Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №280/7229/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7229/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.06.2026 № 083950029729 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 період його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001, у зв`язку із чим призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.05.2026 позивач звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки набув 54-річного віку та мав необхідну кількість років страхового та пільгового стажу за списком № 1. За принципом екстериторіальності заяву Позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке рішенням від 29.06.2026 № 083950029729 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач рішення Відповідача від 29.06.2026 № 083950029729 вважає таким, що суперечить чинному законодавству, та не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та у судовому порядку підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.

Відповідач у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що за принципом екстериторіальності заява позивача розглянута ГУ ПФУ у Львівській області та прийнято рішення №083950029729 від 29.06.2026 про відмову в призначенні пенсії. Зазначає, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 оскільки наявна перерва в проведенні атестації робочих місць. Згідно поданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 відсутнє. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що 27.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області, прийнятим за принципом екстериторіальності, від 29.06.2026 № 083950029729 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Зі змісту рішення від 29.06.2026 № 083950029729 встановлено, що до пільгового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 не зараховано період роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 згідно довідкм №194 від 03.04.2025, оскільки наявна перерва в проведенні атестації робочих місць.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.06.2026 № 083950029729, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до п. 1 ч. 2. ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах мають чоловіки, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

У відповідності до п. 1 ч. 2. ст. 114 Закону № 1058 для призначення пенсії з 54-річного віку позивачу необхідно мати 6 років стажу за професією, передбаченою Списком № 1, та 25 років страхового стажу.

Позивач набув 54-річного віку 25.05.2026, що підтверджується його паспортом НОМЕР_1 .

Страховий стаж позивача враховано відповідачем у розмірі 32 роки 5 місяців 29 днів (з урахуванням кратності за період роботи за списком № 1 – додатково визнається Відповідачем 5 років), про що вказано в рішенні від 29.06.2026 № 083950029729.

Необхідний для призначення пенсії пільговий стаж за списком № 1 Позивач здобув, працюючи у АТ «Запорізький завод феросплавів» з 13.09.1999 по 16.04.2006 за професією горновий феросплавних печей в плавильному цеху, що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 3, позиція 2а код 1030200а-11702, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162; Списком № 1 розділ 3 підрозділ 2а позиція 3.2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Пільговий стаж позивача за вказаний вище період складає 6 років 7 місяців 4 дні, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_2 та довідкою від 03.04.2025 № 194, виданою АТ «Запорізький завод феросплавів».

У довідці від 03.04.2025 № 194 також вказано, що відпустка без збереження заробітної плати більше 30 днів на рік не надавалась.

Водночас, відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 1 враховано 5 років 9 місяців 21 день.

Зі змісту рішення від 29.06.2026 № 083950029729 встановлено, що до пільгового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 не зараховано період роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001, оскільки наявна перерва в проведенні атестації робочих місць.

Тобто відповідачем не враховано до пільгового стажу позивача період перерви між п`ятирічними періодами дії наказів про результати атестації робочого місця позивача від 20.03.1995 № 73А та від 04.01.2001 № 2.

Суд враховує правову позицію зазначену Верховним Судом у постанові від 16.09.2014 № 21-307а14 та в постанові від 05.03.2019 № 679/774/16-а, згідно із яким якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Крім того, у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14.

Первинна атестація робочого місця позивача на АТ «Запорізький завод феросплавів» проведена наказом про результати атестації робочих місць від 20.03.1995 № 73А.

Наступні атестації робочих місць позивача проведені наказами про результати атестації робочих місць від 04.01.2001 № 2 та від 30.05.2005 № 132.

Отже, із урахуванням цих правових висновків період роботи позивача з 20.03.2000 по 03.01.2001, що складає 9 місяців 15 днів, має бути зарахований до його пільгового стажу за Списком № 1.

За таких обставин, загальний пільговий стаж позивача за Списком № 1 складає більш ніж 6 років 7 місяців 4 дні (9 місяців 15 днів + 5 років 9 місяців 21 день, враховані відповідачем), чого достатньо для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 54 роки, його страховий стаж становить 32 рік 05 місяців 29 день, пільговий стаж за Списком № 1, з урахуванням обставин встановлених в межах розгляду цієї справи, складає більше 6 років, є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на з 54-річного віку.

Як наслідок, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову, які стосуються зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно із ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач звернувся за призначенням 27.05.2026, тому пенсія йому мала бути призначена з дня наступного від досягнення пенсійного віку – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.06.2026 № 083950029729 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 період його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001, у зв`язку із чим призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.05.2026.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.06.2026 № 083950029729 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 період його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001, у зв`язку із чим призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.05.2026.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова