Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №140/8740/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8740/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Волинської митниці (далі – митниця, митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000107/2 від 30.06.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_1 внаслідок укладеного з іноземною компанією ОСОБА_2 зовнішньоекономічного контракту від 05.02.2025 №50220253, придбала товар (шпагат сільськогосподарський виготовлений з поліпропіленової нитки, призначений для в`язання тюків сіна та соломи в прес-підбирачах) та подала через декларанта митному органу митну декларацію (далі - МД) №26UA205140038243U6 від 29.06.2026 та додані до неї документи, що підтверджують складові митної вартості, яка визначена за першим методом. Однак відповідач прийняв рішення №UA205140/2026/000107/2 від 30.06.2026, яким здійснив коригування митної вартості у зв`язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, для підтвердження рівня митної вартості.

На переконання позивача, подані документи не містили розбіжностей, що впливають на задекларовану вартість, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Також позивач зазначила, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Крім того, відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митницею, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З урахуванням наведеного позивач просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 10.08.2026 представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, зокрема, відповідно до п. 5.1 договору (контракту) про перевезення від 07.05.2025 №07/05/25-1 замовник оплачує надані Виконавцем послуги на підставі рахунка шляхом безготівкових розрахунків, методом передоплати або після виконання послуг, проте до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оплати за транспортування; відповідно до рахунка-фактури від 26.06.2026 №0010600316 вартість товару становить 41998 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 26.06.2026 №26CZ300000FZTNMTB8 - 1024892; договір на перевезення від 07.05.2025 №07/05/25-1 не містить підпису та печатки (за наявності) замовника, що може свідчити про неостаточність наданої інформації; в довідці про транспортні витрати від 25.06.2026 №25 зазначено, що навантажувальні роботи здійснювались за рахунок відправника, однак в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 05.02.2025 №050220253 відсутні зобов`язання Продавця щодо навантажувальних робіт. До митного оформлення не подано інформації щодо сум та суб`єктів надання вантажно-розвантажувальних робіт, також дані витрати відсутні в графі 21 ДМВ, що свідчить про їх не включення до митної вартості товару; згідно рахунка-фактури від 26.06.2026 № 0010600316 наявна інформація про перевезення в сумі 3500 крон, однак дані витрати не включені до митної вартості товару. Відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано усіх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування ряду методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі – МК України) визначено за резервним методом.

Ухвалою суду від 14.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

05.02.2025 між компанією «JUTA A.S.» (Чешська Республіка, продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт №050220253, відповідно до умов якого продавець поставив і передав у власність покупця чи третьої особи, вказаної покупцем, товар відповідно до рахунків-фактур (інвойсів), які є невід`ємною частиною даного контракту, а покупець прийняв товар і оплатив його на умовах даного контракту.

Асортимент, кількість і загальна кількість товару, які підлягають поставці, зазначені в рахунках-фактурах (інвойсах) до даного контракту. Умови поставки - FCA Olomouc (згідно правил Інкотермс 2010).

Ціни на товар встановлюються в євро. Загальна сума контракту становить 800000,00 євро (п. 1.1, 2.1-2.3 контракту).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються в Євро.

Розрахунки за товар можуть здійснюватися або у формі безготівкового банківського переказу грошових коштів по факту поставки товару, або у формі безготівкової передоплати.

Форма розрахунку вказується у рахунках-фактурах (інвойсах) (п. 5.1-5.2 контракту) (а. с. 20-21).

16.06.2026 експортером компанією «JUTA A.S.» було складено проформу-інвойс №0010650027 на партію товарів, загальною вартістю 41998,00 євро, де вказано про 100% передоплату за товар (а. с. 22).

На виконання умов контракту щодо 100% передоплати за товар, 18.06.2026 згідно платіжної інструкції №4 було здійснено оплату товару на загальну суму 41998,00 євро; у графі «Інформація про переказ» міститься посилання на укладений між сторонами Контракт №050220253 від 05.02.2025 та проформу-інвойс №0010650027 від 16.06.2026 (а. с. 54 зворот).

Поставка товару на загальну суму 41998,00 євро здійснювалася згідно з інвойсом від 25.06.2026 №0010600316 (а. с. 24, 55 переклад).

На виконання умов контракту №050220253 від 05.02.2025 для митного оформлення імпортованого товару декларантом ФОП ОСОБА_1 подано МД №26UA205140038243U6 від 29.06.2026 на товар «Шпагат сільськогосподарський виготовлений із поліпропіленової нитки. Призначений для в`язання тюків сіна та соломи в прес-підбирачах. арт.2632200121100J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 500/2000m.- 1800 рулонів. Товщина-Тех 2000 (500 м./кг.) Довжина 2000 м. Колір натуральний білий. Міцність на розтягування 80 кг. Вага нетто – 13500 кг. арт.2634250115210J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 400/5kg.- 240 рулонів. Товщина - Тех 2500 (400 м./кг.) Довжина 2000 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 100 кг. Вага нетто - 2400 кг. арт.2634200115200J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 500/5kg.- 400 рулонів. Товщина-Тех 2000 (500 м./кг.) Довжина 2500 м. Колір натуральний синій. Міцність на розтягування 80 кг. Вага нетто - 4000 кг. арт.2634100115201J (56074100) Поліпропіленовий шпагат PP twine 1000/5kg. - 160 рулонів. Товщина-Тех 1000 (1000 м./кг.) Довжина 5000 м. …».

В графі 45 зазначено митну вартість товару (з урахуванням витрат на транспортування – 80000,00 грн (еквівалентно 1564,60 Євро) в сумі 2227399,74 грн (еквівалентно 41998 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару – за ціною контракту.

Разом із вищевказаною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, визначені статтею 335 МК України, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: пакувальний лист від 26.06.2026; рахунок-проформа №0010650027 від 16.06.2026; рахунок-фактура №0010600316 від 25.06.2026; автотранспортна накладна від 23.01.2026; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №4 від 18.06.2026; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг Р-217 від 25.06.2026; документ, що підтверджує вартість перевезення №25 від 25.06.2026; зовнішньоекономічний контракт №050220253 від 05.02.2025; договір про надання послуг митного брокера №36 від 15.05.2025; договір (контракт) про перевезення №07/05/25-1 від 07.05.2025; договір (контракт) про перевезення №25/06/26 від 25.06.2026; заявка від 25.06.2026; декларація-інвойс, складена уповноваженим експортером; експортна митна декларація №26CZ300000FZTNMTB8U6 від 29.06.2026; митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів №26UA205140038243U6.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; транспортні (перевізні) документи; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; банківські платіжні документи, що стосуються факту оплати транспортних послуг; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом надано: договір на перевезення від 07.05.2025 №07/05/25-1; конвертацію валют від 25.06.2026.

Листом від 30.06.2025 №30/06/2026-2 декларантом повідомлено про відсутність інших додаткових документів (а. с. 36 зворот).

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості, 30.06.2026 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000107/2 (а. с. 15-16) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/0001404 (а. с. 16 зворот -17), відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- відповідно п. 5.1 договору (контракту) про перевезення від 07.05.2025 №07/05/25-1 замовник оплачує надані Виконавцем послуги на підставі рахунка шляхом безготівкових розрахунків, методом передоплати або після виконання послуг, проте до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оплати за транспортування;

- відповідно рахунка-фактури від 26.06.2026 № 0010600316 вартість товару становить 41998 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 26.06.2026 № 26CZ300000FZTNMTB8 - 1024892;

- договір на перевезення від 07.05.2025 № 07/05/25-1 не містить підпису та печатки (за наявності) замовника, що може свідчити про неостаточність наданої інформації;

- в довідці про транспортні витрати від 25.06.2026 №25 зазначено, що навантажувальні роботи здійснювались за рахунок відправника, однак в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 05.02.2025 №050220253 відсутні зобов`язання Продавця щодо навантажувальних робіт. До митного оформлення не подано інформації щодо сум та суб`єктів надання вантажно-розвантажувальних робіт, також дані витрати відсутні в графі 21 ДМВ, що свідчить про їх не включення до митної вартості товару;

- згідно рахунка-фактури від 26.06.2026 № 0010600316 наявна інформація про перевезення в сумі 3500 крон, однак дані витрати не включені до митної вартості товару.

В конвертації валют від 25.06.2026 зазначена сума 1018199,86, що суперечить вартості, вказаній в копії митної декларації країни відправлення від 26.06.2026 №26CZ300000FZTNMTB8 – 1024892.

Переліку запитуваних митницею документів не надано, подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

У зв`язку з тим, що подані документи, подані для підтвердження митної вартості не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: товар 1 на рівні – 3,52 дол/кг (3,09 EUR/Кілограм згідно заявленого декларантом курсу валют) за ЕМД від 22.06.2026 №UA100330/2026/410409.

За основу для коригування митної вартості товару взято вартість товару «Шпагат та мотузки для пакування: шпагат поліпропіленовий PP Piippo BIG SQUARE TYPE 130 m/kg Blue, арт. FAP0248-20160 кг., (960 рулонів)., шпагат поліпропіленовий PP Piippo 600 m/kg Blue арт.FAP0143-1600 кг.,(160 рулонів). Виробник - Piippo Oyj. Торгівельна марка – Piippo. Країна виробництва - EU». Імпорт товарів здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів згідно умов поставки FCA PT. Рівень митної вартості товару було заявлено декларантом та визнано митницею за резервним методом визначення митної вартості товару. Коригування на обсяг партії та умови поставки не здійснювалося

Випуск у вільний обіг товару здійснено за МД №26UA205140038364U1 від 30.06.2026 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України (а. с. 18 зворот - 19).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

За змістом пунктів 23, 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як передбачено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Як передбачено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку правовою підставою прийняття спірного рішення є пункт 2 частини шостої статті 54 МК України – неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу фактичних підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що за змістом контракту від 05.02.2025 №050220253, укладеного між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ФОП ОСОБА_1 , продавець поставляє і передає у власність покупця або третьої особи визначений покупцем товар згідно з рахунками-фактурами (інвойсами), які є невід`ємною частиною контракту, а покупець приймає товар і оплачує його на умовах цього контракту; асортимент, якість і загальна кількість товару вказується в рахунках-фактурах (інвойсах) до цього контракту; ціна на товар встановлюються в євро; загальна сума контракту становить орієнтовно 800000,00 євро (пункти 1, 2).

Згідно з рахунком-проформою від 16.06.2025 №0010650027 вартість товару - поліпропіленовий шпагат (4 позицій) становить 41998,00 євро (а. с. 22).

Платіжним документом від 18.06.2026 №4 ФОП ОСОБА_1 здійснила оплату за товар на суму 41998,00 євро (а. с. 24 зворот, переклад).

Поставка товару на загальну суму 41998,00 євро здійснювалася згідно з інвойсом від 25.06.2026 №0010600316 (а. с. 24, 55 переклад).

В графі 22 МД №26UA205140038243U6 від 29.06.2026 та в ДМВ вказана фактурна вартість товару – 41998,00 євро (а. с. 17 зворот).

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Крім цього, згідно з пунктом шостим частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 2.2 контракту поставка товару здійснюється на умовах FCA Olomouc згідно з правилами Інкотермс 2010.

В рахунку-фактурі від 25.06.2026 №0010600316 визначені умови поставки товарів згідно FCA Olomouc.

Умови поставки Інкотермс - FCA означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару за МД №26UA205140038243U6 від 29.06.2026 митному органу було надано договір №07/05/25-1 від 07.05.2025 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом (а. с. 27-28); договір №25/06/26 від 25.06.2026 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом (а. с. 29-30), договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом №07/05/25-2 від 07.05.2025 (а. с. 31-32); заявка-договір на перевезення №25/06/2026-1 від 25.06.2026 (а. с. 35); рахунок-фактура №Р-217 від 25.06.2026 (а. с. 35 зворот), довідку про транспортні витрати №25 від 25.06.2026 (а. с. 36).

Згідно довідки про транспортні витрати №25 від 25.06.2026 вартість витрат на перевезення товару до митного кордону України складає 80000,00 грн, по митній території України – 32000,00 грн. Страхування вантажу не проводилось. Навантажувальні роботи здійснювались за рахунок відправника (а. с. 36).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні Волинська митниця посилається на наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, зокрема, що відповідно до рахунка-фактури від 26.06.2026 №0010600316 вартість товару становить 41998 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 26.06.2026 № 26CZ300000FZTNMTB8 – 1024892.

З цього приводу суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Як уже було зазначено судом, декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так рахунок-фактура є доказом операції купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в інвойсах, та у деклараціях країни експорту, яка зазначена в чеських кронах (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до пункту 5.1 контракту від 05.02.2025 №050220253 валютою платежів за цим договором є євро. Згідно з наданим до митного оформлення інвойсом вартість даної партії товару визначалась в євро. Тобто вартість товару у чеських кронах сторонами контракту взагалі не визначалась.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

При цьому, як вказувалось судом вище, позивачем додатково була надана митному органу інформація щодо конвертації валют, яка містить числовий розрахунок, здійснений за допомогою спеціального конвектора з визначенням дати курсу валют.

При ввезенні товару на митну територію застосовувались умови поставки Інкотермс- FCA, які означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Документи, що підтверджують взаємовідносини ФОП ОСОБА_1 та перевізника надавались митниці при митному оформленні імпортованого товару.

Суд повторюється, що для підтвердження вартості перевезення до митного оформлення декларантом позивача було подано: договір №07/05/25-1 від 07.05.2025 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом (а. с. 27-28); договір №25/06/26 від 25.06.2026 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом (а. с. 29-30), договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом №07/05/25-2 від 07.05.2025 (а. с. 31-32); заявка-договір на перевезення №25/06/2026-1 від 25.06.2026 (а. с. 35); рахунок-фактура №Р-217 від 25.06.2026 (а. с. 35 зворот), довідку про транспортні витрати №25 від 25.06.2026 (а. с. 36).

При цьому, витрати щодо навантажувальних робіт включені продавцем до загальної вартості товару згідно з Контрактом №050220253 від 05.02.2025 та інвойсом №0010600316 від 25.06.2026, а відтак не виділялись окремим платежем.

Крім того, інформація у довідці про транспортні витрати №25 від 25.06.2026 щодо виконання навантажувальних робіт за рахунок відправника повністю відповідають суті умов поставки FCA та не суперечать умовам Контракту №050220253 від 05.02.2025.

Як слідує з письмових пояснень, наданих позивачем митному органу, під час подання документів до митного оформлення декларантом було помилково долучено примірник договору, який не містив підпису однієї зі сторін.

Однак, зазначена обставина не свідчить про відсутність договірних відносин між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 і не впливає на дійсність господарської операції чи достовірність відомостей, заявлених під час митного оформлення.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано належним чином оформлений та підписаний обома сторонами договір про надання послуг з організації перевезень автомобільним транспортом №07/05/25 від 07.05.2025.

Також не заслуговує на увагу твердження митного органу про відсутність інформації щодо вартості перевезення за вказаним маршрутом, оскільки у пункті 1 рахунку-фактури №Р-217 від 25.06.2026, який надавався митниці при митному оформленні товару, зазначено: «Міжнародні автоперевезення за маршрутом: м. Оломоуц (Чехія) до митного переходу Ужгород-Вишнє Нємецьке» - 80 000,00 грн. Від митного переходу «Ужгород-Вишнє Нємєцьке до місця вивантаження м. Нововолинськ» - 32 000,00 грн (а. с. 36).

Щодо експедиторських послуг, то згідно з пунктом 2.1 рахунку-фактури №Р-217, експедиторська винагорода складає 500,00 грн. Дана сума є винагородою за організацію всього процесу міжнародного перевезення за договором-заявкою №25/06/2026-1 від 25.06.2026, що включає як закордонну, так і українську ділянки шляху (а. с. 35 зворот).

Як підтверджується матеріалами справи, між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом №25/06/26 від 25.06.2026 (а. с. 33-34).

Предметом вказаних Договорів є взаємовідносини між Замовником та Виконавцем при організації та виконанні останнім по заявкам Замовника перевезень вантажів автомобільним транспортом, транспортно експедиційного обслуговування вантажів та інших пов`язаних з перевезеннями вантажів послуг.

Разом з тим, між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 було укладено також договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом №07/05/25-1 від 07.05.2025.

Надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати містить детальний розрахунок транспортних витрат, зокрема, вказано місце завантаження (Оломоуц-Чехія), що співпадає із графою 4 товаротранспортної накладної та місце вивантаження (Нововолинськ - Україна), що узгоджується з усіма умовами поставки.

Інформація про суму 3500 чеських крон (CZK), на яку посилається митний орган, зазначена в нижній частині рахунку-фактури №0010600316 від 25.06.2026 у графі «Delivery conditions: Tuzemsky usek», має виключно інформаційний (довідковий) характер та відображає внутрішні витрати Продавця (JUTA a.s.) на транспортування товару територією Чеської Республіки від заводу-виробника до місця митного оформлення (експорту).

Зазначені витрати Покупцю окремо не виставлялися, ним не оплачувалися та не є складовою витрат, понесених Покупцем, у зв`язку з чим підстави для їх включення до митної вартості товару відсутні.

Надані до митного оформлення довідки про транспортні витрати містять детальний розрахунок транспортних витрат, зокрема, вказано місце завантаження (Оломоуц-Чехія), що співпадає із графою 4 товаротранспортних накладних та місце розвантаження (Нововолинськ - Україна), що теж чітко узгоджується з умовами поставки.

Щодо наданої позивачем конвертації валют станом на день заповнення експортних митних декларації, суд зазначає, що позивачем до письмових пояснень від 30.06.2026 надавались витяги із проведеною конвертацією, де чітко прослідковується, що вартість у чеських кронах становить 1018199,85 примірно кореспондується із тією, що вказана у експортних митних деклараціях. Будь-яка курсова різниця у експортних митних деклараціях не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням декларантом ціни товару згідно з документами, виданими продавцем.

Відповідно до митного законодавства Європейського Союзу, статистична вартість у декларації країни відправлення завжди відображається у національній валюті цієї країни (чеських кронах) та перераховується автоматично митною системою за офіційним митним курсом валют, встановленим на дату прийняття декларації (або на відповідний місяць/період за правилами ЄС). Розбіжність із наданим раніше витягом з інтернет-порталу (конвертеру валют) «Мінфін» (де відображено суму 1018199.85 CZK) зумовлена виключно тим, що комерційні інтернет-конвертери використовують середньоринкові або комерційні курси валют, які відрізняються від офіційного курсу, що застосовувався митними органами Чеської Республіки під час оформлення експортної декларації.

Таким чином, числове значення 1018199.85 чеських крон в експортній декларації повністю відповідає сумі 41998,00 євро за офіційним курсом перерахунку валют митних органів Чехії на дату митного оформлення.

Дана розбіжність має суто технічний (курсовий) характер, не змінює фактичну ціну товару, що підлягає сплаті, та не свідчить про недостовірність заявлених відомостей про вартість товару.

Отже, на думку суду, позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Суд наголошує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, суд не вбачає розбіжностей у наданих позивачем під час декларування документах.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. З даного приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованим та мотивованим.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації ЕМД від 22.06.2026 №UA100330/2026/410409, згідно якої митна вартість товару визначена митницею на рівні 3,52 дол. США/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, на думку суду, визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000107 від 30.06.2026 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1872,59 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.07.2026 №101 (а. с. 44)

З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1872,59 грн.

Щодо стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.

У відзиві на позов відповідач заперечив щодо стягнення витрат на професійну правничу допомог та зазначив, що позивачем разом із позовом не було долучено договору про надання правової допомоги та не надано жодних доказів на їх підтвердження (акту виконаних робіт, рахунку, квитанції про оплату), тому вважає, що підстави для задоволення вимоги відсутні.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 27.05.2025 №27/05-1, наданих Адвокатським Бюро «Крючкова» на суму 8000,00 грн; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії ВА №1017, договір про надання правничої допомоги від 19.05.2025 №162-ЮП, укладеного з Адвокатським Бюро «Крючкова», ордер про надання правничої (правової) допомоги АС №1194268 від 03.07.2026.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Разом з тим, представником позивача не надано документів, що свідчать про виконання послуг з надання правової допомоги (актів виконаних робіт) та документів про оплату та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку. Натомість, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 03.02.2026 №03/07-26.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність представником позивача витрат на професійну правничу допомогу, які вона просить стягнути, оскільки останнім не надано жодних доказів фактичного понесення таких витрат.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.06.2026 №UA205140/2026/000107/2.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1872 (одну тисячу вісімсот сімдесят дві) гривні 59 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський