Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №120/16694/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2026 р. Справа № 120/16694/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що з 28.03.2023 отримує пенсію за віком та 20.10.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про її перерахунок з урахуванням довідок про заробітну плату та проведення індексації. За результатами розгляду звернення відповідач листом від 29.10.2025 повідомив про проведення індексації, однак, на думку позивача, така індексація здійснена неправильно, без урахування всіх відомостей про його трудовий стаж та заробітну плату.

Позивач зазначив, що відповідач замість прийняття належного рішення за його заявою обмежився наданням інформаційного листа, який не є індивідуальним адміністративним актом. Вважає такі дії протиправними та такими, що свідчать про бездіяльність органу Пенсійного фонду щодо належного розгляду заяви про перерахунок та індексацію пенсії. У зв`язку з цим просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати його повторно розглянути заяву і прийняти мотивоване рішення відповідно до вимог законодавства.

Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, зазначив, що лист Головного управління від 29.10.2025 має інформаційний характер, не є рішенням чи індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень та сам по собі не спричиняє юридичних наслідків для позивача, у зв`язку з чим публічно-правовий спір між сторонами відсутній.

Відповідач вказав, що призначення та перерахунок пенсій належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а позивач не дотримався встановленого Порядком № 22-1 порядку звернення із заявою про перерахунок пенсії. На думку відповідача, за відсутності відповідного рішення органу Пенсійного фонду підстави для визнання протиправними його дій чи бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відсутні.

Щодо обчислення пенсії відповідач зазначив, що пенсію за віком позивачу призначено з 28.08.2018 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016– 2017 роки у розмірі 5377,90 грн, а індексація в наступні роки здійснювалася відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV, Порядку № 124 та постанов Кабінету Міністрів України № 168, № 185 і № 209. При цьому, починаючи з 01.03.2023, до розрахунку пенсії позивача застосовано проіндексований показник 7405,03 грн, з 01.03.2024 — 7994,47 грн, а з 01.03.2025 — 8913,83 грн. Тому відповідач вважає, що призначення та подальші перерахунки пенсії здійснювалися відповідно до чинного законодавства.

Також відповідач послався на судову практику Верховного Суду щодо застосування Порядку № 124 та зазначив, що показник середньої заробітної плати, застосований при призначенні пенсії, не є тотожним показнику, який використовується для проведення її щорічної індексації.

Крім того, відповідач вказав, що суд не вправі перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду щодо призначення та перерахунку пенсії, оскільки це належить до його дискреційних повноважень. У зв`язку з цим вважав вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

14.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив провести позивачу індексацію пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії.

Листом від 29.10.2025 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що пенсія по інвалідності була призначена у 2018 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, а тому підстави для індексації цього показника у 2019-2025 роках відсутні. На думку відповідача, передбачені законодавством коефіцієнти індексації застосовувалися до показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (3764,40 грн), який стосувався пенсій, призначених до 2018 року. Відповідач зазначив, що з 01.03.2021 до розрахунку пенсії позивача застосовується проіндексований показник 5426,60 грн, а надалі пенсія щорічно перераховувалася відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118, №168, №185 та №209.

Вважаючи, що відповідач при проведенні індексації розміру його пенсії протиправно зменшив показник середньої заробітної плати за 2016– 2017 роки та неналежним чином здійснив розгляд поданої ним заяви, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади пенсійного забезпечення позивача визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, визначений у порядку, встановленому цією нормою.

Отже, законодавчо встановленим об`єктом щорічного перерахунку є саме той показник середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії конкретної особи.

Згідно зі статтею 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп Ч Кс,

де П – розмір пенсії, у гривнях; Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія; Кс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

При цьому частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається, зокрема, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Таким чином, розмір пенсії визначається індивідуально щодо кожного пенсіонера, а показник середньої заробітної плати, який був врахований при її обчисленні, є складовою механізму визначення розміру пенсійної виплати конкретної особи.

На виконання статті 42 Закону № 1058-IV Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі – Порядок № 124).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати визначається за встановленою цим пунктом формулою, а згідно з пунктом 5 цього Порядку кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати.

При цьому пунктом 5 Порядку № 124 передбачено особливий механізм проведення перерахунку у 2019 році, виходячи з показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року.

Однак наведене положення підзаконного нормативно-правового акта не може тлумачитися як таке, що надає можливість при щорічному перерахунку пенсії замінювати показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався при обчисленні пенсії конкретної особи, іншим показником, що застосовувався для обчислення пенсій іншої категорії пенсіонерів.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, положення Порядку № 124 підлягають застосуванню у системному зв`язку із частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV та не можуть змінювати визначений законом об`єкт щорічного перерахунку пенсії.

З огляду на викладене, визначальним для вирішення даного спору є встановлення того, який саме показник середньої заробітної плати був фактично врахований при первинному обчисленні пенсії позивача.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, при призначенні позивачу пенсії відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2016– 2017 роки у розмірі 5377,90 грн. Зазначена обставина також прямо підтверджена відповідачем у відзиві на позовну заяву та не заперечується сторонами.

Водночас під час проведення подальшої індексації пенсії відповідач фактично виходив із показника 3764,40 грн, тобто показника середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки, який визначався як базовий для пенсій, призначених до 2018 року.

Таким чином, при проведенні індексації відповідач замінив показник 5377,90 грн, який фактично враховувався при призначенні пенсії позивача, на показник 3764,40 грн.

Суд вважає такі дії протиправними, оскільки частина друга статті 42 Закону № 1058-IV передбачає щорічне збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи. Зазначена норма не передбачає можливості заміни такого показника іншим, меншим за розміром, показником у зв`язку з проведенням щорічної індексації.

Саме по собі встановлення пунктом 5 Порядку № 124 показника 3764,40 грн як базового для проведення перерахунку у 2019 році не свідчить про можливість його застосування до пенсії позивача замість показника 5377,90 грн, який був фактично врахований при її обчисленні.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 620/15985/24, у якій предметом спору також було питання щодо застосування при щорічній індексації показника 3764,40 грн замість показника 5377,90 грн, який враховувався при призначенні пенсії. Верховний Суд наголосив на необхідності встановлення фактичних обставин щодо того, який саме показник середньої заробітної плати був застосований при обчисленні пенсії.

У цій справі такі обставини встановлені судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Зокрема, розрахунками заробітку для обчислення пенсії підтверджується застосування при її призначенні показника середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн. Відповідач зазначених доказів не спростував.

За таких обставин саме показник 5377,90 грн є вихідною величиною, яка відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV підлягає щорічному збільшенню при проведенні індексації пенсії позивача.

Посилання відповідача на те, що показник 5377,90 грн був більшим за показник 3764,40 грн, а тому його індексація у відповідні роки не проводилася, суд відхиляє, оскільки такий підхід фактично призводить до заміни показника, який враховувався при обчисленні пенсії позивача, іншим показником та не відповідає змісту частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

При цьому суд враховує, що індексація пенсії має на меті підтримання її купівельної спроможності в умовах зростання цін, а тому механізм щорічного збільшення не може тлумачитися таким чином, що його застосування призводить до зменшення вихідної величини, яка була використана при обчисленні пенсії конкретної особи.

Отже, відповідач повинен був проводити щорічне збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн із послідовним застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення, визначених законодавством за кожен наступний рік.

Суд також відхиляє доводи відповідача про відсутність спору у зв`язку з тим, що лист від 29.10.2025 має інформаційний характер. Незалежно від форми документа, з його змісту вбачається чітко сформована позиція відповідача щодо відсутності підстав для проведення індексації показника 5377,90 грн та застосування натомість показника 3764,40 грн. Саме така позиція відповідача є предметом судової перевірки у цій справі.

Таким чином, встановлене судом порушення полягає не лише у неналежному розгляді заяви позивача від 14.10.2025, а передусім у неправильному застосуванні відповідачем законодавства під час проведення індексації пенсії, що призвело до застосування при її перерахунку неналежного показника середньої заробітної плати.

Враховуючи встановлений характер порушення, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є не повторний формальний розгляд його заяви, а проведення відповідачем відповідного перерахунку пенсії із застосуванням правильного показника середньої заробітної плати.

При цьому суд не визначає конкретного розміру пенсії, який має бути виплачений позивачу, оскільки остаточний розмір пенсійної виплати залежить від сукупності її складових, у тому числі страхового стажу, заробітної плати, доплат, підвищень та інших передбачених законом складових.

З урахуванням наведеного, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 29.05.2025, тобто за шість місяців, що передували зверненню до суду, із застосуванням при проведенні її індексації показника середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн та визначених законодавством коефіцієнтів збільшення.

При цьому такий перерахунок має бути здійснений із послідовним збільшенням показника 5377,90 грн на відповідні коефіцієнти індексації, встановлені Кабінетом Міністрів України за попередні роки, та коефіцієнт збільшення, визначений на 2025 рік, з урахуванням проведених раніше перерахунків та виплачених сум.

Вирішуючи питання щодо способу захисту, суд враховує, що позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка, на його думку, полягала у неналежному розгляді заяви від 14.10.2025, та зобов`язати відповідача повторно розглянути цю заяву і прийняти за нею мотивоване рішення.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина та інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У цій справі встановлено конкретне порушення права позивача, яке полягає у неправильному проведенні індексації його пенсії. За таких обставин зобов`язання відповідача лише повторно розглянути заяву позивача не забезпечило б повного відновлення його порушеного права, оскільки не усувало б наслідків уже допущеного неправильного застосування законодавства та не гарантувало б проведення належної індексації.

Більше того, судом встановлено всі обставини, необхідні для визначення належного способу захисту: факт застосування при призначенні пенсії показника 5377,90 грн, неправомірність його заміни показником 3764,40 грн та необхідність проведення індексації шляхом послідовного збільшення саме показника 5377,90 грн.

За таких обставин передача питання на повторний розгляд відповідачу фактично означала б продовження порушення права позивача та могла б призвести до нового звернення до суду з аналогічного спору.

Отже, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог у частині способу захисту та безпосередньо зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 29.05.2025 із застосуванням при її індексації показника середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн та визначених законодавством коефіцієнтів збільшення.

При цьому такий спосіб захисту не є вирішенням судом питання, віднесеного виключно до дискреційних повноважень відповідача, оскільки суд не визначає конкретного розміру пенсії та не здійснює замість органу Пенсійного фонду арифметичного розрахунку пенсійної виплати, а лише встановлює обов`язковий для відповідача спосіб застосування норм права при проведенні перерахунку.

Таким чином, доводи відповідача про неможливість зобов`язання його здійснити безпосередній перерахунок пенсії з огляду на дискреційний характер його повноважень суд відхиляє.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності застосування при індексації пенсії позивача показника 3764,40 грн замість показника 5377,90 грн, який фактично враховувався при призначенні пенсії.

Отже, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо проведення індексації пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати 3764,40 грн замість 5377,90 грн є протиправними, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом проведення відповідного перерахунку пенсії.

З огляду на встановлені обставини та наведені положення законодавства адміністративний позов підлягає задоволенню із виходом суду за межі позовних вимог у частині обрання належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 3764,40 грн замість показника 5377,90 грн, який враховувався при призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 з 29 травня 2025 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 5377,90 грн, який враховувався при призначенні пенсії, із послідовним застосуванням передбачених законодавством коефіцієнтів збільшення такого показника та з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна