Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №160/24764/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/24764/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

14 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду рапорту від 23.07.2026 про звільнення з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” за наявності батька інваліда ІІ групи, який за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує стороннього догляду;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті в установленому порядку рапорт від 23.07.2026 про звільнення з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” за наявності батька інваліда ІІ групи, який за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує стороннього догляду.

В обґрунтування позову зазначено, що 24.04.2026 Позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З початку проходження військової служби Позивачу було присвоєно військове звання солдат і зараховано до військової частини НОМЕР_2 .

23 травня 2026 року Позивача переведено з в/ч НОМЕР_2 до в/ч НОМЕР_1 .

Маючи законні підстави для звільнення з військової служби, передбачені пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. І оскільки батько Позивача є інвалідом ІІ групи та за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, я неодноразово звертався до відповідача через застосунок “Армія+” з відповідним рапортом про звільнення мене з військової служби.

Позивач зокрема звертався через ІНФОРМАЦІЯ_2 за вихідним номером 1970/867 від 20.07.2026 разом з усіма необхідними підтверджуючими документами.

Рапорт від 29.06.2026 було відхилено, причиною вказано, що “Спочатку документи, які вважаються підставою для подачі такого рапорту, представляються в юридичну службу військової частини на перевірку й погодження”.

Рапорт від 23.07.2026 було знову відхилено, причиною вказано: “Скоєння військовослужбовцем СЗЧ”.

Щодо розгляду документів поданих ІНФОРМАЦІЯ_2 через електронну систему документообігу “СЕДО” - інформація відсутня.

Отже, на момент звернення до суду жоден з поданих рапортів по суті відповідачем розглянуто не було, що ї стало підставою звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що посилання позивача на нібито протиправність відмови у розгляді та задоволенні рапорту про звільнення з військової служби, у зв`язку із самовільним залишенням Позивачем військової частини, не відповідає вимогам законодавства України, оскільки керівні документи передбачають необхідність особистої присутності військовослужбовця під час вирішення питання про звільнення з військової служби. Отже, ВЧ НОМЕР_1 позбавлена законної можливості розглянути рапорт та вчинити наступні дії по звільненню Позивача з військової служби та виключення Позивача зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 у зв`язку з його відсутністю на службі. Позивач з 23.07.2026 вважається таким, що самовільно залишив військову частину та безпідставно відсутній на військовій службі. Позивач у позовній заяві сам зазначає про факт самовільного залишення частини та не заперечує, що є відсутнім на військовій службі станом на дату подання позовної заяви.

Вказане самовільне залишення Позивачем військової частини має своїм наслідком те, що ВЧ НОМЕР_1 не може розглянути рапорт Позивача та звільнити Позивача з військової служби, адже існує регламентована процедура звільнення з військової служби, яку неможливо дотриматися за фізичної відсутності військовослужбовця у військовій частині.

Для розгляду рапорту Позивача та подальшого видання наказу по стройовій частині, за умови наявності підстав для звільнення з військової служби, Позивачу необхідно прибути за місцем несення служби для здачі посади у встановленому порядку, оскільки Позивач безпідставно відсутній на службі з 23.07.2026 по теперішній час. 155. З аналізу наведених вище положень чинного законодавства випливає, що військова дисципліна не є абстрактною категорією, а полягає у конкретному, безумовному та сумлінному виконанні наказів командирів і вимог статутів. Специфіка військової служби в умовах особливого періоду (воєнного стану) вимагає від військовослужбовця найвищого ступеня відповідальності за стан ввіреного майна та дотримання процедурних порядків. 156. Також відповідно до процитованих норм права є очевидним, що після видання наказу про звільнення у військовослужбовця виникає обов`язок здати справи та посаду й відповідно усе військове (інвентарне) майно, що за ним закріплене, отримати підписаний керівниками служб забезпечення обхідний лист

За наведеного правового регулювання можливо прийти до висновку про неможливість дистанційного виключення позивача зі списків особового складу військової частини без його особистої присутності та проходження необхідних процедур, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Позивача проти ВЧ НОМЕР_1 щодо зобов`язання розглянути рапорт Позивача про звільнення з військової служби.

На підставі вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 18.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 28.09.2026 повторно витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_3 :

- докази надіслання ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами зв`язку "СЕДО" рапорта ОСОБА_1 про звільнення зі служби до Військової частини НОМЕР_1 ;

- докази, на підтвердження обставин зазначених у Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 10.07.2026 стосовно ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01.10.2026 витребувано у ОСОБА_1 та у Військової частини НОМЕР_1 копії рапортів від 29.06.2026 (ID рапорту р3910531) від 23.07.2026 (ID рапорту р4157591), які були подані через застосунок «Армія+» та рапорт, який був поданий через ІНФОРМАЦІЯ_2 за вихідним номером 1970/867 від 20.07.2026, а також прийняті рішення за результатами розгляду даних рапортів.

Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.

29 червня 2026 року позивач через застосунок "Армія+" звернувся із рапортом (ІD рапорту р3910531) про звільнення його з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

До рапорту позивач додав копії підтверджуючих документів, зокрема: свідоцтво про народження ОСОБА_1 , довідка МСЕК, довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, висновок №664 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, заява від 19.05.2026, посвідчення особи з інвалідністю 2 групи ОСОБА_3 , пенсійне посвідчення ОСОБА_4 .

Однак, рапорт було відхилено і зазначено причину відхилення «Спочатку, документи, які вважаються підставою для подачі такого рапорту, представляються в юридичну службу військової частини на перевірку й погодження».

23 липня 2026 року позивач через застосунок "Армія+" звернувся із рапортом (ІD рапорту р4157591) про звільнення його з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

До рапорту позивач додав ті ж самі документи, які були надані з рапортом від 29.06.2026.

Однак, даний рапорт також було відхилено і зазначено причину відхилення «Скоєння військовослужбовцем СЗЧ».

На виконання ухвали суду про витребування доказів представником позивача було надані пояснення в яких зазначено, що відповідно до пунктів Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, рапорти, які були подані військовослужбовцем через «Армія+», реєструються в системі електронного документообігу (СЕДО) лише у випадку, якщо безпосереднім командиром було погоджено такий рапорт військовослужбовця. У іншому випадку, якщо безпосередній командир не погодив поданий рапорт, що мало місце у ситуації позивача, у служби діловодства ВЧ НОМЕР_1 був відсутній обов`язок реєстрації рапортів Позивача від 29.06.2026 (ID рапорту р3910531) від 23.07.2026 (ID рапорту р4157591). 19. У зв`язку із зазначеним, ВЧ НОМЕР_1 об`єктивно не може надати суду витребувані копії рапортів позивача від 29.06.2026 (ID рапорту р3910531) від 23.07.2026 (ID рапорту р4157591). До даного клопотання ВЧ НОМЕР_1 долучає Журнал внутрішніх документів системи СЕДО за період з 01.01.2026 по 31.12.2026 за пошуковим запитом по прізвищу Позивача - « ОСОБА_5 », в якому відсутні зареєстровані у системі СЕДО рапорти за вказані Позивачем дати, у зв`язку з тим, що згадані рапорти не реєструвалися у системі СЕДО.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті рапорту позивача про звільнення його з військової служби протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232 (далі Закон №2232).

Статтею 1 Закону №2232 регламентовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232).

Згідно із частиною 6 статті 2 Закону №2232 одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232).

Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року №3543 визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII. Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 №40 (надалі також Інструкція №40) рапорт (заява), це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з приписами п. 3.1 Інструкції №40 документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах - це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.

В п.п. 3.9.1 Інструкції №40 зазначено, що реєстрація документів в електронній та паперовій формах (далі - документи) усіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформленні РМК в електронній формі у СЕДО із зазначенням обов`язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у РМК необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, моніторингу стану виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення.

В п.6 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року №531, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559 (надалі також Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, вказано, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Згідно пунктів 1 3 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку. Відповідь на усний рапорт надається усно.

За змістом пунктів 1 - 19 розділу IV Порядку №531 рапорт в електронній формі створюється та подається за допомогою засобів СЕДО, Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони «Армія+» (включаючи його складові частини) (далі - Державний вебпортал) та інших інформаційно-комунікаційних систем, які введені в експлуатацію в системі Міноборони України.

Рапорт в електронній формі, що містить службову інформацію або інформацію, що становить державну таємницю, подається виключно через інформаційно-комунікаційні системи Міноборони України або Збройних Сил, які призначені для обміну службовою інформацією та в установленому законодавством порядку допущені до обробки інформації з відповідним ступенем обмеження доступу (ступенем секретності).

Створення рапорту в СЕДО здійснюється згідно з вимогами інструкції користувача.

Кожен користувач Державного вебпорталу має свій унікальний код - ID-номер. Кожен командир зобов`язаний довести до підлеглого особового складу свій власний ID-номер та ID-номер СЕДО підрозділу.

Військовослужбовець створює рапорт на Державному вебпорталі за допомогою зразків рапортів, які доступні на ньому, заповнивши всі необхідні текстові поля, зазначивши тему та суть свого клопотання.

Для направлення на погодження рапорту на Державному вебпорталі військовослужбовець має ввести ID-номер свого безпосереднього командира (начальника) або у випадках, передбачених цим розділом, ввести ID-номер прямого командира (начальника) та підписати його.

Підписання та погодження електронного рапорту на Державному вебпорталі здійснюється шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (у тому числі «Дія. Підпис») та/або удосконаленого електронного підпису військовослужбовцем, відповідними командирами (начальниками), та/або засобами Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Створення та подання на погодження електронного рапорту може здійснюватися засобами Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу, за умови здійснення електронної ідентифікації, яка дає змогу однозначно встановити особу військовослужбовця, що звертається із відповідним електронним рапортом.

Підписання та погодження електронного рапорту в СЕДО здійснюється шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

Безпосередній командир (начальник) надає відповідь на електронний рапорт військовослужбовця шляхом погодження або непогодження рапорту із зазначенням правового обґрунтування та пропозицій і накладенням свого кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, та/або з використанням засобів Державного вебпорталу, що підтверджується накладенням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Після погодження рапорту безпосередній командир (начальник) повинен відправити електронний рапорт військовослужбовця на погодження до свого безпосереднього командира (начальника), ввівши його ID-номер, а той, у свою чергу, до наступного прямого командира (начальника), ввівши його ID-номер, і так до командира (начальника), який має право приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця.

Якщо безпосереднім командиром (начальником) військовослужбовця є командир (начальник) підрозділу, військовослужбовець вводить ID-номер СЕДО підрозділу, який можна отримати в службі діловодства.

Погодження рапорту в електронній формі безпосереднім та всіма наступними прямими командирами (начальниками) відображається на резолюції до рапорту (додаток 1), на який накладається електронна печатка адміністратора Державного вебпорталу. Даний документ надходить до СЕДО підрозділу разом з файлом рапорту.

У разі непогодження рапорту безпосереднім командиром (начальником), наступним прямим командиром (начальником) або відповідальною посадовою особою служби діловодства рішення про відмову в задоволенні вимог рапорту, із зазначенням правової підстави та обґрунтуванням, зазначається в окремому документі - «Резолюції до рапорту» (додаток 2), на який накладається кваліфікований електронний та/або удосконалений електронний підпис особи, що прийняла рішення про непогодження рапорту, та/або накладається кваліфікована електронна печатка технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Під час надходження електронного рапорту служба діловодства здійснює перевірку рапорту на предмет його погодження всіма відповідними командирами (начальниками) військовослужбовця, які мали б розглянути цей рапорт.

Якщо рапорт погоджено всіма відповідними командирами (начальниками) військовослужбовця, які мали б розглянути цей рапорт, служба діловодства здійснює реєстрацію рапорту в журналі реєстрації рапортів шляхом присвоєння реєстраційного індексу, що формується системою СЕДО.

Розгляд рапорту командиром (начальником), який має право приймати рішення по суті рапорту, в електронній формі здійснюється шляхом оформлення електронної резолюції про погодження або непогодження рапорту в СЕДО з накладанням кваліфікованого електронного підпису.

У разі відсутності в командира (начальника) кваліфікованого електронного підпису та/або удосконаленого електронного підпису, рапорт, який був поданий військовослужбовцем в електронній формі, може бути відтворений (роздрукований) службою діловодства і поданий на підпис командиру (начальнику) за правилами, визначеними для рапортів у паперовій формі. Для виготовлення паперового примірника електронного рапорту даний рапорт друкується з нанесенням даних про накладені кваліфіковані електронні підписи та/або удосконалений електронний підпис та/або печатку адміністратора Державного вебпорталу разом з резолюціями (додаток 1) і завіряється підписом відповідальної посадової особи служби діловодства.

Електронний рапорт, створений засобами Державного вебпорталу, може бути відкликаний військовослужбовцем, який його створив, але виключно з моменту реєстрації рапорту в СЕДО.

Розгляд рапортів, поданих в електронній формі, здійснюється у строки, передбачені пунктом 9 розділу III цього Порядку, встановлених для паперових рапортів.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Формою звернення військовослужбовця є рапорт, який подається в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Зі змісту матеріалів справи слідує, що 23.07.2026 позивач подав до Військової частини НОМЕР_1 в електронній формі рапорт про звільнення з військової служби.

Зазначений рапорт було відхилено. Як підставу такого відхилення вказано “Скоєння військовослужбовцем СЗЧ”.

В контексті спірних правовідносин, суд звертає увагу, що пунктом 12-13 розділу IV Порядку №531 прямо передбачено, що погодження рапорту в електронній формі безпосереднім та всіма наступними прямими командирами (начальниками) відображається на резолюції до рапорту (додаток 1), на який накладається електронна печатка адміністратора Державного вебпорталу. Даний документ надходить до СЕДО підрозділу разом з файлом рапорт, а у разі непогодження рапорту безпосереднім командиром (начальником), наступним прямим командиром (начальником) або відповідальною посадовою особою служби діловодства рішення про відмову в задоволенні вимог рапорту, із зазначенням правової підстави та обґрунтуванням, зазначається в окремому документі - «Резолюції до рапорту» (додаток 2), на який накладається кваліфікований електронний та/або удосконалений електронний підпис особи, що прийняла рішення про непогодження рапорту, та/або накладається кваліфікована електронна печатка технічного адміністратора Державного вебпорталу.

Судом витребувано у відповідача копію рапорту від 23.07.2026 ОСОБА_6 про звільнення його з військової служби та доданих до нього документів.

Представником відповідача не надано до суду копію рапорта та зазначено, що безпосередній командир не погодив поданий рапорт, у служби діловодства ВЧ НОМЕР_1 був відсутній обов`язок реєстрації рапорта позивача від 23.07.2026 (ID рапорту р4157591).

З цього слідує, що Військовою частиною НОМЕР_1 не виконано вимоги до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця, визначені у додатку 2 до Порядку №531, а саме не зазначено правову підставу та обґрунтування відмови у погодженні рапорту позивача.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що рапорт позивача не розглянутий належним чином в установленому законодавством порядку, у зв`язку з чим, суд доходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду вищевказаного рапорту позивача.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину і наразі неможливо його звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 1 п. 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Однак, вказані обставини не спростовують правових підстав заявленого позову та не спростовують наявності факту бездіяльності командування військової частини щодо не розгляду вказаного рапорту про звільнення з військової служби.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості звільнення позивача з військової служби у зв`язку з самовільним залишенням служби, оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством. Стаття 24 Закону №2232-ХІІ не містить заборони командиру військової частини видавати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби при наявності у нього підстав та необхідних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду. За вказаних обставин позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд ураховує, що відповідно до вимог п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Оскільки позивачем є особа військовслужбовець та спір пов`язаний саме з виконанням військового обов`язку, позивач в силу вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

З огляду на наведене суд не вирішує питання розподялу судових витрат.

Позивач має право звернутися до суду із заявою про повернення надміру сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 90, 94, 133, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 23.07.2026 про звільнення з військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 23.07.2026 про звільнення з військової служби та прийняти рішення з урахуванням встановлених обставин та висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова