Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №160/12483/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/12483/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку, не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 29.06.2016 по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця) - січень 2008 року позивачу;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 29.06.2016 по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з врахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), проте індексація належного йому грошового забезпечення за період з 29.06.2016 по 28.02.2018 відповідачем не нараховувалася і не виплачувалася. Позивач наполягає, що останнє до спірного періоду підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01 січня 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, а наступне - лише з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а тому з урахуванням пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення за спірний період є січень 2008 року. Позивач також зазначає, що звертався до відповідача із заявами про надання інформації щодо його грошового забезпечення та про виплату індексації, однак запитуваної інформації йому надано не було, а індексацію не нараховано.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також витребувано довідку про виплачене позивачу грошове забезпечення за спірний період із зазначенням усіх його складових.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача зводиться до того, що військова частина є державною організацією, яка фінансується виключно з Державного бюджету України, і не має права самостійно змінювати порядок чи обсяг виплат, у тому числі індексації; що індексація нараховувалася та виплачувалася позивачу згідно з чинним законодавством і в межах наявного фінансування; що у зв`язку з підвищенням посадових окладів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 новим базовим місяцем для проведення індексації став січень 2016 року; що проведення індексації здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, а Порядок проведення індексації грошових доходів населення не передбачає механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди. На виконання ухвали суду від 18.05.2026 відповідач повідомив про неможливість надання витребуваної довідки про виплачене грошове забезпечення за спірний період із зазначенням усіх складових, оскільки відповідні документи передані на постійне зберігання до Центрального архівного відділу Національної гвардії України.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 цього Кодексу суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу, з 29 червня 2016 року - у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується послужним списком про проходження служби та особистими картками на грошове забезпечення.

Згідно з особистою карткою на грошове забезпечення № 307 позивача призначено на посаду на підставі наказу від 22.06.2016 № 916б, до виконання обов`язків за посадою він приступив 29.06.2016 на підставі наказу від 29.06.2016 № 186.

Відповідно до особистих карток на грошове забезпечення № 307 і № 227 посадовий оклад позивача за посадами, які він обіймав у період з 29.06.2016 по 28.02.2018, не підвищувався.

Витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 31.05.2019 № 115 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31 травня 2019 року у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

21 та 22 січня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявами щодо надання інформації стосовно його грошового забезпечення та виплати індексації грошового забезпечення.

Листом Центрального територіального управління Національної гвардії України, підписаним начальником управління, позивачу повідомлено, що надати запитувану інформацію та задовольнити його заяви управління не має можливості у зв`язку з передачею особових карток грошового забезпечення військовослужбовців управління по 2024 рік включно, у тому числі карток позивача, до Центрального архівного відділу Національної гвардії України, у зв`язку з чим позивачу запропоновано звернутися до цього відділу.

Листом Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 23.02.2026 №82-В-145 позивачу надіслано копії карток на грошове забезпечення за 2016-2020 роки проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та повідомлено, що до компетенції архівного відділу не належить нарахування індексації, надбавок і доплат та здійснення відповідних розрахунків.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Предметом цього спору є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, тобто складової оплати праці військовослужбовця. Спеціальною нормою, яка визначає строк звернення до суду у спорах про виплату належних працівникові сум, є стаття 233 Кодексу законів про працю України.

Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Обмеження цього строку запроваджено Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року. З огляду на закріплений статтею 58 Конституції України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів ця зміна поширюється лише на ті відносини, які виникли після набрання нею чинності, тоді як спірні відносини щодо індексації грошового забезпечення позивача за період з 29.06.2016 по 28.02.2018 виникли задовго до зазначеної дати.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Посилання відповідача на частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України в чинній редакції не може бути взяте до уваги й з тієї причини, що ця норма встановлює строки звернення до суду у справах про звільнення та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Позивач же з військової служби не звільнявся: витягом із наказу від 31.05.2019 № 115 його виключено зі списків особового складу управління у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження служби до іншої військової частини.

За таких обставин суд доходить висновку, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено, а підстав для задоволення заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду немає.

Щодо суті спору суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13 березня 2014 року № 876-VII (далі - Закон № 876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України.

Частиною другою статті 21 Закону № 876-VII передбачено, що військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства. За частиною шостою статті 21 Закону №876-VII грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 22 Закону № 876-VII фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Абзацом другим пункту 3 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

За частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення; грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язком усіх юридичних осіб - роботодавців незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Оскільки індексації підлягають усі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер: право на щомісячне отримання суми індексації у структурі грошового забезпечення виникає з настанням умови, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, і зберігається до настання обставин (підвищення тарифних ставок, посадових окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на її отримання.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадового окладу особи. Початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу: з цього місяця значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Згідно з пунктом 13 Постанови № 1294 вона набирає чинності з дня втрати чинності указами Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 1 січня 2008 року.

Постанова № 1294 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців і яка згідно з пунктом 10 набрала чинності з 1 березня 2018 року.

Таким чином, у період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року включно розміри посадових окладів військовослужбовців, визначені Постановою № 1294, не підвищувалися. Матеріалами справи, зокрема особистими картками на грошове забезпечення № 307 і № 227, підтверджено, що посадовий оклад позивача у спірний період також не підвищувався.

Оскільки позивач розпочав проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 29.06.2016, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 10-2 Порядку № 1078, за яким обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець. Останнє таке підвищення відбулося у січні 2008 року на підставі Постанови № 1294, а наступне - лише з 01 березня 2018 року на підставі Постанови № 704, тобто вже поза межами спірного періоду.

Отже, базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.06.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 380/11904/21, у якій Суд зазначив, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації; що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень; та що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання про доведеність правомірності оскаржуваної бездіяльності, суд виходить з того, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Твердження відповідача про те, що індексація нараховувалася та виплачувалася позивачу згідно з чинним законодавством, а також про отримання позивачем розрахункових листів з деталізованою інформацією щодо здійснених виплат, жодними доказами не підтверджені: ані розрахункових листів, ані доказів їх видачі позивачу, ані розрахунку сум індексації за спірний період до матеріалів справи не долучено.

Листи Міністерства соціальної політики України, на які посилається відповідач, не є нормативно-правовими актами, мають роз`яснювальний характер і не можуть підміняти приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку, нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року - є протиправною, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку індексацію з урахуванням раніше виплачених сум.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за період з 29.06.2016 по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації (базового місяця), - січня 2008 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 29.06.2016 по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова