Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №701/157/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1888/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №701/157/26 Категорія: 304090000Костенко А. І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу – представник ОСОБА_1 адвокат Скользнєва Валерія Владиславівна,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 15 червня 2026 року (в складі судді Костенка А.І.) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказувало, що 15.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 3058938 (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5 000 грн., на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

30.04.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, згідно умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3058938 від 15.10.2020 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 16 400 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн.; заборгованість за процентами 11 400 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитом в сумі 16 400, 00 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 15 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 3058938 від 15.10.2020 року у розмірі 16 400,00 грн, судові витрати у розмірі 2 662 грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Суд мотивував рішення тим, що умови кредитного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано.

В зв`язку з тим, що первісний кредитор належним чином виконав взяті на себе зобов`язання з надання суми кредиту, натомість фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості в сумі 16 400,00 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 5 000,00 грн та процентів за користування коштами в розмірі 11 400, 00 грн.

Вирішуючи питання судових витрат, суд визначив, що заявлені позивачем витрати у сумі 8 000 грн., є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, в зв`язку з чим зменшив розмір витрат за надану професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 4 000 грн.

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Скользнєва В.В. оскаржила його в апеляційному порядку. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано належних доказів видачі кредитних коштів за договором. З інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» неможливо встановити від кого на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти 15.10.2010 в сумі 5 000 грн.

Наголошує на тому, що надана банком відповідь не є випискою по рахунку відповідача, підтвердження того, що платіжна картка № НОМЕР_1 належить відповідачу не підтверджує факт отримання ним коштів за договором № 3058938 від 15.10.2020.

Крім того, скаржник вказує на порушення первісним кредитором строків нарахування процентів за кредитом.

Так, скаржник звертає увагу, що строк кредитування договором встановлений до 14.11.2020, жодних договорів пролонгацій користування сумою кредиту, відповідачем не підписувалось. Матеріали справи не містять доказів пролонгації договору.

На думку скаржника, розрахунок заборгованості за кредитним договором має становити 7 850, 00 грн, з яких: 5 000, 00 грн – тіло кредиту та 2 850, 00 грн – проценти за користування коштами.

Також скаржник просить зменшити судові витрати за надану професійну правничу допомогу, оскільки розмір, обумовлений сторонами угоди про надання правничої допомоги, є неспівмірним із затраченим адвокатом часом та обсягом виконаних робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

В обгрунтування відзиву вказує, що нарахування процентів за кредитним договором здійснювалося відповідно до умов укладеного договору.

Так, у період з 15.10.2020 по 14.11.2020 (30 днів) проценти нараховувались за п. 1.5.2. Договору, оскільки відповідач не виконав умови, зазначені в п.п. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки.

У період з 14.11.2020 по 12.02.2021 (90 днів) нараховувались проценти за п. 1.5.2. Договору у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів, з моменту виникнення прострочення.

У період з 13.02.2021 по 29.04.2021 нарахування процентів не здійснювалось.

Підписуючи Договір, відповідач був ознайомлений з його умовами, зокрема умовами нарахування процентів, погодився та зобов`язаний неухильно їх виконувати.

Заперечуючи проти доводів скаржника про відсутність доказів отримання відповідачем коштів за Договором, представник позивача вказує, що сукупність доказів, наявних у матеріалах справи, підтверджує факт отримання ОСОБА_1 коштів. На підтвердження заперечень посилається на відповідну правову позицію, викладену у постанові КЦС ВС від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 липня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 15 червня 2026 року відповідає вказаним вимогам закону, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини виникли в сфері споживчого кредитування та регулюються такими нормами права.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 3058938 (надалі - Договір), відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано грошові кошти у розмірі 5 000 грн. зі строком кредитування 30 днів.

Відповідно до п.п. 1.5.1 – 1.5.2 Договору, знижена процентна ставка 1, 33% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4. Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.п. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1.- 4.6. Договору; та у межах прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на платіжну карту споживача № НОМЕР_2 (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Розділом 4 Договору передбачено пролонгацію строку кредиту.

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіку платежів, крім випадку визначеного в п.п.6.1.1 Договору (п. 6.1. Договору).

Згідно з п. 9.6. Договору, сторони погодили, що Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на його номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству.

Підписуючи Договір, споживач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 9.8. Договору).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 становить 16 400 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11 400 грн - заборгованість за процентами. (а.с. 38 - 46).

30.04.2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3058938 від 15.10.2020 року (а.с. 47 – 57).

Відповідно до довідки ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 6510-ВП від 16.12.2025, товариство діє за дорученням ТОВ «Авентус Україна» на підставі Договору ВП-200417-1 від 20.04.17, 15.10.2020 було здійснено переказ коштів на суму 5 000 грн на картку (маска картки НОМЕР_3 ) (а.с. 36).

Факт отримання відповідачем суми кредиту підтверджується відповіддю АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260408/94474-БТ від 15.04.2026, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , клієнт верифікований шляхом підписання анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 06.06.2019. На вказану картку клієнта 15.10.2020 зараховано 5 000, 00 грн (а.с. 136).

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких кредитодавець належним чином виконав взяті на себе зобов`язання з видачі суми кредиту в строки, визначені кредитним договором, натомість, відповідач неналежним чином виконував умови договору, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 16 400, 00 грн, яка складається з: тіла кредиту – 5 000 грн та процентів за користування кредитними коштами – 11 400 грн.

Доводи скаржника про недоведеність позивачем перерахування ОСОБА_1 суми кредиту в розмірі 5 000 грн, колегія суддів вважає безпідставними, які спростовуються наведеними вище доказами, а саме, довідкою платіжної системи, через яку здійснювався переказ коштів відповідачу на платіжну картку (маска картки НОМЕР_3 ) та довідкою АТ КБ «Приватбанк», який є емітентом платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , зазначеної особисто позичальником при укладенні Договору. Суд надав належну оцінку сукупності цих доказів та обґрунтовано встановив доведеним факт перерахування відповідачу коштів в сумі 5 000 грн за Договором.

Кредитний договір є чинним, відповідачем не оспорювався та в судовому порядку не визнавався недійсним, а тому є обов`язковим до виконання сторонами.

Доказів щодо вчинення стосовно відповідача шахрайських дій з його особистими даними та обліковими банківськими записами до суду не надано.

Таким чином, сума кредиту, яка надана відповідачу та добровільно ним не повернута, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», як нового кредитора у спірних правовідносинах, до якого за договором відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021 перейшло право грошової вимоги за Договором на суму заборгованості в розмірі 16 400 грн.

Щодо розміру заборгованості за процентами, колегія суддів зазначає таке.

Проценти за користування кредитними коштами нараховані відповідно до умов Кредитного договору, які погоджені з позичальником, зокрема: за період строку кредитування 30 днів з дня отримання кредиту, проценти нараховувались за стандартною процентною ставкою 1,90% за п. 1.5.2. Договору, оскільки відповідач не виконав умови, зазначені в п.п. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки. Проценти за цей період склали 2850,00 грн.

В зв`язку з неповерненням суми кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, у позичальника виникло прострочення, порядок та строк нарахування процентів в межах якого, врегульовано положенням п. 1.5.2 Договору. Таким чином, за період з 14.11.2020 по 12.02.2021 (90 днів) нараховувались проценти за п. 1.5.2. Договору у межах періоду прострочення, і сума процентів за цей період склала 8 550,00 грн.

Надалі проценти за користування кредитними коштами не нараховувались.

Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості, зокрема за процентами, нарахованими за користування кредитними коштами, відповідає положенням Договору, з умовами якого відповідач був ознайомлений при укладенні Договору, погодився і зобов`язався неухильно їх дотримуватись.

Твердження скаржника про відсутність у матеріалах справи доказів пролонгації строку дії Договору, колегія суддів оцінює критично, адже позичальнику нараховувались проценти за користування кредитними коштами після строку кредитування, вказаного в п. 1.4. Договору, в межах періоду прострочення (90-та календарних днів), відповідно до положення п. 1.5.2 Договору, без пролонгації строку кредиту. Тому будь-які докази про продовження строку кредитування, як на цьому акцентує увагу скаржник в апеляційній скарзі, відсутні у матеріалах справи та не повинні бути, оскільки відповідачем не вчинялось дій, передбачених розділом 4 Договору для пролонгації строку кредиту.

За наведених обставин доводи скаржника про неправильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитними коштами є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, висновки суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за Договором № 3058938 від 15.10.2020 в сумі 16 400, 00 грн, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо доводів скаржника про неправильний розподіл судових витрат за надану професійну правничу допомогу, який здійснив суд першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження наданих послуг правничої допомоги, враховуючи складність справи та надані адвокатом послуги, час, витрачений на їх надання, принцип співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про зменшення розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу до 4 000 грн.

Таким чином, обставини неспівмірності заявленого позивачем розміру витрат за надану професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн були предметом оцінки суду першої інстанції, в зв`язку з чим суд зменшив розмір таких витрат до 4 000 грн., який на переконання колегії суддів, є розумним та відповідає складності справи та часу, затраченому адвокатом на надання послуг.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення суду ухвалене судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному дослідженні всіх обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни законного та обґрунтованого рішення суду за доводами апеляційної скарги.

В зв`язку з тим, що рішення суду залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати за надану правничу допомогу залишаються за скаржником.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни – залишити без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 15 червня 2026 року у даній справі – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Л.І. Василенко