Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №709/836/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 709/836/26

Провадження № 22-ц/821/1724/26

категорія: 312000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря - Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання нарахувань незаконними та зобов`язання здійснити перерахунок, у складі: головуючого судді Чубай В. В.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання нарахувань незаконними та зобов`язання здійснити перерахунок.

Позовні вимоги мотивував тим, що 25 листопада 2025 року працівниками Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» за його адресою демонтовано газовий лічильник, 2004 року випуску, та одночасно встановлено новий лічильник. Вказані обставини свідчать про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів щодо належності і достовірності роботи демонтованого лічильника.

05 грудня 2025 року за результатами проведеної перевірки демонтований лічильник офіційно визнано непридатним для подальшої експлуатації.

Згідно з відповіддю ГУ Держпродспоживслужби в Черкаській області від 24 квітня 2026 року остання повірка демонтованого лічильника проведена у 2013 році, а міжповірочний інтервал становить 8 років.

Таким чином щонайменше з 2021 року лічильник експлуатувався без проведення обов`язкової періодичної повірки, а тому на момент зняття показників 25 листопада 2025 року він не відповідав метрологічним вимогам та не забезпечував достовірність обліку природного газу.

Натомість у рахунку від 09 грудня 2025 року відповідачем здійснено нарахування вартості природного газу в тому числі із використанням показників демонтованого лічильника, який визнаний непридатним та не пройшов періодичну повірку, а тому таке нарахування є недостовірним, необґрунтованим і таким, що порушує права позивача як споживача.

Зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок своєчасної повірки лічильників, забезпечення їх належного технічного стану і здійснення достовірного комерційного обліку природного газу.

З приводу вказаних обставин позивач неодноразово звертався у різні інстанції за захистом свого порушеного права, однак правових наслідків для відповідача не настало.

Просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування плати за природний газ на підставі непридатного лічильника, який експлуатувався після спливу повірочного інтервалу; визнати незаконними та скасувати нарахування, відображені у рахунку від 09 грудня 2025 року; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок обсягу та вартості природного газу без урахування показників непридатного лічильника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню в цій справі, зокрема щодо неможливості використання показника демонтованого лічильника для здійснення нарахувань за спожитий природний газ.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2026 року у справі № 709/836/26.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Витребувати у ТОВ «Газорозподільні мережі України»:

1) повний протокол зовнішнього огляду лічильника Октава G4 №054486, проведеного під час повірки 05.12.2025;

2) усі фотоматеріали, які стали підставою для видачі довідки про непридатність № 4608 від 05.12.2025;

3) документи щодо походження, дати створення та авторства зазначених фотоматеріалів;

4) документи, які підтверджують використання зазначених фотоматеріалів під час прийняття рішення про непридатність лічильника;

5) документи метрологічної служби, в яких зафіксовано конкретні порушення зовнішнього стану лічильника, що стали підставою для висновку про його непридатність.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не надано належної оцінки тому факту, що саме на оператора ГРМ законом покладено обов`язок забезпечення своєчасної періодичної повірки лічильників газу, а також не враховано, що відповідач протягом кількох років здійснював комерційний облік природного газу за допомогою лічильника, міжповірочний інтервал якого закінчився ще у 2021 році.

Зазначає, що суд безпідставно ототожнив можливість використання показників простроченого лічильника для поточного обліку газу з можливістю використання показників лічильника, який за результатами державної повірки офіційно визнаний непридатним для подальшої експлуатації як засіб комерційного обліку природного газу.

При цьому, суд встановив факт порушення строків повірки, але не надав цьому правової оцінки.

Вважає, що саме відповідач допустив використання лічильника після спливу міжповірочного інтервалу.

Суд помилково поклав на позивача обов`язок доводити недостовірність показників лічильника. Натомість саме відповідач, який здійснив нарахування плати за природний газ, повинен був довести законність використання показників лічильника після закінчення міжповірочного інтервалу та після офіційного визнання цього лічильника непридатним для подальшої експлуатації.

Матеріали справи не містять жодного доказу того, що під час повірки проводилася перевірка працездатності лічильника, його герметичності, метрологічних характеристик або похибки вимірювання.

Щодо витребування доказів зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ним було заявлено клопотання про витребування у відповідача документів, які стали підставою для демонтажу лічильника, документів щодо проведення його останньої періодичної повірки, а також документів, у яких зафіксовано зауваження щодо зовнішнього стану лічильника.

Зазначене клопотання судом першої інстанції фактично не було розглянуте, відповідні докази не витребувані, а мотиви відмови у їх витребуванні у рішенні суду не наведені.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції

Згідно з копією рахунку за спожитий газ ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , за листопад 2025 року за 3570,69 куб. м нараховано до сплати 28411,59 грн (а.с. 7).

25 листопада 2025 року представниками філії відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення періодичної повірки демонтовано лічильник «Октава» G4 № 054486, 2004 року виробництва, знято пломбу №90264864, зафіксовано показник 75991 куб. м, а також встановлено лічильник «Apator» G4 № 06089750, 2025 року випуску, зафіксовано показник 00009 куб. м, встановлено пломбу № R44669673, про що складено акт про розпломбування та демонтаж засобу вимірювальної техніки від 25 листопада 2025 року № б/н (а.с. 8).

Відповідно до копії довідки про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 05 грудня 2025 року № 4608, виданої ДП «Полтавастандартметрологія», демонтований лічильник не відповідає вимогам п. 11.1. «Зовнішнє оглядання» ДСТУ 9035:2020 «Метрологія. Лічильники газу для побутових потреб та комерційного обліку. Методика повірки» (а.с. 9).

У відповіді ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 07 січня 2026 року № ЧкФ/100/36.03-ВИХ-55-26, на заяву ОСОБА_1 про скасування неправомірних нарахувань за показниками непридатного газового лічильника від 21 грудня 2025 року, зокрема зазначено про правомірність врахування показників демонтованого лічильника (а.с. 10-11).

ОСОБА_1 двічі звертався зі скаргами на порушення оператором ГРМ вимог законодавства та принципів комерційного обліку природного газу до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка у відповідь у своїх листах від 09 лютого 2026 року № 7761/56.4/9-26, від 11 березня 2026 року № 15385/56.4/9-26, від 14 квітня 2026 року № 22614/56.4/9-26 надала роз`яснення щодо порядку повірки лічильників та положень діючих нормативно-правових актів у сфері газопостачання, рекомендувала зробити звірку витрат споживчого газу і відповідних розрахунків, звернула увагу на право звернутися до суду (а.с. 15-21).

ОСОБА_1 також звертався зі скаргами на порушення прав споживача до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, на що у відповідь у листах від 27 лютого 2026 року № 5.2-04-23-04/800-26, від 03 квітня 2026 року № В-3500/С-2928, від 24 квітня 2026 року № 5.1-04-23-04/1486-26 повідомлено про проведення позапланових перевірок філії відповідача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів і законодавчо регульованої метрології за засобами вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, надано роз`яснення положень діючих нормативно-правових актів у сфері газопостачання (а.с. 25-31).

Згідно з копіями актів ГУ Держпродспоживслужби в Черкаській області від 24 лютого 2024 року № 000014 і від 22 квітня 2026 року № 000001 за результатами проведення вказаних вище позапланових перевірок у філії відповідача порушень вимог законодавства не виявлено (а.с. 55-62).

Листом Черкаська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 24 березня 2026 року № ЧкФ/100/36-ВИХ-2095-26 надіслала ОСОБА_1 акт звірки розподіленого об`єму та споживання природного газу за період з 01 грудня 2023 року до 28 лютого 2026 року, датований 23 березня 2026 року, зі змісту якого видно, що у листопаді 2025 року нарахування здійснено на підставі показників з демонтованого лічильника і лічильника з обмінного фонду; станом на 28 лютого 2026 року заборгованість позивача становить 55,40 грн (а.с. 12-14, 49).

У копії паспорту ЩС 2.833.005 ПС лічильників газу мембранних «Октава», з-поміж призначення, технічних даних і характеристик, порядку монтажу та експлуатації, у п. 4.9. зазначено, що при забрудненні зовнішньої поверхні корпусу лічильників під час експлуатації для видалення бруду допускається використовувати воду та тверде господарче мило; забороняється використовувати органічні розчинники та самостійно перефарбовувати поверхню корпусу лічильників (а.с. 52-53).

З фотографій демонтованого лічильника «Октава» № 054486 вбачається, що на лічильнику видно показник 75991 куб. м, а також те, що він пофарбований білою фарбою (а.с. 63-64).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Газорозподільні мережі України» - Татаринова О. С., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У ч. 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Відповідно до п. 5.4 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 285 від 15.05.2015 «Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за № 674/27119 технічне обслуговування внутрішніх газопроводів і газового обладнання житлових і громадських будівель, комунально-побутових об`єктів невиробничого характеру здійснюється відповідно до вимог документації з експлуатації заводів-виробників газового обладнання на договірних засадах; умови для технічного обслуговування забезпечуються власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) відповідно до вимог чинного законодавства України.

Технічне обслуговування це системи обходів (оглядів), ремонтів, які дають змогу утримувати обладнання в справному стані. При технічному обслуговуванні здійснюються: контроль за технічним станом, перевірка на загазованість, виявлення місць витоку газу, очищення, змащення, регулювання та інші операції з утримання працездатності і справності системи газопостачання (п. 2.1 розділу ІІ «Правил безпеки систем газопостачання», затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 285 від 15.05.2015).

Зі змісту ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про ринок природного газу» видно, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про ринок природного газу» приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.

Частиною 2 цієї ж статті Закону визначено, що приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання.

Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України (абз. 1, 2, 6 ч. 4 ст. 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність»).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (провадження № 61-27909сво18) міститься правовий висновок про те, що саме виконавець послуги несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку споживача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Порядок періодичної повірки засобів вимірювальної техніки по об`єктах споживачів (населенню) встановлено главою 8 розд. Х Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494.

Згідно з абз. 3 п. 3, п. 4 глави 8 розділу Х Кодексу, у разі пропущення терміну періодичної повірки лічильника газу з вини оператора ГРМ об`єм спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний період визначається за фактичними даними лічильника газу, за яким пропущений термін повірки.

На період зняття лічильника газу для проведення періодичної повірки Оператор ГРМ встановлює лічильники газу з обмінного фонду.

Відповідно до п. 6 глави 6 розділу Х Кодексу, у разі виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження ЗВТ або пошкодження пломб чи захисних елементів власник (користувач), на території або у приміщенні якого встановлений комерційний ВОГ чи його складові, має терміново поінформувати про це Оператора ГРМ та за потреби вжити заходів для недопущення аварійної ситуації з урахуванням техніки безпеки.

Згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», міжповірочний інтервал лічильників газу та пристроїв перетворення об`єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) класу 1,5 становить 8 років.

Судом встановлено, що повірка демонтованого лічильника «Октава» G4 № 054486, 2004 року випуску, відбулася в липні 2013 року, тому наступна повірка мала відбутися у липні 2021 року.

Отже, об`єм спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 за відповідний період визначався за фактичними даними лічильника газу, за яким пропущений термін повірки.

Доказів того, що ОСОБА_1 у період з липня 2021 року (закінчення міжповірчного інтервалу) до 25 листопада 2025 року (дата демонтажу лічильника для здійснення періодичної повірки) протягом експлуатації неповіреного лічильника мав будь-які сумніви щодо результатів вимірювання об`єму спожитого природного газу або ж висловлював незгоду з його показниками, подавав відповідні звернення оператору ГРМ, чи до контролюючих органів чи інформував оператора ГРМ про позаштатний режим роботи свого комерційного вузла обліку природного газу матеріали справи не містять.

Слід також зазначити, що в акті про розпломбування та демонтаж засобу вимірювальної техніки від 25.11.2025 зафіксовано показник лічильника газу на рівні 75991 куб. м. Вказаний акт засвідчений підписом ОСОБА_1 без зауважень.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що лічильник неправильно обліковував природний газ, а його покази були недостовірними.

З викладеного вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що до 25.11.2025, тобто до демонтажу та повірки лічильника, у позивача відсутні були будь-які сумніви та зауваження до роботи газового лічильника.

Натомість підставою визнання демонтованого лічильника непридатним для подальшої експлуатації є його невідповідності вимогам п. 11.1 «Зовнішнє оглядання» ДСТУ 9035:2020 «Метрологія. Лічильники газу для побутових потреб та комерційного обліку. Методика повірки» (далі - методика повірки).

Згідно з п. 5.1. методики повірки під час проведення повірки лічильників виконують такі операції: зовнішній огляд; перевірка роботоздатності; перевірка герметичності лічильників; визначення відносної похибки; визначення втрат тиску на лічильниках; перевірка передавального відношення (коефіцієнта перетворення) між вимірювальними механізмами та відліковими пристроями лічильників.

У п. 5.2. методики повірки зазначено, що у разі отримання негативних результатів будь-якої з операцій повірку припиняють, лічильник визнають таким, що не відповідає установленим вимогам.

Пунктом 11.1. методики повірки передбачено, що перевірку зовнішнього вигляду лічильника виконують візуально звірянням зовнішнього вигляду лічильника з вимогами експлуатаційних документів. Перевіряють: відповідність відлікового пристрою вимогам експлуатаційних документів; відсутність пошкоджень, що ускладнюють зчитування маркування лічильника; наявність та цілісність пломбування у місцях, що визначені експлуатаційними документами на лічильник; відсутність пошкоджень i дефектів, в тому числі лакофарбового покриття, які можуть перешкоджати роботі лічильника чи впливати на його роботоздатність. Результати зовнішнього оглядання вважають позитивними, якщо зовнішній вигляд лічильників відповідає вимогам експлуатаційних документів.

З викладеного вбачається, що повірка лічильника розпочинається з зовнішнього огляду та перевірки, зокрема цілісність лакофарбового покриття.

Встановивши, що лічильник було пофарбовано в білий колір, тобто пошкоджено лакофарбове покриття, ДП «Полтавастандартметрологія» повірку було припинено, а лічильник визнано таким, що не відповідає установленим вимогам, тобто такі операції як перевірка його роботоздатності та герметичності, визначення відносної похибки, та втрат тиску, перевірка передавального відношення (коефіцієнта перетворення) між вимірювальними механізмами та відліковими пристроями не здійснювалися.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що визнання демонтованого лічильника непридатним для подальшої експлуатації безумовно свідчить про його некоректну роботу у минулому.

Щодо клопотання скаржника про витребування доказів, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд враховує, що подання доказів визначено ст. 83 ЦПК України, так сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Зокрема, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. При цьому, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Механізм сприяння сторонам, у яких виникають складнощі в отриманні доказів, і які вони не можуть одержати самостійно, передбачено ст. 84 ЦПК України.

Проте, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив слухати справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, заявляючи клопотання про витребування доказів, ОСОБА_1 не повідомив суд про неможливість подання витребуваних доказів із зазначенням причин та наданням підтверджуючих документів у встановлені строки.

З огляду на зазначене судова колегія дійшла висновку про те, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, а тому підстави для витребування доказів відсутні.

Доводи скарги належним чином не підтверджені та спростовуються наявними у справі доказами та встановленими на їх підставі обставинами, які відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може

бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко