Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 08 жовтня 2026 р.
Справа: №160/14177/26
Суддя: Сластьон Анна Олегівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2026 рокуСправа №160/14177/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: 26 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену рішенням від 17.02.2026 № 930090867364;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пільгових умовах (як матері інваліда з дитинства) на пенсію за віком та здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням нової середньої заробітної плати за 2023-2025 роки відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, позивач просить витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві матеріали її електронної пенсійної справи, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1331,20 грн і витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 09.10.2015 вона отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV достроково, до досягнення загального пенсійного віку, як матері особи з інвалідністю з дитинства. 09.02.2026 вона звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки, однак рішенням відповідача від 17.02.2026 № 930090867364 їй відмовлено з тих мотивів, що пенсію за віком вона вже отримує.
На думку позивача, така відмова ґрунтується на формальному підході та неправильному застосуванні норм матеріального права. Позивач зазначає, що у 2015 році стаття 115 Закону № 1058-IV, яка нині визначає право окремих категорій осіб на дострокову пенсію за віком, у чинній редакції ще не діяла, а її право на дострокову пенсію ґрунтувалося на спеціальних нормах, зокрема статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та пункті 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV. Тому, як вважає позивач, формальне зазначення в пенсійній справі Закону № 1058-IV не змінює правової природи первинно призначеної пенсії, яка не є пенсією за віком на загальних підставах, призначеною у зв`язку з досягненням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV.
Позивач стверджує, що після досягнення загального пенсійного віку вона набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший у порядку статті 45 Закону № 1058-IV, а на призначення пенсії за віком на загальних підставах з новим обчисленням її розміру відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення. Позивач також просить зобов`язати відповідача в спірних правовідносинах застосувати показник середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн, який використовувався під час призначення пенсій у 2023 році.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09 червня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) з 09.10.2015 та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV. Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором, а згідно з частиною третьою статті 45 цього Закону під час переведення з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. Виняток становить лише переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за умови набуття особою не менше 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії по інвалідності. Оскільки зазначений у заяві вид пенсії (за віком) позивач уже отримує, підстави для перерахунку пенсії відповідно до заяви від 09.02.2026 відсутні.
Крім того, відповідач посилається на те, що прийняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії належить до його дискреційних повноважень, а суд не може підміняти пенсійний орган, та вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не зверталися.
З урахуванням викладеного розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 09.10.2015 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV достроково, до досягнення загального пенсійного віку, як матері особи з інвалідністю з дитинства.
Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
09.02.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за віком на пільгових умовах (як матері інваліда з дитинства) на пенсію за віком з урахуванням середньої заробітної плати за 2023-2025 роки відповідно до Закону № 1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.02.2026 № 930090867364 позивачу відмовлено в призначенні (перерахунку) пенсії з посиланням на те, що вона перебуває на обліку з 09.10.2015 та вже отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Спір між сторонами виник щодо того, чи має особа, якій з 09.10.2015 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) достроково призначено пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, право після досягнення загального пенсійного віку на призначення їй пенсії за віком на загальних підставах з обчисленням її розміру із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2023-2025 роки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом № 1058-IV. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Тобто Законом № 1058-IV передбачено такі пенсійні виплати, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника, та врегульовано переведення між цими видами пенсії.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік видів пенсії, що призначаються відповідно до Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується саме під час призначення пенсії.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший, поширюються виключно на ті три види пенсії, які призначаються відповідно до Закону № 1058-IV, тобто на пенсію за віком, пенсію по інвалідності та пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Показник середньої заробітної плати під час переведення з одного виду пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення попереднього виду пенсії. Винятком є лише визначений законом випадок переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Якщо ж особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, то призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV після досягнення віку, що дає на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки йдеться не про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Верховний Суд у постановах від 10.07.2018 у справі № 520/6808/17 та від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17 зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати під час переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
Водночас переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, визначеного законодавством.
Пільгові умови призначення пенсії за віком, зокрема зниження пенсійного віку для окремих категорій осіб, не утворюють окремого виду пенсії.
Закон № 1058-IV не передбачає «пільгової» чи «дострокової» пенсії як самостійного виду пенсійної виплати, відмінного від пенсії за віком: стаття 115 цього Закону, яка визначає право окремих категорій осіб, зокрема матерів осіб з інвалідністю з дитинства, на дострокову пенсію, прямо визначає її як пенсію за віком. Крім того, відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії особам, які мають право на пенсію на пільгових умовах, призначаються за нормами цього Закону.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.10.2024 у справі № 300/5450/23 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 334/917/17, від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16-а та інших, щодо наявності в осіб, яким призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, та сформулювала такі висновки:
1) статтею 13 Закону № 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону № 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом № 1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-IV після досягнення ними пенсійного віку.
Відтак, звернення особи, якій уже призначено пенсію за віком на пільгових умовах, стосується призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), а тому така пенсія не може бути призначена повторно на підставі статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведені висновки Верховного Суду, хоча й сформульовані щодо пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, повною мірою застосовні до спірних правовідносин, оскільки ґрунтуються на тому, що пільгові умови, які полягають у зниженні пенсійного віку, не утворюють окремого виду пенсії.
Дострокова пенсія за віком, призначена матері особи з інвалідністю з дитинства, так само є пенсією за віком, право на яку виникає до досягнення загального пенсійного віку.
Повертаючись до обставин справи.
Як установлено судом, позивач з 09.10.2015 отримує пенсію за віком, призначену та обчислену відповідно до Закону № 1058-IV, а у заяві від 09.02.2026 просить перевести її на пенсію за віком, тобто на той самий вид пенсії.
Переведення в межах Закону № 1058-IV можливе лише з одного виду пенсії на інший (зокрема, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком або навпаки), а не на той самий вид пенсії, про що відповідач дійшов правильного висновку.
Досягнення позивачем загального пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV, не породжує в неї права на нове (повторне) призначення пенсії за віком, оскільки така пенсія вже призначена і виплачується.
Водночас звернення позивача не є й переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
Частина друга статті 40 Закону № 1058-IV, яка передбачає застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення, визначає порядок обчислення пенсії під час її призначення і не встановлює права пенсіонера на перерахунок уже призначеної пенсії із застосуванням нового показника середньої заробітної плати.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що формальне зазначення в пенсійній справі Закону № 1058-IV не змінює правової природи первинно призначеної пенсії.
Саме правова природа цієї пенсії (пенсія за віком, право на яку виникло до досягнення загального пенсійного віку) і виключає повторне призначення того самого виду пенсії.
Те, якою саме нормою на момент призначення пенсії позивачу встановлювалося її право на зниження пенсійного віку, на цей висновок не впливає, оскільки така норма визначала лише умови виникнення права на пенсію за віком, а не окремий вид пенсії.
Крім того, пенсію позивачу призначено та обчислено саме за нормами Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати, визначеного частиною другою статті 40 цього Закону, що позивач не заперечує.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постановах, наведених у позовній заяві, суд не бере до уваги, оскільки вони сформульовані у правовідносинах, які не є подібними до спірних, зокрема щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV особам, які до цього отримували пенсію, призначену за іншим законом, під час обчислення якої показник середньої заробітної плати відповідно до Закону № 1058-IV не застосовувався.
У такому випадку призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV є первинним, що й зумовлює застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, які передують року звернення.
Натомість позивач з 09.10.2015 отримує пенсію за віком саме відповідно до Закону № 1058-IV.
Крім того, висновки щодо права осіб, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах, на призначення пенсії за віком на загальних підставах із застосуванням нового показника середньої заробітної плати є такими, від яких Верховний Суд відступив у постанові від 22.10.2024 у справі № 300/5450/23.
Щодо доводів позивача про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ законне очікування може вважатися «майном» лише тоді, коли воно має достатню підставу в національному законодавстві (рішення Великої палати ЄСПЛ від 28.09.2004 у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopeckэ v. Slovakia), заява № 44912/98).
Оскільки чинне законодавство не передбачає права особи, якій уже призначено пенсію за віком, на її повторне призначення із застосуванням нового показника середньої заробітної плати, позивач не мала законного очікування на отримання пенсії в більшому розмірі, а тому відмова відповідача не є втручанням у її право на мирне володіння майном.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.02.2026 № 930090867364 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, та відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Щодо клопотання позивача про витребування доказів суд зазначає, що обставини, для з`ясування яких позивач просить витребувати матеріали пенсійної справи (вид пенсії, дата та підстава її призначення, застосований показник середньої заробітної плати), сторонами не оспорюються, а копії протоколу про призначення пенсії від 15.10.2015 № 13828 та оскаржуваного рішення позивач долучила до позовної заяви.
Наявних у справі доказів достатньо для її вирішення, а тому підстав для задоволення цього клопотання суд не вбачає.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення, натомість доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправною відмови та зобов`язання відповідача здійснити переведення позивача на пенсію за віком і перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки задоволенню не підлягають.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відповідно до статті 382 КАС України відсутні.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, у разі відмови в задоволенні позову не відшкодовуються. Доказів понесення відповідачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять.
Отже, судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон
Оригінал: reyestr.court.gov.ua