Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №240/6316/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/6316/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою , в якій просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262940022492 від 26.08.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугою років відповідно до пункту “є” статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення”.

Зобов`язати зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період перебування у складі кандидатів національної збірної команди України з гандболу з 01.01.1992 по 31.05.1992, згідно з довідкою від 14.05.2013 № 1/2854.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.08.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “є” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є майстром спорту України міжнародного класу з гандболу, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 від 20.05.1996 року. Архівною довідкою Центрального Державного архіву вищих органів влади та управління України від 03.07.2025 №2014/6-12 підтверджується, що у 1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001 ОСОБА_1 входив до складу Збірної команди України з гандболу. Довідкою Державної служби молоді і спорту від 14.05.2013 №1/2854 підтверджується, що з 01.01.1992 по 31.12.1992 ОСОБА_1 перебував у складі кандидатів національної збірної команди України з гандболу, та у період з 01.01.1993 по 31.12.2001 перебував в основному складі національної збірної команди України з гандболу. 18.08.2025 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, проте Головне управління ПФУ в Житомирській області рішенням № 262940022492 від 26.08.2025 відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи станом на 10.10.2017 (25 років), незарахувавши період з 01.01.1992 по 31.05.1992, згідно з довідкою від 14.05.2013 № 1/2854, оскільки відсутні накази на прийняття та звільнення. Стверджує, що має необхідний стаж для призначення такого виду пенсії, який підтверджується належними доказами. Вважає, що відповідач не вжив всіх передбачених законодавством заходів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача від 18.08.2025 про призначення пенсії, а тому рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач до суду подав відзив, в якому заперечує проти позову та зазначає, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Управлінням за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 26.08.2025 № 262940022492 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи станом на 10.10.2017 (25 років).Пунктом “е” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років мають спортсмени – заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу – члени збірних команд при загальному стажі не менше 25 років (станом на 11.10.2017 року) – у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. За наданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 31.08.1989 по 14.06.1992 згідно довідки №201 від 14.05.2013, оскільки період навчання в загальноосвітніх навчальних закладах не передбачено пунктом «д» статті 56 Закону №1788, у довідці прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних ВА008566; період перебування у складі кандидатів національної збірної команди України з гандболу з 01.01.1992 по 31.05.1992, згідно з довідкою від 14.05.2013 № 1/2854, оскільки відсутні накази на прийняття та звільнення; періоди здійснення особою підприємницької діяльності згідно Витягу з ЄДР для ФОП від 18.08.2025 року - з 18.05.2010 по 31.12.2010, з 01.05.2011 по 31.10.2011, з 02.10.2012 по 03.10.2012, з 24.07.2013 по 07.08.2014, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу дані про сплату страхових внесків відсутні. Стверджує, що страховий стаж становить 24 роки 02 місяці 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Вказує, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо розрахунку стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років є правомірними та вмотивованими. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.08.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №262940022492 від 26.08.2025, яким відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “є” статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення”, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи станом на 10.10.2017 (25 років).

У рішенні зазначено, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 31.08.1989 по 14.06.1992 згідно довідки №201 від 14.05.2013, оскільки період навчання в загальноосвітніх навчальних закладах не передбачено пунктом «д» статті 56 Закону №1788, у довідці прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » згідно паспортних даних ВА008566;

- період перебування у складі кандидатів національної збірної команди України з гандболу з 01.01.1992 по 31.05.1992, згідно з довідкою від 14.05.2013 № 1/2854, оскільки відсутні накази на прийняття та звільнення;

- періоди здійснення особою підприємницької діяльності згідно Витягу з ЄДР для ФОП від 18.08.2025 року - з 18.05.2010 по 31.12.2010, з 01.05.2011 по 31.10.2011, з 02.10.2012 по 03.10.2012, з 24.07.2013 по 07.08.2014, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу дані про сплату страхових внесків відсутні.

Вважаючи таке рішення та дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача період перебування його у складі кандидатів національної збірної команди України з гандболу з 01.01.1992 по 31.05.1992, згідно з довідкою від 14.05.2013 № 1/2854, протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, спортсмени відповідно до пункту «є» статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Пунктом «є» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015 року) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається КМ України, незалежно від віку.

Однак, Законом України від 02.03.2015 року № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, який набув чинності з 01.04.2015 року, п. «є» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (далі - Закон № 213-VIII) викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається КМ України, незалежно від віку.

У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. а ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII, та Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 року № 911-VIII ( далі - Закон № 911-VIII).

Приймаючи вказане рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у п. «є», «ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст.1, 3, ч.3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. є ст. 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII, тобто, позивач з 04.06.2019 наділений правом на отримання пенсії за вислугу років виходячи з наявності загального стажу роботи 20 років.

Водночас, Порядком призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затверджений постановою КМ України від 12.10.1992 №583 (далі - Порядок № 583), передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.

Суд зазначає, що з урахуванням того, що на момент виникнення спірних відносин при призначенні пенсії позивача повинні застосовуватись норми п. «є» статті 55 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII, таким же чином повинні застосовуватись і положення п. 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженого постановою №583, щодо загального стажу роботи - не менше 20 років, оскільки приписи закону мають вищу юридичну силу над підзаконними нормативно - правовими актами.

03 жовтня 2017 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно з пунктом 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11 жовтня 2017 року.

Суд зазначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

У Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що «положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності» (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної» (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018).

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин:

«Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 06.11.2023 у справі №240/24/21.

Відповідно до пункту 1 Порядку №583 до стажу роботи зараховується перебування вказаних осіб у складі збірних команд України, а також інші види діяльності, передбачені № 1788-ХІІ.

Згідно пункту 4 Порядку №583 стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу. Пенсії за вислугу років призначаються і виплачуються за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд України.

Аналізуючи наведені норми, слід прийти до висновку, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени (заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд) за наявності загального стажу роботи не менше 20 років незалежно від віку або перебування в складі збірних команд України не менше 6 років за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд України.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 14.05.2013 №1/2854, виданої Державною службою молоді та спорту України ОСОБА_1 дійсно перебував у складі кандидатів національної збірної команди України з гандболу з 01.01.1992 по 31.12.1992, в основному складі національної збірної команди України з 01.01.1993 (наказ від 31.12.1992 №2638) по 31.12.2001 (наказ від 29.12.2000 №2802).

Проте, відповідач під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не зарахував період з 01.01.1992 по 31.05.1992 відповідно до довідки від 14.05.2013 №1/2854, виданої Державною службою молоді та спорту України, оскільки у довідці не зазначено наказ на прийняття та звільнення.

Слід зазначити, що за змістом частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Органи, що призначають пенсію, мають право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Варто відмітити, що таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22 1.

Наявність сумнівів щодо некоректних записів у документах із сторони відповідача може бути лише підставою для перевірки, однак не може нівелювати відомості, оформлені належним чином, та позбавляти права на належне пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 6 КАС України, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Аналіз матеріалів справи у сукупності з нормами матеріального та процесуального права свідчить про те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262940022492 від 26.08.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “є” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” прийнято не на підставі Конституції України і діючого законодавства України.

З урахуванням викладеного та статті 9 КАС України, суд вважає що для належного та достатнього способу захисту прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262940022492 від 26.08.2025, зобов`язати зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у складі кандидатів національної збірної команди України з гандболу з 01.01.1992 по 31.05.1992, згідно з довідкою від 14.05.2013 № 1/2854 та зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача від 18.08.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “є” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262940022492 від 26.08.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування у складі кандидатів національної збірної команди України з гандболу з 01.01.1992 по 31.05.1992, згідно з довідкою від 14.05.2013 № 1/2854.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “є” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 1064,96 грн (одну тисячу шістдесят чотири гривні 96 копійок) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

09.10.26