Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №160/20956/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуСправа №160/20956/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

17.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2025-2026 років), починаючи з 16.10.2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших, які він отримував за період військової служби) за період з 16.10.2025 по дату прийняття рішення суду виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 встановити ОСОБА_1 з 17.07.2026 року або з наступного дня після визначеного судовим рішенням граничного дня перерахунку та виплати компенсації, виплату належних йому сум грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії), виходячи з посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, без обмеження виплати датою прийняття судового рішення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді сапера. Відповідач здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення виходячи із прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018 року, чим порушує його право на належне грошове забезпечення. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 23 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/20956/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 28.07.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що будь-якої протиправної бездіяльності з боку військової частини стосовно позивача допущено не було. Нараховує грошове забезпечення відповідно до постанови № 704 із застосуванням прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018 року.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді сапера, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .

27.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового забезпечення.

06.07.2026 відповідач надав лист-відповідь №2367 в якому зазначив, що нарахування грошового забезпечення здійснюється відповідно до вимог Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та Порядку від 07.06.2018 рок № 260.

28.07.2026 відповідач надав суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що будь-якої протиправної бездіяльності з боку військової частини стосовно позивача допущено не було. Нараховує грошове забезпечення відповідно до постанови № 704 із застосуванням прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018 року.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення, що підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови № 704 у редакції, яка підлягає застосуванню з 29.01.2020, передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до цієї постанови.

Як встановиво суд, змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, пункт 4 постанови № 704 було викладено в редакції, відповідно до якої для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 відповідні зміни до пункту 4 постанови №704 визнано протиправними та скасовано. Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №400/6254/24 підтвердив, що з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, відповідно до якої для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Застосування відповідачем при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, у спірному періоді не відповідає чинній редакції пункту 4 постанови №704 та наведеним висновкам Верховного Суду.

Суд зазначає, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установив з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, а Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установив такий прожитковий мінімум у розмірі 3328 грн.

Починаючи з 16.10.2025 при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2025, а з 01.01.2026 — прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2026, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів згідно з додатками до постанови №704.

Суд враховує, що зміна розміру посадового окладу та окладу за військовим званням безпосередньо впливає на розмір інших складових грошового забезпечення, визначення яких здійснюється у відсотковому або іншому співвідношенні до посадового окладу та/або окладу за військовим званням. Тому перерахунок грошового забезпечення позивача має бути проведений з урахуванням належних йому у відповідному періоді щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з відповідних складових грошового забезпечення.

Доводи відповідача про правомірність застосування при нарахуванні позивачу грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, є необґрунтованими.

Суд виснує, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення у спірний період із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, допустив протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату грошового забезпечення саме «по дату прийняття рішення суду», оскільки судове рішення не може підміняти собою майбутні розрахункові дії суб`єкта владних повноважень. Перерахунок має бути проведений за визначений судом період, а подальше нарахування грошового забезпечення здійснюється відповідачем відповідно до чинного на відповідний час законодавства.

Вимога позивача щодо подальшого нарахування та виплати грошового забезпечення виходячи з відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня календарного року підлягає задоволенню, оскільки така вимога спрямована на належне виконання відповідачем обов`язку щодо нарахування грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови №704.

Щодо вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб виплачується військовослужбовцям у порядку та розмірах, визначених законодавством. Відтак при проведенні відповідачем перерахунку та виплати належних позивачу сум грошового забезпечення компенсація відповідних сум податку має бути здійснена у порядку, встановленому законодавством.

При цьому суд не визначає конкретного розміру коштів, які підлягають виплаті позивачу, оскільки їх розрахунок потребує здійснення відповідачем відповідних арифметичних розрахунків з урахуванням посадового окладу, військового звання, тарифного коефіцієнта, належних позивачу надбавок, доплат, премій та інших складових грошового забезпечення, а також фактично виплачених сум.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі та зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату за період з 16.10.2025 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та відповідних тарифних коефіцієнтів, із врахуванням раніше виплачених сум.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 16 жовтня 2025 року по 29 вересня 2026 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням усіх належних позивачу щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, та виплатити різницю між перерахованим та фактично виплаченим грошовим забезпеченням, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 з 30 вересня 2026 року здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням установлених йому щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 при проведенні перерахунку та виплати належних ОСОБА_1 сум грошового забезпечення здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірі, визначених законодавством.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук