Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №140/8620/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8620/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Чабан Тетяна Миколаївна звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – Військова частина НОМЕР_1 , відповідач) в якому просить суд:

1) Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я та на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжких травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, за періоди з 27.01.2026 по 03.02.2026, з 03.02.2026 по 05.03.2026, з 24.03.2026 по 03.04.2026, з 03.04.2026 по 17.04.2026.

2) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я та на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжких травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, за періоди з 27.01.2026 по 03.02.2026, з 03.02.2026 по 05.03.2026, з 24.03.2026 по 03.04.2026, з 03.04.2026 по 17.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Внаслідок отриманої травми пов`язаної із Захистом Батьківщини відповідачем не виплачено позивачу додаткову винагороду, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я з 03.02.2026 по 05.03.2026 та на стаціонарному лікуванні з 27.01.2026 по 03.02.2026, з 24.03.2026 по 03.04.2026, з 03.04.2026 по 17.04.2026. На звернення позивача від 26.05.2026 про виплату додаткової винагороди за весь час перебування на стаціонарному лікуванні, відповідач листом від 17.06.2026 відмовив у виплаті вказаної винагороди. Вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. пропорційно дням стаціонарного лікування та часу перебування у відпустці за станом здоров`я. Просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідно до приписів статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 16.07.2026 відповідач - Військова частина НОМЕР_1 позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування даної позиції посилається на те, що факт перебування військовослужбовця у медичному закладі або факт перебування у відпустці за станом здоров`я не створює безумовного права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Обов`язковою умовою є підтвердження, що лікування або відпустка пов`язані саме з тяжким пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), отриманих під час захисту Батьківщини. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх обов`язкових умов, передбачених Постановою №168, для здійснення виплат за кожний із заявлених періодів. А отже, військовою частиною не допущено протиправної бездіяльності.

У відповіді на відзив від 16.07.2026 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги позивача з підстав викладених в позовній заяві.

Інших заяв чи клопотань по суті справи від сторін до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №130 від 06.05.2026 позивача звільнено з військової служби в запас (за станом здоров`я) з 06.05.2026, та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської Федерації проти України від 14.03.2025 №1498 вбачається, шо ОСОБА_1 в період з 13.10.2022 по 23.11.2022; з 03.12.2022 по 31.12.2022; з 05.06.2024 по 11.06.2024р; з 26.06.2024 по 28.06.2024; з 29.06.2024 по 03.07.2024; з 03.10.2024 по 11.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для. забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Миколаївській області н.п. Правдине, Білозерсьної селищної громади, м. Миколаїв; Херсонській області, Каховському районі, Горностаївській міській громаді, н.п. Козачі Лагері; Херсонському районі, Олешківській міській територіальній громаді, н.п. Кринки Запорізькій області Василівському районі Василівській міській територіальній громаді н.п. Кам`янське, Степногірській селищній територіальній громаді, н.п. П`ятихатки, Жереб`янки, Лобкове.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1780/1245 від 07.05.2023 ОСОБА_1 04.04.2023 отримав поранення: МВТ, ЗЧМТ, струс головного мозку. Акубаротравма без пошкодження барабаних перетинок.

З довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1712/2419 від 04.07.2024 вбачається, що позивач 11.06.2024 одержав: вибухову травму, акубаротравму. Стус головного мозку, закриту ЧМТ, цефалгічний і вестибуло-атактичний синдром, ситуативну гіпертензію. Травма «ТАК» пов`язана з захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1712/2569 від 14.07.2024 ОСОБА_1 02.07.2024 одержав: вибухову травму, акубаротравму, цефалгічний і вестибуло-атактичний синдром, ситуативну гіпертензію. Пошкодження зв`язкового апарату правого колінного суглобу. Травми «ТАК» пов`язані з захистом Батьківщини.

В період з 16.04.2024 по 19.04.2024, з 12.06.2024 по 14.06.2024, з 02.07.2024 по 09.07.2024, з 14.02.2025 по 24.02.2025, з 18.03.2025 по 25.03.2025, з 02.05.2025 по 09.05.2025 з 19.05.2025 по 05.06.2025, з 19.06.2025 по 26.06.2025, з 27.01.2026 по 03.02.2026, з 24.03.2026 по 03.04.2026, з 03.04.2026 по 17.04.2026 позивач перебував на стаціонарному лікуванні та реабілітації: у Волинській обласній клінічній лікарні, КНП «Міська лікарня №5» Миколаївської міської ради, КП «Медичне об`єднання ЛМТГ», КП «Луцька ЦРЛ», КП «Волинська обласна психіатрична лікарня» у зв`язку з отримання тяжкої травми під час захисту Батьківщини.

За період стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я з 27.01.2026 по 03.02.2026, з 03.02.2026 по 05.03.2026, з 24.03.2026 по 03.04.2026, з 03.04.2026 по 17.04.2026 позивач не отримав виплату додаткової винагороди передбачену пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що підтверджується довідкою про розміри щомісячних видів грошового забезпечення позивача.

26.05.2026 позивач звернувся з рапортом до командира в/ч НОМЕР_1 про виплату йому додаткової винагороди передбаченої пунктом 1 Постанови №168.

17.06.2026 відповідачем листом №685/301/3836/пс повідомлено представника позивача, що у виплаті вказаної додаткової винагороди позивачу не має підстав, оскільки не є військовослужбовцем та звільнений з військової служби. Крім того в епікризи за номерами 2314 та 2033 не підтверджують факт перебування на стаціонарному лікуванні саме у зв`язку з отриманим пораненням (травми, контузії)під час захисту Батьківщини.

Вважаючи, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди у період перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІобумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого продовжується і на момент розгляду справи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості періодів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Відтак, у спірних правовідносинах по даній справі підлягають застосуванню саме приписи постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

Відповідно до Довідки ВЛК №384 від 19.04.2024 вбачається, що проведено медичний огляд позивача. Діагноз: травматичне пошкодження медіального та латерального меніска та ПХЗ (надрив) правого колінного суглобу (04.04.2023). Стан після арторскопічної резекції медіального та латерального меніска та МПС, вайперизації ПХЗ правого колінного суглобу (17.04.2024). Тимчасове порушення функції правої нижньої кінцівки. Травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини; тяжкість отриманої травми: - ТЯЖКА; потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів. Відповідний причинний зв`язок підтверджений також Довідкою ВЛК № 2367 від 17.05.2024.

З Довідки ВЛК від 03.02.2026 №2026-0203-0831-3100-7 Госпітальної ВЛК КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» вбачається, шо застаріле травматичне пошкодження переднього рогу латерального меніска. Гострий больовий синдром. Правого колінного суглобу. Синовіїтколінних суглобів. Віддалені наслідки ВТ (02.07.24). Стан після Артроскопії, парціальної меніскектомії переднього рогу латерального меніска дебрименту, правого колінного суглобу. (29.01.26) Гонортаз правого колінного суглобу І-ІІ ст. Травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості травма відноситься до тяжких. Потребує відпусткидля лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач проходив стаціонарне лікування згідно з випискою №2298 у КП «Медичне об`єднання Луцької територіальної громади» з 27.01.2026 по 03.02.2026, з діагнозом: застаріле травматичне пошкодження переднього рогу латерального меніска. Гострий больовий синдром. Правого колінного суглобу. Синовіїтколінних суглобів. Віддалені наслідки ВТ (02.07.24). Стан після Артроскопії, парціальної меніскектомії переднього рогу латерального меніска дебрименту, правого колінного суглобу. (29.01.26) Гонартроз правого колінного суглобу І-ІІ ст.

Таким чином судом констатується факт наявності у позивача тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Отже, зв`язок між травмою, отриманою позивачем при виконанні бойового завдання, пов`язаного з захистом Батьківщини, та подальшим лікуванням є прямим.

Таким чином, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показами стосовно отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень зберігається.

Крім того, у період з 03.02.2026 по 05.03.2026 позивач перебував у відпустці для лікування після тяжкої травми на підставі Довідки ВЛК №2026-0203-0831-3100-7 від 03.02.2026, що не заперечується відповідачем.

Відтак, суд дійшов висновку, шо за період стаціонарного лікування позивача з 27.01.2026 по 03.02.2026 та перебування його у відпустці за станом здоров`я з 03.02.2026 по 05.03.2026 відповідач повинен нарахувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. пропорційно дням стаціонарного лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я.

Щодо періоду перебування позивача на стаціонарному лікуванні в КП «Луцька центральна районна лікарня» з 24.03.2026 по 03.04.2026, та з 03.04.2026 по 17.04.2026 з діагнозом: ураження поперекових та інших міжхребцевих дисків з мієлопатією. Хронічна вертеброгенна цервікоторакалгія, люмбалгія, стадія загострення із помірно вираженим больовим та м`язово-тонічним синдромами на ґрунті остеохондрозу, деформуючого спондильозу, протрузій м/х дисків СЗ-С6, екструзії м/х диска С6-С7, протрузій м/х дисків Тh8-Th10, випинань м/х дисків Тh10-Th12, випинання м/х диска L4-L5, екструзія м/х дисків L5-S1, то суд вважає, що дані періоди не підлягають до виплати додаткової винагороди, оскільки відповідно до довідок ВЛК від 19.04.2024, від 17.05.2024, та 03.02.2026 вказані захворювання не пов`язані з отриманими позивачем травмами та захистом Батьківщини.

Таким чином в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

А отже, дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі з 27.01.2026 по 03.02.2026 та перебування у відпустці за станом здоров`я з 03.02.2026 по 05.03.2026, є протиправними.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випаду є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з 27.01.2026 по 03.02.2026 та перебування у відпустці за станом здоров`я з 03.02.2026 по 05.03.2026.

На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 грн. пропорційно дням стаціонарного лікування з 27.01.2026 по 03.02.2026 та перебування у відпустці за станом здоров`я з 03.02.2026 по 05.03.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 грн. пропорційно дням стаціонарного лікування за період з 27.01.2026 по 03.02.2026 та перебування у відпустці за станом здоров`я з 03.02.2026 по 05.03.2026.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський