Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №160/24763/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/24763/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Секірської А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Невкритого Володимира Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

14.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Невкритого Володимира Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 стосовно звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся з рапортом від 09.08.2026 до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України №2232-ХІІ від 25.03.1992 «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами), через необхідність догляду за батьком, який є інвалідом І групи.

До рапорту позивачем були долучені: Свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0988388; витяг з протоколу №3443 засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 04 грудня 2018 року; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 13 липня 2026 року.

Місце проживання Позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідна Довідка. Сестра Позивача не може здійснювати догляд за своїм батьком, адже є законним представником (опікуном) дитини-інваліда ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Посвідченням серії НОМЕР_2 .

Нотаріально посвідченою заявою від 29 квітня 2026 року ОСОБА_2 заявив та підтвердив, що із числа військовозобов`язаних членів його сім`ї першого ступеня споріднення, для свого утримання (догляду) обирає Позивача, який доводиться йому сином.

Нотаріально посвідченою заявою від 20 червня 2026 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомили, що проживають і працюють у місті Бровари, та не мають можливості проводити догляд за їх братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також у своїй заяві підтвердили, що постійний догляд за їх братом, забезпечення харчування та ліками здійснює Позивач, який проживає разом із ним.

Позивачу було відмовлено у звільненні, в зв`язку із наявністю родичів І та ІІ ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24 наголошує, що застосування цієї норми з врахуванням конкретних обставин можливе за наявності сукупності таких умов: 1) Доведена необхідність постійного догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I або II групи; 2) Об`єктивна неможливість іншого члена сімї (першого або другого ступеня споріднення) здійснювати догляд через вагомі причини, до того ж який не виявив бажання здійснювати такий догляд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи конкретні обставини справи, дійшов висновку, що неможливість здійснення постійного догляду з боку брата позивача, який проходить військову службу, в цьому випадку є істотною підставою для застосування зазначеної норми закону щодо можливості звільнення позивача з військової служби.

З посиланням на норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про оборону України», представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 18.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також інформацію про проходження військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 .

31.08.2026 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За нормами частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

В свою чергу, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, системний аналіз вищевказаної підстави для звільнення з військової служби містить вимогу щодо необхідності підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 за №1361/42706, внесені зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII).

Наказом визначений перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, зокрема:

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В даному випадку наявність чи відсутність інших осіб І чи II ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю, що його потребує, підтверджується актом обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Зі змісту наданого Позивачем акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати відповідний догляд від 13.07.2026 вбачається, що у нього є інші родичі, які можуть здійснювати догляд за батьком Позивача, який є особою з інвалідністю I групи, відсутність яких є однією основних вимог для звільнення.

Отже, подаючи на розгляд командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби від 06.08.2026, військовослужбовець ОСОБА_1 належним чином не підтвердив підстави звільнення.

Водночас позивач за наявності у нього такого документа, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вказані підстави відмови в задоволенні рапорта підтверджують правомірності дій відповідача, оскільки на рапорт позивача від 06.08.2026 відповідач правомірно не має можливості його задовольнити та звільнити з військової служби, у зв`язку із відсутністю підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

З огляду на наведене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

04.09.2026 представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено таке.

Рапортом від 09 серпня 2026 року, солдат ОСОБА_1 , просив Командира військової частини НОМЕР_1 звільнити його, з лав Збройних Сил України на підставі підпункту “г” пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України №2232-XII від 25.03.1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами), (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків або батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарськоконсультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).

Позивач просив звільнити його через необхідність догляду за батьком, який є інвалідом І групи.

До вищевказаного рапорту, Позивачем були долучені наступні документи, зокрема: Свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; Свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0988388; Витяг з протоколу №3443 засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 04 грудня 2018 року; Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 13 липня 2026 року.

Місце проживання Позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідна Довідка.

Сестра Позивача не може здійснювати догляд за своїм батьком, адже є законним представником (опікуном) дитини-інваліда ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Посвідченням серії НОМЕР_2 .

Нотаріально посвідченою заявою від 29 квітня 2026 року ОСОБА_2 заявив та підтвердив, що із числа військовозобов`язаних членів його сім`ї першого ступеня споріднення, для свого утримання (догляду) обирає Позивача, який доводиться йому сином.

Нотаріально посвідченою заявою від 20 червня 2026 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомили, що проживають і працюють у місті Бровари, та не мають можливості проводити догляд за їх братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також у своїй заяві підтвердили, що постійний догляд за їх братом, забезпечення харчування та ліками здійснює Позивач, який проживає разом із ним.

Незважаючи на викладені вище обставини, Позивачу було відмовлено у звільненні, в зв`язку із наявністю родичів 1 та 2 ступеня споріднення, які начебто можуть здійснювати догляд.

Сам по собі факт наявності у Позивача інших родичів не може свідчити про те, що такі особи фактично здійснюють або зобов`язані здійснювати догляд за його батьком, який є особою з інвалідністю I групи. Так само зазначення в акті обстеження про можливість таких осіб здійснювати відповідний догляд не є доказом фактичного здійснення ними такого догляду.

Необхідно розмежовувати фактичну можливість особи здійснювати догляд та реальне виконання нею відповідних обов`язків. Наявність у родича фізичної чи теоретичної можливості здійснювати догляд сама по собі не означає, що такий догляд ним здійснюється, що на нього покладено відповідний обов`язок або що він фактично забезпечує постійний догляд за особою з інвалідністю.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 140/12873/23, проаналізувавши в цілому підпункт "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, зауважив, що законодавець через призму вказаної норми реалізував завдання Закону №2122-IX, у якій виокремив такі підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медикосоціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24 наголошує, що застосування цієї норми з врахуванням конкретних обставин можливе за наявності сукупності таких умов: 1. Доведена необхідність постійного догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I або II групи; 2. Об`єктивна неможливість іншого члена сім`ї (першого або другого ступеня споріднення) здійснювати догляд через вагомі причини, до того ж який не виявив бажання здійснювати такий догляд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 520/14746/25 констатував: «відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує».

Так, положення Сімейного кодексу України не оперують категоріями ступеня споріднення у контексті визначення складу сім`ї, а натомість пов`язують належність до членів сім`ї лише з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. При цьому сім`ю можуть утворювати й особи, які взагалі не мають ступеню споріднення. Отже, сімейне законодавство використовує інші критерії для визначення кола членів сім`ї, ніж ті, що закладені у спірній нормі, яка прямо поєднує поняття «член сім`ї» зі ступенем споріднення. Це свідчить про те, що відповідні поняття («член сім`ї») мають різне контекстуальне наповнення залежно від сфери правового регулювання, а тому їх ототожнення є необґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у розумінні Закону про військову службу поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині встановлення факту наявності у матері позивача онуки як особи другого ступеня споріднення у розумінні Закону про військову службу. Водночас, сама по собі юридична наявність такої особи не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби.

Як уже було зазначено вище, відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує. Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мали перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Досліджуючи питання наявності у онуки матері позивача реальної можливості здійснювати постійний догляд, суди попередніх інстанцій зазначили, що обставини щодо наявності двох неповнолітніх дітей та чоловіка, який проходить військову службу у Збройних Силах України, самі по собі не свідчать про відсутність у онуки можливості здійснювати постійний догляд за своєю бабусею. Крім того, суди зазначили, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували фактичне проживання бабусі та онуки за різними адресами».

На підставі викладеного представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України № НОМЕР_4 , картки фізичної особи – платника податків, довідки про реєстрацію місця проживання від 15.02.2019 № 37371934.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не є спірним питанням у цій справі.

Батько позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю І групи, підгрупа Б, з 11.12.2018, причина інвалідності – захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, потребує сторонньої допомоги (довідка до акта огляду МСЕК серії АВ № 0988388, посвідчення серії НОМЕР_5 , свідоцтво про народження НОМЕР_6 ).

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 шлюб між чоловіком ОСОБА_2 і дружиною ОСОБА_3 розірвано, про що 16.06.2026 складено відповідний актовий запис № 132.

06.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до командира 1 парашутно – десантної роти військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення його, гранатометника 1 парашутно – десантного відділення 1 парашутно – десантного взводу 1 парашутно – десантної роти 1 парашутно – десантного батальйону, солдата ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період у запас відповідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком І групи інвалідності.

До рапорту позивав додав акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 13.07.2026, копії свідоцтва про народження, про розірвання шлюбу, висновку МСЕК.

На рапорті наявні резолюції: командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 «Відмова», 1 помічника командира в/ч НОМЕР_1 з правової роботи – начальника служби майора юстиції ОСОБА_8 «Відсутні підстави для звільнення, у зв`язку з наявністю родичів 1 та 2 ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд».

За наданими позивачем документами в ОСОБА_2 є донька, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка перебуває у шлюбі з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , має неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_8 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_9 , свідоцтво про народження НОМЕР_10 ).

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , призначена державна соціальна допомога дітям – інвалідам, причина інвалідності – дитина – інвалід.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаровою-Рябошапкою І.В. засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 на його заяві від 29.04.2026, в якій зазначено, що він є ветераном війни та інвалідом І групи довічно, у зв`язку зі станом здоров`я потребує цілодобового догляду та постійної допомоги (фізичної, медичної, матеріальної), утримання. Із числа військовозобов`язаних членів сім`ї першого ступеня споріднення для свого утримання обирає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є його сином. Син доглядає за ним та повністю утримує, надає фізичну та матеріальну допомогу.

Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Маржиною А.А. засвідчено справжність підписів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на заяві, в якій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , повідомляють, що проживають та працюють у м. Бровари, не мають можливості проводити догляд за братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Постійний догляд за ним, забезпечення харчуванням та ліками здійснює його син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає разом з батьком.

13.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_11 складено Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця (вих. № 1199/04/6968 від 28.07.2026).

Акт складено на підставі запиту командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_11 вих.№ 691/1156/Вих.ЗПІ від 02.07.2026, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_12 11.07.2026 № 5695, з проханням про складання Акта перевірки сімейного стану військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який бажає звільнитися з військової служби відповідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за його батьком, особою з інвалідністю І групи.

Згідно із висновками Акта в ході перевірки виявлено наявність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , осіб першого або другого ступеня споріднення, які здійснюють чи можуть здійснювати постійний догляд за ним, а саме – доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (військовослужбовець), сестри ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , сестри ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (абзац третій частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Як передбачено частиною чотирнадцятою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом тринадцятим частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на час розгляду цієї справи.

Підстави для звільнення військовослужбовців із військової служби, в тому числі і особливості звільнення з військової служби під час дії особливого періоду, визначені у частині четвертій статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.

Згідно з абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» такою поважною причиною є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону про військову службу, подаються, серед іншого:

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, про потребу в постійному догляді.

Ураховуючи, що підставою для звільнення з військової служби позивач у своєму рапорті зазначив саме абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу, для правильного вирішення цього спору суд має з`ясувати:

- чи звертався позивач з рапортом про звільнення з військової служби та чи додав до рапорту визначені документи;

- чи підтверджують подані документи наявність особи, яка потребує постійного догляду, тобто один із батьків військовослужбовця або батьків його дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

- чи підтверджують подані документи відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд.

Судом установлено, що позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, додавши до нього акт перевірки сімейного стану від 13.07.2026, свідоцтво про народження, свідоцтво про розірвання шлюбу, висновку МСЕК.

Також судом установлено і підтверджено доданими до рапорту документами, що в позивача є батько – особа з інвалідністю І групи, яка потребує постійного догляду, і зазначені обставина визнається відповідачем.

Проблемним питанням у спірних правовідносинах є з`ясування наявності чи відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Щодо вказаного питання Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 сформував такі висновки.

Для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу.

В матеріалах справи наявний акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, складений 13.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_13 , згідно із яким в ході перевірки виявлено наявність у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , осіб першого або другого ступеня споріднення, які здійснюють чи можуть здійснювати постійний догляд за ним, а саме:

1) доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

2) сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (військовослужбовець);

3) сестри ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,

4) сестри ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Актом установлено:

- За місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно відмітки у паспорті серія НОМЕР_13 , виданого Мінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 28.11.1997, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно довідки про реєстрацію місця проживання № 37371934 від 15.02.2019;

- Особи першого ступеня споріднення – члени сім`ї, які здійснюють чи можуть здійснювати постійний догляд за ним – донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (військовослужбовець);

- Особи другого ступеня споріднення – члени сім`ї, які здійснюють чи можуть здійснювати постійний догляд за ним – сестра ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , сестра ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Надана до розгляду копія нотаріально завіреної заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є підставою для їх виключення з кола доглядальників ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно п.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не включаються в коло доглядальників члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які самі потребують постійного догляду за висновком медико – соціальної експертної комісії чи лікарсько – консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

- Згідно копії посвідчення інваліда війни ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_14 визначено І групу інвалідності;

- Згідно копії довідки до акту огляду медико – соціальною експертною комісією Кардіо 2 серія АВ № 0988388 від 11.12.2018 щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визначено групу інвалідності І-Б, довічно та визначено потребу в сторонній допомозі;

- Згідно копії витягу з протоколу засідання Центральної військово – лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 04.12.2018 № 3443 щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визначено, що захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, група інвалідності та потреба у сторонньому догляді не визначена.

Факт здійснення/необхідності здійснення постійного доглдяду підтверджено.

Таким чином, у батька позивача наявні інші члени сім`ї першого (донька) та другого (дві сестри) ступеня споріднення, щодо яких відсутні документи, які б свідчили, що вказані особи самі потребують постійного догляду.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25 дійшов зокрема таких висновків:

«.. Попереднє правове регулювання передбачало можливість звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворими членами сім`ї (зокрема дружиною (чоловіком), дитиною, батьками своїми чи дружини (чоловіка)) без встановлення додаткових умов щодо наявності інших осіб, здатних забезпечити такий догляд.

Водночас із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» законодавець істотно змінив підхід до регулювання цих правовідносин, доповнивши відповідну підставу звільнення умовою відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Зазначені зміни свідчать про те, що законодавець прагнув об`єктивізувати підстави звільнення з військової служби за сімейними обставинами, підвищивши вимоги до їх обґрунтованості.

Якщо раніше достатньою була сама наявність необхідності здійснення догляду, то після внесення змін законодавець пов`язав можливість звільнення з додатковою умовою - відсутністю інших осіб, які можуть забезпечити такий догляд.

Отже, законодавець фактично посилив критерій поважності відповідної підстави, обмеживши її випадками, коли військовослужбовець є єдиною особою, здатною забезпечити необхідний догляд.

Використовуючи у тексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення», законодавець не надав його нормативного визначення.

Водночас колегія суддів вважає помилковим застосування у спірних правовідносинах за аналогією положень сімейного чи житлового законодавства для з`ясування змісту поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення».

Так, положення Сімейного кодексу України не оперують категоріями ступеня споріднення у контексті визначення складу сім`ї, а натомість пов`язують належність до членів сім`ї лише з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. При цьому сім`ю можуть утворювати й особи, які взагалі не мають ступеню споріднення.

Отже, сімейне законодавство використовує інші критерії для визначення кола членів сім`ї, ніж ті, що закладені у спірній нормі, яка прямо поєднує поняття «член сім`ї» зі ступенем споріднення. Це свідчить про те, що відповідні поняття мають різне контекстуальне наповнення залежно від сфери правового регулювання, а тому їх ототожнення є необґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у розумінні Закону про військову службу поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині встановлення факту наявності у матері позивача онуки як особи другого ступеня споріднення у розумінні Закону про військову службу. Водночас, сама по собі юридична наявність такої особи не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби

Як уже було зазначено вище, відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мали перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів…».

