Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/18455/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/18455/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 19.03.2026 р. №262240034813 Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву на призначення пенсії за віком, з врахування до страхового стажу періодів роботи згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , а саме періоди з 01.08.1983 року по 03.08.2000 року (запис 1 - 15), та період навчання згідно із дипломом НОМЕР_2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач після досягнення пенсійного віку звернулася через вебпортал електронних послуг ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності зазначену заяву передано на розгляд Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області, яке рішенням від 19.03.2026 № 262240034813 відмовило їй у призначенні пенсії. При цьому до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.08.1983 по 03.08.2000, підтверджений записами № 1 – 15 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , та період навчання, підтверджений дипломом НОМЕР_2 . Позивач не погоджується із зазначеною відмовою, оскільки, за її твердженням, страховий стаж, підтверджений трудовою книжкою, становить 25 років та є достатнім для призначення пенсії за віком. Наголошує, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує трудову діяльність працівника, а наявні в ній записи повинні враховуватися під час визначення страхового стажу. Водночас відповідальність за правильність оформлення, ведення та зберігання трудових книжок покладається на роботодавця, тому недоліки їх оформлення не можуть бути підставою для позбавлення працівника права на пенсійне забезпечення. Так, відповідач не здійснив належної перевірки поданих нею документів та не скористався наданими йому повноваженнями щодо витребування додаткових відомостей для підтвердження спірних періодів. Зазначає, що необхідність уточнення окремих записів або перевірки достовірності документів не повинна перешкоджати реалізації права особи на призначення пенсії без повного та об`єктивного дослідження обставин її трудової діяльності. Обґрунтовуючи необхідність зарахування спірних періодів, позивач посилається на положення міжнародних угод у сфері пенсійного забезпечення та соціального захисту, які передбачали врахування трудового стажу, набутого на території держав - учасниць цих угод. При цьому вважає, що припинення дії відповідних міжнародних договорів не може позбавляти позивача раніше набутого права на врахування такого стажу, а нормативно-правові акти не повинні застосовуватися зі зворотною дією в часі на погіршення її становища.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

22.07.2026 до суду від відповідача надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Відповідачу позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до його електронного кабінету 30.06.2026 року та 11.07.2026 року відповідно, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності зазначену заяву передано на розгляд Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області.

Рішенням відповідача від 19.03.2026 № 262240034813 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що заяву про призначення пенсії подано 10.03.2026, вік позивача на дату звернення становив 63 роки 3 місяці 11 днів, а загальний страховий стаж - 8 років 5 місяців 14 днів.

За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не зараховано:

«Періоди роботи згідно із трудовою книжкою від 03.08.1983 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутній переклад печатки на титульній сторінці та при звільненні на сторінці №2, що суперечить вимогам п.2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою);

період навчання згідно диплома серії НОМЕР_2 , оскільки позивач вступила до середньої спеціальної школи, а закінчила училище. Для підтвердження періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку».

На підставі наведеного відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

В силу статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова КМУ від 12.08.1993 року №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 постанови КМУ від 12.08.1993 року №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

З наведеної норми вбачається, що додаткові дані для підтвердження трудового стажу вимагаються лише у випадках, коли трудова книжка відсутня або в ній відсутній запис, або записи про періоди роботи є неправильними або неточними.

Так з оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для незарахування до страхового стажу періодів роботи згідно із трудовою книжкою від 03.08.1983 НОМЕР_3 , стало відсутність перекладу печатки на титульній сторінці та при звільненні на сторінці № 2, що суперечить вимогам п.2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.2.9 Порядку №22-1 документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, чинної на момент роботи позивача (далі - Угода) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка підписана Україною 13.03.1992, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Відповідно до ст.6 Угоди, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст.11 Угоди).

З огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до страхового стажу позивача, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів в трудовій книжці, а не оформлення перекладу печатки, якою засвідчений запис у трудовій книжці.

Отже, суд дійшов висновку, що відсутність перекладу печаток на титульній сторінці трудової книжки та на сторінці № 2 за наявності належних записів про трудову діяльність позивача не є достатньою підставою для незарахування відповідних періодів роботи до її страхового стажу.

Таким чином, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 01.08.1983 по 03.08.2000, підтверджений записами № 1 – 15 її трудової книжки від 03.08.1983 серії НОМЕР_1 .

Відтак належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати зазначений період роботи до її страхового стажу.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання, підтвердженого дипломом серії НОМЕР_2 , з підстав того, що вона вступила до середньої спеціальної школи, а закінчила училище, та необхідності надання уточнюючої довідки, суд зазначає наступне.

З наданого позивачем диплома серії НОМЕР_2 від 25.06.1983 вбачається, що позивач у 1979 році вступила до середньої спеціальної музичної школи при Білоруській державній консерваторії, а у 1983 році закінчила повний курс Барановицького музичного училища за спеціальністю «Струнні інструменти (скрипка)». Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 16.06.1983 позивачу присвоєно кваліфікацію викладача музичної школи, артиста оркестру та керівника самодіяльного оркестру. Диплом містить підписи відповідальних осіб, скріплений печаткою навчального закладу та зареєстрований за № 778.

Згідно із п.«д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Отже, зазначений диплом містить відомості про рік вступу позивача на навчання, рік закінчення навчання, найменування навчальних закладів, здобуту спеціальність та присвоєну кваліфікацію, а тому підтверджує факт здобуття нею освіти та проходження відповідного курсу навчання.

При цьому суд звертає увагу, що у дипломі прямо зазначено як навчальний заклад, до якого позивач вступила, так і навчальний заклад, повний курс якого вона закінчила. Саме по собі зазначення різних найменувань цих закладів не свідчить про недостовірність документа, не спростовує факту навчання позивача та не дає підстав вважати, що наведені у дипломі відомості є взаємовиключними. Вступ до одного навчального закладу та закінчення іншого не виключають можливості продовження навчання внаслідок переведення, а тому така обставина потребувала з`ясування відповідачем, а не формального неврахування поданого документа.

Відповідач не зазначив конкретних недоліків оформлення диплома, які б унеможливлювали встановлення його належності позивачу або ставили під сумнів факт закінчення нею повного курсу навчання. Підставою для незарахування спірного періоду визначено лише те, що позивач вступила до середньої спеціальної школи, а закінчила училище, без належної оцінки змісту диплома та з`ясування обставин навчання.

Наведені вище положення Порядку № 637 передбачають можливість підтвердження часу навчання дипломом. Відтак необхідність подання уточнюючої довідки має бути зумовлена відсутністю відомостей, необхідних для встановлення відповідного періоду, або конкретними суперечностями, що перешкоджають його підтвердженню. Сама лише відмінність у найменуваннях навчальних закладів на момент вступу та закінчення навчання не є достатнім обґрунтуванням такої вимоги.

За наявності сумнівів щодо обставин навчання позивача відповідач мав можливість вжити заходів для перевірки зазначених у дипломі відомостей шляхом звернення до відповідних навчальних закладів, їх правонаступників або архівних установ. Натомість висновок про незарахування спірного періоду зроблено без з`ясування цих обставин та без наведення належних доводів, які б спростовували доказове значення поданого диплома.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим незарахування періоду навчання позивача з підстав того, що вона вступила до середньої спеціальної музичної школи, а закінчила музичне училище. Поданий диплом підлягає врахуванню при вирішенні питання про зарахування періоду навчання до страхового стажу позивача.

Враховуючи наведене у сукупності, суд вважає, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідач не врахував всі фактичні обставини справи.

З урахуванням вищевикладеного, рішення відповідача від 19.03.2026 р. №262240034813 про відмову позивачу у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1983 по 03.08.2000, підтверджених записами № 1 – 15 трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також періоду навчання, підтвердженого дипломом серії НОМЕР_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову, тому судовий збір у розмірі 1 331,20 грн підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.03.2026 р. №262240034813 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2026 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1983 р. по 03.08.2000 р., підтверджених записами № 1 – 15 трудової книжки серії НОМЕР_1 , та періоду навчання, підтвердженого дипломом серії НОМЕР_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) судові витрати по справі у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма