Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №160/15699/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/15699/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ( 04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

08.06.26 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій позивач просить суд:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2026 року пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нараховувати на виплачувати з 01.03.2026 року ОСОБА_1 у розмірі 80% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «»Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2026 року по день проведення перерахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному Управління та отримує пенсію по інвалідності призначену у розмірі 80% суум грошового забезпечення. Відповідач, здійснивши з 01.03.2026 індексацію пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, обмежив розмір його пенсії максимальним розміром, тоді як норма, якою таке обмеження було встановлено, визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 і втратила чинність.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали від 12.06.2026 року отримана відповідачем в системі «Електронний суд» 12.06.2026 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду відзиву на адміністративний позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) по інвалідності призначену в розмірі 80% сум грошового забезпечення.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року по справі №320/23463/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року на підставі довідки від 12 серпня 2024 року № 13/8726/с, виданої станом на 01 січня 2022 року, та з 01 лютого 2023 року на підставі довідки від 12 серпня 2024 року № 13/8727/с, виданої станом на 01 січня 2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»

09.04.2026року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нараховувати та виплачувати заявнику з 01.03.2026 пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, а в разі відмови - надати розрахунок пенсії.

Листом від 14.05.2026 відповідач у задоволенні заяви позивача відмовив, зазначивши, що у березні 2026 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі №360/1529/24 (набрало законної сили 03.03.2025) Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в межах зобов`язальної частини з 01 лютого 2022 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 серпня 2024 року № 13/8726/с, виданої станом на 01 січня 2022 року, та з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 серпня 2024 року № 13/8727/с, виданої станом на 01 січня 2023 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та здійснено нарахування коштів з 01.02.2022 по 28.02.2026. Відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі № 360/1529/24 розмір пенсії ОСОБА_1 визначається з урахуванням статті 43 Закону № 2262 (в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011) і становить з 01.03.2024 - 23610,00 грн., з 01.01.2026- 25950,00 грн. На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» ОСОБА_1 з 1 березня 2026 р. проведено індексацію пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій (коефіцієнт 1,121) відповідно до пункту 2 Постанови № 118 та пункту 2 Постанови № 168 на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 постанови, в сумі 2420,65 грн.

Відповідно до розрахунку пенсії від 01.03.2026 року, Позивачу було нараховано пенсію у сумі 29120,54 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії до сплати визначено лише 25 950,00 грн.

Не погоджуючись із застосуванням до розміру нарахованої пенсії обмеження максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах і підрозділах цивільного захисту та деяких інших осіб, визначені Законом № 2262-XII.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

З 01.10.2011 Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI частину п`яту статті 43 Закону № 2262-XII викладено в редакції, за якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII зазначену частину доповнено приписом про те, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 740 гривень. У чинній структурі статті 43 Закону № 2262-XII це положення міститься в частині сьомій.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, тобто неконституційним. Відповідно до резолютивної частини цього Рішення частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з дня його ухвалення Конституційним Судом України, тобто з 20.12.2016.

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Оскільки на момент внесення цих змін частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII вже втратила чинність за Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, здійснені зміни є нереалізованими і самі по собі не відновлюють та не створюють підстав для застосування обмеження максимального розміру пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - постанова № 236) установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (пункт 1), а підпунктом 1 пункту 2 передбачено підвищення на цей коефіцієнт розмірів пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII. Пунктом 3 постанови № 236 встановлено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку не може перевищувати 2 595 гривень.

Суд звертає увагу, що постанова № 236 не встановлює самостійного обмеження максимального розміру самої пенсії. Обмеження, застосоване відповідачем до позивача, є іншим за змістом - це обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, тобто саме те обмеження, яке передбачалося частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII і яке втратило чинність з 20.12.2016. Отже, застосування такого обмеження до пенсії позивача повністю залежить від того, чи існує на момент виникнення спірних правовідносин чинна норма закону, яка встановлює максимальний розмір пенсії для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.

Суд окремо зазначає, що обмеження розміру підвищення пенсії внаслідок індексації сумою 2 595 гривень (пункт 3 постанови № 236) і обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами є двома різними за змістом обмеженнями. Перше з них встановлене чинним підзаконним актом у межах повноважень, делегованих Кабінету Міністрів України, позивачем не оскаржується і предметом цього спору не є; із розрахунку пенсії вбачається, що сума збільшення внаслідок індексації у 2026 році визначена саме в межах цього обмеження - 2 595,00 грн. Предметом цього спору є виключно застосування відповідачем до нарахованої позивачу пенсії обмеження її максимального розміру.

Одночасно частиною 1 статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII, встановлено обмеження максимального розміру пенсій, аналогічне за змістом обмеженню, визначеному частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII, визнаному неконституційним.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 та від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 сформувала правову позицію, за якою норми законодавства, що допускають неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у відносинах з державою, завжди тлумачаться на користь особи; за наявності правових прогалин щодо захисту прав людини органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи. Аналогічний висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20: у разі колізії між двома законами, які регулюють одне й те саме коло відносин, і один з них визнано неконституційним, застосуванню підлягає підхід, найбільш сприятливий для особи.

Суд також враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI в частині поширення її дії, зокрема, на Закон № 2262-XII. Разом з тим, оскільки предметом зазначеного Рішення є забезпечення соціальних гарантій для осіб, на яких поширюються приписи частини п`ятої статті 17 Конституції України, а належність позивача до цієї категорії осіб матеріалами справи не підтверджена і сторонами не заявлялася, суд не покладає це Рішення в основу задоволення позову, обмежуючись наведеним вище обґрунтуванням щодо неоднозначності правового регулювання спірних правовідносин.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що за наявності колізії (неоднозначності) у визначенні максимального розміру пенсії, яка виникла внаслідок визнання неконституційною частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII за одночасного існування аналогічного за змістом обмеження в статті 2 Закону № 3668-VI, застосуванню підлягає підхід, найбільш сприятливий для позивача, тобто без застосування обмеження максимальним розміром пенсії.

Отже, суд може дійти висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті з 01.03.2026 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою № 236, є протиправними, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про здійснення виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01.03.2026 по день проведення перерахунку, суд зазначає таке.

Як наведено вище, відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Враховуючи те, що перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження максимальним розміром ще не проведено, то суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 9, 77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ( 04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2026 року пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплачувати з 01.03.2026 року пенсію ОСОБА_1 у розмірі 80% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко