Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №140/4925/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/4925/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.03.2026 №155150006290 про відмову у призначенні пенсії за віком:

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2026 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки від 21.05.1984 НОМЕР_1 з 14.02.1984 по 19.07.1990, з 03.01.1993 по 31.12.2004.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 10.03.2026 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, надавши необхідні документи.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 17.03.2026 №155150006290 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 23 роки.

Зокрема, відповідачем до страхового стажу позивача не було зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника від 21.05.1984 НОМЕР_1 : з 14.02.1984 по 19.07.1990 (відсутня інформація про відпрацьовані людинодні і встановлений мінімум, що порушує вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»); з 03.01.1993 по 31.12.2004, оскільки не підтверджена сплата страхових внесків у фермерському господарстві відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство».

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області про відмову у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує його конституційне право на соціальний захист.

Вказує на те, що відповідно до статті 48 КЗпП України та статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом про трудову діяльність працівника та таким, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Вважає, що відповідач до страхового стажу безпідставно не враховує періоди його трудової діяльності, що підтверджуються записами трудової книжки, які містять усі необхідні відомості щодо прийому та звільнення позивача з роботи, а тому є достатніми для зарахування їх до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком.

Зазначає, що підтвердженням працевлаштування та відпрацьованого часу в колгоспі з 14.02.1984 по 19.07.1990 є показники виконуваного позивачем річного мінімуму трудової участі в загальному громадському господарстві, які зазначені у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 21.05.1984. Аналогічні дані містяться в трудовій книжці і стосовно працевлаштування та виконання позивачем річного мінімуму трудової участі в загальному громадському господарстві СФГ «Вікторія» за період роботи з 03.01.1993 по 31.12.2004.

Отримання інших будь-яких підтверджуючих документів про працевлаштування позивача в період з 14.02.1984 по 19.07.1990 у колгоспі «Росія» Красногвардійського району Кримської області є не можливим, оскільки на даний час територія Кримської області є окупованою територію.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін (а.с.26).

Відповідач - ГУ ПФУ у Волинській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 10.03.2026, досягнувши 64 років, звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, до якої додав: трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 від 21.05.1984; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; копію паспорта; та інші документи (а.с.8-12,16-21).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Волинській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2026.

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 17.03.2026 №155150006290 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 23 роки.

У рішенні зазначено, що вік заявника 64 роки, страховий стаж ОСОБА_1 складає 07 років 07 місяців 24 дні.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивача не зараховано:

з 14.02.1984 по 19.07.1990 згідно з трудовою книжкою колгоспника від 21.05.1984 НОМЕР_1 (відсутня інформація про відпрацьовані людинодні і встановлений мінімум, що порушує вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»);

з 03.01.1993 по 31.12.2004 згідно з трудовою книжкою колгоспника від 21.05.1984 НОМЕР_1 , оскільки не підтверджена сплата страхових внесків у фермерському господарстві відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство» (а.с.13-14).

Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області, позивач звернувся за захистом своїх прав з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Аналогічне визначення поняття "страховий стаж" міститься у статті 1 вказаного Закону, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

З вищезазначеного слідує, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов`язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.

Наведене кореспондується з положеннями частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі – Порядок №22-1).

Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

За приписами пунктів 4.1, 4.7 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку №637 (з наступними змінами та доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі – Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ у Волинській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у колгоспі «Росія» Красногвардійського району Кримської області з 14.02.1984 по 19.07.1990 згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 21.05.1984, оскільки відсутня інформація про відпрацьовані людинодні і встановлений мінімум.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як слідує з трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 21.05.1984, позивач з 14.02.1984 прийнятий в члени ордена Леніна колгоспу «Росія» Красногвардійського району Кримської області (протокол №3 від 07.02.1984) та 19.07.1990 виключений з членів ордена Леніна колгоспу «Росія» Красногвардійського району Кримської області (протокол №3 за 19.09.1990) (а.с.16-21).

У трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 21.05.1984 усі записи внесені відповідно до норм чинного законодавства, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця.

Розділ трудової книжки позивача “трудова участь у громадському господарстві” містить записи стосовно трудової участі в громадському господарстві, зокрема, про виконання річних мінімумів трудової участі з 1984 по 1990 роки, зокрема на сторінках 18-19 трудової книжки є такі записи:

1984 рік - прийнятий колгоспом трудовим мінімум - 265/виконання річного мінімуму – 278,5;

1985 рік - прийнятий колгоспом трудовим мінімум - 294/виконання річного мінімуму - 300;

1986 рік - прийнятий колгоспом трудовим мінімум - 286/виконання річного мінімуму - 305;

1987 рік - прийнятий колгоспом трудовим мінімум - 274/виконання річного мінімуму 277,5;

1988 рік - прийнятий колгоспом трудовим мінімум - 269/виконання річного мінімуму - 274,5;

1989 рік - прийнятий колгоспом трудовим мінімум - 264/виконання річного мінімуму - 272,5;

1990 рік - прийнятий колгоспом трудовим мінімум - 139/ виконання річного мінімуму 78,5.

Дані записи засвідчені підписом відповідальної особи та скріплені печаткою.

Із вказаних записів вбачається, що у вказаний період у ОСОБА_1 було вироблення мінімуму трудоднів для зарахування спірного періоду з 14.02.1984 по 19.07.1990 до страхового стажу як повний рік.

При цьому, матеріали справи не містять доказів про відрахування позивача із членів колгоспу у ці роки та те, що він працював в іншому місці.

Суд зауважує, що норми статті 56 №1788-XII визначали, що періоди роботи у колгоспі після 1965 року по фактично відпрацьованому зараховуються до страхового стажу лише за умови невиконання встановленого мінімуму без поважних причин, чого в даному випадку немає.

Зважаючи на норми вказаної статті та наявні записи у трудовій книжці позивача спірний період повинен бути зарахований не за фактично відпрацьований час, а як за повні роки.

Однак, відповідач не прийняв до уваги записи, які містяться у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 21.05.1984 при розрахунку його страхового стажу, та не зарахував до страхового стажу позивача період його роботи з 14.02.1984 по 19.07.1990.

Підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_1 відповідач вказує відсутність інформації про відпрацьовані людинодні і встановлений мінімум.

З цього приводу суд зазначає, що за приписами норм п.3 Порядку №637 уточнюючі довідки для підтвердження стажу роботи необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21.03.2019 у справі №227/4564/16-а.

В свою чергу в спірних правовідносинах відомості щодо періоду роботи ОСОБА_1 у колгоспі «Росія» Красногвардійського району Кримської області з відображенням інформації про відпрацьовані людинодні і встановлений мінімум зазначені в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 21.05.1984, яка була надана позивачем при призначенні пенсії. Тому суд вважає, що такі відомості є належним доказом підтвердження стажу роботи позивача у вказаному колгоспі.

Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу, а відмова в зарахуванні спірного стажу порушує принцип рівності особи перед законом.

Окрім цього, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21.06.2019 у справі №727/384/17 та від 10.02.2020 у справі №195/840/17 зазначав, що відсутність додаткових відомостей, а саме уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування такого періоду в страховий стаж позивача.

Натомість довідка чи будь-які інші документи про підтвердження стажу роботи повинна враховуватися виключно у випадках відсутні відповідних відомостей в трудовій книжці.

Суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Окрім того, представник позивача звертався до Державної архівної служби України про надання інформації щодо роботи позивача у колгоспі «Росія» Красногвардійського району Кримської області в період з 14.02.1984 по 19.07.1990, однак отримав відповідь від 11.03.2026 №1354/2.02-34/2180/50 з якої вбачається, що документи з кадрових питань (особового складу) сільськогосподарського підприємства, у якому працював ОСОБА_1 наразі перебувають на тимчасово окупованій території, отримання запитуваної інформації на даний час не можливе (а.с.22-23).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що період роботи у колгоспі «Росія» Красногвардійського району Кримської області з 14.02.1984 по 19.07.1990 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.01.1993 по 31.12.2004 згідно з трудовою книжкою колгоспника від 21.05.1984 НОМЕР_1 з тих підстав, що не підтверджена сплата страхових внесків у фермерському господарстві відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство», суд зазначає наступне.

У період з 03.01.1993 по 31.12.2004 (спірний період) економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закон України від 20.12.1991 №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (далі - Закон №2009-XII).

За змістом ст. 28 Закону №2009-XII особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства.

Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.

Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.

Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).

Закон №2009-XII втратив чинність 29.07.2003 із набранням чинності Закону України "Про фермерське господарство".

За правилами ч. 3 ст. 34 Закону України "Про фермерське господарство" час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

В період до 01 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статями 56-63 Закону №1788-ХІІ.

Слід зазначити, що страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року, при цьому, до 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж), таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі №263/9178/17.

З вищенаведеного слідує, що до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Зокрема, й період роботи у фермерському господарств. Після 01.01.2004 до страхового стажу зараховується період роботи лише за умови добровільної сплати єдиного соціального внеску.

Згідно статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Судом вже зазначалось вище, що статтею 62 Закону №1788-ХІІ та Порядком №637 визначено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 21.05.1984 вбачається, що позивач з 03.01.1993 прийнятий на роботу трактористом в СФГ «Вікторія» (наказ №1 від 02.01.1993) (а.с.16-21).

Розділ трудової книжки позивача “трудова участь у громадському господарстві” містить записи стосовно трудової участі в громадському господарстві, зокрема, про виконання позивачем річних мінімумів трудової участі з 1993 по 2005 роки в СФГ «Вікторія». Дані записи засвідчені підписом відповідальної особи та скріплені печаткою. При цьому, відповідач не ставить під сумнів виконання позивачем річних мінімумів трудової участі у господарстві.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо роботи позивача у СФГ «Вікторія» відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не було взято до уваги.

Таким чином, вказаними записами у трудовій книжці підтверджується робота позивача з 03.01.1993 по 31.12.2004 в СФГ «Вікторія».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про протиправність не зарахування відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 03.01.1993 по 01.01.2004 в СФГ «Вікторія», оскільки до страхового стажу позивача прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Натомість після 01.01.2004 до страхового стажу зараховується період роботи за умови добровільної сплати єдиного соціального внеску.

Щодо посилання ГУ ПФУ у Волинській області на відсутність інформації про сплату страхових внесків, як на підставу для не зарахування періоду роботи позивача з 03.01.1993 по 31.12.2004 до страхового стажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами 4 - 6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із частинами 11 та 12 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно закону..

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період його роботи з 03.01.1993 по 31.12.2004 СФГ «Вікторія», оскільки в даному випадку позивач не несе відповідальність у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску, у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків в Реєстрі.

Перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 17.03.2026 №155150006290 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по віку відповідно до Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” є передчасним, необгрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 17.03.2026 №155150006290; зобов`язання ГУ ПФ України у Волинській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 14.02.1984 по 19.07.1990 у колгоспі «Росія» Красногвардійського району Кримської області та період роботи з 03.01.1993 по 31.12.2004 в СФГ «Вікторія» згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 21.05.1984; зобов`язання ГУ ПФ України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованого стажу та висновків, викладених в судовому рішенні.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1331,20 грн, сплачений квитанцією від 16.04.2026 (а.с.7).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №155150006290 від 17.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.02.1984 по 19.07.1990 у колгоспі «Росія» Красногвардійського району Кримської області та період роботи з 03.01.1993 по 31.12.2004 в СФГ «Вікторія» згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 21.05.1984.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованого стажу та висновків, викладених в судовому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, буд. 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя Р.С. Денисюк