Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №569/388/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/388/24

Провадження № 22-ц/4815/513/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Вотави І.Л. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Галінської В.В., дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі №569/388/24,

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що 24 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року розірвано, а з відповідача на утримання малолітніх дітей стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку до досягнення дітьми повноліття.

Посилається на те, що до укладення шлюбу батьками позивачки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було побудовано гараж № НОМЕР_1 загальною площею 21,0 кв. м. до укладення шлюбу. Батько позивачки помер, а її мати залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Крім того, під час перебування сторін у шлюбі за спільні кошти подружжя було придбано гараж № НОМЕР_2 загальною площею 20,8 кв. м. У 2018 році право власності на обидва гаражі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за відповідачем. На підтвердження вартості спірного майна позивачка посилається на звіти про оцінку, відповідно до яких ринкова вартість гаража № НОМЕР_1 загальною площею 21,0 кв. м становить 105 000 грн, а гаража № НОМЕР_2 загальною площею 20,8 кв. м - 104 000 грн.

Стверджує, що як під час шлюбу, так і після його розірвання вона та її мати користуються зазначеними гаражами для зберігання транспортного засобу та великогабаритних побутових речей, однак право власності на них дотепер зареєстровано за відповідачем.

Просила суд:

- визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 21,0 кв.м, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 20,8 кв.м, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- здійснити поділ спільної власності подружжя та в порядку поділу майна подружжя: визнати право приватної власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 21,0 кв.м, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 – за позивачем, ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 – 52 000 (п`ятдесят дві тисячі) гривень у якості компенсації різниці суми майна (гаража №4), переданого у власність Позивачу;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору у розмірі 1570 грн 00 коп. (одна тисяча п`ятсот сімдесят гривень 00 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Представником ОСОБА_2 адвокатом Вотавою І.Л. 02 квітня 2024 року подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 15 травня 2012 року, перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали автомобіль Seat Leon, 2011 року випуску, колір: чорний, VIN код НОМЕР_3 , який зареєстрували на ОСОБА_1 . Однак, 02 лютого 2022 року вказаний вище автомобіль без згоди ОСОБА_2 був проданий ОСОБА_1 її мамі – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Кошти, отримані від відчуження автомобіля, були використані відповідачкою за зустрічним позовом на свій розсуд, проти волі позивача та не в інтересах сім`ї.

Вказує, що 06 липня 2018 року набув у власність гараж № НОМЕР_1 та гараж № НОМЕР_2 розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на те, що право власності на гаражі було зареєстровано за ОСОБА_2 в період перебування сторін у шлюбі, вважає таке майно спільною сумісною власністю, що підлягає поділу.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 116105 (сто шістнадцять тисяч сто п`ять) гривень 00 копійок, що складає частини транспортного засобу Seat Leon, 2011 року випуску, колір: чорний, VIN код НОМЕР_3 ;

- визнати право приватної власності за ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 20,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595853756101;

- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 20,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595853756101;

- визнати право приватної власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595878056101;

- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595878056101; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача – ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 та ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_5 на гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 20,8 кв.м, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя та в порядку поділу майна подружжя визнано право приватної власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 21,0 кв.м, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 – за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- визнано право приватної власності на гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 20,8 кв.м, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 – за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) грошову компенсацію в розмірі 116105 (сто шістнадцять тисяч сто п`ять) гривень 00 копійок, що складає частини транспортного засобу Seat Leon, 2011 року випуску колір: чорний, VIN код НОМЕР_3 .

В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представником ОСОБА_2 адвокатом Вотавою І.Л. подано апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким

- визнати право приватної власності за ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 20,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595853756101;

- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на гараж 4, загальною площею 20,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595863756101;

- визнати право приватної власності ОСОБА_1 на гараж 2, загальною площею 21 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595878056101; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на гараж 2, загальною площею 21 кв.м розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595878056101.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що ОСОБА_2 набув право власності на гараж № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 унаслідок сплати членських внесків та у період перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому на зазначене майно поширюється режим спільної сумісної власності подружжя. Крім того, сама ОСОБА_1 визнала факт спільної сумісної власності подружжя на спірні гаражі та просила суд визнати право спільної сумісної власності подружжя на них, а відтак суд дійшов безпідставного висновку, що гараж № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не є спільною сумісною власністю подружжя та не підлягають поділу між ними. Разом з тим, у резолютивній частині рішення судом вирішено визнати право спільної сумісної власності сторін на гараж № НОМЕР_2 , що суперечить мотивувальній частині рішення.

Вказує на суперечливість висновків суду щодо набуття права спільної сумісної власності подружжям на спірне майно.

Вважає, що сама участь матері позивача, як працівника підприємства, у процесі будівництва 11 капітальних гаражів не свідчить про набуття нею права власності на будь який із гаражів без дотримання встановленої законом процедури набуття права власності. Зазначає, що відсутні будь-які документи щодо передачі гаражів у користування чи у власність матері позивача – ОСОБА_3 .

Вказує, що кожен зі спірних гаражів є неподільною річчю, а запропонований ОСОБА_2 варіант поділу майна відповідає презумпції рівності часток подружжя.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не надходив.

Перед початком судового засідання представником ОСОБА_2 адвокатом Вотавою І.Л. заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки вона перебуває на лікарняному.

Якщо сторона чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 05 грудня 2010 року який на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22.06.2025 розірвано.

Згідно копії Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №130490259 від 11.07.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1595878056101 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить: гараж НОМЕР_1 , загальною площею 21 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії Витягу Державнго реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №130485621 від 11.07.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1595853756101 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить: гараж НОМЕР_2 , загальною площею 20.8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Звітів суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 від 18.11.2023, ринкова вартість за порівняльним підходом об`єктів оцінки, що знаходяться за адресою: «Гаражний кооператив на Кармелюка» АДРЕСА_1 - гаража № НОМЕР_1 загальною площею 21,0 кв.м становить 105 000 грн.; ринкова вартість гаража № НОМЕР_2 загальною площею 20,8 кв.м становить 104000 грн

Відповідно до інформаційного листа про розміщення гаражів та інших споруд на територіях об`єктів підприємства станом на 13 червня 2006 року, об`єктом первинного будівництва гаражного кооперативу та, відповідно гаража № НОМЕР_1 , є – котельна по АДРЕСА_1 (колишня адреса - Березовського 20). Відповідно до змісту даного документу, на території Котельні знаходиться 22 гаражі, з них - 11 капітальних.

У відповідності до Витягу Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 12.02.2024 VIN код ТЗ VSSZZZ1PZBR076042 SeatLeon , 2011 року, дата першої реєстрації 15.05.2012 року, дата останньої реєстрації 02.02.2022 року.

Середня ринкова ціна колісного транспортного засобу Seat Leon ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2011 року виписку, механічна КПП, бензиновим двигуном з робочим об`ємом 1390 см3 (1,4 л.) потужністю 63 кВт (86 л.с.) станом на 02.02.2022 року, становить 232210, 00 грн..

Рішення суду в частині поділу автомобіля не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або в позасудовому порядку.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Стаття 60 СК України містить норму про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17 (провадження № 61-7751св19), від 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19 (провадження № 61-6722св21)..

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. (стаття 61 Сімейного кодексу України (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №711/2302/18 викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно гараж № НОМЕР_1 та гараж № НОМЕР_2 , що розташовані у АДРЕСА_1 не спростована, а відтак підлягають поділу.

Крім того, ОСОБА_3 як третя особа на стороні позивача, будь яких самостійних позовних вимог щодо визнання права власності на гараж № НОМЕР_1 не заявляла.

Таким чином, позивач-відповідач не довела, що гараж № НОМЕР_1 є її особистою приватною власністю, або що його було збудовано за особисті кошти її матері ОСОБА_3 (батьків), що є її процесуальним обов`язком.

Верховний Суд неодноразово вказував у своїх постановах, що якщо рухоме та нерухоме майно набуто сторонами за час шлюбу, є неподільним, то підлягає поділу шляхом виділення у власність кожного окремого об`єкта майна.

Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63)).

Ураховуючи викладене, та беручи до уваги доводи, наведені сторонами, щодо способу поділу спільного майна, колегія суддів приходить до висновку, що запропонований відповідачем-позивачем варіант поділу є доцільним та справедливим. У зв`язку з цим визнання за позивачем-відповідачем права власності в порядку поділу майна подружжя на гараж № НОМЕР_1 , а за відповідачем - на гараж № НОМЕР_2 не призведе до виникнення в сторін необхідності повторного звернення до суду з метою поділу майна подружжя, а відтак забезпечить досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору між сторонами, тому рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Вотави І.Л. задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 та в частині відмовлених вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 21,0 кв.м та на гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 20,8 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна подружжя:

- визнати право приватної власності за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 21.0 кв.м, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595878056101;

- визнати право приватної власності за ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 20,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1595853756101

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08.10.2026 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Хилевич С.В.,

Шимків С.С.