згідно з частиною десятою та пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону пеня становить 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення. За несвоєчасну сплату накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Отже, санкції застосовуються лише за наявності порушення строку сплати. Це порушення має довести контролюючий орган.

Суд встановив, що саме рішення містить лише суму санкцій і період. Підстави їх нарахування наведено в додатку, розрахунку штрафної санкції.

Із розрахунку вбачається таке. Санкції нараховано на суми квартальних нарахувань єдиного внеску за документами від 19.10.2015 до 19.07.2018. За розрахунком, кожне нарахування вважалося погашеним із запізненням від кількох місяців до понад року.

Перше нарахування в розрахунку датоване 19.10.2015. Його сума, 1 323,47 грн, за розрахунком погашена двома платежами: 17.10.2016 на суму 636,75 грн і 12.01.2017 на суму 686,70 грн. Це відповідає запізненню у 364 та 451 день.

Отже, платежі позивача зараховувалися в рахунок найстаріших нарахувань. Через це кожне нове нарахування вважалося сплаченим із запізненням. Початком цього відставання є нарахування від 19.10.2015.

Відповідач пов`язує це відставання з єдиним фактом: сплатою 1 323,47 грн 19.10.2015 за кодом 71010000, а не за кодом 71040000. Цю обставину він вказав у відзиві та в рішенні за скаргою. Інших підстав для визнання платежів несвоєчасними відповідач не навів.

Так, щодо платежу від 19.10.2015 суд встановив наступне.

Строк сплати єдиного внеску за третій квартал 2015 року закінчувався 20.10.2015.

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати вважається день списання банком суми платежу з рахунку платника. Позивач здійснив платіж 19.10.2015, тобто до закінчення строку.

Суд не вважає доведеним, що платіж зараховано за іншим кодом. За даними електронного кабінету платника сума 1 323,47 грн, сплачена 19.10.2015, обліковується за кодом 71040000. Відповідач не надав, які б підтверджували зарахування за кодом 71010000. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України це обов`язок відповідача.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 у справі № 821/1897/17 дійшов такого висновку. Санкції застосовуються у разі несплати або несвоєчасної сплати єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум на невідповідний рахунок. Помилка при перерахуванні є діянням, хоча й помилковим. Дії без ознак бездіяльності платника не можуть бути підставою для штрафів.

Такий самий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 821/844/17. У ній також враховано частини четверту та п`яту статті 45 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин). Згідно з ними доходи державного бюджету вважаються зарахованими з дня надходження на єдиний казначейський рахунок.

Суд враховує зазначені висновки відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спірні правовідносини є подібними. У цій справі кошти були перераховані платником у встановлений строк, а обидва коди платежів стосуються сплати єдиного внеску. Отже, сама лише помилка у зазначенні коду платежу за відсутності доказів несвоєчасної сплати єдиного внеску не може бути самостійною підставою для застосування фінансових санкцій.

Суд вважає, що якщо платіж від 19.10.2015 здійснено своєчасно, відсутні підстави вважати його таким, що утворив прострочення зі сплати єдиного внеску. Відтак відсутні й підстави вважати несвоєчасними наступні платежі, зазначені відповідачем у розрахунку, якщо їх прострочення визначено саме з урахуванням заборгованості, яка виникла внаслідок неврахування зазначеного платежу.

Щодо обґрунтованості рішення та принципу належного врядування.

У постанові від 11.09.2023 у справі № 420/14943/21 Верховний Суд виклав критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень. Серед них: відповідність висновків фактичним обставинам справи та відсутність висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Оскаржуване рішення цим критеріям не відповідає.

Воно ґрунтується на даних картки, яку відповідач сам визнав такою, що містила неправомірну заборгованість. Він визнав це в листі від 13.04.2021 і в рішенні від 23.04.2025. Незважаючи на це, 14.04.2025 він застосував санкції, які випливають із тієї самої картки. У подальшому, 23.04.2025 відповідач скасував вимогу про сплату недоїмки, визнавши коригування картки. Відповідач не пояснив, чому санкції, пов`язані з цією недоїмкою, залишаються правомірними.

Відповідач також не довів, що саме позивач прострочив сплату внеску.

Суд враховує принцип належного урядування, закріплений у частині другій статті 2 КАС України. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (заява № 29979/04) вказав таке. Цей принцип, як правило, не заважає органам влади виправляти випадкові помилки. Проте ризик помилки державного органу лежить на державі, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У цій справі відповідач не виправив помилку, а переклав її наслідки на позивача. Він визнав борг неправомірним у 2021 році, а через чотири роки застосував санкції, що ґрунтуються на тому самому обліку. Позивач, який вчасно сплатив внесок, не повинен нести відповідальність за помилки в обліку відповідача. Таке рішення порушує принцип правової визначеності та право позивача на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не довів порушення позивачем строку сплати єдиного внеску. Він не довів ні факту зарахування платежу від 19.10.2015 за іншим кодом, ні того, що така обставина тягне за собою санкції. Відтак рішення від 14.04.2025 № 16006/2412 є необґрунтованим і прийнятим без достатньої правової підстави. Воно підлягає визнанню протиправним і скасуванню. Позовна вимога підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. що підтверджується квитанцією від 27.07.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (адреса вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151 ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14 квітня 2025 року № 16006/2412 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 44096797) на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

4. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.