Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №260/3142/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/3142/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника – адвоката Рапіти Олега Васильовича (далі – представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) (далі – відповідач), яким просить суд:

1) визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на підставі рапорту від 27.03.2026 року;

2) зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) прийняти рішення про звільнення та виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок i військову службу" (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті ((якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з iнвалiднiстю I групи.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звернувся по команді до начальника відділу прикордонної служби (тип С) полковника ОСОБА_3 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю I групи та потребує постійного стороннього догляду. Однак у звільненні з військової служби відмовлено, у зв`язку з наявністю у батька позивача, осіб, які можуть здійснювати догляд.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

03 червня 2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог, вказав, що підставою для відмову у звільненні позивача з військової служби слугувало те, що у зв`язку тим, що відповідно до довідки Виконавчого комітету Драбинівської сільської ради Полтавської області від 16.03.2026 №54 у батька позивача є член сім`ї першого ступеня спорідненості – дружина ОСОБА_4 , яка постійно проживає з ОСОБА_2 та може здійснювати догляд за ним.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 27 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся по команді до начальника відділу прикордонної служби (тип С) полковника ОСОБА_3 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю I групи та потребує постійного стороннього догляду.

До рапорту на звільнення були додані документи, а саме: копію довідки МСЕК Серія 12ААГ №538410, якою встановлена І група інвалідності батьку позивача, ОСОБА_2 ; копію висновку МСЕК №338 «Про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації»; копію індивідуальної програми реабілітації інваліда №820; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 № НОМЕР_4 ; копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 ; копію довідки про склад сім`ї ОСОБА_1 №54 від 16.03.2026 року; довідку про фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 № 2026/004124060 від 16.03.2026 р.; свідоцтво про смерть рідних ОСОБА_2 , а саме матері – ОСОБА_5 - № НОМЕР_5 , та батька – ОСОБА_6 - № НОМЕР_6 ; свідоцтво про народження ОСОБА_2 № НОМЕР_7 .

Однак, листом від 15 квітня 2026 року позивачу надана відповідь, що документи долучені до рапорту не підтверджують відсутність інших осіб першого або другого ступеня споріднення.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувалися. Станом на дату розгляду справи воєнний стан та загальна мобілізація в Україні триває.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідность здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За приписами абзацу 4 пункту 241 Положення № 1153/2008, накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення № 1153 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 (надалі, також - Інструкція № 170).

Згідно з підпунктом 26 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовцями у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інв6 Закону №2232-ХІІ позивачем підтверджено наявність поважних сімейних обставин відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З наведеного слідує, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає такі етапи: подання військовослужбовцем рапорту про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів безпосередньо своєму командиру; розгляд рапорту про звільнення; прийняття наказу про звільнення зі служби. При цьому здійснюється перевірка документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби військовослужбовця, який висловив бажання звільнитися з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами.

Суд зазначає, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною, як необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків військовослужбовець має довести такі факти:

- наявність в одного із своїх батьків статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, відсутні інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Повертаючись до матеріалів справи, суд зауважує наступне.

Як зазначалось вище, позивач перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_3 .

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач висловив своє бажання не продовжувати проходження військової служби та подав рапорт про звільнення, у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своїм хворим батьком.

Як уже зазначено судом вище, абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю І групи. При цьому, така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).

У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року по справі № 380/16966/24 була звернута увага на застосування поняття "відсутність" члена сім`ї першого ступеня споріднення при звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, особою з інвалідністю І групи.

Верховний Суд вказав: "В контексті Закону № 2232-ХІІ поняття "відсутність" охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові, обов`язки не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби. У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд".

Надалі зазначену правову позицію було підтверджено та розвинуто Верховним Судом у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25, відповідно до якої суди зобов`язані досліджувати реальний стан речей, враховуючи сукупність обставин: де проживає потенційний доглядач, чи має він фізичну та матеріальну можливість здійснювати догляд, чи наявні у нього малолітні діти або інші об`єктивні обставини, що унеможливлюють виконання функцій доглядача. Зазначений підхід є загальнообов`язковим при тлумаченні абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.

Щодо відсутності інших осіб першого чи другого ступеню спорідненості, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

На підтвердження відсутності в особи з інвалідністю І групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_1 було надано свідоцтво про смерть ОСОБА_5 серія НОМЕР_8 та свідоцтво про смерть ОСОБА_6 серія НОМЕР_9 , батьків ОСОБА_2 .

У позивача відсутні рідні брати та сестри, та інші які б могли здійснювати догляд за його батьком – ОСОБА_2 .

Також батько позивача не перебував та не перебуває у шлюбі.

Відповідно до Довідки про склад сім`ї №54 від 16.03.2026 року, яка видана саме позивачу - ОСОБА_1 , зазначено що до складу його сім`ї (до складу сім`ї позивача - ОСОБА_1 ) входять його батько – ОСОБА_2 , та його мати ОСОБА_7 .

Дана довідка підтверджує наявність обов`язку у позивача по відношенню до своїх батьків, зокрема – батька ОСОБА_2 . Проте дана довідка не є підтвердженням наявності будь-яких обов`язків громадянки ОСОБА_7 по відношенню до громадянина ОСОБА_2 тільки тому, що у них є спільна дитина.

Як зазначалось вище, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не перебувають у шлюбних відносинах.

Відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя є шлюб.

Згідно статті 91 Сімейного кодексу України вказано, що Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно з частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Статтею 202 Сімейного кодексу України передбачений обов`язок повнолітніх дітей утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. За таких обставин, позивач є єдиним членом сім`ї у кого є обов`язок здійснювати постійний догляд та утримувати свого батька.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2026 року по справі №520/14746/25.

Суд зазначає, що безпідставними є доводи відповідача про те, що, окрім позивача, постійний догляд за батьком можуть здійснювати інші члени його сім`ї.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт відсутності інших осіб, які б могли здійснювати постійний догляд за його батьком, який є особою з інвалідністю I групи та потребує постійного стороннього догляду.

За таких обставин, відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» є протиправною та такою, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення».

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на підставі рапорту від 27.03.2026 року.

3. Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) прийняти рішення про звільнення та виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок i військову службу" (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті ((якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з iнвалiднiстю I групи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець