Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №697/776/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 697/776/26

Провадження № 22-ц/821/1328/26

Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – держава Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

третя особа – Державна казначейська служба України,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бовшика Миколи Юрійовича на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, у складі: головуючого судді Сивухіна Г. С.,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року адвокат Бовшик М. Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з позовом до держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Бовшик М. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального законодавства та виніс незаконну ухвалу, що перешкоджає гарантованому доступу до правосуддя.

Зазначає, що ним вірно зазначено, що відповідачем є держава Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 і вимога одна стосується одного відповідача, а в заяві про виконання ухвали суду від 03.03.2026 ним вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_4 слід виключити і залучити в якості третьої особи.

Проте виключення чи включення учасників справі можна здійснювати лише після відкриття провадження у справі.

Крім того, у порушення норм процесуального законодавства суд позбавив ОСОБА_1 на виконання вимог ч. 1 ст. 198 ЦПК України, де визначено завданнями підготовчого провадження якими є і остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу також і вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2026 року у справі № 697/776/26 залишити без змін.

Зазначає, що ухвала Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2026 року є законною, обґрунтованою та такою, що постановлена з правильним застосуванням норм цивільного процесуального законодавства.

Подана апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про неправильне застосування судом норм процесуального права або спростовували встановлений судом факт не усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Вважає, що за своєю суттю доводи апеляційної скарги є незгодою скаржника із законним застосуванням судом положень ст. 185 ЦПК України, що саме по собі не є підставою для скасування ухвали.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п. п. 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що 02 квітня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бовшик М. Ю. звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати 7 днів з моменту отримання даної ухвали, а саме: зазначити які дії кожного з відповідачів є протиправними (зміст позовних вимог до кожного з відповідачів), враховуючи, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 та подати належним чином оформлену заяву із зазначенням змісту позовних вимог до кожного з відповідачів.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 03.04.2026, представник ОСОБА_1 - адвокат Бовшик М. Ю. через підсистему «Електронний суд» 13.04.2026 на адресу місцевого суду направив заяву про усунення недоліків, в якій було зазначено, що саме позивач обирає коло учасників справи, але після відкриття провадження у справі, а також вказано, що на їх думку, вони виконали ухвалу суду і вірно зазначили зміст позовних вимог.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повертаючи її позивачу з підстав визначених ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у повній мірі не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Також зауважив, що позивач не зазначив зміст позовних вимог до кожного з відповідачів, натомість зазначивши, що саме позивач обирає коло відповідачів висловився про необхідність виключення ІНФОРМАЦІЯ_6 з відповідачів і залучення його в якості третьої особи на стороні відповідача.

При цьому позивачем не було надано як змінену позовну заяву із визначеними відповідачами, так і позов зі змістом позовних вимог до кожного з відповідачів (оскільки склад відповідачів позивачем не було змінено).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що право на звернення до суду гарантовано, доступ до суду має бути забезпечено.

У цивільному судочинстві діє принцип пропорційності, який є елементом комплексного принципу верховенства права, а саме: суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ст. 11 ЦПК України).

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

За змістом ст. ст. 13, 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

Частиною 2 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна, зокрема, містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Стаття 177 ЦПК України не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких у подальшому має бути оцінена судом у ході судового розгляду справи по суті.

Частиною 1 ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Проте, згідно з положеннями ст. 13, ст. 175 ЦПК України, позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для залишення позову без задоволення по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Оскільки формулювання позовних вимог, обрання способу захисту порушеного права, позивач здійснює на власний розсуд, колегія суддів вважає помилковим висновок суду, що позовна заява не відповідає вимогам та змісту, встановленим п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (пункти 40-41) вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Позивач, сформулювавши позовні вимоги та визначивши на свій розсуд відповідачів за своїм позовом, має усвідомлювати, що саме він несе відповідні процесуальні ризики, які можуть настати у разі, якщо обраний ним спосіб захисту буде визнано неефективним, відповідачі - неналежними, а пред`явлений до них позов необґрунтованим.

До числа таких процесуальних ризиків належать, зокрема відмова у задоволенні позову пред`явленого до неналежних відповідачів та покладення на позивача судових витрат, понесених відповідачами у задоволенні позову до яких відмовлено.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, а порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, котру відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бовшика Миколи Юрійовича задовольнити.

Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17 квітня 2026 року у даній справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Текст постанови складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. М. Новіков

Т. Л. Фетісова