Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №709/2015/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 709/2015/25

Провадження № 22-ц/821/1673/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок»

представник позивача: адвокат Гурський Герман Юрійович

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - адвоката Гурського Германа Юрійовича на заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Шарої Л.О. в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ТОВ «Кошельок» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 26.04.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2619104198-326396 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу грошові кошти у кредит у розмірі 5 250,00 грн.

Початковий строк кредитування становить 20 днів; дисконтна відсоткова ставка становить 1,85 % на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період); базова процентна ставка становить 2,2 % на добу за продовжений строк користування кредитом.

Також позивач зазначає, що строк кредитування було продовжено на 90 днів, з 16 травня 2021 року по 13 серпня 2021 року, відповідно до п.п. 3.6, 3.7 кредитного договору.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у кредит у розмірі 5 250,00 грн.

Проте, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконував, не повертав грошові кошти згідно умов кредитного договору, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 17587,50 грн., яка складається з: - заборгованість за сумою кредиту у розмірі 5 250,00 грн.; - заборгованість за відсотками за користування позикою у розмірі 12 337,50 грн..

На підставі наведеного, ТОВ «Кошельок» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2619104198-326396 від 26.04.2021 у сумі 17 587,50 грн та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року позов - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 2619104198-326396 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 26 квітня 2021 року у розмірі 7 287,00 гривень.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» понесені судові витрати у розмірі 4 003,60 грн, що складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 1 003,60 грн та витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3 000,00,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановивши, що між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кошти у розмірі 5 250,00 грн, які у визначений договором строк останній не повернув, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 250,00 грн.

Щодо розміру заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив із того, що за умовами кредитного договору ТОВ «Кошельок» мало право на стягнення процентів за користування кредитом за вказаним договором до 16 травня 2021 року, що, виходячи з передбаченої договором процентної ставки, становить 2 037,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині стягнення процентів за період з 16.05.2021 по 13.08.2021, суд першої інстанції виходив із того, що відсотки за користування кредитом нараховані за межами строку його дії.

Вирішуючи вимоги в частині витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги задоволено судом частково, справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача не приймав участь у судовому засіданні, враховуючи ціну позову, дійшов висновку, що понесені судові витрати на надання професійної правничої допомоги слід зменшити та стягнути в розмірі 3 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

15 червня 2026 представник ТОВ «Кошельок» - адвокат Гурський Г.Ю. подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Товариства задовольнити повністю, вважаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято із порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що п. 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом. При цьому, зобов`язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п. 3.7 договору). З наступного дня після закінчення лояльного періоду, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8 договору).

Сторони погодили продовження користування кредитом до 110 днів, тобто з 16.05.2021 до 13.08.2021.

Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений п. 3.8 договору, є законним.

Вказує, що умова договору, зазначена в п. 3.6 договору і названа сторонами «відкладальною», незалежно від назви, є на час вирішення спору обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні ст. 204 ЦК України, оскільки у справі відсутні відомості про припинення дії згаданого пункту договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

Вказує, що кредитний договір містить умови щодо продовження зобов`язань позичальника щодо сплати відсотків за користування кредитом до повного погашення боргу.

Відмовляючи в частині стягнення процентів за подовжений період, суд не врахував п. 2.2 договору, яким визначено , що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути подовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Відповідач до спливу лояльного періоду не сплатив проценти, не повернув кредит, тобто продовжив користування кредитом, а тому строк користування кредитом був подовжений не на підставі п. 2.2 договору, а як наслідок настання цієї відкладальної обставини, і саме про це домовились сторони договору.

Вважає, що позивач правомірно нарахував проценти за користування кредитом за період з 16.05.2021 до 13.08.2021.

Також просив стягнути з відповідача на користь Товариства витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 000,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 квітня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2619104198-326396 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5 250,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредит надається строком на 20 днів.

Згідно з п. 3.4 договору проценти за користування кредитом становлять 2 037,00 грн, або 39 % від суми кредиту.

У п. 3.5 договору сторони погодили, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановленим п. 2.1. договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому, у випадку, якщо встановлена у п. 3.4. договору процентна ставка менша ніж 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів визначені у п. 3.4. договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дня укладення договору, і до повного повернення кредиту. Таким чином, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 % розповсюджується на весь період користування кредитом з моменту укладення договору при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого у п. 2.1. договору.

Відповідно до графіку розрахунків визначено дату повернення кредиту 15 травня 2021 року, нараховані проценти 1 940,00 грн, до сплати 7 190,00 грн.

Виконання позивачем зобов`язань по договору та здійснення перерахування відповідачу кредитних коштів в розмірі 5 250,00 грн підтверджується витребуваною судом за клопотанням позивача випискою АТ «Універсал Банк» про рух коштів відповідача.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 2619104198-326396 від 26.04.2021 станом на дату подання позову борг відповідача складає 17 587,50 грн, з яких: - заборгованість за сумою кредиту у розмірі 5 250,00 грн; - заборгованість за відсотками за користування позикою у розмірі 12 337,50 грн.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також апеляційний суд приймає до уваги положення ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», де зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

Встановивши, що договір № 2619104198-326396 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 26.04.2021 укладено сторонами та відповідач отримав кошти, якими користувався, однак в повному обсязі не повернув, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 250,00 грн.

В апеляційній скарзі Товариство оскаржує рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по відсотках за період з 16.05.2021 по 13.08.2021.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до умов договору № 2619104198-326396 від 26.04.2021, строк кредитування становить 20 днів, отже дата повернення кредиту 15.05.2021, що також відображено у графіку розрахунків, що є Додатком №1 до договору.

Пунктом 3.6. кредитного договору, з яким позичальник був попередньо ознайомлений та погодився, встановлено, що сторони погодили факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом, що є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах, визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду.

Згідно з п. 3.8 Договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730% річних, що становить 2,0% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Водночас, відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Згідно п. 2.1 договору та паспорту кредиту сторони погодили, що кредит надається строком на 20 днів, початком якого є дата підписання, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору.

Отже, відповідач мав повернути кредит не пізніше 16.05.2021.

Кредитор має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом».

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано доказів продовження позичальником лояльного періоду та сплати позичальником нарахованих відсотків, а отже відсотки, нараховані позивачем за користуванням кредитом за межами строку дії кредиту, передбаченого договором, не підлягають до стягнення, тому суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач до спливу лояльного періоду не сплатив проценти, не повернув кредит, тобто продовжив користування кредитом, а тому строк користування кредитом був подовжений не на підставі п. 2.2 договору, а як наслідок настання цієї відкладальної обставини, і саме про це домовились сторони договору, відхиляються колегією суддів, оскільки факт невиконання зобов`язання (прострочення боржника) не є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Зазначена норма розміщена законодавцем в Главі 16 «Правочини» Розділі 1 «Загальні положення про правочини».

В свою чергу, положення ст.625 ЦК України містяться в Главі 51 ЦК України «Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання», тобто є відмінними від суспільних відносин, врегульованих ст.212 ЦК України.

У силу ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, сума кредиту та процентів належить до основного зобов`язання у кредитних відносинах.

Встановлюючи у п.3.8. Договору підвищений процент саме за користування кредитом після порушення кредитного зобов`язання, сторонами було встановлено підвищене основне зобов`язання зі сплати договірних процентів у силу ст.212 ЦК України, про яку прямо зазначається у п.3.6. Договору.

Пов`язуючи одночасно підвищений процент за користування кредитом саме з порушенням кредитного зобов`язання, сторони встановили фактично підвищений договірний процент як частину основного зобов`язання за користування кредитними коштами поза строком кредитування, що суперечить практиці Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Як вбачається з апеляційної скарги, представник ТОВ «Кошельок» - Гурський Г.Ю. просить скасувати рішення суду в повному обсязі, однак доводів щодо неправомірності рішення суду в частині вирішення витрат на правничу допомогу, понесену позивачем в суді першої інстанції, апеляційна скарга не містить, а тому рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Інші доводи, наведені стороною позивача в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, проте суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - адвоката Гурського Германа Юрійовича - залишити без задоволення.

Заочне рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко