Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №140/10500/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10500/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121; зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за віком, призначену у 2020 році відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Під час призначення пенсії для обчислення її розміру застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

На переконання позивача, під час проведення щорічної індексації пенсії відповідач протиправно не застосував до зазначеного показника коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України на 2021– 2026 роки, натомість здійснював збільшення іншого показника середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки, який не використовувався при призначенні її пенсії.

Позивач вважає, що такий механізм перерахунку суперечить частині другій статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки фактично позбавляє її належного підвищення пенсії, пов`язаного зі збільшенням показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався під час призначення пенсії.

Зазначає, що 17.06.2026 звернулася до відповідача із заявою про проведення відповідного перерахунку, однак листом від 10.07.2026 їй відмовлено у його здійсненні. Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач звернулася до суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні.

На обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що перерахунок пенсії позивача проведено відповідно до вимог статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 зазначеного Закону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, та постанов Кабінету Міністрів України щодо проведення щорічної індексації пенсій.

Відповідач зазначає, що під час проведення відповідних перерахунків використовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014– 2016 роки у розмірі 3764,40 грн, послідовно збільшений на коефіцієнти, визначені Кабінетом Міністрів України.

За твердженням відповідача, зазначений показник у 2026 році становить 9992,40 грн, а проведення перерахунку пенсії шляхом застосування відповідних коефіцієнтів безпосередньо до показника середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн чинним порядком не передбачено.

Відповідач наголошує, що пенсійні виплати позивачу обчислені відповідно до законодавства, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Дослідивши письмові докази та оцінивши доводи сторін, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком, призначену 09.04.2020 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Під час призначення пенсії для обчислення її розміру застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

17.06.2026 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про проведення перерахунку пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення її пенсії, на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Листом від 10.07.2026 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про проведення перерахунків пенсії відповідно до чинного законодавства.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що пенсійний орган під час проведення щорічних перерахунків застосовував показник середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки, збільшений на відповідні коефіцієнти, а не показник середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки, який використовувався під час призначення пенсії позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Предметом спору у цій справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014– 2016 роки, збільшеного на відповідні коефіцієнти, замість показника середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, який враховувався під час призначення її пенсії.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у 2020 році призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

Водночас із матеріалів пенсійної справи та пояснень відповідача вбачається, що під час проведення щорічних перерахунків пенсії у 2021– 2026 роках ГУ ПФУ у Волинській області застосовувало показник середньої заробітної плати за 2014–2016 роки у розмірі 3764,40 грн, збільшений на відповідні коефіцієнти, який у 2026 році становить 9992,40 грн.

Отже, відповідач фактично здійснював перерахунки пенсії позивача, однак під час їх проведення використовував інший показник середньої заробітної плати, ніж той, який був застосований для обчислення пенсії під час її призначення.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, законодавець пов`язує проведення щорічного перерахунку раніше призначеної пенсії зі збільшенням показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення відповідної пенсії.

При цьому положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV не передбачають заміни такого показника іншим показником середньої заробітної плати, який застосовувався для призначення пенсій в інші календарні періоди.

Суд враховує, що пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (далі – Порядок №124), визначено механізм збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується під час проведення перерахунку пенсій.

Водночас цей Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому його положення повинні застосовуватися відповідно до приписів Закону №1058-IV та не можуть змінювати встановленого законом механізму забезпечення щорічного підвищення раніше призначених пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у разі суперечності між положеннями частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124 щодо визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню під час перерахунку пенсії, пріоритетному застосуванню підлягають положення Закону №1058-IV.

Зазначений підхід узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV у взаємозв`язку з положеннями Порядку №124, наведеними у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що під час проведення щорічних перерахунків пенсії позивача відповідач повинен був застосувати відповідні коефіцієнти збільшення до показника середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, який враховувався для обчислення її пенсії під час призначення.

Натомість застосування відповідачем показника середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки, збільшеного на відповідні коефіцієнти, не забезпечує реалізації передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV права позивача на перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для її обчислення.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що факт проведення щорічних перерахунків пенсії сам по собі свідчить про дотримання вимог чинного законодавства.

Визначальним для вирішення цього спору є не сам факт проведення перерахунків, а правомірність застосованого відповідачем механізму їх здійснення, зокрема правильність визначення показника середньої заробітної плати, який підлягав збільшенню.

Оскільки відповідач під час проведення перерахунків пенсії позивача застосував інший показник середньої заробітної плати, ніж той, який враховувався для обчислення її пенсії під час призначення, такі дії не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без застосування до показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить із того, що відновлення такого права потребує проведення відповідачем перерахунку пенсії із застосуванням належного показника середньої заробітної плати та відповідних коефіцієнтів його збільшення.

При цьому позивач просить провести перерахунок пенсії з 01.03.2026, тобто з дати, з якої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 передбачено застосування чергового коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,121.

Оскільки коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати за попередні роки підлягають послідовному врахуванню під час визначення показника, який застосовується для обчислення пенсії у 2026 році, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо проведення перерахунку пенсії з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Ураховуючи зміст заявлених позовних вимог та встановлені обставини справи, суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перерахунку пенсії без застосування належних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховувався під час її призначення, та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з 01.03.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів правомірності застосування під час проведення перерахунків пенсії позивача іншого показника середньої заробітної плати, ніж той, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Отже, оцінивши докази у їх сукупності та врахувавши наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову позивач сплатила судовий збір у сумі 1065,00 грн, що підтверджується квитанцією від 29.07.2026.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у сумі 1065,00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 без застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення її пенсії, коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року індексацію, перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення її пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1065,00 грн (одна тисяча шістдесят п`ять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Н. В. Стецик