Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №140/2617/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року 17:07ЛуцькСправа № 140/2617/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участі: представника позивача Закревської О.І.,

представника відповідача Кострюкової Л.М.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Волинської обласної державної (військової) адміністрації – Гарголи О.А.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу в режимі відеоконференції за позовом ОСОБА_2 до Міністерства культури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Волинська обласна державна (військова) адміністрація, Виконавчий комітет Володимирської міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 , позивач) звернувся із позовом до Міністерства культури України (далі – Мінкульт України, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Волинська обласна державна (військова) адміністрація (далі – Волинська ОДА, третя особа 1), Виконавчий комітет Володимирської міської ради Волинської області (далі – Виконавчий комітет, третя особа 2) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення у додаток до наказу «Перелік пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток культури України у Волинській області за категорією місцевого значення» житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є власником 50/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, площею 0,1000 гектарів з призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд. Власником інших 50/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу Мінкульту України від 19.04.2024 №295, вказаний житловий будинок вцілому занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку архітектури місцевого значення (охоронний номер 2012-Вл). Також відповідно до наказу даний об`єкт, як пам`ятка архітектури, взято під охорону, згідно рішення виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 22.07.1985 №228.

Поряд із тим повідомляє, що продавці 50/100 часток житлового будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснили реконструкцію житлового будинку на підставі рішення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 20.12.2007 №493 «Про надання дозволу на будівництво на реконструкцію об`єктів містобудування».

В архітектурно-планувальному завданні на реконструкцію об`єкта архітектури від 28.12.2007 №207, затвердженого начальником управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради ОСОБА_5 , в пункті 7 також зазначено, що ділянка не належить до історико-культурних та санітарно-охоронних зон, в пункті 33 «Особливі вимоги» (в тому числі вимоги до рішення фасадів та їх елементів, рекомендований матеріал чи колір зовнішнього опорядження у разі розміщення об`єкта в зонах з особливими архітектурними вимогами тощо), зазначено, що об`єкт не знаходиться в зоні з особливими архітектурними вимогами.

Тобто, на час купівлі позивачем 50/100 часток житлового будинку візуально були відсутні будь-які елементи, що свідчать про віднесення його до нерухомих пам`яток архітектури, ніяких документів що стосуються внесення будинку до пам`яток архітектури надано не було.

Звертає увагу суду на те, що, за відповідями Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА, виконавчого комітету Володимирської міської ради, Державного архіву Волинської області та Міністерства культури України, надісланими у відповідь на його звернення та адвокатські запити, облікова документація (паспорт пам`ятки, акт візуального обстеження, акт технічного стану) на спірний об`єкт культурної спадщини відсутня, а документи, якими визначалася б історична, наукова, художня чи архітектурна цінність будинку, ніколи не складалися та не досліджувалися.

Зазначає, що згідно з актом візуального обстеження, наданим управлінням культури Волинської облдержадміністрації у відповідь на його звернення, щодо приватної території, яка перебуває в його користуванні, зафіксовано незадовільний загальний стан об`єкта та втрату автентичності на 100 %, однак управління не вбачало підстав для подання до Мінкульту України пропозицій про вилучення пам`ятки з Реєстру.

Також позивач посилається на те, що відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України, будинок було внесено до Реєстру на підставі поданих Волинською обласною державною (військовою) адміністрацією переліків об`єктів культурної спадщини без розгляду Експертною комісією з питань обліку об`єктів культурної спадщини Міністерства за спрощеною процедурою, передбаченою пунктом 4 наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501, тоді як, на переконання ОСОБА_2 , на момент видання оскаржуваного наказу чинним був Порядок обліку об`єктів культурної спадщини № 158 у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2024 № 158, який передбачав іншу, визначену розділами IV–V цього Порядку, процедуру занесення об`єктів до Реєстру з обов`язковим поданням облікової документації, а відтак уважає, що встановлену законодавством процедуру під час видання наказу порушено.

Посеред іншого вказує, що відсутність облікової документації та документального обґрунтування культурної цінності будинку унеможливлює визначення предмета охорони об`єкта культурної спадщини, через що він, як власник, не має змоги достеменно знати, які саме елементи належної йому частини будівлі підлягають збереженню відповідно до обов`язків, покладених на власника пам`ятки Законом України «Про охорону культурної спадщини», що, на його думку, порушує принцип юридичної визначеності.

Зауважує, що внесення будинку до Реєстру без додержання встановленої процедури, без облікової документації та без урахування зафіксованої повної втрати автентичності належної йому частини об`єкта є непропорційним втручанням у його право власності, що порушує вимогу забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом прав особи, а тому просить адміністративний позов задовольнити (там 1 арк. спр. 1-17).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (том 1 арк. спр. 147).

Представник Волинської ОДА у своїх пояснення третьої особи щодо позову або відзиву від 20.03.2026 зазначила, що до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі – Реєстр) пам`ятку внесено відповідно до наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 № 295 за спрощеною процедурою, яка визначалася пунктом 4 чинного на той час наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.08.2019 за № 941/33912) і не вимагала виготовлення облікової документації.

Законодавством України у сфері охорони культурної спадщини не визначено до якої міри має бути збережено об`єкт культурної спадщини для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Відтак сама лише зміна пам`ятки внаслідок реконструкції не є підставою для позбавлення її правової охорони як об`єкта культурної спадщини (том 1 арк. спр. 153-155, 166-168).

Представником відповідача 24.03.2026 подано відзив на позовну заяву, у якому позовних вимог не визнає та зазначає, що Мінкультури України забезпечує ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України та приймає рішення про занесення до нього пам`яток місцевого значення. Вказує, що об`єкти, включені до переліків пам`яток історії та культури відповідно до раніше чинного законодавства УРСР, визнаються пам`ятками за цим Законом без додаткового підтвердження їхнього статусу.

Відповідач повідомляє, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: місто Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15, був взятий на державний облік рішенням виконкому Волинської облради від 22.07.1985 № 228, тобто за законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом № 1805-III, а тому вже з 1985 року мав статус пам`ятки місцевого значення.

Зазначає, що на виконання наказу Мінкультури України від 27.06.2019 № 501, яким зобов`язано органи охорони культурної спадщини подати до Міністерства переліки об`єктів, взятих на облік до 2000 року, але не включених до Реєстру, Волинська ОДА подала відповідний перелік, до якого під № 7 включено спірний об`єкт.

Вказує, що Український інститут національної пам`яті та Управління дозвільно-погоджувальної документації МКІП підтвердили відсутність підстав, які виключали б занесення об`єкта до Реєстру (зокрема, об`єкт не пов`язаний з радянською символікою чи особами, причетними до Голодомору чи репресій, перелік яких визначений пунктом 2 розділу IX Порядку № 158). На цій підставі видано оскаржуваний наказ від 19.04.2024 № 295.

Заперечує проти доводу позивача про порушення процедури внесення об`єкта без облікової документації, зазначаючи, що на час підготовки подання, опрацювання переліку та прийняття рішення діяв Порядок № 158 саме у редакції наказу Мінкультури від 27.06.2019 № 501, а не в редакції від 01.03.2024, на яку помилково посилається позивач; відповідно до розділу IX Порядку № 158 (в редакції 2019 року) у разі відсутності облікової документації на об`єкт, взятий на облік до 2000 року, його включення до Реєстру здійснюється без такої документації – на підставі самого рішення про взяття на облік 1985 року.

Переконаний, що посилання позивача на пункт 4.7 розділу IV Порядку № 158 (в редакції 2024 року) є помилковим, оскільки ця норма стосується виключно об`єктів зі статусом «щойно виявленого», а не пам`яток, взятих на облік за радянським законодавством.

Щодо обов`язку зберігати та надавати облікову документацію відповідач зазначає, що відповідно до пункту 13.3 розділу XIII Порядку № 158 формування та зберігання облікової справи на пам`ятки місцевого значення покладається на уповноважений орган — Волинську ОДА, а не на Міністерство, а тому Мінкульт України не може нести відповідальність за відсутність такої документації та не є належним суб`єктом для її надання.

Окремо звертає увагу, що правомочності власника не є безмежними та можуть обмежуватися законом в інтересах суспільства (збереження пам`яток культури); оскаржуваний наказ від 19.04.2024 № 295 жодним чином не змінив статусу об`єкта як пам`ятки та не вплинув на права та обов`язки позивача, оскільки спеціальний режим використання будинку діяв ще з 22.07.1985, тобто до укладення позивачем договору купівлі-продажу частки будинку 25.01.2021 – укладаючи цей договір, позивач повинен був бути обізнаний про статус об`єкта (том 1 арк. спр. 182-189).

У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 02.04.2026 позивач підтримав позицію, викладену в позову та додав, що на час видачі оскаржуваного наказу на кожен об`єкт культурної спадщини мала бути складена облікова документація, згідно Порядку №158 (у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2024 №158), яку слід було привести у відповідність до вищевказаного наказу. Однак, облікова документація на пам`ятку архітектури місцевого значення – відсутня (том 1 арк. спр. 208-219).

У додаткових поясненнях від 09.04.2026 представник Волинської ОДА зауважила, що третя особа 1 в межах повноважень виконала пункт 4 вищезазначеного наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 №295 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» шляхом зобов`язання районних військових адміністрацій проінформувати власників об`єктів культурної спадщини або уповноважені ними органи про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (том 1 арк. спр. 229-230).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 позовну заяву ОСОБА_2 до Мінкульту України, треті особи на стороні відповідача - Волинська ОДА, Виконавчий комітет про визнання протиправним та скасування наказу – залишено без руху (том 2 арк. спр. 17-19).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено. Строк звернення до суду поновлено та продовжено розгляд даної адміністративної справи (том 2 арк. спр. 47-49).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 залучено в адміністративній справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (том 2 арк. спр. 50).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 розгляд справи визначено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2026 о 10:00 год (том 2 арк. спр. 51-52).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 клопотання представника відповідача та третьої особи - Виконавчого комітету про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено та підготовче засідання в адміністративній справі визначено проводити в режимі відеоконференції за участі представника відповідача та третьої особи - Виконавчого комітету поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку «ВКЗ» (том 2 арк. спр. 85-86).

Від представника Мінкульту України на адресу суду 04.06.2026 надійшли заперечення, у яких зазначила, що часткова зміна зовнішнього вигляду частини фасаду будинку внаслідок проведення реконструкції та поділ права власності на будинок, який є пам`яткою, на частини між кількома особами не призводить до скасування статусу пам`ятки для всього будинку чи відокремлення його частини, яка зазнала змін, та виведення цієї частини з під державної охорони шляхом виключення з Реєстру. Адже спірний будинок в цілому зберіг свою архітектурну форму та є цілісною спорудою, що донесла до нашого часу цінність з естетичного, історичного, архітектурного, погляду і зберегла свою автентичність незалежно від часткової зміни зовнішнього виду частини фасаду, та не може бути, як пам`ятка, поділений на частини. Поділ пам`ятки на частини не передбачено жодною нормою законодавства.

Наявність та подання облікової документації не є обов`язковою умовою для занесення до Реєстру пам`ятки, яка була взята на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 1805-III (том 2 арк. спр. 89-92).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 30.07.2026 на 10:30 год (том 2 арк. спр. 115-116).

На адресу суду від представника відповідача 17.09.2026 надійшли додаткові пояснення, у яких повідомлено, що тільки починаючи з 12.04.2024 здійснювати Перегляд списків уповноважені органи повинні відповідно до визначеної Порядком №158 процедури. До 12.04.2024 така вимога щодо Перегляду списків була відсутня. Тому списки (переліки), які були подані уповноваженими органами охорони культурної спадщини (в тому числі Волинською ОДА) для занесення до Реєстру до прийняття наказу від 12.04.2024 не потребували проведення Перегляду відповідно до процедури встановленої наказом № 158 в редакції від 12.04.2024.

Окрім того, у зв`язку з перебуванням т.в.о. Міністра у відрядженні з 10.04.2024 по 11.04.2024 та з 14.04.2024 по 16.04.2024 проєкт оскаржуваного наказу був поданий на підпис 17.04.2024 та, відповідно, був підписаний ним 19.04.2024.

Також повідомляє, що скасування наказу в оскаржуваній частині не скасує для об`єкту «Житловий будинок», 1889 року статусу пам`ятки місцевого значення, в якому вона перебуває починаючи з 1985 року відповідно до рішення виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 22.07.1985 № 228. Відтак, визначені законодавством права та обов`язки позивача не зміняться щодо пам`ятки (том 2 арк. спр. 141-146).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

В судових засіданнях 30.07.2026 та 29.09.2026 представник позивача та Бондар О. І. позов підтримали та просять позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додатково наданих усних та письмових пояснень.

Представник Мінкульту України та Волинської ОДА просять у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник Виконавчого комітету у вказані судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно. На адресу суду від вказаного суб`єкта владних повноважень 29.07.2026 та 21.08.2026 надійшли заяви про розгляд даної справи без участі представника (том 2 арк. спр. 128, 139).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Пунктом 6.1 рішення Виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів «Про поліпшення охорони використання реставрації пам`ятників історії та культури області» від 22.07.1985 №228 затверджено додаткові списки пам`ятників архітектури та історії місцевого значення, взятих на облік рішенням виконкомів Луцької міської Ради народних депутатів від 24.01.1985 №42, Ковельської міської Ради народних депутатів від 13.01.1983 №11, Володимир-Волинської міської Ради народних депутатів від 08.02.1979 №36 і від 10.05.1984 №126 та Володимир-Волинської районної від 08.09.1983 №181, від 11.11.1984, №191 від 12.01.1984 №5 Рад народних депутатів (додатки №2 і №3) (том 1 арк. спр. 122-124).

Житловий будинок 1889 року за адресою місто Володимир-Волинський, вулиця Кірова, будинок 15 внесено до додатку №2 до вищевказаного рішення (том 1 арк. спр. 125-126).

Рішенням Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради народних депутатів від 20.02.1992 №31 вулицю Кірова перейменовано на вулиці Цинкаловського (том 1 арк. спр. 127-130).

Міжвідомчою комісією з питань забудови, створеної розпорядженням міського голови від 19.10.2005 №288-рв погоджено комплексний висновок відповідності об`єкта архітектури законодавству України, державним будівельним, санітарним, протипожежним нормам та місцевим правилам забудови погоджено провести реконструкцію одноквартирного житлового будинку під трьохквартирний на власних земельних ділянках по вулиці Цинкаловського, 15/2; 15/3 та дозволено побудувати господарську будівлю з літньою кухнею і гаражем на власній і в користуванні земельній ділянці по АДРЕСА_2 (том 1 арк. спр. 81-82).

Начальником управління містобудування і архітектури міськвиконкому 28.12.2007 погоджено архітектурно-планувальне завдання від 28.12.2007 №207 (том 1 арк. спр. 83-86).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.01.2021, ОСОБА_2 прийняв у власність 50/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 арк. спр. 14-75), про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (том 1 арк. спр. 76).

Листом Міністерства культури та інформаційної політики України (далі – МКІП) від 28.12.2022 №06/35/5241-22, просить повторно на виконання пункту 4 наказу Мінкульту України від 27.06.2019 №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2019 №941/33912 надати переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний обліку відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та на 01.12.2022 не включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за формою, згідно з додатком до цього наказу, та копії відповідних рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» (том 1 арк. спр. 196).

Актом візуального обстеження від 16.11.2023 встановлено, що загальна оцінка стану житлового будинку по вулиці Цинкаловського, будинок 15 задовільна, втрата автентичності орієнтовно складає 50% - 70% (том 1 арк. спр. 91-93).

Волинська ОВА, на адресу МКІП направлено лист «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 03.01.2024 №102/30/2-24, яким надано переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та станом на 02.01.2024 не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (переліки пам?яток архітектури національного та місцевого значення, доопрацьовані з урахуванням рекомендацій Міністерства культури та інформаційної політики України, наданих листом від 11.10.2023 № 06/35/8806-23, серед яких, серед інших житловий будинок, який знаходиться у місті Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15 (том 1 арк. спр. 197-198).

МКІП направлено до Українського інституту національної пам`яті про надання рекомендацій щодо пам`яток архітектури Волинської області (том 1 арк. спр. 199), яким листом від 12.02.2024 №403/2.1-06-24 повідомлено, що вказаний житловий будинок не підпадає під обмеження встановлені законодавством (том 1 арк. спр. 204-205).

Окрім того, листом управління дозвільно-погоджувальної документації від 20.02.2024 №22/15/48-24 зауважено, що пам`ятки культурної спадщини можуть бути занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, серед яких і житловий будинок, який знаходиться у місті Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15 (том 1 арк. спр. 201-202).

Наказом МКІП «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 19.04.2024 №295 визначено занести до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини у Волинській області, відповідно до додатка (том 1 арк. спр. 30-31).

До вказаного додатку, серед іншого, входить житловий будинок, як пам`ятка архітектури місцевого значення, який знаходиться у АДРЕСА_1 (том 1 арк. спр. 32-73).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.10.2025 №1396 перейменовано Міністерство культури та стратегічних комунікацій України на Міністерство культури України.

Позивачем 09.12.2025 на адресу начальника управління культури, з питань релігії та національностей Волинської ОДА направлено заяву, у якій просив ініціювати проведення уповноваженими органами охорони культурної спадщини моніторингу нерухомого об`єкту культурної спадщини з безпосереднім візуальним обстеженням його на місці, а саме: житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеного моніторингу подати відповідне подання до МКІП щодо виключення (внесення змін) з Державного реєстру нерухомого значення – житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 арк. спр. 97-98).

Як видно з акту візуального обстеження від 18.12.2025, здійснений за зверненням ОСОБА_2 від 11.12.2025 №В-1059, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальний стан частини об`єкту зі сторони позивача – незадовільний, втрата автентичності (фасад) – 100%, однак загальний стан цілісного об`єкту – пам`ятки архітектури місцевого значення «Житловий будинок (дер)» охоронний номер 2012-Вл, місто Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15 – задовільний, втрата автентичності – 70% (арк. спр. 101-105).

Листом від 08.01.2026 №39/3.25/2-26 управління культури, з питань релігії та національностей Волинської ОДА повідомлено позивача, що відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вилучення пам`ятки з Реєстру здійснюється у разі: якщо пам`ятку зруйновано; якщо пам`ятка втратила предмет охорони. За результатами вивчення та аналізу наданих управлінням з гуманітарних питань виконавчого комітету Володимирської міської ради акта візуального обстеження та матеріалів фотофіксації, Управління не вбачає підстав для подання до МКІП пропозиції щодо вилучення пам`ятки з Реєстру (том 1 арк. спр. 99-100).

ОСОБА_2 , уважаючи наказ МКІП від 19.04.2024 №295 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» в частині включення у додаток до наказу «Перелік пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток культури України у Волинській області за категорією місцевого значення» житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , протиправним, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин четвертої – п`ятої статті 54 Конституції України, спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі – Закон № 1805-III, в редакції на момент спірних правовідносин).

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1805-III, Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Повноваження МКІП визначені Положенням про МКІП, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 (далі – Положення №885, в редакції на момент спірних правовідносин), відповідно до якого МКІП є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства “Мультимедійна платформа іномовлення України” та Українського національного інформаційного агентства “Укрінформ”) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей. МКІП є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері медіа, інформаційній та видавничій сфері.

Відповідно до пункту 4 Положення МКІП, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснює координацію та контроль за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини (підпункт 94-7); приймає рішення про занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення (підпункт 94-9).

Абзацом шостим статті 1 Закону №1805-ІІІ визначено, що пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, серед іншого, організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини (пункт 6 частини другої статті 5 Закону №1805-ІІІ).

Пунктом «б» частини першої статті 14 Закону №1805-ІІІ визначено, що занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

пам`ятки місцевого значення – рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням громадських об`єднань, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Окрім того, відповідно до пункту 3 Розділу X «Прикінцеві положення» цього Закону об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно із абзацом третім статті 17 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», переліки пам`яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Переліки пам`яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об`єктів з переліків пам`яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

Як встановлено судом вище, житловий будинок, який знаходиться за адресою: місто Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15 був взятий на державний облік, як пам`ятка архітектури відповідно до рішення виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 22.07.1985 № 228 (том 1 арк. спр. 122-126), тобто згідно з пунктом 3 Розділу X «Прикінцеві положення» Закону №1805-ІІІ визнається пам`яткою відповідно до цього Закону.

Мінкультом України 27.06.2019 було видано наказ №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» (далі – Наказ №501), пунктом 4 якого зобов`язано органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій: до 01 жовтня 2019 року подати Міністерству культури України:

переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу;

копії рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день прийняття цього наказу та облікову документацію (за наявності);

до 31 грудня 2021 року забезпечити формування облікових справ в паперовій формі у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини;

до 31 грудня 2019 року переглянути затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затвердити їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

МКІП листом від 28.12.2022 №06/35/5241-22 звернулось до обласних та Київської міської військових адміністрацій повторно, та просили на виконання пункту 4 наказу Мінкульту України від 27.06.2019 №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2019 №941/33912 надати переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний обліку відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та на 01.12.2022 не включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за формою, згідно з додатком до цього наказу, та копії відповідних рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» (том 1 арк. спр. 196).

Волинська ОВА, на адресу МКІП направлено лист «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 03.01.2024 №102/30/2-24, яким надано переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та станом на 02.01.2024 не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (переліки пам?яток архітектури національного та місцевого значення, доопрацьовані з урахуванням рекомендацій Міністерства культури та інформаційної політики України, наданих листом від 11.10.2023 № 06/35/8806-23, серед яких, серед інших житловий будинок, який знаходиться у місті Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15 (том 1 арк. спр. 197-198).

Частиною п`ятою статті 13 Закону №1805-ІІІ передбачено що об`єкт не підлягає державній реєстрації до вирішення питання про його відповідність/невідповідність вимогам частини четвертої цієї статті. Рішення про занесення/незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру ухвалюється на підставі висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, з урахуванням рекомендацій Українського інституту національної пам`яті.

У зв`язку із наведеним, МКІП направлено до Українського інституту національної пам`яті про надання рекомендацій щодо пам`яток архітектури Волинської області (том 1 арк. спр. 199), яким листом від 12.02.2024 №403/2.1-06-24 повідомлено, що вказаний житловий будинок не підпадає під обмеження встановлені законодавством (том 1 арк. спр. 204-205).

З урахуванням рекомендації Українського інституту національної пам`яті Управлінням дозвільно-погоджувальної документації МКІП було надано Висновок (експертний висновок) від 20.02.2024 № 22/15/48-24 про відповідність/невідповідність об`єкта вимогам частини четвертої статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до якого пам`ятка культурної спадщини «Житловий будинок», 1889 р., за адресою: місто Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15 є в переліку пам`яток, які можуть бути занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (том 1 арк. спр. 201-202).

На підставі листа (подання) Волинської ОДА від 03.01.2024 № 102/30/2-24, від 13.03.2024 № 2269/02.1-21/2-24 та відповідно до статей 5, 14, 14-1 , 24, 32 Закону №1805-ІІІ, розділу IX Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501), висновку (експертного висновку) Міністерства культури та інформаційної політики України від 20.02.2024 № 22/15/48-24, з урахуванням рекомендацій Українського інституту національної пам`яті (лист від 12.02.2024 № 403/2.1-06-24) МКІП видано наказ від 19.04.2024 №295 яким до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення занесено пам`ятки культурної спадщини, які перебували на обліку відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» у Волинській області. В Переліку пам`яток, що є додатком до наказу, де за № 7 зазначено об`єкт «Житловий будинок», 1889 р., за адресою: місто Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15 охоронний номер № 2012-Вл (том 1 арк. спр. 30-73).

Процедура взяття на облік об`єкта культурної спадщини та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України визначена Законом №1805-ІІІ та Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060 (далі – Порядок № 158).

Відповідно до розділу IX Порядку № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501), Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом:

пам`яток всесоюзного, республіканського значення – за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення;

інших пам`яток – за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Мінкультури приймає рішення про невключення об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, виключно у разі, якщо такий об`єкт не підлягає занесенню до Реєстру.

Не підлягають занесенню до Реєстру пам`ятки (пам`ятники, пам`ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

У разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, має містити: найменування; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер.

Передбачені відомості про пам`ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, а у разі її відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об`єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом. Відомості щодо місцезнаходження пам`ятки коригуються, за необхідності, у разі зміни найменування (перейменування) населених пунктів, вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд на підставі інформації відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських рад з питань адміністративно-територіального устрою відповідного населеного пункту.

Відповідно до статті 15 Закону №1805-ІІІ, вилучення пам`ятки з Реєстру здійснюється у разі:

якщо пам`ятку зруйновано;

якщо пам`ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об`єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню;

якщо пам`ятка втратила предмет охорони.

Якщо пам`ятка, що була занесена до Реєстру, є символікою комуністичного тоталітарного режиму відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" або символікою російської імперської політики відповідно до Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії", така пам`ятка підлягає вилученню з Реєстру з урахуванням положень статті 15-1 цього Закону.

Таким чином, як слушно зазначає Мінкульт України, занесення об`єктів культурної спадщини, які набули такого статусу до набрання чинності Законом №1805-ІІІ, здійснюється на підставі подання, зокрема, відповідних органів охорони культурної спадщини місцевого рівня відповідно до їх повноважень, визначених пунктом 2 частини першої статті 6 Закону №1805-ІІІ, при цьому перелік підстав невключення Міністерством пам`ятки до Реєстру є вичерпним та визначається пунктом 2 Розділу IХ Порядку №158 (у редакції від 27.06.2019), тоді як підстави вилучення – статтею 15 Закону №1805-ІІІ.

Наказом МКІП від 01.03.2024 №158, на виконання вимог Закону України від 03.05.2023 № 3097-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей формування Державного реєстру нерухомих пам`яток України», Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», відповідно до абзацу третього частини другої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, внесено зміни до Порядку № 158.

Такі зміни набрали чинності 12.04.2024, тобто в день його офіційного опублікування, відповідно до пункту 4 вказаного наказу.

Як видно з матеріалів справи, під час дії Порядку №158 (у редакції від 27.06.2019), було Волинською ОДА направлено подання про занесення пам`яток до Реєстру (від 03.01.2024 № 102/30/2-24), здійснено опрацювання Переліку пам`яток архітектури Волинської області та надано рекомендацій Українським інститутом національної пам`яті (від 12.02.2024 № 403/2.1-06-24), надано експертний висновок (від 20.02.2024 № 22/15/48-24), однак сам наказ прийнято 19.04.2024, тобто під час дії Порядку №158 (у редакції від 12.04.2024).

На переконання ОСОБА_2 , оскільки наказ МКІП №295, яким визначено необхідність внесення до Реєстру житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , винесено 19.04.2024 – відповідач, при винесенні такого наказу, був повинен керуватись Порядком №158 саме у редакції наказу МКІП від 01.03.2024 №158.

Суд не розділяє такої позиції позивача та зазначає, що всі процедурні дії, які передували прийняттю рішення, були здійснені відповідно до Порядку № 158 у редакції наказу Мінкультури від 27.06.2019 № 501, чинній на той час.

Крім того, суд враховує, що проєкт наказу, яким оформлено рішення про занесення до Реєстру пам`яток архітектури місцевого значення Волинської області згідно з переліком (до якого включено і пам`ятку «Житловий будинок», 1889 року, за адресою: місто Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15), було погоджено всіма зацікавленими підрозділами МКІП в системі АСКОД 10.04.2024, тобто до набрання чинності новою редакцією Порядку № 158 (12.04.2024) (том 2 арк. спр. 163).

Те, що наказ підписано лише 19.04.2024, зумовлено об`єктивними організаційними обставинами: у зв`язку з перебуванням т.в.о. Міністра Ростислава Карандєєва у відрядженні з 10.04.2024 по 11.04.2024 та з 14.04.2024 по 16.04.2024 (том 2 арк. спр. 161-162) проєкт наказу було подано на підпис 17.04.2024, а підписано 19.04.2024.

Суд також враховує постанову Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 826/10888/18, у якій, досліджуючи питання дотримання чи недотримання відповідачами порядку обліку об`єктів культурної спадщини та визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру та впливу даних порушень при умові усунення їх в майбутньому, зазначив наступне: « Суд, в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне також звернути увагу, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення .

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі № 440/2984/21 зауважив наступне: «86. Суд звертає увагу на те, що процедурні порушення залежно від їх характеру можуть мати наслідком нечинність нормативно-правового акта, а в певних випадках не впливають на його чинність (формальні порушення). Порушення процедури прийняття акта саме по собі не породжує правових наслідків для його чинності, крім випадків, прямо передбачених законом.

87. Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 липня 2009 року у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ввів у правовий обіг поняття «правовий пуризм» (надмірний формалізм) - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально суворе (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

88. Надання оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, потребує співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення (пункти 54- 55 постанови від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20).

89. Суд наголошує, що основними правилами (підходами) до відмежування формалізму від надмірного формалізму є:

1) суть, за загальним правилом, переважає над формою;

2) до вирішення публічно-правових спорів, за загальним правилом, є незастосовними підходи кримінального процесу або процесу притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності (у частині оцінки процедурних порушень);

3) процедурні порушення суб`єкта владних повноважень, рішення (дії, бездіяльність) якого оцінюються судом, не можуть легалізувати сутнісні порушення суб`єкта приватного права (порушення з боку одного суб`єкта не можуть легалізувати порушення з боку іншого суб`єкта);

4) процедура вторинна якщо рішення суб`єкта владних повноважень: відповідає визначеним законом завдання (функціям) такого суб`єкта; має легітимну ціль; законодавство не містить імперативних заборон або наслідків недотримання таких процедур;

5) якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення;

6) за порушення процедури, у першу чергу, має нести відповідальність посадова особа, яка допустила таке порушення, і не повинні страждати суспільні (публічні) інтереси або інтереси держави;

7) визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень з огляду на процедурні порушення, за загальним правилом, не повинно позбавляти (звільняти) його від обов`язку невідкладно прийняти нове рішення у відповідних правовідносинах з дотриманням процедури;

8) дотримання формальних процедур вимагає законодавство, а недотримання деяких формальних процедур вимагає об`єктивна ситуація (доцільність, раціональність, домірність).

90. Визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема, нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам.

91. Такої правової позиції притримувався Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 400/4409/21.».

Також суд враховує, що в оскаржуваному наказі міститься примітка, що такий прийнятий відповідно до розділу IX Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за № 528/23060 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501).

Водночас такий приймався на підставі подання, висновків та рекомендацій, які були отримані та оформлені до зміни нормативного регулювання. Вимога повторного проходження всіх процедур після набрання чинності новою редакцією Порядку № 158 лише через те, що підписання наказу відбулося після 12.04.2024, була б надмірно формальною і не відповідала б принципам ефективності, добросовісності та правової визначеності. Позивач не навів, а судом не встановлено, яким чином застосування попередньої редакції Порядку № 158 порушило його права чи вплинуло на зміст оскаржуваного наказу.

Поряд із тим, відповідно до пункту 9.3 розділу IX Порядку № 158 (у редакції наказу МКІП від 01.03.2024 № 158), підставою для відмови у взятті нерухомого об`єкта культурної спадщини на державний облік або у занесенні щойно виявленого об`єкта культурної спадщини до Реєстру, є протокол за результатами розгляду Консультативною радою або Експертною комісією, в якому об`єкт визначено таким, що підпадає під дію Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та/або Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», з урахуванням висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а також рекомендацій Інституту, або невідповідність нерухомого об`єкта культурної спадщини критеріям пам`ятки.

Враховуючи наведене суд констатує, що відповідачем при прийнятті рішення, оформленого наказом 295 від 19.04.2024, були дотримані вимоги щодо перевірки чи підпадають об`єкти, що подані для занесення до Реєстру під дію Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та/або Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

Було виконано вимоги щодо отримання рекомендацій Українського інституту національної пам`яті, та отримано висновок (експертний висновок) Управління дозвільно-погоджувальної документації МКІП.

Щодо відповідності (невідповідності) об`єкта культурної спадщини критеріям пам`ятки, то відповідно до пунктів 4 та 5 «Порядку визначення категорій пам`яток», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 452 (далі – Порядок № 452) «Об`єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру за категорією місцевого значення, повинні зберегти свою автентичність (пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування) та мати одну або більше з таких ознак:

мали вплив на розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;

пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток культури певного населеного пункту чи регіону;

є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи».

Попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини, визначеним ознакам проводить розробник облікової документації.

Пунктом 8.7. розділу VIII Порядку № 158 (у редакції наказу МКІП від 01.03.2024 № 158) визначено, що передбачені відомості про пам`ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, або Акту візуального обстеження (за формою, наведеною в додатку 7 до цього Порядку), або Акту технічного стану пам`ятки (за формою, наведеною в додатку 14 до цього Порядку) з фотофіксацією, а у разі їх відсутності — на на підставі рішення про взяття на державний облік такого об`єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом. У випадку необхідності коригування відомостей про пам`ятку з метою занесення до Реєстру актуальних даних, уповноважений орган складає Акт візуального обстеження пам`ятки за формою, наведеною в додатку 7 до цього Порядку, та надає його разом з поданням та обґрунтуванням щодо необхідності внесення змін до МКІП.

Суд нагадує, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: місто Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15 був взятий на державний облік, як пам`ятка архітектури відповідно до рішення виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 22.07.1985 № 228 (том 1 арк. спр. 122-126), тобто відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом №1805-ІІІ.

Окрім того, як зазначалось судом вище, відповідно до розділу IX Порядку № 158, (у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501) визначено, що у разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Отож, відповідно до Порядку №158 як в редакції наказу МКІП від 01.03.2024 № 158, так і в редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501 для пам`яток місцевого значення, які набули такого статусу до введення в дію Закону №1805-ІІІ, наявність облікової документації не є обов`язковою умовою внесення до Реєстру.

Наведені норми підтверджують, що Порядок №158 визнає, що рішення про взяття на державний облік пам`яток, які набули такого статусу відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом №1805-ІІІ, є достатнім підтвердженням відповідності пам`ятки встановленій таким рішенням категорії та відповідності пам`ятки критеріям.

При цьому, як вже зазначено вище, перелік підстав для вилучення пам`ятки з Реєстру є вичерпним і визначається статтею 15 Закону № 1805-ІІІ. Позивач не довів наявності жодної з цих підстав щодо житлового будинку за адресою: місто Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15, про що зазначено і в листі від 08.01.2026 №39/3.25/2-26 управління культури, з питань релігії та національностей Волинської ОДА (том 1 арк. спр. 99-100).

Щодо посилання сторони позивача на втрату автентичності та реконструкцію об`єкту суд зазначає, що як видно з акту візуального обстеження від 18.12.2025, здійснений за зверненням ОСОБА_2 від 11.12.2025 №В-1059, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальний стан частини об`єкту зі сторони позивача – незадовільний, втрата автентичності (фасад) – 100%, однак загальний стан цілісного об`єкту – пам`ятки архітектури місцевого значення «Житловий будинок (дер)» охоронний номер 2012-Вл, місто Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15 – задовільний, втрата автентичності – 70% (арк. спр. 101-105).

Суд зауважує, що статус об`єкта культурної спадщини поширюється на об`єкт у цілому, а не на його окрему частину, оскільки законодавством не передбачено можливості взяття на державний облік, як об`єкта культурної спадщини, лише частини відповідного об`єкта.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24.10.2023 у справі № 826/15864/17, що законодавством України у сфері охорони культурної спадщини не визначено до якої міри має бути збережено об`єкт культурної спадщини для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Відтак сама лише зміна пам`ятки внаслідок реконструкції не є підставою для позбавлення її правової охорони як об`єкта культурної спадщини.

Як неодноразово зазначалось судом вище, житловий будинок за адресою: місто Володимир, вулиця Цинкаловського, будинок 15, був взятий на державний облік як пам`ятка архітектури відповідно до рішення виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 22.07.1985 № 228, а тому відповідно до пункту 3 розділу X «Прикінцеві положення» Закону № 1805-III визнається пам`яткою відповідно до цього Закону.

Державний реєстр нерухомих пам`яток України є систематизованим переліком об`єктів культурної спадщини, взятих державою під охорону. Внесення до Реєстру забезпечує офіційний державний облік таких об`єктів та не змінює їх правової природи у випадку, якщо вони вже набули статусу пам`ятки у встановленому законом порядку.

Отже, оскаржуваний наказ у частині включення до Реєстру спірного житлового будинку не створив для нього нового статусу пам`ятки, а лише забезпечив його внесення до відповідного державного реєстру.

За встановлених у цій справі обставин скасування оскаржуваного наказу виключно з огляду на зазначене процедурне порушення (винесення оскаржуваного наказу 19.04.2024 у редакції Порядку №158, яка діяла з 20.08.2019 по 11.04.2024) було б проявом надмірного формалізму, оскільки спірний об`єкт уже мав статус пам`ятки культурної спадщини, набутий на підставі рішення від 22.07.1985 № 228. Тобто скасування наказу не усувало б будь-якої невідповідності об`єкта вимогам законодавства щодо його статусу, а лише призводило б до виключення з Реєстру об`єкта, який відповідно до закону вже визнається пам`яткою.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що наведене саме по собі не є достатньою підставою для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування в оспорюваній частині.

Пунктами 10.1 – 10.5 Розділу Х Порядку №158 (у чинній редакції) визначено, що для порушення розгляду питання вилучення пам`ятки з Реєстру Ініціатором подаються до МКСК:

1) подання про вилучення пам`ятки з Реєстру за формою, наведеною у додатку 15 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором;

2) фотофіксація пам`ятки та її території, втрачених чи пошкоджених цінних (характерних) елементів об`єкта — предмета охорони пам`ятки, що становлять його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнаний пам`яткою, з відображенням дати фіксації не більше 3 місяців до дати подання до МКСК;

3) Акт візуального обстеження пам`ятки за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку;

4) копія охоронного договору на пам`ятку;

5) документи, що підтверджують вжиття заходів реагування на порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини (у разі наявності), а саме: дата видання розпорядження та/або припису щодо охорони пам`ятки, припинення робіт на пам`ятці, її території та в зонах охорони; застосування фінансових санкцій; складання протоколу про адміністративне правопорушення (далі — вжиття заходу реагування на порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини);

6) документи, що підтверджують повідомлення правоохоронним органам про злочин (у разі наявності).

У випадку, якщо підставою для вилучення пам`ятки з Реєстру є виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та/або Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», для розгляду питання до МКСК подаються документи, визначені в підпунктах 1–3 пункту 10.1 цього розділу.

Документи, визначені підпунктами 4–6 пункту 10.1 цього розділу подаються лише уповноваженим органом. У разі, якщо Ініціатором розгляду питання вилучення пам`ятки з Реєстру є інші суб`єкти, такі документи витребовуються МКСК самостійно після проведення перевірки поданих документів на їх комплектність та відповідність вимогам, визначеним цим Порядком, у строк, що не перевищує 30 робочих днів з дня отримання документів. Уповноважений орган забезпечує подання таких документів у строк, що не перевищує тридцять робочих днів з дня отримання відповідного запиту.

Подання документів, визначених пунктом 10.1 цього розділу, не в повному обсязі або невідповідність їх встановленим пунктом 10.2 цього розділу вимогам є підставою для повернення їх Ініціатору, з обґрунтуванням підстав у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження. Повернення документів не перешкоджає повторному зверненню з цього питання.

МКСК забезпечує розгляд отриманих документів на засіданні Експертної комісії. За результатами розгляду документів на засіданні Експертної комісії оформлюється протокол, який містить висновок про наявність або відсутність підстав вилучення пам`ятки з Реєстру, обґрунтування прийнятого рішення, інші думки членів Експертної комісії (за наявності). Протокол підписують Голова та секретар Експертної комісії.

Отже, якщо ОСОБА_2 уважає, що наявні підстави для розгляду питання вилучення пам`ятки з Реєстру, він вправі звернутись до Ініціатора (відповідно до пункту 1.4. вказаного порядку – це уповноважений орган — за категорією пам`ятки національного значення; уповноважений орган, громадські об`єднання, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини — за категорією пам`ятки місцевого значення) задля подання до МКСК відповідних документів.

Щодо доводів позивача про порушення принципу юридичної визначеності та вимоги «справедливого балансу» (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) через відсутність облікової документації та неможливість визначити предмет охорони суд зазначає таке.

Обмеження правомочностей власника випливає не з оскаржуваного наказу, а із Закону № 1805-ІІІ, відповідно до якого об`єкт, взятий на облік рішенням від 22.07.1985 № 228, визнається пам`яткою, тобто це обмеження передбачене законом і має легітимну мету – збереження культурної спадщини. Оскаржуваний наказ у відповідній частині лише закріпив наявний статус у Реєстрі та не запровадив для позивача жодних додаткових обмежень. Позивач набув частку будинку 25.01.2021, тобто вже після виникнення цього статусу.

Відсутність облікової документації не позбавляє об`єкт статусу пам`ятки, а її формування та зберігання належить до повноважень уповноваженого органу щодо пам`яток місцевого значення (пункт 13.3 розділу XIII Порядку № 158), і позивач не позбавлений можливості звертатися до цього органу з питань визначення предмета охорони, а також ініціювати вилучення пам`ятки з Реєстру в порядку розділу X Порядку № 158.

За таких обставин суд не вбачає підстав уважати, що ОСОБА_2 поніс надмірний індивідуальний тягар.

Суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства культури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Волинська обласна державна (військова) адміністрація, Виконавчий комітет Володимирської міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 08 жовтня 2026 року.