Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №300/5130/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. справа №300/5130/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Тодарчук Тетяна Володимирівна (далі – представник позивача, адвокат Тодарчук Т.В.), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області, орган пенсійного фонду), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії – протиправними;

- скасувати рішення №092850021813 від 17.06.2026 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.10.1993 по 25.03.2002 у ТзОВ "Об`єднання Венера" та з 16.01.2003 по 31.07.2004 по трудовому договору, який зареєстрований у Калуському міськрайонному центрі зайнятості;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2026 про призначення її пенсії зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1993 по 25.03.2002 у ТзОВ "Об`єднання Венера" та з 16.01.2003 по 31.07.2004 по трудовому договорі, який зареєстрований у Калуському міськрайонному центрі зайнятості із врахуванням заробітної плати за дані періоди та призначити пенсію.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 10.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак 17.06.2026 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №092850021813 (далі – оскаржуване рішення) яким відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Адвокат Тодарчук Т.В. вказала, що згідно з оскаржуваним рішення, відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди її роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Венера" (далі – ТзОВ "Об`єднання Венера") з 01.10.1993 по 25.03.2002 та з 16.01.2003 по 31.07.2004 по трудовому договору, який зареєстрований у Калуському міськрайонному центрі зайнятості, оскільки записи у трудовій книжці проведені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та відсутні відомості про сплату єдиних страхових внесків (далі – ЄСВ).

При цьому, представник позивача стверджує, що наявність недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, оскільки обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Також, адвокат Тодарчук Т.В. наголосила, що платником ЄСВ є роботодавець, працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення вчинене роботодавцем, а відтак, відсутність відомостей про сплату роботодавцем ЄСВ для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на призначення пенсії.

Таким чином, вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області, позивач, через уповноваженого представника, звернулася до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.24-26).

Пунктом 5 резолютивної частини коментованої ухвали суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області весь обсяг документів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення та вичерпне обґрунтування з посиланням на відповідні докази причин (підстав) відмови у призначенні пенсії.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який 31.07.2026 сформував у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с.32-38). ГУ ПФУ в Одеській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Мотивуючи свою позицію ГУ ПФУ в Одеській області зазначило, що 10.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). Орган пенсійного фонду вказує, що в результаті розгляду документів долучених до заяви від 10.06.2026 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.10.1993 по 25.03.2002, оскільки в трудовій книжці відсутня печатка підприємства, яка засвідчує запис про звільнення з роботи, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі – Інструкція №58). Також, відповідач стверджує, що згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про перебування в трудових відносинах з підприємством та відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду за періоди робити з 01.10.1993 по 25.03.2002 та з 16.01.2003 по 31.07.2004.

ГУ ПФУ в Одеській області наголошує, що страховий стажу позивача становить 26 років 11 місяців 1 день, а відтак, відповідачем прийнято рішення №092850021813 від 17.06.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу — 33 роки.

З урахуванням зазначеного, ГУ ПФУ в Одеській області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

На виконання ухвали суду від 20.07.2026, ГУ ПФУ в Одеській області, надіслало до суду, засобами поштового зв`язку, лист від 28.07.2026 №1500-0301-7/12375, до якого долучило належним чином засвідчені копії матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.39-81).

Від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, 04.08.2026, засобами поштового зв`язку, надійшли пояснення №0900-1003-7/42834 від 30.07.2026 (а.с.83-86). Третя особа зауважила, що позивач просить суд зарахувати стаж роботи з 16.01.2003 по 31.07.2004, хоча відповідачем стаж не було зараховано з 16.01.2003 по 31.12.2003, а з розрахунку стажу видно що до страхового стажу позивача зараховано період роботи з 01.01.2004 по 31.07.2004.

Представник позивач 04.08.2026 сформувала у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи відповідь на відзив (а.с.90-93). За доводами адвоката Тодарчук Т.В. обов`язок зі своєчасного веденням особових справ працівників та передача документів правонаступнику покладається на підприємство де працівник працює, а не правильне ведення трудової книжки підприємством не повинна звужувати чи позбавляти особу її законного права, адже не зазначення відомостей не з її вини. Окрім цього, представник позивача зазначила, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Таким чином, на переконання адвоката Тодарчук Т.В., відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 01.10.1993 по 25.03.2002 у ТзОВ "Об`єднання Венера" та з 16.01.2003 по 31.07.2004 по трудовому договорі, який зареєстрований у Калуському міськрайонному центрі зайнятості не є підставою для позбавлення Позивача права на призначення пенсії.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, пояснення у справі та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.03.1985 ОСОБА_1 , серед іншого:

- 01.10.1993 прийнята на посаду продавця другої категорії в ТзОВ "Об`єднання Венера";

- 25.03.2002 звільнена з роботи за власним бажанням;

- 16.01.2003 прийнята продавцем продовольчих товарів згідно з трудовим договором №203 від 15.01.2003 зареєстрованим в Калуському міськрайонному центрі зайнятості;

- 31.07.2004 звільнена за угодою сторін (а.с.11-20).

ОСОБА_1 10.06.2026 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с.70-71).

ГУ ПФУ в Одеській області 17.06.2026 прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №092850021813 (а.с.21-зворотній бік а.с.21).

У відповідності до вищезазначеного рішення, згідно з статтею 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 33 роки, страховий стаж позивача становить 26 років 11 місяців 1 день.

В результаті розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи:

- з 01.10.1993 по 25.03.2002, оскільки в трудовій книжці відсутня печатка підприємства, яка засвідчує запис про звільнення з роботи, що суперечить Інструкції №58, згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про перебування в трудових відносинах з підприємством та відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду:

- з 16.01.2003 по 31.12.2003, оскільки згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про перебування в трудових відносинах з підприємством та відсутнє нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду.

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно зі статтею 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною 1 статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями пункту "а" частини 3 статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 року.

З вищенаведеного вбачається, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку.

Як свідчить рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову в призначенні пенсії від 17.06.2026 №092850021813 єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу, оскільки страховий стаж позивача становить 26 рокі 11 місяців 1 день (а.с.21-зворотній бік а.с.21).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, обчислення страхового стажу особи за період роботи по 01.01.2004 здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 01.01.2004 – згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону №1058-ІV персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі – Закон №2464-VI) визначено:

Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1).

Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7).

Статтею 14-1 Закону №2464-VІ визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру. Такі обов`язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (далі - Положення №10-1).

За приписами частини 1 статті 16 Закону №2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2464-VI Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини 3 статті 16 Закону № 2464-Vl).

Частиною 1 статті 20 Закону № 2464-VI визначено, що Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону №2464-VI на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка.

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб визначає Положення №10-1.

Пунктом 4 розділу І "Загальні положення" Положення №10-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 5 розділу І "Загальні положення" Положення № 8-1).

У відповідності до пункту 1 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" Положення №8-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд враховує, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення пенсійних виплат. В свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призводить до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Водночас слід звернути увагу, що такий реєстр почав функціонувати з 01 липня 2000 року.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, суд зауважує, що чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 (далі - Постанова №301), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

На момент внесення у трудову книжку позивача запису про спірний період роботи була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

За змістом пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За змістом абзацу 1 пункту 4.4. Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У відповідності до абзацу 1 пункту 3 Постанови №301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4 Постанови №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств. Відтак, неналежне ведення трудової книжки не може позбавити особу права на включення періодів роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

У даному контексті слід зазначити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи і визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17.

Так, відповідач у оскаржуваному рішенні вказує що до страхового стажу позивача не зараховано період з 01.10.1993 по 25.03.2002, оскільки в трудовій книжці відсутня печатка підприємства, яка засвідчує запис про звільнення з роботи, що суперечить Інструкції №58.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

По-перше, суд звертає увагу, що у трудовій книжці позивача після запису про звільнення 25.03.2002, все ж таки міститься відтиск печатки, однак такий відтиск виконаний у поганій якості, у зв`язку із чим не можливо встановити яким підприємством, організацією чи установою він був виконаний (зворотній бік а.с.12-а.с.13).

По-друге, суд зазначає, що спірні записи містять відомості про прийняття на роботу, та звільнення з роботи позивача, зокрема дату прийняття 01.10.1993 та дату звільнення 25.03.2002, назву посади, назву підприємства, документи на підставі якого здійснено такі записи, запис про звільнення засвідчений підписом директора ТзОВ "Об`єднання Венера" (зворотній бік а.с.12).

Таким чином, суд вважає, що такі записи трудової книжки позивача про спірний період роботи дають можливість встановити дату прийняття позивача на роботу 01.10.1993 на посаду продавця в ТзОВ "Об`єднання Венера" та дату звільнення із займаної посади 25.03.2002.

Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачу у зарахуванні до загального страхового стажу певного періоду роботи згідно такої трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Крім того, як з`ясовано судом вище по тексту судового рішення, невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити працівника соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Також, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Таким чином, суд вважає, що відмова у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу з підстав неналежного внесення відомостей у трудову книжку з вини роботодавця за наявності інформації у трудовій книжці, яка дає можливість встановити періоди роботи, посаду та підприємство, на якому працювала особа, та несплати ЄСВ, в той час як відповідальність за ведення трудових книжок та сплату ЄСВ покладається саме на роботодавця є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар.

Суд звертає увагу, що згідно з оскаржуваним рішенням від 17.06.2026 №092850021813, до страхового стажу ОСОБА_1 не зарахований період трудової діяльності позивача з 01.10.1993 по 25.03.2002 та з 16.01.2003 по 31.12.2003.

Водночас, позивач у позовній заяві просить суду зарахувати до страхового стажу останньої періоди роботи з 01.10.1993 по 25.03.2002 у ТзОВ "Об`єднання Венера" та з 16.01.2003 по 31.07.2004 по трудовому договору, який зареєстрований у Калуському міськрайонному центрі зайнятості.

З урахуванням зазначено, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у спірному випадку буде:

- визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №092850021813 від 17.06.2026 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.10.1993 по 25.03.2002 у ТзОВ "Об`єднання Венера" та з 16.01.2003 по 31.12.2003 по трудовому договору, який зареєстрований у Калуському міськрайонному центрі зайнятості;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 331,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №1.743218825 від 06.07.2026 (а.с.1).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 665,60 гривень, що пропорційно до задоволених позовних вимог.

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ – 20987385) №092850021813 від 17.06.2026 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ – 20987385) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ) періоди роботи з 01.10.1993 по 25.03.2002 у ТзОВ "Об`єднання Венера" та з 16.01.2003 по 31.12.2003 по трудовому договору, який зареєстрований у Калуському міськрайонному центрі зайнятості.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ – 20987385) потворно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ) від 10.06.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ – 20987385) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) частину сплаченої суми судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ – 20987385;

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.