Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №696/323/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 696/323/26

Провадження № 22-ц/821/1607/26

Категорія: 310000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Єлісєєвої Надії Олексіївни на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Єлісєєва Н. О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на її користь 63268,00 грн здійснених додаткових витрат на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначала, що 04.10.2013 між сторонами було зареєстровано шлюб.

Оскільки подружні стосунки не склалися, рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 06.09.2023 шлюб між ними розірвано.

Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживає разом з матір`ю. У зв`язку із особливими обставинами (станом здоров`я та розвитком здібностей) дитина потребує додаткових витрат, які вона оплачує самостійно.

Зазначає, що у серпні 2025 року дитина потребувала комплексного стоматологічного лікування у зв`язку з ураженням зубів та необхідністю невідкладного втручання, які проведено у ТОВ «БАГІТА» та ФОП ОСОБА_4 , загальна сума витрат становить 35150,00 грн.

Окрім того, дитина має порушення мовлення та заїкання, що негативно впливає на соціалізацію, навчальний процес та психоемоційний стан.

З метою корекції мовлення дитини з 25.10.2024 проходить спеціалізовані заняття у школі GOVORIKA.

За період з 25.10.2024 по січень 2026 року позивачкою було сплачено 1605 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 69969,00 грн.

З метою інтелектуального розвитку та формування сучасних навичок дитина проходить навчання за напрямком ІТ-Logic, на що нею було витрачено кошти в сумі 7300,00 грн та 14117,00 грн.

Таким чином, загальна вартість стоматологічного лікування, корекції мовлення та навчання складає 126536,00 грн, з яких 63268,00 грн (1/2) позивачка просить стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 04.05.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що витрати позивачки на лікування зубів дитині ОСОБА_3 у ТОВ «БАГІТА» та ФОП ОСОБА_4 на суму 35150,00 грн, не є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України, оскільки вони не викликані як особливими обставинами, так і особливими потребами, а відносяться до загальних потреб дитини, які покриваються за рахунок аліментів і витрат того з батьків, який мешкає з дитиною, та є складовою аліментів.

Позивачем не доведено тієї обставини, що відвідування лікаря стоматолога було зумовлено саме виникненням особливих обставин у дитини (зокрема, захворювання), а не відносилось до повсякденних побутових потреб дитини, зумовлених профілактичними заходами з лікування зубів.

Окрім того, суд звернув увагу, що в актах виконаних робіт ТОВ «БАГІТА» та ФОП ОСОБА_4 зазначені тільки вартість робіт і вид стоматологічних маніпуляцій, однак не зазначено з яким саме діагнозом звернулась дитина до лікаря та якою дитина страждає хворобою, у зв`язку з чим їй було призначене відповідне лікування у стоматолога у відповідний спосіб.

Також суд зазначив, що не надано належних та допустимих доказів тому юридичному факту, що стоматологічне лікування дитині необхідно було проходити лише у приватних медичних закладах, а не у закладі комунальної власності.

Суд звернув увагу, що долучені до матеріалів справи фіскальні чеки від 06 серпня 2025 року не містять призначення платежу, інформації про те, ким були сплачені стоматологічні послуги, зокрема, означені засоби доказування не містять ані прізвища пацієнта, ані фактично платника означених послуг, що унеможливлює суд процесуально встановити, що кошти в сумі 35150,00 грн були сплачені саме позивачкою за надання відповідних послуг ОСОБА_3 .

Щодо понесених позивачкою витрат на оплату послуг логопеда на загальну суму 69969,00 грн, суд зазначає, що позивачка не надала суду консультативного висновку спеціаліста про те, що дитина ОСОБА_3 потребує лікування, а також не надала належних та допустимих доказів сплати нею коштів на рахунок GOVORIKA LP, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

Вказані витрати на навчання за напрямком ІТ-Logic суд не визнав додатковими витратами, зумовленими особливими обставинами та потребами дитини, оскільки позивачкою не надано належних доказів особливих здібностей або досягнень дитини, а також, що навчання за цією програмою є необхідним для розвитку таких здібностей.

Самі по собі вищевказані довідки, без доказів сплати коштів на рахунок відповідного закладу, не підтверджують понесених позивачкою додаткових витрат на дитину.

Крім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що між позивачкою та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання дочки за напрямком ІТ-Logic, тобто заклад було обрано позивачкою на власний розсуд, без погодження із відповідачем.

Суд вважав, що під час судового розгляду ОСОБА_1 не доведено, що кошти у загальній сумі 126536,00 грн були витрачені нею на дитину за наявності особливих обставин, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Єлісєєва Н. О. оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду від 04.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що понесені позивачкою витрати на стоматологічне лікування дитини не є додатковими витрати в розумінні ст. 185 СК України.

У даному випадку витрати були понесені саме у зв`язку із необхідністю лікування стану здоров`я дитини та не можуть розглядатися як звичайні щоденні витрати на її утримання.

Сам по собі факт проведення лікування під загальною анестезією свідчить про наявність особливих медичних обставин та необхідність надання спеціалізованої медичної допомоги, яка не є звичайною профілактичною стоматологічною послугою. Такі витрати мають разовий, значний та винятковий характер, а тому не можуть вважатися такими, що покриваються щомісячними аліментними платежами.

Вказує, що судом не було враховано, що порушення мовлення та заїкання є станом здоров`я дитини, який потребує спеціалізованої корекційної допомоги. Такі обставини не можуть розцінюватися як звичайні потреби дитини, що покриваються аліментами.

Заняття у спеціалізованому логопедичному центрі GOVORIKA спрямовані не на дозвілля чи розвиток факультативних навичок, а на подолання наявних мовленнєвих порушень.

В апеляційній скарзі представник скаржника зазначає, що законодавець прямо визначив розвиток здібностей як самостійну підставу для покладення на батьків обов`язку нести додаткові витрати, які не охоплюються звичайними аліментними платежами.

Спірні витрати були понесені на проходження дитиною спеціалізованих курсів у сфері інформаційних технологій. Метою такого навчання є розвиток логічного, аналітичного та алгоритмічного мислення, формування навичок програмування, цифрової грамотності та інших компетенцій, необхідних для сучасного освітнього та професійного розвитку дитини.

Такі витрати мають окремий, цільовий та періодичний характер, оскільки пов`язані з оплатою конкретних навчальних курсів та освітніх програм.

Вказує, що суд першої інстанції фактично проігнорував пряму норму закону щодо розвитку здібностей дитини як підстави для стягнення додаткових витрат та не навів належного обґрунтування, чому спеціалізоване навчання у сфері ІТ не може вважатися розвитком здібностей у розумінні ст. 185 СК України.

Також зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні додаткових витрат на дитину, фактично поклав увесь фінансовий тягар їх сплати на позивачку, тоді як батько звільняється від участі у фінансуванні без наявності будь-яких передбачених законом підстав.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 04.10.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 06.09.2023 у справі № 696/841/23 (а.с. 5).

Згідно копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що виконавчим комітетом Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області 02.09.2019 складено відповідний актовий запис № 30 (а.с. 8).

На підтвердження понесених додаткових витрат на дитину позивачка надала суду Акт лікування № 000042972 від 06.08.2025 на суму 10000,00 грн та фіскальний чек № 0000003990 від 06.08.2025, згідно з яким на рахунок ТОВ «БАГІТА» (Медичний центр) внесено грошові кошти в сумі 10000,00 грн; Акт лікування № 000042971 від 06.08.2025 на суму 20750,00 грн та фіскальний чек № 0000003991 від 06.08.2025, згідно якого вбачається, що на рахунок ТОВ «БАГІТА» (Медичний центр) внесено грошові кошти в сумі 20750,00 грн; Акт лікування № 000042974 від 06.08.2025 на суму 4400,00 грн та фіскальний чек № 0000003108 від 06.08.2025, з якого вбачається, що на рахунок стоматологічного кабінету ФОП ОСОБА_4 внесено грошові кошти в сумі 4400,00 (а.с. 10-11).

Як вбачається із рахунку-фактури GOVORIKA LP від 30.01.2026, платник: ОСОБА_1 ; учень: ОСОБА_3 ; загальна вартість навчання з 23 жовтня 2024 року по 01 січня 2026 року становить 1605 доларів США (а.с. 12-13).

Із довідки ФОП ОСОБА_5 від 02.02.2026 № 01-02/02 вбачається, що ОСОБА_3 дійсно отримує інформаційно-консультаційні послуги у сфері ІТ за напрямком CONSULTATION. Замовником виступила ОСОБА_1 . За надані послуги по договору № Т6283318 у 2025 році було сплачено на користь ФОП ОСОБА_5 кошти в таких розмірах: 18.10.2025 - 3400,00 грн; 26.12.2025 - 3900,00 грн (а.с. 14).

Відповідно до довідки № 26/01-1 від 26.01.2026 ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_7 є користувачем/замовником інформаційно-консультаційних послуг у сфері ІТ в інтересах отримувача ОСОБА_8 , за умовами акцептування оферти № Т6283318 про надання інформаційно-консультаційних послуг за напрямком GolTeens_UA_Individual_Logic_Play&Learn. Платником виступає ОСОБА_7 . Сплачені суми по Оферті № Т6283318 складають: 69,41 EUR - оплата, здійснена 25.09.2025; 69,50 EUR - оплата, здійснена 22.09.2025; 69,41 EUR - оплата, здійснена 25.08.2025; 70,81 EUR - оплата, здійснена 18.06.2025 (а.с. 16).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає з огляду на наступне.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захисті піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок щодо застосування положень ст. 185 СК України викладений в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

Так, ОСОБА_1 , звертаючись з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, вказала, що у серпні 2025 року витратила на комплексне стоматологічне лікування зубів дитини 35150,00 грн. Крім того, дитина проходить спеціалізовані заняття у школі GOVORIKA, за які позивачкою сплачено грошові кошти на загальну суму 69969,00 грн, та 21417,00 грн за навчання за напрямком ІТ-Logic, що сприяє розвитку логічного мислення, цифрових компетенцій та професійної орієнтації дитини.

Колегія суддів вважає, що надання дітям послуг з лікування зубів в приватній стоматологічній клініці, за наявності можливості проходження даного лікування в комунальних стоматологічних закладах, або ж в менш дороговартісній приватній клініці, не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Доказів на підтвердження наявності обставин, які не дозволяють дітям проходити лікування в інших закладах чи закладах комунальної власності позивачкою до суду не надано.

Водночас, ОСОБА_1 не доведено, що приватна стоматологічна клініка ТОВ «Багіта» обрана позивачкою за погодженням з батьком дитини.

Разом з тим, якщо витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини, тривалості та періодичність лікування, та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині або вартість процедур, які необхідно зробити.

Слід вказати, що витрати, пов`язані із заняттями у школі GOVORIKA, які за даними позивачки дитина відвідує, оскільки має порушення мовлення та заїкання, також не підлягають відшкодуванню, враховуючи, що на підтвердження таких витрат, позивачкою не надано належного підтвердження встановлення відповідного діагнозу дитині.

Крім того, апеляційний суд вважає, що витрати за навчання в ІТ-школі пов`язані з розвитком не особливих, а саме загальних здібностей дитини, оскільки позивачкою не доведено, що дитина має до цього хист і досягла у цьому об`єктивно виражених істотних результатів порівняно з іншими дітьми її віку, що у свою чергу доводить наявність таких здібностей і обумовлює їх подальший розвиток. Не всі наміри найкращого розвитку та забезпечення дитини, без узгодження з можливостями батька, можуть бути задоволені в судовому порядку.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні квитанції та чеки про оплату послуг наданих школою GOVORIKA та ІТ-школами.

Колегія суддів зазначає, що позивачка в найкращих інтересах дитини з плануванням майбутнього доньки та всебічного розвитку сприяє розвитку та забезпеченню дитини. Разом з тим, не всі бажання того з батьків, із ким проживає дитина, його рішення про навчальний заклад, дозвілля, вибір техніки тощо, можна вважати додатковими витратами на дитину.

Враховуючи викладені обставини та норми права, які дають підстави для стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що навчання доньки в ІТ-школі не відноситься до тих особливих обставин у розумінні ст. 185 СК України, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, а є витратами на утримання дитини, тобто аліментами, які вже стягнуті з відповідача.

Крім того, позивачка не довела можливість відповідача сплачувати такі витрати.

За своїм змістом решта доводів апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення першої інстанції за доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Єлісєєвої Н. О. відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Єлісєєвої Надії Олексіївни – залишити без задоволення.

Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко