Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №712/2354/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 712/2354/26

Провадження № 22-ц/821/1964/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря : Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Марцішевської О.М. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2198595 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн на умовах, визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним на умовах та в терміни, що визначені договором.

Вказує, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору, однак відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, у зв`язку із чим у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена.

26.02.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021. Згідно Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2198595 від 26.03.2020.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою, заборгованість відповідача перед позивачем становить 38867,91 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 11849,94 грн; заборгованість за відсотками – 27017,97 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 38867,91 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 11849,94 грн; заборгованість за відсотками – 27017,97 грн та судові витрати по справі, які складаються з судового збору в сумі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.06.2026 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що на виконання кредитного договору обсяг зобов`язань відповідача слід вважати підтвердженим на суму 12000,00 грн тіло кредиту та 6840,00 грн відсотки, всього в розмірі 18840,00 грн. Відповідач фактично сплатив 19255,00 грн. Таким чином, обсяг сплачених відповідачем 19 255 грн. перевищує розмір тіла кредиту та відсотків за користування ним – 18 840 грн. згідно п.1.4 кредитного договору, в зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 14.07.2026 через систему «Електронний суд», представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.06.2026 та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.

Так, відповідно до п. 1.2 договору – строк кредиту 30 днів, але договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Проте, фактичні дії відповідача, а саме внесення коштів на оплату заборгованості з встановленою періодичністю (30 днів), свідчать про використання механізму, передбаченого пунктом 1.6 Договору, тобто про ініціювання продовження строку користування кредитом.

Таким чином, кожен здійснений платіж у розмірі нарахованих процентів є підтвердженням волевиявлення відповідача на продовження строку кредитування. Після кожного такого платежу строк користування кредитом продовжувався на новий 30-денний період. Відповідач фактично визнав існування зобов`язання та користувався кредитними коштами понад первісний строк.

Таким чином, нарахування відсотків відповідає умовам за кредитним договором № 2198595 від 26.03.2020 року.

Суд першої інстанції фактично проігнорував зазначені платежі як підставу для продовження строку кредитування, що призвело до неправильного визначення кінцевої дати виконання зобов`язання.

Крім того, сплачені відповідачем кошти вже були враховані при визначенні розміру боргу, що підтверджується розрахунком заборгованості, поданим позивачем до суду. У зв`язку з цим повторне зарахування цих сум для зменшення кредитної заборгованості призвело б до фактичного подвійного їх врахування, що суперечило б реальним обставинам справи, умовам кредитного договору та принципу правильного і об`єктивного визначення розміру заборгованості.

Висновок суду першої інстанції про повне виконання відповідачем своїх зобов`язань є таким, що не ґрунтується на належній оцінці доказів, суперечить умовам договору та фактичним обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами електронної справи, що 26.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 2198595, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 12000 грн. на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором.

Відповідно до умов договору, сума кредиту – 12 000,00 грн. (п. 1.3.), строк кредиту – 30 днів (п. 1.4.), знижена процентна ставка – 1,43%, стандартна ставка – 1,90% (п.1.5.).

Видача кредиту підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», згідно якого 26.03.2020 на маска картки НОМЕР_1 було перераховано суму 12000 грн., код авторизації 379301, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus 6375677.

Відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем становить 38867,91 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту – 11849,94 грн.; заборгованість за процентами – 27017,97 грн.

Заявлена до стягнення сума боргу за відсотками сформована за період з 26.03.2020 по 24.11.2020 і становить 38867 грн 91 коп. Останньою датою нарахування відсотків є 24.11.2020, після чого нарахування відсотків за прострочення припинено.

Розрахунок заборгованості за відсотками здійснено за весь період фактичного користування кредитними коштами та прострочення виконання зобов`язання з 26.03.2020 по 24.11.2020, відповідно до умов договору № 2198595 щодо застосування відсоткової ставки та строків кредитування.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2198595 від 26.03.2020 ОСОБА_1 здійснювались платежі на виконання грошових зобов`язань: 24.04.2020 – сплачено 5200,00 грн (70,00 грн - погашення основної суми кредиту (тіла кредиту); 5130,00 грн - погашення нарахованих процентів). 28.05.2020 - сплачено 650,00 грн (зараховано повністю на погашення нарахованих процентів). 29.05.2020 - сплачено 7283,45 грн (зараховано повністю на погашення нарахованих процентів). 25.06.2020 - сплачено 6200,00 грн (зараховано: 79,91 грн - погашення основної суми кредиту (тіла кредиту); 6120,09 грн - погашення нарахованих процентів). 27.07.2020 - сплачено 7205,00 грн (зараховано: 0,15 грн - погашення основної суми кредиту (тіла кредиту); 7204,85 грн - погашення нарахованих процентів).

26.02.2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення № ККАУ-26022021. Згідно вищевказаного Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2198595 від 26.03.2020 року.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Так, згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

Враховуючи вищевикладені норми права та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стороною позивача доведено факт укладення кредитного договору № 2198595 від 26.03.2020, факт отримання відповідачем грошових коштів.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідач був у повній мірі проінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема щодо пролонгації строку кредитування та нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Встановлено, що 26.03.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2198595, згідно з умовами якого відповідач отримав 12 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 вносив платежі на виконання умов договору, чим вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору. Загальна сума внесених платежів відповідачем складає 19255,00 грн.

Умовами договору передбачено, що сума кредиту 12 000,00 грн. строк надання кредиту – 30 днів, тобто до 25.04.2020.

Суд першої інстанції вірно врахував, що відсотки за період, який перевищує погоджений сторонами у п.1.4 кредитного договору період кредитування 30 днів, може здійснюватися кредитодавцем за умови застосування процедури пролонгації, проте відповідні обґрунтування у позовній заяві не наведені.

Надання позивачем додаткових пояснень не може вважатись належним обґрунтуванням підстави позову, оскільки відповідно до ст.174, 175 ЦПК України такі підстави позивач може наводити виключно у позовній заяві.

Заяви про зміну підстав позову в поряду ст.49 ЦПК України позивачем не подавались.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20 (провадження № 61-7861св22).

Твердження апелянта про виникнення з 26.04.2020 прострочення виконання грошового зобов`язання та нарахування в зв`язку з цим відсотків у порядку, передбаченому договором для простроченої заборгованості та доводи про пролонгацію строку кредитування на 90 календарних днів до 24.07.2020 включно, у межах якого зберігалася дія умов договору щодо нарахування відсотків є безпідставними, оскільки вказані доводи щодо прострочення та пролонгації є суперечливими та взаємовиключними.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до п.1.5.2 кредитного договору, оскільки кредит не був повернутий у строк 30 днів, кредитодавець набув права на отримання відсотків у розмірі 1,90% за кожен день користування на суму: 6840,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про ініціювання відповідачем продовження строку користування кредитом після 25.04.2020, відповідно до п. 1.6 договору і позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач сплатив загальну суму 19255,00 грн на погашення заборгованості (перевищує розмір тіла кредиту та відсотків за користування), останній фактично погасив заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2198595 від 26.03.2020, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника про помилковість висновків суду, що відповідачем не було вчинено дій щодо автопролонгації кредитного договору, відхиляються колегією суддів як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи, наведені стороною позивача в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, однак на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті не впливають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, оцінив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка М.І. на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2026 року, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко