Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №240/18420/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/18420/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №110 від 05.05.2026, про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що реалізуючи своє право на відстрочку, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відповідною заявою згідно пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що передбачає звільнення від призову осіб, зайнятих постійним доглядом за своїми батьками, які за станом здоров`я потребують такого піклування. До заяви було додано повний пакет документів, що підтверджують як родинний зв`язок, так і об`єктивну потребу батька у сторонній допомозі. За результатами розгляду поданих документів ІНФОРМАЦІЯ_3 було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки (протокол №110 від 05.05.2026). Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем у встановлені строки відзив на адміністративний позов не подано, тому з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову ухвалив розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №409591.

Відповідно до висновку засідання ЛКК КНП «Олевська ЦЛ» ОМР №99/3 від 03.06.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , потребує постійного стороннього догляду та лікування у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

З метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої було долучено необхідні документи на підтвердження здійснення догляду за батьком, який є інвалідом IІI групи та потребує догляду, тобто на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач отримав повідомлення 20260429-659710, відповідно до якого за результатами розгляду повідомлено, що протоколом №110 від 05.05.2026 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови: поданий перелік документів не відповідає вимогам Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. Відповідно до витягу з ДРАЦС догляд за ОСОБА_2 , 1950 р.н., може здійснювати ОСОБА_3 , 1973 р.н, яка являється дочкою ОСОБА_2 , 1950 р.н., та не є військовозобов`язаною.

Не погодившись із таким рішенням, вважаючи відмову незаконною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 5 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Одночасно, ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до п. 1 Порядку №560 він визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 56 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В свою чергу, п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (тут і далі в редакції на момент розгляду заяви позивача про надання відстрочки) передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Отже, дана норма передбачає можливість отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу у зв`язку із здійсненням ним постійного догляду за своїми батьком чи матір`ю, необхідність якого підтверджується висновком МСЕК або ЛКК.

Суд звертає увагу, що закон не пов`язує можливість отримання відстрочки у зв`язку з доглядом за своїми батьком чи матір`ю із відсутністю інших працездатних членів сім`ї.

Відсутність працездатних членів сім`ї має значення тільки для випадків, які наведені в лапках (дужках) п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд.

Таке тлумачення підтверджується і п. 58-1 Порядку №560, згідно з яким військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка). Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Додаток 5 до Порядку №560 визначає перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Так, згідно з цим додатком, у випадку отримання відстрочки з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" повинні бути подані такі документи: для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Таким чином, п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не ставить право військовослужбовця, який здійснює постійний догляд за власним батьком чи матір`ю, на отримання відстрочки, від наявності чи відсутності інших працездатних членів сім`ї, ця обставина має значення виключно для випадків, які перелічені в дужках цієї норми; п. 58-1 Порядку №560 прямо застерігає, що військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві про надання відстрочки інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд; додаток 5 до Порядку №560 передбачає, що у випадку подання заяви про надання відстрочки з підстави здійснення постійного догляду за власним батьком чи матір`ю військовозобов`язаний повинен подати лише документи, які підтверджують наявність родинних зв`язків між військовозобов`язаним та родичем та акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду згідно з додатком 8.

Однак, підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки стала наявність рідної сестри, яка також зобов`язана за законом утримувати свого батька з інвалідністю ІІІ групи.

Згідно з положеннями Сімейного кодексу України повнолітні діти зобов`язані утримувати своїх непрацездатних батьків, якщо вони потребують матеріальної допомоги.

Судом встановлено, що рідна сестра позивача з 2001 року проживає за межами України та є громадянкою Португалії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта.

Суд вважає, що відповідач повинен був перевірити фактичну можливість/відсутність можливості у сестри позивача здійснювати реальний догляд за батьком - особою з інвалідністю, на постійній або тимчасовій основі.

Це означає, що хоча перебування доньки ОСОБА_3 за межами України саме по собі не звільняє її від обов`язку утримувати/доглядати хворого батька, однак вимагає від суб`єкта владних повноважень з`ясування питання щодо реальної можливості виконання такого обов`язку з урахуванням конкретних життєвих обставин.

З метою вирішення спірних питань Комісія за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Зі змісту наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не проводив всебічну перевірку і оцінку наданих заявником документів, у тому числі щодо фактичної можливості ОСОБА_3 здійснювати догляд за батьком. У даному випадку відповідач, приймаючи рішення про відмову у наданні відстрочки, обмежився формальним посиланням на наявність у позивача рідної сестри, однак не перевірив те, чи має така особа реальну можливість виконувати обов`язок з догляду. Сам по собі факт родинного зв`язку не свідчить про реальну можливість особи виконувати відповідний обов`язок за конкретних життєвих обставин.

З огляду на це, оскаржуване рішення ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання, та без належного його обґрунтування, у зв`язку з чим не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості рішень суб`єкта владних повноважень і, як наслідок, є протиправною.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №110 від 05.05.2026, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то варто наголосити, що суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.04.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ст.ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши обґрунтованість основних доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що адміністративний позов слід частково задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №110 від 05.05.2026, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко

09.10.26