Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №280/7056/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7056/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 до 09.05.2026, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 до 09.05.2026, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, із врахуванням абз. 4, 5, 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що починаючи з 01.01.2024 відповідач самовільно змінив точковий відлік (базовий місяць) та почав застосовувати як базові місяці – грудень 2023 року, січень 2025 року та січень 2026 року, повністю нівелювавши кумулятивний індекс інфляції, що набіг з 2018 року. Відтак позивач вважає, що відповідач вчинив протиправні дії, що полягають у застосуванні незаконних базових місяців при нарахуванні індексації у 2024-2026 роках, у зв`язку з чим, на думку позивача, він має законне право вимоги щодо перерахунку та доплати поточної індексації із застосуванням єдиного правомірного базового місяця - березня 2018 року.

Ухвалою від 20.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позов не визнав, 03.08.2026 засобами системи «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №44088) на позовну заяву, в якому зазначив, що індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця – грудень 2023 року за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та із застосуванням базового місяця – січень 2025 року за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 та із застосуванням базового місяця – січень 2026 року за період з 01.01.2026 по 09.05.2026 позивачу нараховувалась та виплачувалась, відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку в/ч НОМЕР_1 стосовно позивача не допущено. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інших заяв (клопотань, пояснень тощо) по суті заявлених вимог, від учасників справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

Солдат ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 20.06.2022 по 09.05.2026. Зазначена обставина визнається сторонами та не є спірною.

Відповідно до довідки відповідача від 30.06.2026 за №3645 про нарахування та виплату індексації за період з 15.06.2022 по 09.05.2026 позивачу було нараховано та виплачено індексацію:

- із застосуванням базового місяця - березень 2018 року за період з 15.06.2022 по 31.12.2022;

- із застосуванням базового місяця - грудень 2023 року за період з 01.01.2024 по 31.12.2024;

- із застосуванням базового місяця - січень 2025 року за період з 01.01.2025 по 31.12.2025;

- із застосуванням базового місяця - січень 2026 року за період з 01.01.2026 по 09.05.2026.

Позивач вважає, що за період з 01.01.2024 по 09.05.2026 йому протиправно була розрахована індексація грошового забезпечення, а саме без застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.

Зазначена обставина послугувала підставою для його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

При цьому, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені ст. 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону №1282-ХІІ врегульовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 9 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

В статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» зазначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

В свою чергу, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, слідує що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

З 2016 року поріг індексації встановлено в розмірі 103% (тобто індексація нараховується, коли споживча інфляція накопиченим підсумком перевищить 103%).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з відповідного базового періоду, та після кожного перевищення порогу починається новий відлік.

Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 було затверджено нові штатні посадові оклади для військовослужбовців, що призвело до збільшення розміру грошового забезпечення з 1 березня 2018 року. Як наслідок, відповідно до п. 5 Порядку №1078, місяць підвищення доходів березень 2018 року – став базовим місяцем для індексації грошового забезпечення військовослужбовців. У цьому місяці індекс споживчих цін прийнято за 1 (100%), і подальше обчислення інфляції для індексації проводилося починаючи з квітня 2018 року.

Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема Верховний Суд у постанові від 26.04.2024 у справі №380/11404/21 вказав, що березень 2018 року є базовим місяцем, в якому значення ІСЦ приймається за 100%, а право на «поточну» індексацію грошового забезпечення виникає при перевищенні порогу 103% після цього місяця.

Отже, з 2018 до 2022 року базовим місяцем для індексації залишався березень 2018 року (місяць останнього підвищення).

Відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII.

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у зазначеній частині не конституційними не визнавалися, а відповідно відповідач не мав можливості проводити індексацію грошового забезпечення позивача в супереч зазначених приписів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суд від 28.06.2024 у справі №200/2319/23.

Починаючи з 2024 року нарахування та виплата індексації була відновлена, проте на нових умовах.

Так, ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Враховуючи вимоги Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» індексація грошового забезпечення з 01.01.2024 нараховувалася та виплачувалася із застосуванням грудня 2023 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», як нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Таким чином, оскільки положеннями статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз. 4, 6 п. 5 Порядку №1078, то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 01.01.2024 базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року, а не березень 2018 року, що виключає нарахування поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078.

Індекси споживчих цін опубліковані Державною службою статистики України в газеті Урядовий кур`єр та становили (по відношенню до попередніх місяців): за січень - 100,4% (дата опублікування 13.02.2024); за лютий - 100,3% (12.03.2024); за березень - 100,5% (11.04.2024); за квітень - 100,2% (14.05.2024); за травень - 100,6% (12.06.2024).

У червні 2024 року по відношенню до травня 2024 року індекс споживчих цін становив 102,2%, за період січень-червень 2024 року - 104,3% (дата опублікування 12.07.2024).

Так, наростаючим підсумком індекс споживчих цін у період з січня по червень 2024 року перевищив 103% лише в червні 2024 року і склав 104,3%. До червня 2024 року перевищення індексом споживчих цін показника 103% не було.

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.

За наведеного слідує, що починаючи з січня по липень 2024 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.

Враховуючи п. 1-1 Порядку №1078 та те, що індекс споживчих цін за червень 2024 року опублікований в газеті Урядовий кур`єр 12.07.2024, індексація в 2024 році має нараховуватися саме з серпня 2024 року.

Суд наголошує, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми ст.39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у 2024 році із застосуванням норм ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є правомірними.

Що стосується 2025 року, суд зауважує, що ст. 34 Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Положення ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мають вищу юридичну силу порівняно з нормами Порядку №1078.

Оскільки, положеннями ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз.4, 6 п. 5 Порядку №1078, то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року.

Враховуючи, що відповідно до Закону №4059-IX ІСЦ у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, а також відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року.

За даними Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua) індекси споживчих цін складали: лютий 2025 року - 100,8%; березень 2025 року - 101,5 %; квітень 2025 року -101,7%, травень 2025 року 101,3%; червень 2025 року 100,8%.

Відповідно до правил обчислення ІСЦ, у червні 2025 року ІСЦ перевищив поріг у розмірі 104,4% (1,008*1,015*1,077*1,013).

Оскільки, індекс споживчих цін у червні 2025 року складав 104,4 %, то у наступному місяці (липень 2025 року) грошове забезпечення підлягало індексації.

Отже, право на індексацію у січні - червні 2025 року не настало, оскільки не відбулося перевищення порогу індексації (103 %).

Таким чином, до липня 2025 року у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача.

Що стосується 2026 року, суд зауважує, що ст. 41 Закону України від 03.12.2025 №4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Положення ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» мають вищу юридичну силу порівняно з нормами Порядку №1078.

Оскільки, положеннями ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз.4, 6 п. 5 Порядку №1078, то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 2026 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2026 року.

Враховуючи, що відповідно до Закону №4695-ІХ у січні 2026 року приймається за 1 або 100 відсотків, а також відповідно до правил обчислення ІСЦ, визначених Порядком, обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2026 року.

За даними Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua) індекси споживчих цін складали: лютий 2026 року - 101,0%; березень 2026 року - 101,7 %; квітень 2026 року – 101,4 %, травень 2026 року – 100,9 %

Таким чином, до виключення позивача у 2026 році зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача.

Суд звертає увагу, що правове регулювання спірних правовідносин було змінено Законом №3460-ІХ, Законом №4059-ІХ та Законом №4695-ІХ, а тому безпідставними є доводи позивача щодо застосування коефіцієнтів індексу споживчих цін обчислених наростаючим підсумком починаючи з березня 2018 року.

Положення вищевказаних нормативних актів, а саме: Закону №3460-ІХ, Закону №4059-ІХ та Закону №4695-ІХ є чинним та не визнавались неконституційними.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22 наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного врядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Суд наголошує, що у спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», як нормативно-правових актів, які мають вищу юридичну силу, ніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Позовні вимоги зводяться виключно до того, що у межах спірних правовідносин індексація грошового забезпечення повинна здійснюватися з визначенням базового місяця березень 2018 року.

Однак, враховуючи вищенаведене правове регулювання, суд акцентує увагу на тому, що березень 2018 року як базовий місяць слід застосовувати для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 31.12.2022, однак не у спірний період з 01.01.2024 по 09.05.2026.

Також слід зазначити, що судом була досліджена довідка відповідача від 30.06.2026 за №3645 про нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 за період з 15.06.2022 по 09.05.2026, відповідно до якої позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація за період з червень-грудень 2022 року, серпень-грудень 2024 року та липень-грудень 2025 року.

Наведене свідчить про недопущення відповідачем оскаржуваної бездіяльності, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що питання щодо нарахування та виплати позивачу «індексації-різниці», тобто індексації грошового забезпечення із застосуванням абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078, не є предметом позову та позивачем не оскаржується.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак