Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №160/1158/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/1158/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), які полягають в автоматичному взятті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на військовий облік без його особистої участі, без належного повідомлення та без дотримання встановленої законом процедури, та визнати відсутність у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) обов`язку проходження військово-лікарської комісії до моменту завершення відстрочки від призову під час мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з військово-облікового документа, сформованого засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста (застосунок «Резерв+»), позивачу стало відомо про наявність стосовно нього відомостей про порушення правил військового обліку та про звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до Національної поліції з причини непроходження (відмови від проходження) військово-лікарської комісії з датою звернення 04.08.2025.

Позивач зазначає, що жодного порушення правил військового обліку він не вчиняв, протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього не складався і постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилася, направлення на військово-лікарську комісію та повістки він не отримував, а тому обов`язок пройти медичний огляд у нього не виник. Позивач також посилається на наявність у нього відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням та на положення пункту 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, за якими військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки не завершився, на медичний огляд не направляються.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви військово-облікові документи, сформовані в застосунку «Резерв+», копії свого клопотання та запиту від 25.12.2025, копії відповідей відповідача, копію посвідчення про приписку до призовної дільниці.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що позивача було взято на військовий облік автоматично, шляхом електронної інформаційної взаємодії державних реєстрів, без вчинення відповідачем окремих дій, а обов`язок самостійно звернутися для отримання направлення на військово-лікарську комісію покладено на самого громадянина абзацом четвертим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідач зазначив, що позивач не має дійсного рішення військово-лікарської комісії та не проходив повторного медичного огляду, що, на його думку, свідчить про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Відповідач також послався на те, що 06.01.2026 позивач через застосунок «Резерв+» звернувся із заявою в порядку статті 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а 26.01.2026 сплатив адміністративний штраф. Також заперечив проти співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позову, зазначивши, що посилання відповідача на притягнення до адміністративної відповідальності та сплату штрафу не спростовують предмета цього спору, яким є правомірність дій суб`єкта владних повноважень, а вжиття заходів, спрямованих на проходження військово-лікарської комісії, у період дії чинного бронювання суперечить правовій природі відстрочки.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ; номер у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів - 030520251425247400070.

У військово-обліковому документі, сформованому в застосунку «Резерв+» 24.12.2025, стосовно позивача міститься позначка «Порушення правил військового обліку», а в графі «Причина звернення до Нацполіції» зазначено «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» із датою звернення 04.08.2025. Водночас графи «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК» цього документа не заповнені, як не заповнені й графи «Тип відстрочки» та «Відстрочка до». Жодних відомостей про дату, номер та короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення цей документ не містить.

25.12.2025 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про закриття справи про адміністративне правопорушення та із запитом про надання інформації, в яких, зокрема, просив повідомити, чи складався стосовно нього протокол та чи виносилася постанова про адміністративне правопорушення, чи направлялася йому повістка про уточнення облікових даних, а також виключити з реєстру відомості про порушення правил військового обліку.

Листом від 04.01.2026 № ВОБр/29 відповідач повідомив, що позивача було взято на військовий облік автоматично, без особистої присутності, на підставі електронного обміну даними між державними реєстрами, та що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні дані про проходження ним військово-лікарської комісії, у зв`язку з чим через систему «Оберіг» було автоматично подано порушення за непроходження військово-лікарської комісії. У цьому ж листі відповідач зазначив, що для винесення постанови за порушення правил військового обліку за статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно скласти протокол, який має складатися у присутності особи, а тому для усунення недоліків, пов`язаних з військовим обліком, та зняття з розшуку позивачу необхідно особисто відвідати територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Листом від 05.01.2026 № ВОБр/33 відповідач, пославшись на абзац четвертий частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 3.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, та пункт 69 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, повідомив, що позивач не проходив медичного огляду понад п`ять років і що 31.07.2025 через систему «Оберіг» його було подано у перелік на доставку та затримання до підрозділу поліції як особу, що вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з непроходженням військово-лікарської комісії. Заяву позивача залишено без реалізації.

Листом від 15.01.2026 № УП/190 відповідач повідомив аналогічні відомості, зазначивши, що 04.08.2025 позивача через систему «Оберіг» було подано у перелік на доставку та затримання до підрозділів Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а також, що 06.01.2026 позивач скористався положеннями статті 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У військово-обліковому документі, сформованому в застосунку «Резерв+» 08.01.2026, позначка про порушення правил військового обліку відсутня, графи «Причина звернення до Нацполіції» та «Дата звернення» не заповнені, у графі «Тип відстрочки» зазначено «бронювання» з відстрочкою до 07.02.2026, а датою уточнення даних зазначено 05.01.2026. Графи «Постанова ВЛК» і «Дата ВЛК» залишаються незаповненими.

Позивач долучив до позовної заяви також копію посвідчення про приписку до призовної дільниці на своє ім`я з відмітками районного військового комісаріату про взяття на військовий облік.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік та дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний; військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 34 Закону № 2232-XII визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; ведення персонально-якісного обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За приписами частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки; органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. Отже, відповідач є органом ведення Реєстру і саме він відповідає за достовірність та актуальність внесених до Реєстру відомостей стосовно позивача.

Пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII встановлено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Зі змісту наведеної норми випливає, що підставою для внесення до Реєстру відомостей про порушення особою правил військового обліку є не припущення чи внутрішня оцінка органу ведення Реєстру, а факт притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Такі відомості за самим змістом норми є документально ідентифікованими, оскільки охоплюють дату, номер та короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення. Відсутність зазначених документів означає відсутність і самих відомостей, які закон дозволяє вносити до Реєстру.

Статтею 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Проте це положення не звільняє орган ведення Реєстру від обов`язку мати на момент внесення відомостей відповідну постанову у справі про адміністративне правопорушення, оскільки саме її дата, номер та короткий зміст становлять зміст відомостей, передбачених пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII.

Матеріали справи не містять ані протоколу, ані постанови у справі про адміністративне правопорушення, які були б складені (винесені) стосовно позивача станом на 31.07.2025 чи 04.08.2025, тобто на час подання відомостей через систему «Оберіг» та звернення до Національної поліції. Навпаки, у листах від 04.01.2026 № ВОБр/29 та від 05.01.2026 №ВОБр/33 відповідач сам зазначив, що для винесення постанови необхідно скласти протокол і що для усунення недоліків, пов`язаних з військовим обліком, та зняття з розшуку позивачу необхідно особисто відвідати територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Реквізитів (дати, номера, короткого змісту) протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення відповідач не навів ані у відповідях позивачу, ані у відзиві, ані у військово-облікових документах, сформованих за даними Реєстру.

Таким чином, станом на час вчинення оскаржуваних дій відомостей про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не існувало, а отже були відсутні й дані, які згідно з пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII могли бути внесені до Реєстру.

Суд додатково зазначає, що підставою, з якої відповідач вважав позивача порушником правил військового обліку, було непроходження ним медичного огляду (військово-лікарської комісії).

Пунктом 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560), встановлено, що військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Доказів прийняття такого рішення та видачі (вручення) позивачу направлення на військово-лікарську комісію або повістки відповідач суду не надав.

Абзацом третім пункту 63 Порядку № 560 у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, визначено, що військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Крім того, абзацом п`ятим пункту 69 Порядку № 560 передбачено, що процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням та відстрочки, передбаченої підпунктами 16-23 пункту 1 додатка 5, не передбачає направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

За даними Реєстру, відображеними у військово-обліковому документі від 08.01.2026, позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням строком до 07.02.2026. Рішення військово-лікарської комісії стосовно позивача в Реєстрі відсутнє, а тому виняток, передбачений абзацом третім пункту 63 Порядку № 560 для осіб, визнаних обмежено придатними, до нього не застосовується; відомостей про прийняття позивача на військову службу за контрактом або про самостійне виявлення ним бажання пройти медичний огляд матеріали справи також не містять.

Суд враховує й те, що зміст військово-облікових документів, сформованих у застосунку «Резерв+» 24.12.2025 та 08.01.2026, підтверджує уточнення позивачем своїх облікових даних 05.01.2026 та появу в Реєстрі запису про відстрочку у зв`язку з бронюванням, якого раніше не було.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач цього обов`язку не виконав: докази наявності на час вчинення оскаржуваних дій протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення стосовно позивача, а також докази видачі (вручення) йому направлення на військово-лікарську комісію суду не подані.

За таких обставин дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку, вчинені за відсутності передбаченої законом підстави, а тому є протиправними.

Оскільки відповідач є органом ведення Реєстру та забезпечує актуалізацію його бази даних (частини восьма, дев`ята статті 5 Закону № 1951-VIII), відновлення порушеного права позивача належить здійснити шляхом зобов`язання відповідача виключити з Реєстру дані про порушення позивачем правил військового обліку.

Водночас позовна вимога в частині визнання відсутності у позивача обов`язку проходження військово-лікарської комісії до моменту завершення відстрочки від призову під час мобілізації задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено способи, у які особа може просити про захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів, а частиною другою статті 245 цього Кодексу - вичерпний перелік рішень, які суд може ухвалити в разі задоволення позову. Жодна з наведених норм не передбачає такого способу захисту, як констатація судом відсутності в особи обов`язку, що випливає із закону. Частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України допускає захист прав і в інший спосіб, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист, однак такий спосіб має бути спрямований на усунення наслідків конкретного порушення, а не на встановлення судом юридичного факту на майбутнє.

Обсяг обов`язків військовозобов`язаного визначається безпосередньо законом та прийнятими на його виконання актами і не потребує підтвердження чи заперечення судовим рішенням; наявність або відсутність такого обов`язку в конкретній ситуації є питанням, яке суд вирішує як підставу для оцінки правомірності конкретних дій суб`єкта владних повноважень, що і зроблено судом вище, а не як самостійну позовну вимогу. З огляду на це у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: у частині визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку та зобов`язання виключити такі дані з Реєстру, а в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; при цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1064,96 грн.

Позивачем також заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн, на підтвердження яких до позовної заяви долучено договір про надання правової допомоги від 15.12.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт та платіжний документ. Відповідач проти розміру цих витрат заперечив, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторони. З урахуванням наведених критеріїв, обсягу наданих послуг та часткового задоволення позову суд визначає до стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) правил військового обліку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова