Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №160/26226/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/26226/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом адвоката Дзіся Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Дзіся Андрія Романовича (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:

- визнати бездіяльність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 06.11.2019 №20/2 2них-01/09/1156 виданою АТ «Мострансавто» про заробітну плату роботи в росії за період з квітня 2004 року по травень 2016 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 15.06.2026 з урахуванням довідки від 06.11.2019 №20/2-2них-01/09/1156 виданою АТ «Мострансавто» про заробітну плату роботи в росії за період з квітня 2004 року по травень 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 02.04.2023, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі № 160/29513/23, яке набрало законної сили 15.05.2024 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 047250017138 від 10.04.2023 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно ст.26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.04.2004 по 09.04.2015 та з 28.05.2015 по 21.05.2016; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2023 про призначення пенсії за віком.

На виконання вищевказаного рішення суду позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV та зараховано до страхового стажу періоди роботи в російській федерації з 09.04.2004 по 09.04.2015 та з 28.05.2015 по 21.05.2016.

Однак заробіток за час роботи на території російської федерації у АТ «Мострансавто» у вказані періоди зараховано з нульовим значенням, як наслідок, дані дії пенсійного органу суттєво вплинули на розмір індивідуального коефіцієнта для обчислення заробітку позивача та відповідно на середньомісячний заробіток, з якого обраховується пенсія.

Позивач 15.06.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо перерахунку пенсії з проханням здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідки від 06.11.2019 №20/2-2них-01/09/1156 про заробітну плату за період з квітня 2004 року по травень 2016 року, що видана АТ «Мострансавто».

Відповідач листом від 14.07.2026 відмовив у задоволені вищезазначеної заяви, зазначивши, що підстави для перерахунку заробітної плати для обчислення пенсії із застосуванням довідки № 20/2-2исх-01/09/1156 від 06.11.2019, виданої Видновським ПАТП Акціонерного товариства «Мострансавто» відсутні, оскільки підприємство розташоване та території російської федерації, а Угода «Про гарантію прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» денонсована.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.10.2026 від відповідача до суду надійшли матеріали пенсійної справи. Відзив відповідач не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі № 160/29513/23, яке набрало законної сили 15.05.2024, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 047250017138 від 10.04.2023 щодо відмови у призначенні пенсії позивачу згідно ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 09.04.2004 по 09.04.2015 та з 28.05.2015 по 21.05.2016, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 03.04.2023 року про призначення пенсії за віком.

Як убачається з листа відповідача від 14.07.2026 № 84580-60561/Л-01/8-0400/26, на виконання зазначеного рішення суду позивачу з 02.04.2023 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Станом на 01.07.2026 пенсію обчислено виходячи із страхового стажу, зарахованого по 24.06.2020, тривалістю 34 роки 1 день; коефіцієнт страхового стажу становить 0,34000. Розмір пенсії розраховано із заробітної плати за періоди з 01.01.1989 по 29.02.1992, з 01.10.1992 по 31.07.1994 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.02.2002 по 31.12.2003, з 01.02.2004 по 31.05.2016, з 01.07.2019 по 30.06.2020.

Водночас у цьому ж листі відповідач зазначив: «При цьому заробітну плату за період з 01.04.2004 по 09.04.2015 та з 28.05.2015 по 31.05.2016 на території росії внесено нулями». Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить 0,27532, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 3652,53 грн. Загальний розмір пенсійної виплати позивача станом на 14.07.2026 становить 3725,00 грн, у тому числі: основний розмір пенсії за віком - 1241,86 грн (3652,53 грн х 0,34000), доплата до прожиткового мінімуму - 1353,14 грн, доплата за понаднормовий стаж - 49,67 грн, надбавка на індексацію з 01.03.2024 - 97,73 грн, доплата особам, яким не виповнилося 70 років, - 982,60 грн.

Тобто відповідачем при обчисленні пенсії позивача періоди роботи на території російської федерації враховано у страховому стажі, проте заробітну плату за ці ж періоди при визначенні індивідуального коефіцієнта заробітної плати прирівняно до нуля, що зменшило середньомісячний заробіток, з якого обчислюється основний розмір пенсії.

15.06.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою (вх. № 60561/Л-0400-26 від 15.06.2026), в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням довідки від 06.11.2019 № 20/2-2них-01/09/1156 про заробітну плату за період з квітня 2004 року по травень 2016 року, виданої АТ «Мострансавто».

Листом від 14.07.2026 № 84580-60561/Л-01/8-0400/26 відповідач повідомив, що підстави для перерахунку заробітної плати для обчислення пенсії із застосуванням довідки № 20/2-2исх-01/09/1156 від 06.11.2019, виданої Видновським ПАТП Акціонерного товариства «Мострансавто» (далі - довідка про заробітну плату), відсутні, оскільки підприємство розташоване на території російської федерації, а Угода «Про гарантію прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» денонсована. У цьому ж листі відповідач зазначив, що відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 зазначений міжнародний договір припинив свою дію для України 19.06.2023.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. (частина друга статті 4 Закону № 1058-IV). Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П=Зп х Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Отже, за загальним правилом розмір пенсії за віком перебуває у прямій залежності як від тривалості страхового стажу, так і від заробітної плати (доходу), отриманої застрахованою особою за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000.

Одним із міжнародних договорів у сфері пенсійного забезпечення, учасниками якого були Україна та російська федерація, є Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода).

Статтею 1 Угоди визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди провадиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових підставах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць цієї Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Обчислення пенсій провадиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно з частиною першою статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави - учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.

Відповідно до підпункту «b» пункту 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, якщо договір не передбачає іншого або якщо учасники не домовились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли внаслідок виконання договору до його припинення.

Отже, вихід України з Угоди має наслідки на майбутнє та не може позбавляти особу пенсійних прав, які виникли відповідно до положень Угоди в період її дії, що прямо гарантовано статтею 13 Угоди.

З матеріалів справи вбачається, що пенсію за віком позивачці призначено з 02.04.2023 за заявою від 03.04.2023, тобто в період, коли Угода була чинною для України. При цьому періоди роботи позивача на території російської федерації з 09.04.2004 по 09.04.2015 та з 28.05.2015 по 21.05.2016 зараховано до страхового стажу на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 у справі № 160/29513/23, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України та частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, право позивача на пенсійне забезпечення з урахуванням періодів роботи на території російської федерації виникло відповідно до положень Угоди в період її дії та в силу статті 13 Угоди не втратило своєї сили після виходу України з Угоди.

Оскільки частиною третьою статті 6 Угоди прямо передбачено, що обчислення пенсій провадиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, а частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV - що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, право позивача на зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації є нерозривно пов`язаним з правом на врахування при обчисленні пенсії заробітку, отриманого за ці ж періоди.

Натомість відповідач, зарахувавши спірні періоди до страхового стажу позивача, заробітну плату за ці періоди прирівняв до нуля, що фактично нівелює врахування цих періодів при визначенні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії та суперечить наведеним приписам Угоди і Закону № 1058-IV.

Та обставина, що заява про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату подана позивачем після припинення дії Угоди для України, не змінює вищевказаного висновку, оскільки така заява спрямована не на набуття нового права, а на реалізацію вже наявного права на обчислення пенсії із заробітку за періоди роботи, зараховані до страхового стажу, а довідка про заробітну плату є лише доказом розміру такого заробітку.

Подібний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22, в якій суд, застосовуючи положення статті 13 Угоди, дійшов висновку, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди) (пункт 48 постанови). Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів (пункт 49). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне сформувати такий правовий висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки (пункт 51).

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Єдиною підставою для відмови у врахуванні довідки про заробітну плату, наведеною відповідачем у листі від 14.07.2026 № 84580-60561/Л-01/8-0400/26, є місцезнаходження підприємства на території російської федерації та денонсація Угоди. Будь-яких інших підстав, зокрема невідповідності довідки за формою чи змістом вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, наявності сумнівів у достовірності відомостей, що в ній містяться, відповідач не навів.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не доведено правомірності своїх дій щодо відмови в перерахунку пенсії та не спростовано доводів позивачки, викладених у позовній заяві.

Отже, дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату є протиправними.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності судового захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, яка звернулася за судовим захистом, без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Вимогу позивача «визнати бездіяльність дій» відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії суд, з огляду на її зміст та фактичні обставини справи, розцінює як технічну описку. В спірних правовідносинах відповідач вчинив дії щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату, оскільки, розглянувши заяву представника позивача, відповідач відмовив у перерахунку пенсії листом від 14.07.2026 № 84580-60561/Л-01/8-0400/26.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зазначив, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Оскільки єдина підстава, з якої відповідач відмовив у перерахунку пенсії, визнана судом протиправною, а інших підстав для неврахування довідки про заробітну плату відповідачем не наведено, належним способом захисту порушеного права позивача у цьому випадку є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату та зобов`язання відповідача здійснити з 15.06.2026 перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці про заробітну плату, за періоди роботи, зараховані до страхового стажу позивача, з урахуванням раніше виплачених сум.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника; виходячи з позиції цього суду, висловленої у пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є достатньою підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення зі словесним коригуванням способу захисту порушеного права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір у розмірі 1065,00 грн, що підтверджується квитанцією ID: 5204-8665-4742-5705 від 21.08.2026.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ставка судового збору за цим позовом становить 1064,96 грн (3328,00 грн х 0,4 х 0,8).

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, зі сплати судового збору в сумі 1064,95 грн, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 77, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов адвоката Дзіся Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 06.11.2019 № 20/2-2исх-01/09/1156 про заробітну плату за період з квітня 2004 року по травень 2016 року, виданої Видновським ПАТП Акціонерного товариства «Мострансавто».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 15.06.2026 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за періоди роботи, зараховані до страхового стажу, згідно з довідкою від 06.11.2019 № 20/2-2исх-01/09/1156 про заробітну плату за період з квітня 2004 року по травень 2016 року, виданою Видновським ПАТП Акціонерного товариства «Мострансавто», з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун