Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №280/7901/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

Суд: Запорізький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 07 жовтня 2026 р.

Справа: №280/7901/26

Суддя: Максименко Лілія Яковлівна

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7901/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позовної заяви ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 29.01.2020 року по 10.07.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 25.08.2022 року виплаченого 29.06.2026 року та 10.07.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року у справі №400/10821/24;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 29.01.2020 року по 10.07.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 25.08.2022 року виплаченого 29.06.2026 року та 10.07.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року у справі №400/10821/24.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 29.06.2026 та 10.07.2026 відповідачем на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року у справі №400/10821/24 виплачено позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 25.08.2022 року у загальній сумі 107 548,65 грн., що підтверджується банківськими виписками. Покликається на те, що відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Бездіяльність відповідача вважає протиправною. Просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмовому відзиві від 18.08.2026 вх.№47249 посилається на те, що відсутні будь які законні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 29.01.2020 року по 23.04.2025 року, у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, так як підстави для нарахування та виплати такого перерахунку виникли лише 23.04.2025 року, з моменту набуття законної сили рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року по справі №400/10821/24. Вказує, що позов подано 29.07.2026 року, а строк позовної давності в даному випадку становить три місяці з дати, з якої позивач мав реальну можливість дізнатися про порушення свого права, позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами за період з 23.04.2025 року по 29.04.2026 року. Також покликається на те, що необхідною ознакою при вирішенні даного спору, є встановлення факту нарахування доходу (виникнення для цього підстав), про що вказано в статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”. Зазначає, що підставою для нарахування позивачу перерахунку грошового забезпечення стало рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року по справі №400/10821/24, яке набрало законної сили 23.04.2025 року. Вважає,що відсутні будь які законні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 29.01.2020 року по 23.04.2025 року, у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, так як підстави для нарахування та виплати такого перерахунку виникли лише 23.04.2025 року, з моменту набуття законної сили рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року по справі №400/10821/24. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7901/26.

Ухвалою суду від 08.10.2026 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі – відмовлено.

Ухвалою суду від 08.10.2026 у задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 з 02.01.2015 року по 25.08.2022 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року у справі №400/10821/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 :

здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України „Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 „Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;

здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України „Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 „Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум;

здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 до 25.08.2022 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України „Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 „Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.

29.06.2026 року та 10.07.2026 року відповідачем на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року у справі №400/10821/24 виплачено позивачу 87895,09 грн. та 19653,56 грн. відповідно.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати на користь позивача компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2011-ХІІ).

За приписами статті 1 Закону 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закон №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон №2050-ІІІ).

Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.07.2017 № 21-2003а16, від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати грошового забезпечення провадиться його компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17.

Враховуючи несвоєчасно виплачене позивачу грошове забезпечення за періоди з 29.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 31.12.2021 та з 01.01.2022 до 25.08.2022 у розмірі 87 895,09 грн. та 19 653,56 грн., яке було нараховане та виплачене на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №400/10821/24, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням відповідачем строків їх нарахування та виплати.

Виплата вищевказаних сум на виконання судового рішення, не спростовує порушення відповідачем строків виплати грошового забезпечення, яке належало позивачу під час проходження служби, а відтак не спростовує наявність права позивача на отримання компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та не звільняє відповідача від обов`язку здійснити нарахування та виплату таких сум.

За наведених обставин суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 31.12.2021 та з 01.01.2022 до 25.08.2022 у розмірі 87 895,09 грн. та 19 653,56 грн., яке було нараховане та виплачене 29.06.2026 та 10.07.2026, на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №400/10821/24.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17 та від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлену судом протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 31.12.2021 та з 01.01.2022 до 25.08.2022 у розмірі 87 895,09 грн. та 19 653,56 грн., яке було виплачене на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №400/10821/24, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 31.12.2021 та з 01.01.2022 до 25.08.2022 у розмірі 87 895,09 грн. та 19 653,56 грн., яке було виплачене на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №400/10821/24, за період затримки виплати по дату його фактичної виплати, 29.06.2026 та 10.07.2026.

Суд також відхиляє доводи відповідача про порушення строку звернення до суду, оскільки позивач оскаржує дії відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення, яке виплачене на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 року у справі №280/8780/24, що відбулось 29.06.2026 року та 10.07.2026.

Тому, даний позов подано без порушення строку звернення до суду.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 31.12.2021 та з 01.01.2022 до 25.08.2022 у розмірах 87 895,09 грн. та 19 653,56 грн., яке було виплачене на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №400/10821/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 до 31.12.2021 та з 01.01.2022 до 25.08.2022 у розмірі 87 895,09 грн. та 19 653,56 грн., яке було виплачене на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №400/10821/24 за період затримки виплати по дату його фактичної виплати, 29.06.2026 та 10.07.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08 жовтня 2026 року.

Суддя Л.Я. Максименко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua