Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №160/14367/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуСправа №160/14367/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідач-1: Військова частина НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відповідач-2: Військова частина НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), відповідач-3: військова частина НОМЕР_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

27.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідач-1: військова частина НОМЕР_2 , відповідач-2: військова частина НОМЕР_4 , відповідач-3: військова частина НОМЕР_6 , у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.02.2022 року по 14.09.2023 рік із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022-2023 роках;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2022 року по 14.09.2023 рік із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01.01.2023 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 поточної індексації за період з 30.04.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію за період з 30.04.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації різниці за період з 01.03.2018 року по 25.01.2019 року та з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року, згідно абз. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю за період з 01.03.2018 року по 25.01.2019 року та з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року, згідно абз. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2025 року по 31.03.2026 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 01.01.2026 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2025 року по 31.03.2026 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 01.01.2026 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування і невиплати індексації різниці та поточної індексації ОСОБА_1 за період з 01.08.2025 року по 31.03.2026 року згідно абз. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити індексацію різницю та поточну індексацію ОСОБА_1 за період з 01.08.2025 року по 31.03.2026 року згідно абз. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 року по 08.12.2021 року та з 02.12.2023 року по 31.07.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2020 рік, за 2021 році, за 2024 роках та за січень липень 2025 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 року по 08.12.2021 року та з 02.12.2023 року по 31.07.2025 року із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2021 рік за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 2024 рік за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у період з січня-серпня 2025 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати індексації різниці ОСОБА_1 за період з 26.01.2019 року по 08.12.2021 рік та з 01.01.2024 року по 31.07.2025 року, згідно абз. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 26.01.2019 року по 08.12.2021 рік та за період з 01.01.2024 рік по 31.07.2025 рік згідно абз. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_1 поточної індексації за період з 01.08.2024 рік по 31.07.2025 рік, як забезпечуючого органу, на якому перебувала на фінансовому забезпеченні військова частина НОМЕР_4 із застосуванням положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію за період з 01.08.2024 рік по 31.07.2025 рік, як забезпечуючого органу, на якому перебувала на фінансовому забезпеченні військова частина НОМЕР_4 із застосуванням положень абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, як забезпечуючого органу, на якому перебувала на фінансовому забезпеченні військова частина НОМЕР_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_4 йому неналежним чином нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, зокрема не в повному обсязі проведено його індексацію. Позивач вважає, що відповідачами не було враховано вимоги чинного законодавства щодо визначення розміру грошового забезпечення та проведення поточної індексації й індексації-різниці за відповідні періоди служби. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 01 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/14367/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-1 на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 15.06.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалося відповідно до пункту 4 постанови КМУ №704 у чинній редакції. Щодо індексації грошового забезпечення у період з 30.04.2016 по 28.02.2018, то умежах фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у зазначений період не було. Зазначив, що Прорядок 1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки.

Інші відповідачі відзиви не подали до суду.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у періоди з 30.04.2016 року по 25.01.2019 року та з 26.02.2022 року по 14.09.2023 року, що підтверджується витягами з послужного списку та відповідними наказами про призначення на посади та виключення зі списків особового складу.

У період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 позивач обіймав посади заступника командира роти вогневої підтримки з морально-психологічного забезпечення та заступника командира роти вогневої підтримки, а під час мобілізації: посади заступника командира роти спеціальної розвідки, заступника командира роти спеціальної розвідки з морально-психологічного забезпечення, перебував у розпорядженні КВ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » СВ ЗСУ та обіймав посаду командира взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначені обставини підтверджуються витягом з послужного списку позивача та відповідними наказами.

У період з 26.01.2019 року по 08.12.2021 року та з 02.12.2023 року по 31.03.2026 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджується наказами №20 від 08.01.2019 року, №25 від 08.12.2021 року, №274 від 02.12.2023 року та №90 від 31.03.2026 року, а також відповідними витягами з наказів.

У період з 26.01.2019 року по 08.12.2021 року та з 02.12.2023 року по 31.07.2025 року військова частина НОМЕР_4 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_6 , яка здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу. Вказані обставини підтверджуються довідкою №60 від 28.06.2023 року, виданою командиром військової частини НОМЕР_6 .

З 01.08.2025 року військову частину НОМЕР_4 було включено до мережі розпорядників бюджетних коштів третього рівня в системі Міністерства оборони України та створено самостійне фінансове господарство, у зв`язку з чим саме з цього періоду зазначена військова частина почала самостійно здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям. Зазначене підтверджується матеріалами справи.

За даними грошового атестата №ГА-4/ФЕС від 31.03.2026 року позивачу виплачено індексацію у розмірі 133,23 грн.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення та його індексації за окремі періоди проходження військової служби у військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_4 та НОМЕР_6 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022-2023 роках, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача-1 у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення, що включає посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та інші встановлені законодавством виплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 затверджено схему тарифних розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та визначено порядок обчислення посадових окладів і окладів за військовими званнями.

Первісною редакцією пункту 4 постанови №704 передбачалося, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 до пункту 4 постанови №704 були внесені зміни, відповідно до яких при визначенні посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким було внесено відповідні зміни до пункту 4 постанови №704, визнано протиправним та скасовано.

Унаслідок скасування зазначених змін з 29.01.2020 року відновила дію редакція пункту 4 постанови №704, відповідно до якої для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 13.03.2025 у справі №400/6254/24 підтвердив, що з 29.01.2020 року діє саме редакція пункту 4 постанови №704, яка передбачає застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а не показника, встановленого на 01 січня 2018 року.

Починаючи з 29.01.2020 року збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, є юридичною підставою для визначення нового розміру посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця.

З огляду на те, що позивач проходив військову службу у період з 30.01.2020 року по 08.12.2021 року, а його грошове забезпечення у цей період нараховувалося та виплачувалося військовою частиною НОМЕР_6 як забезпечуючим органом, саме на відповідача-3 покладався обов`язок визначати розмір посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 безпосередньо розглядав питання щодо нарахування та виплати військовослужбовцю грошового забезпечення за 2020 та 2021 роки із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01 січня відповідного року, та виходив із необхідності проведення такого перерахунку з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, дії (бездіяльність) військової частини НОМЕР_6 щодо визначення та виплати позивачу грошового забезпечення у період з 30.01.2020 року по 08.12.2021 року без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, не відповідають вимогам пункту 4 постанови №704.

У зв`язку з цим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а військову частину НОМЕР_6 слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 08.12.2021 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року суд зазначає таке.

Пунктом 4 постанови №704 у первісній редакції було передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 до пункту 4 постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких розрахунковою величиною визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/6453/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, відповідні положення постанови №103 визнано протиправними та нечинними.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 та постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 дійшов висновку, що після визнання протиправними та нечинними положень постанови №103 застосуванню підлягає пункт 4 постанови №704 у редакції, яка передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 12.05.2022 у справі №500/1813/21, від 27.09.2022 у справі №420/6017/21 та від 31.05.2023 у справі №160/11478/22.

Позивач у період з 26.02.2022 року по 14.09.2023 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . Отже, саме зазначена військова частина у відповідний період була суб`єктом, який здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення.

З огляду на наведене, у період з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 та 01.01.2023.

Доказів проведення такого перерахунку відповідачем-1 у належному обсязі суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги до військової частини НОМЕР_2 у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

20.05.2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 «Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704», якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 4 постанови №704 у редакції, чинній з 20.05.2023 року, посадові оклади за посадами, оклади за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, починаючи з 20.05.2023 року законодавцем безпосередньо визначено величину, яка застосовується як розрахункова для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року.

Отже, у спірному періоді з 20.05.2023 року по 14.09.2023 року розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача підлягав визначенню відповідно до пункту 4 постанови №704 у редакції, чинній на цей період, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

За таких обставин відсутні правові підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 року по 14.09.2023 року із застосуванням іншого розміру прожиткового мінімуму, зокрема встановленого станом на 01 січня відповідного року.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 02.12.2023 року по 31.07.2025 року суд зазначає, що вказаний період припадає на час перебування військової частини НОМЕР_4 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_6 .

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами конкретний розмір недоплаченого грошового забезпечення за період з 02.12.2023 року по 31.07.2025 року, а матеріали справи не містять достатніх даних для встановлення такого порушення виключно на підставі заявлених позовних вимог, у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 01.08.2025 року по 31.03.2026 року суд враховує, що з 01.08.2025 року військова частина НОМЕР_4 перебувала на самостійному фінансовому забезпеченні та саме вона здійснювала нарахування і виплату позивачу грошового забезпечення.

Позивачем не надано належних доказів, які б давали можливість встановити конкретний розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який повинен був застосовуватися відповідачем-2 у кожному місяці спірного періоду, а також конкретний розмір недоплати.

За таких обставин позовні вимоги до військової частини НОМЕР_4 у частині перерахунку грошового забезпечення за період з 01.08.2025 року по 31.03.2026 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення є встановленим законом та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів громадян, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Механізм проведення індексації визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовців є державною соціальною гарантією, а тому її проведення за наявності визначених законодавством підстав не залежить від наявності чи відсутності бюджетного фінансування.

Верховний Суд у постановах від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 19.05.2022 у справі №380/11904/21 та від 23.06.2022 у справі №120/2399/21-а зазначив, що індексація є складовою належного грошового забезпечення та має систематичний, щомісячний характер.

Отже, посилання відповідача-1 на відсутність фінансового ресурсу як на підставу для невиплати індексації не може бути прийняте судом.

Щодо поточної індексації за період з 30.04.2016 року по 28.02.2018 року суд зазначає, що нарахування індексації повинно здійснюватися з урахуванням положень Порядку №1078, зокрема правил визначення базового місяця, порогу індексації та величини приросту індексу споживчих цін.

Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату індексації за період з 30.04.2016 року по 28.02.2018 року відповідно до Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 року по 25.01.2019 року, з 26.01.2019 року по 08.12.2021 року та з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року, а також поточної індексації за періоди з 01.01.2024 року по 31.07.2025 року, з 01.08.2024 року по 31.07.2025 року та з 01.08.2025 року по 31.03.2026 року, суд зазначає, що відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку №1078 у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) для визначення права на індексацію-різницю проводиться порівняння суми підвищення грошового доходу із сумою індексації, яка склалася у відповідному місяці. За наявності передбачених Порядком №1078 умов нарахування та виплата індексації є обов`язком суб`єкта, який здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення.

Матеріалами справи встановлено, що у періоди з 01.03.2018 року по 25.01.2019 року та з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу здійснювала військова частина НОМЕР_2 , у зв`язку з чим саме на неї покладався обов`язок щодо належного нарахування та виплати індексації-різниці за відповідні періоди. Відповідачем не надано доказів проведення належного розрахунку та виплати такої індексації, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У періоди з 26.01.2019 року по 08.12.2021 року та з 01.01.2024 року по 31.07.2025 року військова частина НОМЕР_4 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_6 , яка фактично здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу. Отже, обов`язок щодо нарахування та виплати індексації за ці періоди покладався на військову частину НОМЕР_6 . Оскільки доказів проведення належного розрахунку та виплати індексації-різниці у повному обсязі матеріали справи не містять, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_6 нарахувати та виплатити позивачу відповідну індексацію-різницю згідно з пунктом 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

За період з 01.08.2024 року по 31.07.2025 року, коли позивач перебував на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_6 , остання була належним суб`єктом щодо проведення нарахування та виплати поточної індексації. Доказів її нарахування та виплати у повному обсязі матеріали справи не містять, а тому вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

З 01.08.2025 року функції щодо фінансового забезпечення позивача перейшли до військової частини НОМЕР_4 . Із грошового атестата №ГА-4/ФЕС від 31.03.2026 року слідує, що позивачу за цей період вже нараховано та виплачено індексацію у розмірі 133,23 грн. Позивачем не надано розрахунку, який би давав можливість визначити розмір індексації, що підлягає додатковому нарахуванню та виплаті понад зазначену суму, а матеріали справи не містять доказів її недоплати. За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог до військової частини НОМЕР_4 щодо нарахування та виплати індексації за період з 01.08.2025 року по 31.03.2026 року відсутні.

З огляду на викладене, суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідач-1: військова частина НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відповідач-2: військова частина НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), відповідач-3: військова частина НОМЕР_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 08.12.2021 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року відповідно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 08.12.2021 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2022 року та 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію за період з 30.04.2016 року по 28.02.2018 року та індексацію-різницю за періоди з 01.03.2018 року по 25.01.2019 року та з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_6 нарахувати та виплатити індексацію-різницю за періоди з 26.01.2019 року по 08.12.2021 року та з 01.01.2024 року по 31.07.2025 року, а також поточну індексацію за період з 01.08.2024 року по 31.07.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук