Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №705/3542/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/658/26 Справа № 705/3542/26 Категорія: ст. 124 КУпАПГоловуючий у І інстанції Єщенко О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Михайлова Д.О. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Михайлова Д.О. на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 27.07.2026 р., якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає

АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адмінстягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 9.05.2026 р. о 23:45 год. на автодорозі М-05 Київ-Одеса 169км+700м водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mazda 6? р/номер НОМЕР_1 , рухався зі сторони м. Київ у бік м. Одеса та був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху при виявленні перешкоди, не вжив всіх можливих заходів для безпечного її об`їзду та здійснив наїзд на нерухому перешкоду, а саме припаркований службовий автомобіль працівників патрульної поліції, на якому були ввімкнені проблискові маячки синього та червоного кольору, які щойно прибули на оформлення іншої ДТП, у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. п. 12.3., 2.3. б) ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Михайлов Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що постанову було ухвалено за відсутності ОСОБА_1 , про її постановлення він не знав та копію постанови не отримував. Про існування оскаржуваної постанови, за твердженням апелянта, йому стало відомо лише з ЄДРСР. У зв`язку з цим апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції не встановив конкретного порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, яке перебувало б у причинному зв`язку з ДТП. На думку апелянта, сам факт зіткнення та наявність пошкоджень транспортних засобів не свідчать автоматично про порушення водієм вимог ПДР та його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Зазначає, що протокол про адмінправопорушення не містить конкретних відомостей щодо того, у чому саме полягали неуважність ОСОБА_1 , небезпечність обраної ним швидкості руху та невжиття заходів для безпечного об`їзду перешкоди. Зокрема, у протоколі не зазначено фактичної швидкості руху автомобіля, не наведено об`єктивних даних, на підставі яких її можна було б вважати небезпечною, а також не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність водія свідчили про порушення п. п. 2.3. б), 12.3. ПДР.

Апелянт також посилається на те, що службовий автомобіль працівників поліції, на який відбувся наїзд, відповідно до протоколу щойно прибув на місце оформлення іншої ДТП. У зв`язку з цим, на його думку, суд мав встановити момент виникнення небезпеки, момент, коли службовий автомобіль став об`єктивно видимим для ОСОБА_1 , відстань до нього та час, який водій мав для реагування. Вказаних обставин суд першої інстанції не встановив.

Захисник звертає увагу й на недоліки схеми місця ДТП, яка, на його думку, не дає можливості встановити точне положення службового автомобіля відносно проїзної частини безпосередньо в момент виникнення небезпеки, а також не відображає моменту появи перешкоди, її виявлення водієм та траєкторії руху транспортних засобів безпосередньо перед зіткненням. Крім того, відповідно до схеми ДТП подія сталася о 23:45 хв., за умов сутінків та відсутності зовнішнього освітлення проїзної частини, однак цим обставинам суд належної оцінки не надав.

На переконання апелянта, судом не встановлено й об`єктивної можливості ОСОБА_1 виконати вимоги п. 12.3. ПДР, оскільки не з`ясовано, коли саме виникла перешкода, коли вона стала видимою, на якій відстані від неї перебував автомобіль та чи мав водій технічну можливість уникнути зіткнення. За таких обставин висновок про порушення п. 12.3. ПДР, як зазначає захисник, ґрунтується на припущенні про наявність у водія можливості уникнути ДТП.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції, пославшись на протокол, схему ДТП, письмові пояснення та відеозапис як на докази вини ОСОБА_1 , фактично обмежився їх переліком, не здійснивши належного аналізу змісту цих доказів та не зазначивши, яким саме доказом підтверджується конкретне порушення кожної із зазначених норм ПДР. Зокрема, судом не наведено аналізу відеозапису щодо моменту появи службового автомобіля, відстані до нього та можливості уникнення зіткнення.

Захисник вказує, що суд не з`ясував усіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи, зокрема конкретного порушення ПДР, фактичної швидкості руху, моменту виникнення та виявлення небезпеки, об`єктивної можливості своєчасного реагування та причинного зв`язку між діями водія і наслідками ДТП. У зв`язку з цим апелянт вважає висновок суду про винуватість ОСОБА_1 передчасним, а провадження у справі таким, що підлягає закриттю за відсутністю складу адмінправопорушення.

Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або направляється особі, щодо якої її винесено.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову суду щодо ОСОБА_1 винесено 27.07.2026 р. В матеріалах справи наявне повідомлення про направлення правопорушнику копії зазначеної постанови (а. с. 30), однак відомості про її отримання ОСОБА_1 відсутні.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що наведені захисником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є об`єктивними та поважними, а тому апеляційний суд вважає за необхідне визнати причину пропуску строку поважною та поновити захиснику Михайлову Д.О. строк на апеляційне оскарження постанови суду.

ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, що підтверджено довідкою про доставку повідомлення у мобільний додаток Viber ( а. пр. 42), клопотань суду апеляційної інстанції не подавав, його інтереси представляє адвокат Михайлов Д.О., тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.

Заслухавши доповідь судді, захисника Михайлова Д.О., який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити по викладеним доводам, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушника.

Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 9.05.2026 р. о 23:45 год. на автодорозі М-05 Київ-Одеса 169 км+700 м водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mazda 6? р/номер НОМЕР_1 , рухався зі сторони м. Києва у бік м. Одеса та був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху при виявленні перешкоди, не вжив всіх можливих заходів для безпечного її об`їзду та здійснив наїзд на нерухому перешкоду, а саме припаркований службовий автомобіль працівників патрульної поліції, на якому були ввімкнені проблискові маячки синього та червоного кольору, які щойно прибули на оформлення іншої ДТП, у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим водій порушив п. п. 12.3. та 2.3. б) ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адмінправопорушення від 10.05.2026 серії ЕПР1 № 661965 (а. пр. 1); схемою місця ДТП від 9.05.2026 (а. пр. 3); письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 9.05.2026 та ОСОБА_2 від 9.05.2026 (а. пр. 5-6); відеозаписом події, що мала місце 9.05.2026 р., який міститься на DVD-дисках, доданих до матеріалів справи (а. пр. 8).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив конкретного порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до п. 2.3. б) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 12.3. ПДР, у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Таким чином, для встановлення порушення вимог п. 12.3. ПДР визначальним є не встановлення конкретного числового значення швидкості транспортного засобу, а встановлення того, чи виникла для водія небезпека, яку він об`єктивно мав можливість виявити, та чи вжив він після її виявлення необхідних заходів для уникнення зіткнення.

У даній справі суд першої інстанції встановив, що службовий автомобіль працівників поліції перебував на проїзній частині дороги та був позначений увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольору. Зазначені обставини підтверджуються як матеріалами справи, так і відеозаписом події. Зі змісту відеозапису вбачається, що службовий автомобіль поліції знаходився на ділянці дороги, де його могли своєчасно сприйняти учасники дорожнього руху, при цьому на транспортному засобі були увімкнені проблискові маячки. ОСОБА_1 , рухаючись у напрямку м. Одеса, мав об`єктивну можливість виявити транспортний засіб, який знаходився попереду на його смузі руху, та відповідно змінити режим руху. Водночас із наявних у справі матеріалів не вбачається, що ОСОБА_1 до моменту зіткнення вжив достатніх заходів для зменшення швидкості або безпечного об`їзду перешкоди. Наслідком цього стало зіткнення з припаркованим службовим автомобілем, у результаті якого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

При цьому апеляційний суд враховує, що сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди дійсно не є безумовним доказом вини водія. Разом з тим у даній справі висновок суду про порушення ОСОБА_1 вимог ПДР ґрунтується не лише на самому факті зіткнення, а на сукупності доказів, які у своїй взаємозв`язку підтверджують обставини події та причинний зв`язок між діями водія і наслідками у вигляді ДТП. Посилання захисника на те, що в протоколі про адмінправопорушення не зазначено конкретної швидкості руху автомобіля ОСОБА_1 , не впливає на правильність встановлених судом обставин.

Правила дорожнього руху не встановлюють обов`язку зазначати у протоколі конкретну швидкість транспортного засобу як необхідну умову для притягнення особи до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП. У цьому випадку порушення п. 12.3. ПДР полягає у невжитті водієм необхідних заходів після виникнення та виявлення небезпеки для руху, а не у перевищенні ним певної граничної швидкості.

Так само відсутність у матеріалах справи окремого вимірювання швидкості руху транспортного засобу не свідчить про неможливість встановити обставини ДТП іншими доказами. Питання щодо дотримання водієм вимог п. 12.3. ПДР оцінюється судом з урахуванням усієї дорожньої обстановки, характеру перешкоди, її розташування, умов видимості, дій водія та наслідків його дій.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив момент виникнення небезпеки, відстань до службового автомобіля та час, який мав водій для реагування.

Як убачається з матеріалів справи, службовий автомобіль поліції не з`явився перед автомобілем ОСОБА_1 безпосередньо перед зіткненням, а перебував у нерухомому стані на місці іншої ДТП та був позначений увімкненими проблисковими маячками, що відповідає вимогам ПДР Отже, обставини, які об`єктивно ускладнювали б виявлення цього транспортного засобу, матеріалами справи не підтверджені.

Саме по собі посилання на час доби та відсутність зовнішнього освітлення дороги також не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 об`єктивної можливості виявити перешкоду. Навпаки, в умовах недостатньої освітленості водій, відповідно до вимог ПДР, повинен обирати таку швидкість руху, яка дозволяє йому постійно контролювати рух транспортного засобу та своєчасно реагувати на дорожню обстановку. Таким чином, посилання захисника на сутінки та відсутність зовнішнього освітлення не спростовують висновків суду першої інстанції, а навпаки, свідчать про необхідність від водія підвищеної уважності та вибору безпечного режиму руху.

Доводи щодо недоліків схеми місця ДТП також не можуть бути підставою для скасування постанови.

Схема місця ДТП у сукупності з іншими доказами дає можливість встановити місце розташування транспортних засобів, напрямок їх руху, характер зіткнення та наслідки ДТП. Відсутність на схемі окремого відображення моменту виникнення небезпеки чи моменту її виявлення водієм сама по собі не свідчить про недопустимість такого доказу або недоведеність вини особи, оскільки зазначені обставини встановлюються не одним доказом, а шляхом оцінки всієї сукупності доказів.

При цьому апеляційний суд бере до уваги письмові пояснення самого ОСОБА_1 , надані безпосередньо після ДТП, а також пояснення ОСОБА_2 , які були оцінені судом разом з протоколом, схемою та відеозаписом.

Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди захисту з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не містять посилань на такі обставини чи докази, які б спростовували встановлений судом механізм ДТП та винуватість особи.

Апеляційний суд, перевіряючи матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, не встановив істотних суперечностей між наявними доказами. Навпаки, їх сукупність узгоджується між собою та підтверджує, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не забезпечив належного контролю за дорожньою обстановкою, не відреагував належним чином на наявність попереду перешкоди та не вжив необхідних заходів для запобігання зіткненню.

При цьому причинний зв`язок між допущеними водієм ОСОБА_1 порушенням вимог ПДР та наслідками у вигляді механічних пошкоджень транспортних засобів є безпосереднім, оскільки саме невжиття водієм своєчасних заходів для зменшення швидкості або безпечного об`їзду перешкоди призвело до наїзду на службовий автомобіль поліції.

Посилання захисника на те, що суд першої інстанції лише перелічив докази, не надавши їм належної оцінки, також є безпідставним.

З оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи та на їх підставі встановив обставини та механізм ДТП, навів докази, якими підтверджується вина ОСОБА_1 , та дійшов висновку про наявність у його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний суд погоджується з такою оцінкою доказів, оскільки вона відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, надав належну оцінку наявним доказам та обґрунтовано встановив у діях ОСОБА_1 склад адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Підстав для висновку про відсутність події чи складу адмінправопорушення, передбачених ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Михайлову Д.О. строк на апеляційне оскарження постанови Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 27.07.2026 р.

Постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 27.07.2026 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн., стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 грн – залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника Михайлова Д.О. - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та є остаточною.

Суддя Белах А.В.