Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №160/27164/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року справа № 160/27164/25

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Кушнової А.О., суддів Дудіна С.О., Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Франковської А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

за участю сторін:

представник позивача – Дружина Т.Г.,

представник відповідача – Ткачук Я.О.,

представник третьої особи – Гришина Н.В.

Суть спору: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (далі – позивач та/або ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова») з позовом до Кабінету Міністрів України (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невнесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» щодо розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, які можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення національної безпеки та оборони держави – на строк більше 24 місяців у разі, якщо виконавцями є підприємства, які виконують замовлення, які мають стратегічне значення для безпеки держави;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», що в умовах воєнного стану дія цієї постанови не поширюється на державних замовників у сфері оборони та військові адміністрації під час здійснення попередньої оплати у разі, якщо виконавцями є підприємства, які виконують замовлення та мають стратегічне значення для безпеки держави.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» є виконавцем за контрактами, що передбачають внесення попередньої оплати. Однак, внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», строк користування попередньою оплатою за такими контрактами не може перевищувати 24 місяців. На переконання позивача, обмеження строку користування передоплатою за контрактами призвело до виникнення вимог контрагентів щодо повернення передоплати та перебування ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» на межі банкрутства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 адміністративна справа №160/27164/25 передана на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

09.12.2025 супровідним листом №85950/25-01 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №160/27164/25.

09.12.2025, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 позовна заява залишена без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали.

26.01.2026 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання на 09.04.2026; витребувано у позивача: повний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, копію статуту позивача, копію листа позивача від 03.12.2024 №942/385 та наданої відповіді, докази на підтвердження повідомлених у позовній заяві обставин про те, що позивач звертався до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України та Кабінету Міністрів України щодо неможливості виконання спецзамовлень за контрактом від 14.10.2022 №70 та від 15.12.2022 №86; від відповідача: копію постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та усіх змін, які вносились до вказаної постанови, докази звернення позивача, Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України до Кабінету Міністрів України щодо необхідності внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».

25.03.2026 до Київського окружного адміністративного суду від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, оскільки для підготовки правової позиції необхідно отримати від Секретаріату Кабінету Міністрів України та опрацювати копію постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та супровідних документів.

31.03.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2026.

02.04.2026 до суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучені докази на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2026. Відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями у врегулюванні питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт та послуг. На переконання відповідача, у межах спірних правовідносин відсутні ознаки протиправної бездіяльності Кабінету Міністрів України, оскільки питання розробки проектів законів України про Державний бюджет України та про внесення змін до таких законів – належить до повноважень Міністерства фінансів України. Також відповідач наголошує, що вирішення питання про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України є дискреційними повноваженнями Уряду України.

06.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду від Кабінету Міністрів України надійшло клопотання про залучення Міністерства фінансів України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 підготовче судове засідання відкладене на 28.04.2026 у зв`язку з неявкою представника позивача.

08.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 задоволена заява представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, вирішено проводити подальший розгляд справи за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

09.04.2026 до Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, що підтверджують дату отримання від Секретаріату Кабінету Міністрів України копії постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 підготовче судове засідання відкладене на 07.05.2026 з метою надання представнику позивача часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву.

04.05.2026 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення. Позивач вказує, що у межах спірних правовідносин протиправна бездіяльність Кабінету Міністрів України полягає не лише у невнесенні змін у постанову від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», а й у нерозгляді питання про внесення таких змін, невжитті заходів реагування на звернення позивача, ігноруванні об`єктивних обставин, які унеможливлюють виконання договорів. На переконання позивача, чинна редакція постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» має негативний вплив на майновий стан позивача, позбавляє останнього можливості правомірно продовжити строки виконання договорів, викликає ризик застосування штрафних санкцій або припинення дії відповідних договорів. Позивач також наголошує, що предметом позову є оскарження саме бездіяльності Кабінету Міністрів України, а не дій, рішень або бездіяльності Міністерства фінансів України у сфері бюджетної політики. Крім того, позивач вважає, що дискреційні повноваження Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до постанови від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» трансформуються у обов`язок належного реагування на зміну обставин.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 задоволене клопотання Кабінету Міністрів України про залучення третьої особи – залучено Міністерство фінансів України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 підготовче судове засідання відкладене на 23.06.2026 у зв`язку з залученням третьої особи.

22.05.2026 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» від Міністерства фінансів України надійшли пояснення щодо позовної заяви. Третя особа заперечує проти позовних вимог та вказує, що питання визначення строків та умов здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти є дискреційними повноваженнями Кабінету Міністрів України, а позовні вимоги фактично спрямовані на спонукання Уряду України до здійснення нормотворчої діяльності, що суперечить вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України. Третя особа також наголошує, що позивач не оскаржує індивідуальне рішення щодо нього (у частині ненадання згоди на продовження дії відповідних контрактів), хоча чинне законодавство України не містить імперативної вимоги щодо обмежень у встановленні граничних строків попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти. Третя особа вказує, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження конкретних обставин допущеного відповідачем дійсного порушення його прав, свобод або інтересів.

11.06.2026 до Київського окружного адміністративного суду від Кабінету Міністрів України надійшли додаткові пояснення. Відповідач зазначає, що Кабінет Міністрів України, в межах реалізації дискреційних повноважень, уповноважений визначати випадки та строки здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, а позивач не може вимагати у відповідача обґрунтування доцільності встановлення таких обмежень.

18.06.2026 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на пояснення Міністерства фінансів України. Позивач вказує, що правове регулювання спірної постанови безпосередньо впливає на його права та обов`язки, оскільки останній є виконавцем державного контракту. Позивач зазначає, що питання наявності або відсутності у Кабінету Міністрів України обов`язку щодо внесення відповідних змін до спірної постанови стосується оцінки обґрунтованості позовних вимог та не свідчать про відсутність порушеного права позивача.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 підготовче судове засідання відкладене на 23.07.2026 з метою надання позивачу часу для ознайомлення з додатковими поясненнями Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 23.07.2026, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кушнової А.О., суддів: Дудіна С.О., Шевченко А.В..

Судове засідання для розгляду справи по суті призначене на 17.09.2026.

17.09.2026 судове засідання знято з розгляду у зв`язку із перебуванням одного із членів колегії в іншому терміновому судовому засіданні. Наступне судове засідання призначено на 28.09.2026.

28.09.2026 судове засідання знято з розгляду у зв`язку із оголошенням сигналу повітряної тривоги по м. Києву. Наступне судове засідання призначено на 05.10.2026.

У судове засідання, призначене на 05.10.2026 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 05.10.2026 представник позивача підтримала позовні вимоги, представники відповідача та третьої особи заперечували щодо їх задоволення, сторони надали пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» (ідентифікаційний код: 14308368, місцезнаходження: вулиця Криворізька, будинок 1, місто Дніпро, 49008) зареєстроване як юридична особа 21.07.1992, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з Статутом ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова», затвердженого у новій редакції наказом Державного космічного агентства України від 03.10.2022 №281, підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного космічного агентства України.

04.12.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», яка набрала чинності 01.01.2020.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі: товарів, робіт і послуг за поточними видатками - на строк не більше трьох місяців; товарів, робіт і послуг за капітальними видатками та державними контрактами (договорами); періодичних видань - на строк не більше 12 місяців; товарів, робіт і послуг, що закуповуються за зовнішньоекономічними контрактами (договорами), укладеними на виконання міжнародних зобов`язань; товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення національної безпеки та оборони держави; товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення участі України у міжнародних, національних та всесвітніх виставкових заходах, - на строк не більше 24 місяців.

Як стверджує позивач, між ДП «Український центр «Безпека» та ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» укладені контракти: від 14.10.2022 №70, від 15.12.2022 №86, від 28.12.2022 №89. Копії вказаних контрактів позивач суду не надав.

03.12.2024 ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» листом №942/385 звернулось до ДП «Український центр «Безпека» щодо продовження строку користування отриманою попередньою оплатою у сумі 523 190 565 гривень 63 копійки до 25.12.2025.

Листом від 21.12.2024 №01-07/2025 Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, розглянувши листи ДП «Український центр «Безпека» від 05.12.2024 №570т, від 10.12.2024 №609т, від 17.12.2024 №721т щодо продовження терміну користування попередньою оплатою, сплаченою за державними контрактами від 14.10.2022 №70, від 15.12.2022 №86, від 28.12.2022 №89, укладеними між ДП «Український центр «Безпека» та ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова», повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення національної безпеки та оборони держави – на строк не більше 24 місяців. Отже, за зазначеними контрактами строк попередньої оплати не може бути продовжений.

Вважаючи, що його права порушені бездіяльністю Кабінету Міністрів України щодо невнесення змін до спірної постанови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», до основних завдань Кабінету Міністрів України належать: забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Згідно з частинами першою та другою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України Секретаріатом Кабінету Міністрів України, міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Згідно з частиною першою статті 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Пунктом 2 параграфу 33 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 (далі – Регламент), визначено, що розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

Згідно з пунктом 1 параграфу 48 глави 5 Регламенту, проекти актів Кабінету Міністрів вносяться на розгляд Кабінету Міністрів Прем`єр-міністром. Першим віце-прем`єр-міністром, віце-прем`єр-міністром, міністром, який не очолює міністерство, а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (крім тих органів, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів), державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Проекти актів, підготовлені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, вносяться на розгляд Кабінету Міністрів відповідним міністром. Проекти актів, підготовлені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, вносяться на розгляд Кабінету Міністрів відповідним міністром. Центральні органи виконавчої влади забезпечують підготовку та подання відповідному міністрові матеріалів (виступів) до таких проектів актів для їх представлення на засіданні Кабінету Міністрів. Проекти актів Кабінету Міністрів, підготовлені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів, представляє на засіданні Кабінету Міністрів Міністр Кабінету Міністрів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені (крім інших, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №9901/345/20, від 31.08.2023 у справі №990/75/23).

Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

Суд звертає увагу на те, що постанови Кабінету Міністрів України (у тому числі, про внесення змін до чинних постанов) приймаються у порядку, визначеному Законом України «Про Кабінет Міністрів України» та Регламентом, за наявності певних етапів: ініціювання, розробка проекту уповноваженим суб`єктом, попередній розгляд, погодження, розгляд на засіданні та прийняття.

У позовній заяві та додаткових поясненнях позивач стверджує, що необхідність внесення змін до спірної постанови Кабінету Міністрів України доведена до відома останнього та Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України, однак, відповідні зміни не внесені.

Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 витребувано докази у позивача, крім іншого: докази на підтвердження повідомлених у позовній заяві обставин того, що позивач звертався до Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України та Кабінету Міністрів України щодо неможливості виконання спецзамовлень за контрактом від 14.10.2022 №86 та від 15.12.2022 №86.

Проте, станом на дату розгляду справи відповідні докази від позивача до суду не надходили.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами факт звернення до Кабінету Міністрів України та/або Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України з пропозицією внесення відповідних змін до постанови від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».

Крім того, системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що Кабінет Міністрів України має право, а не обов`язок, приймати постанови, у тому числі, щодо внесення змін до чинних постанов Уряду України.

На переконання суду, обов`язок Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до власних постанов виникає у випадках, передбачених законами України.

Зокрема, такий обов`язок Уряду України виникає у випадку зміни законодавчого регулювання певного питання та встановлення у відповідному законі України обов`язку Кабінету Міністрів України привести свої акти у відповідність з положеннями цього закону.

При цьому, у межах спірних правовідносин сторонами не заперечується, що у чинному законодавстві України (зокрема, у законах України) відсутня норма, яка б визначала заборону обмеження будь-яким строком користування попередньою оплатою в разі закупівлі товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення національної безпеки та оборони держави.

Судом також не встановлена наявність закону України, який би містив зобов`язання Кабінету Міністрів України привести свої акти у відповідність внаслідок зміни правового регулювання щодо встановлення строку користування попередньою оплатою в разі закупівлі товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення національної безпеки та оборони держави.

З огляду на обставини справи, наявні правові підстави для висновку про те, що позивач по суті просить суд зобов`язати Кабінет Міністрів України вчинити дії, які законодавчо не визначені як обов`язкові для виконання.

Так, дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен з яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд не втручається та не може втручатися в конституційну дискрецію (вільний розсуд) відповідача, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані йому Конституцією України.

Отже, якщо виходити з точного розуміння наведених вище джерел права, змісту та обсягу фактичних передумов, які спричинили спір у цій справі, можна констатувати, що Кабінет Міністрів України в контексті спірних правовідносин не діяв у спосіб, що суперечить Конституції та законам України, не вчиняв протиправну (тобто таку, що суперечить вимогам законодавства України) бездіяльність, яку йому в провину ставить позивач.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що підставою для зобов`язання Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» є настання негативних фінансових наслідків для ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» у зв`язку із застосуванням встановлених правил щодо строків використання попередньої оплати.

Так, постанова Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» встановлює загальні правила здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг та визначає граничні строки її використання.

Такі правила мають універсальний характер, поширюються на невизначене коло суб`єктів та спрямовані на забезпечення ефективного, цільового і контрольованого використання бюджетних коштів, запобігання їх тривалому виведенню з бюджету без належного виконання договірних зобов`язань.

Сам по собі факт того, що застосування нормативного регулювання може створювати для окремого суб`єкта господарювання певні економічні чи фінансові труднощі, не свідчить про його невідповідність актам вищої юридичної сили та не є самостійною підставою для визнання такого нормативно-правового акта протиправним.

Суд звертає увагу, що позивач фактично обґрунтовує свої вимоги власним фінансовим становищем, зазначаючи про виникнення вимог контрагентів щодо повернення попередньої оплати та існування ризику неплатоспроможності підприємства.

Проте, на переконання суду, наведені обставини характеризують виключно фінансово-господарську діяльність самого позивача та наслідки виконання ним договірних зобов`язань, а не свідчать про незаконність нормативного регулювання, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».

Питання фінансової стабільності підприємства, належного виконання ним укладених контрактів, управління ризиками, залучення фінансування, реструктуризації заборгованості або отримання державної підтримки мають вирішуватися у спосіб, передбачений законодавством, а не шляхом зобов`язання Кабінету Міністрів України змінити відповідне нормативне регулювання визначених питань.

Такий підхід суперечить принципу верховенства права, принципу рівності перед законом, а також завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки предметом судового контролю є відповідність акта, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень вимогам Конституції та законів України, а не оцінка економічної вигідності для окремих осіб.

Таким чином, наведені позивачем обставини щодо можливого виникнення фінансових труднощів за окремими контрактами та ризику банкрутства підприємства не перебувають у правовому зв`язку з предметом доказування у цій справі.

Отже, у межах спірних правовідносин судом не встановлено підстав для визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти».

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

У судовому засіданні 05.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення виготовлено 08.10.2026.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Кушнова А.О.

судді Дудін С.О.

Шевченко А.В.