Таким чином, суд вважає встановленим факт наявності у батька позивача особи першого ступеня споріднення (доньки) та двох осіб другого ступеня споріднення (сестри) у розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Досліджуючи питання наявності у доньки та двох рідних сестер батька позивача реальної можливості здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І групи суд зазначає таке.

Донька ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка перебуває у шлюбі з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , має неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_8 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_9 , свідоцтво про народження НОМЕР_10 ).

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , призначена державна соціальна допомога дітям – інвалідам, причина інвалідності – дитина – інвалід.

Суд погоджується з позивачем, що, здійснюючи постійний догляд за дитиною з інвалідністю, ОСОБА_15 позбавлена фактичної можливості здійснювати постійний догляд за батьком – особою з інвалідністю 1 групи.

Щодо осіб другого ступеня споріднення – сестер ОСОБА_2 – Левченко Галини Іванівни та ОСОБА_6 , суд зазначає, що позивачем до рапорту, який розглядався військовою частиною НОМЕР_1 , додано виключно заяву зазначених осіб, справжність підписів яких засвідчено приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Маржиною А.А.

В цій заяві ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , повідомляють, що проживають та працюють у м. Бровари, не мають можливості проводити догляд за братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Постійний догляд за ним, забезпечення харчуванням та ліками здійснює його син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає разом з батьком.

Суд зауважує, що нотаріус у відповідності до вимог статті 78 Закону України «Про нотаріат» засвідчив виключно справжність підписів і не посвідчував фактів, викладених в документі, про що зазначено безпосередньо у заяві.

Тож надана заява не є належним доказом на підтвердження неможливості реального здійснення догляду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за братом – особою з інвалідністю І групи, а викладені в ній факти мають підтверджуватися документально.

Натомість доказів реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у м. Бровари, довідок з місць їхньої роботи, які б підтверджували факти, викладені у заяві, та які були б перевірені відповідачем при розгляді рапорту, позивачем до такого рапорту надано не було.

Верховним Судом у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25 зазначено, що «колегія суддів акцентує увагу, що відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який наявний у матеріалах справи, але не досліджений належним чином судами попередніх інстанцій».

У акті від 13.07.2026 не встановлено, що батько позивача проживає один, не встановлено зареєстрованих місць проживання його сестер, натомість зроблено висновок, що сестри ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є членами сім`ї другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

Підсумовуючи викладене, суд враховує, що Верховним Судом сформовано правовий висновок, згідно із яким у випадку «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Разом з тим, саме на позивача, який бажає звільнитися з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», покладено тягар доведення тих обставин, що сестри батька – особи з інвалідністю 1 групи реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин, зокрема, позивач має можливість отримати від членів сім`є другого ступення споріднення довідки з місця роботи, копії трудових договорів, довідки про реєстрацію їхнього місця проживання в іншому місті, акти від ОСББ/громади, складені за їх фактичною адресою (у разі, якщо зареєстроване місце проживання, не співпадає з фактичним), у разі наявності – документи, які б свідчили, що вказані особи самі потребують постійного догляду, тощо.

Відповідних документів позивачем до рапорту надано не було, а самостійно збирати докази, які не розглядалися і не оцінювалися відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, суд не вправі.

Позивач має право звернутися з новим рапортом до військової частини, надавши докази на підтвердження наявності підстав для його звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Щодо заяви, поданої ОСОБА_2 , в якій він обирає сина як члена сім`ї, який здійснюватиме за ним догляд, суд зазначає, що форма такої заяви затверджена додатком 15 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 16 травня 2024 р. № 560.

Відповідно до абзацу другого пункту 58-1 цього Порядку Військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Така заява передбачена Порядком № 560 серед документів, які додаються військовозобов`язаним до заяви про надання відстрочки від призову, проте спірні правовідносини виникли не з приводу надання позивачу відстрочки, а з приводу його бажання звільнитися з військової служби, тому ця заява не є належним документом, який підтверджує право позивача на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги не належать до задоволення.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Невкритого Володимира Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 ЄДРПОУ НОМЕР_15 ) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська