Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №140/7109/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7109/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В. І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Міністерство оборони України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Курбай Людмила Миколаївна, в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Міністерство оборони України (далі – МО України, третя особа) про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік та призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації до в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 щодо зарахування до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 на посаду, на всі види забезпечення, ОСОБА_1 ; зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність військово-облікові дані ОСОБА_1 до первісних та виключити з військового обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення військово-лікарської комісії від 29.03.2022 ОСОБА_1 , було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Вказане рішення було прийнято за результатами медичного огляду, під час якого лікарем хірургом встановлено наявність захворювання, що підлягає оцінці за статтею 61-а Розкладу хвороб.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 було виключено з військового обліку, а тому, починаючи з березня 2022 року, позивач не мав статусу військовозобов`язаного, однак 04.05.2026, після прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо нього були розпочаті мобілізаційні заходи, а саме доставлено до обласного мобілізаційного пункту та здійснено направлення на проходження військово-лікарської комісії.

При цьому жодних документів, які б свідчили про скасування, зміну чи перегляд рішення військово-лікарської комісії від 29.03.2022 про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, не існувало та не пред`являлося.

У подальшому, ВЛК при Волинському обласному мобілізаційному пункті було прийнято постанову про придатність позивача до військової служби. Однак фактичного повноцінного медичного огляду проведено не було.

Зокрема, не здійснювалися необхідні лабораторні та інструментальні обстеження, не витребовувалася медична документація щодо захворювань позивача, не проводилося належне дообстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я та не перевірялися підстави, які раніше стали причиною визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Більше того, відповідачу було достеменно відомо про існування рішення ВЛК від 29.03.2022 та про внесення до військового квитка запису щодо непридатності ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку. Незважаючи на це, жодної оцінки зазначеним обставинам надано не було, а матеріали попереднього медичного огляду не витребовувалися та не досліджувалися.

Крім того, позивача не було ознайомлено з прийнятим рішенням ВЛК під підпис, копію постанови ВЛК йому не вручено. Також його не було ознайомлено із наказом про призов на військову службу під час мобілізації та наказом про зарахування до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що мобілізаційні заходи щодо ОСОБА_1 були проведені без належної перевірки його військово облікового статусу, без врахування чинного рішення про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, без проведення повного та об`єктивного медичного огляду, а також із порушенням права на отримання інформації про прийняті щодо нього рішення.

Зауважує, що процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-6).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 39-40).

Третя особа у своїх поясненнях щодо позову або відзиву від 16.06.2026 вказала, що позовна заява не містить самостійних вимог до МО України, не містить вимоги про визнання протиправними будь-яких рішень, дій чи бездіяльності МО України та не містить вимоги про покладення на третьої особи будь-якого обов`язку.

З огляду на викладене, МО України уважає, що його залучення до участі у справі як третьої особи є формальним і не зумовлене наявністю безпосереднього впливу майбутнього судового рішення на права чи обов`язки МО України (арк. спр. 45-47).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на позовну заяву від 19.06.2026 заперечила проти задоволення позовних вимог та вказала, що 04.05.2026 в ході перевірки військово-облікового документа позивача представникам ІНФОРМАЦІЯ_4 , уповноваженим вручати повістки було достовірно встановлено, що у останнього відсутні підстави передбачені статтею 23 Закону №3543-XII при настінні яких, військовозобов`язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Зауважує, що ОСОБА_1 не проходив медичний огляд, як військовозобов`язаний за графою ІІ для визначення призначення його ступеня придатності для військової служби за станом здоров`я на теперішній час. Жодних медичних документів, які б підтверджували наявність захворювань, що зумовлюють непридатність до військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 не зберігається та така інформація відсутня й у Реєстрі, зокрема немає документів, які підтверджують наявність інвалідності.

На виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №1195/3564 від 09.04.2026 позивача 20.04.2026 поновлено на військовому облік та він підлягає направленню для проходження медичного огляду.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 направлено на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення ступеня придатності до проходження військової служби та постановою ВЛК №2026-0504-1642-4698-7 від 04.05.2026 позивача визнано придатним до військової служби та 07.05.2026 включено до поіменного списку №329 і відправлено в склад команди в/ч НОМЕР_1 (арк. спр. 56-60).

Представник в/ч НОМЕР_1 у своєму відзиві від 09.06.2026 №1/3526, який надійшов на адресу суду 22.06.2026, позивні вимоги заперечив та зазначив, що спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 не відповідає суті порушеного права, процедура призову під час мобілізації є незворотною, а тому підстав для задоволення позову немає (арк. спр. 69).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до облікової картки до військового квитка (арк. спр. 87) ОСОБА_1 , 30.06.1998 позивача було взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Любешів) та 29.03.2022 він був визнаний непридатним з виключенням з військового обліку по графі ІІ, статті 61а Рокладу хвороб, відповідно до наказу МО України, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 №402.

У зв`язку із прийняттям військово-лікарською комісією вказаного рішення, 29.04.2022 ОСОБА_1 виключено з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

В подальшому, відповідно до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_5 від 09.04.2026 №1195/3564 (арк. спр. 66), позивача поновлено на військовому обліку та 30.04.2026 взято на військовий обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Любешів).

Згідно із довідкою військово-лікарської комісії від 04.05.2026 №2026-0504-1642-4698-7 ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 – мобілізаційний пункт та на підставі статті 78в графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до військової служби (арк. спр. 27).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.05.2026 №251 солдата ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку від 07.05.2026 №329 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до в/ч НОМЕР_1 (зворот арк. спр. 67).

Пунктом 1.8. наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 07.05.2026 №131 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 07.05.2026 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (арк. спр. 72).

Листом ІНФОРМАЦІЯ_8 від 09.06.2026 №1529/1/2584 зазначено, що чинним законодавством України не передбачено механізму поновлення на військовому обліку громадян, які були виключені з військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби, шляхом проведення службових перевірок, прийняття внутрішніх організаційно-розпорядчих документів або внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів без наявності визначених законом підстав.

Перевіркою встановлено, що проведені заходи щодо ОСОБА_1 , а саме виклик до ТЦК та СП, взяття на військовий облік, направлення на проходження військово-лікарської комісії, проведення медичного огляду та подальший призов на військову службу під час мобілізації стали можливими виключно внаслідок прийнятого рішення про його поновлення на військовому обліку.

Таким чином, внаслідок дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_3 було поновлено на військовому обліку, направлено на проходженні військово-лікарської комісії та призвано на військову службу особу, яка раніше була виключена з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Враховуючи викладене, в діях службових осіб, які приймали рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та організували його подальший призов на військову службу, вбачаються ознаки порушення вимог Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (арк. спр. 76-77).

Уважаючи такі дії відповідача 2 щодо взяття на військовий облік, а також накази, щодо мобілізації та зарахування позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, встановлення освітнього рівня, вивчення особистих якостей. Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

У зв`язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

У статті 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Абзацом другим частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (частина третя статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 розділу І Положення № 402).

Пункт 1.1 розділу ІІ Положення № 402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я; потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Так, абзацом 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: «Непридатний до військової служби».

Як встановлено судом вище, відповідно до облікової картки до військового квитка ОСОБА_1 29.03.2022 він був визнаний непридатним з виключенням з військового обліку по графі ІІ, статті 61а Рокладу хвороб, відповідно до наказу МО України, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 №402.

У зв`язку із прийняттям військово-лікарською комісією вказаного рішення, 29.04.2022 ОСОБА_1 виключено з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII.

Наведене спростовує посилання ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що позивач не проходив медичний огляд, як військовозобов`язаний за графою ІІ для визначення призначення його ступеня придатності для військової служби за станом здоров`я на теперішній час.

Суд також зазначає, що сама лише відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_3 медичних документів, на підставі яких було прийнято рішення про виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я, не може розцінюватися як достатня правова підстава для поновлення його на військовому обліку та фактичного скасування наслідків такого рішення.

Недоліки у веденні, зберіганні чи обліку документації з боку відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не можуть покладатися на особу та спричиняти для неї негативні правові наслідки. Відтак, відсутність у відповідача 2 документів, які підтверджують підстави прийняття рішення про виключення позивача з військового обліку, сама по собі не свідчить про неправомірність такого рішення та не є достатньою підставою для внесення до Реєстру відомостей про поновлення позивача на військовому обліку.

Також суд враховує, що відповідно до пункту 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в редакції Наказу Міністерства оборони № 262 від 27.04.2024) передбачає, що постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Документально оформлені результати проходження військовозобов`язаним медичного огляду ВЛК доставляються до районного (міського) ТЦК та СП не пізніше наступного дня після прийняття постанови про придатність військовозобов`язаного до військової служби. Постанова ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної постанови до районного (міського) ТЦК та СП.

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Натомість таке посилання ІНФОРМАЦІЯ_3 у своєму відзиві на необхідність проходження медичного огляду і затвердження відповідного рішення є безпідставним, оскільки постанова військово-лікарської комісією щодо позивача була прийнята 29.04.2022 та в Положенні про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в редакції, чинній на момент винесення постанови військово-лікарської комісії) постанови ВЛК про непридатність до військової служби за графами І-ІІ додатку 1 до Положення оформлювались довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) та затвердженню штатної ВЛК не підлягали.

Аналіз норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд враховує правову позицію, викладену у пунктах 37-39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». При цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військово-зобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII слідує, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військово-зобов`язаних.

Водночас, як встановлено судом вище, відповідач 2 проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не має обов`язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.

На переконання суду, після отримання повідомлення від позивача про його виключення з військового з обліку за станом здоров`я, відповідач 2 був зобов`язаний вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахування її при проведенні подальших мобілізаційних заходів позивача.

Також суд звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення №402, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.

Доказів обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, наявності електронних направлень в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень позивача (як того вимагає пункту 3.3 розділу II Положення №402) ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду не надано.

Суд уважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.

В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є «правова процедура» («fair procedure» - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Натомість, на переконання суду, як повторний медичний огляд, так і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, непов`язане з жодною передбаченою Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», підставою.

Суд також враховує лист ІНФОРМАЦІЯ_8 від 09.06.2026 №1529/1/2584 (арк. спр. 76-77), у якому зазначено, що чинним законодавством України не передбачено механізму поновлення на військовому обліку громадян, які були виключені з військового обліку у зв`язку із непридатністю до військової служби, шляхом проведення службових перевірок, прийняття внутрішніх організаційно-розпорядчих документів або внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів без наявності визначених законом підстав.

Перевіркою встановлено, що проведені заходи щодо ОСОБА_1 , а саме виклик до ТЦК та СП, взяття на військовий облік, направлення на проходження військово-лікарської комісії, проведення медичного огляду та подальший призов на військову службу під час мобілізації стали можливими виключно внаслідок прийнятого рішення про його поновлення на військовому обліку.

Таким чином, внаслідок дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_3 було поновлено на військовому обліку, направлено на проходженні військово-лікарської комісії та призвано на військову службу особу, яка раніше була виключена з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Враховуючи викладене, в діях службових осіб, які приймали рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та організували його подальший призов на військову службу, вбачаються ознаки порушення вимог Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд розуміє, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів.

Проте, зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби – на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками: зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

В контексті наведеного слід звернути увагу і на доктрину «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gаfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

Суть доктрини «плодів отруйного дерева» полягає у тому, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.

Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Матеріалами справи підтверджується, що саме протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_3 стали наслідком взяття позивача на військовий облік, мобілізації позивача, винесення наказу щодо призову позивача на військову службу та включення його до наказу командира військової частини щодо зарахування до списків особового складу даної військової частини.

Відтак, суд приходить до переконання, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 07.05.2026 №251 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову солдата ОСОБА_1 на військову службу та відправлення до в/ч НОМЕР_1 підлягає скасуванню.

В той же час, оскільки судом встановлено, що позивача незаконно мобілізовано на військову службу, а чинним законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним районним ТЦК та СП, то пункт 1.8. наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2026 №131 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового даної військової частини також є протиправним та підлягає скасуванню, незважаючи на те, що командир військової частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки при прийнятті такого наказу.

Варто вказати, що після видання ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу від 07.05.2026 №251 про призов та направлення позивача для проходження військової служби в/ч НОМЕР_1 , стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII.

Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вказаним законом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про зарахування особи в списки особового складу військової частини. Наказ в/ч НОМЕР_1 від 07.05.2026 №131 вже реалізовано, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

Вказана стаття встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

У даному ж випадку, звернувшись до суду, ОСОБА_1 оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача 2 щодо призову позивача на військову службу та, як наслідок, наказу командира в/ч НОМЕР_1 про зарахування останнього до особового складу даної військової частини.

В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відтак, правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту його прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.

Окремо суд уважає за доцільне зазначити, що Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Водночас, зарахування особи до списків особового складу військової частини стало безпосереднім наслідком незаконної мобілізації, а тому збереження юридичного статусу військовослужбовця за позивачем, унеможливлює фактичне відновлення порушеного права позивача та залишає його у стані правової невизначеності.

Такі вимоги не є самостійним способом звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а спрямовані на усунення правових наслідків незаконного призову та відновлення становища, яке існувало до порушення його прав.

Аналогічні висновки викладені Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.05.2026 у справі №260/9985/25, від 18.09.2025 по справі № 460/1771/25, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04.08.2026 у справі № 560/14872/25.

Щодо посилання відповідача 1 на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі № 160/2592/23 про визнання процедури призову незворотною, то така справа не є зразковою, стосується військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом щодо непроходження перед мобілізацією медичного огляду ВЛК, що не мало місця у спірних правовідносинах. У справі №160/2592/23 позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію), а дії щодо порушень, допущених під час процедури проведення військово-лікарської комісії (ВЛК), а тому суд уважає висновки не релевантними до обставин даної справи.

Разом із тим, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, послуговуючись принципом верховенства права та спираючись на статтю 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суду враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи вищевказане суд приходить до переконання, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу.

Вищевказаний спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним та в повній мірі забезпечить повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Зважаючи на вищевикладене, з метою повного відновлення порушених прав позивача та повернення їх до попереднього стану, суд також вважає підставними позовні вимоги щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність військово-облікові дані ОСОБА_1 до первісних та виключити його з військового обліку, оскільки при розгляді справи було встановлено що ще у 29.03.2022 позивач був визнаний непридатним до військової служби і виключений з військового обліку (арк. спр. 87).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд уважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік та призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 07.05.2026 №251 в частині призову на військову службу та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період; визнання протиправним та скасування пункту 1.8. наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2026 №131 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 ; зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 і з усіх видів забезпечення та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність військово-облікові дані ОСОБА_1 до первісних та виключити його з військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки), сплачений квитанцією від 01.10.2026 №7265-9564-4383-9560.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 07.05.2026 №251 в частині призову на військову службу та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1.8. наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2026 №131 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_10 привести у відповідність військово-облікові дані ОСОБА_1 до первісних та виключити його з військового обліку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 2 129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович